Облік розрахунків з покупцями та замовниками

- надані позики; з нарахованих доходів; із внутрішніх розрахунків.

- інша поточна дебіторська заборгованість: заборгованість підзвітних осіб; заборгованість за претензіями; заборгованість з відшкодування нанесених збитків; заборгованість за позиками членів кредитних спілок; інша заборгованість.

За статтями бухгалтерського балансу визначають такі види заборгованості:

- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги.

- дебіторська заборгованість за розрахунками із бюджетом.

- дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами.

- дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів.

- дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків.

- інша поточна дебіторська заборгованість.

Дебиторская задолженность  признается активом, если существует вероятность получения предприятием будущих экономических выгод и может быть достоверно определена ее сумма.

Текущая дебиторская  задолженность за продукцию, товары, работы, услуги признается активом  одновременно с признанием дохода от реализации продукции, товаров, работ и услуг и оценивается по первоначальной стоимости. В случае отсрочки платежа за продукцию, товары, работы, услуги с образованием от этого разницы между справедливой стоимостью дебиторской задолженности и номинальной суммой денежных средств и/или их эквивалентов, которые подлежат получению за продукцию, товары, работы, услуги, такая разница признается дебиторской задолженностью по начисленным доходам (процентам) в периоде ее начисления.

Текущая дебиторская  задолженность, являющаяся финансовым активом (кроме приобретенной задолженности и задолженности, предназначенной для продажи), включается в итог баланса по чистой реализационной стоимости. Для определения чистой реализационной стоимости на дату баланса исчисляется величина резерва сомнительных долгов.

Згідно з вимогами П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” [7]                          та П(С)БО 1, 2, 3, 14, 19, 21 дебіторська заборгованість має власну структуру і може класифікуватися за різними критеріями.

У сучасній економічній  практиці під дебіторською заборгованістю слід розуміти активи, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Тобто зміст, місце і роль дебіторської заборгованості розглядають в прикладному аспекті – як складовий елемент активів, що формується в ринковому механізмі на основі договорів поставки або продажу                  (рисунок 1.1).

Рисунок 1.1 -  Класифікація дебіторської заборгованості за П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” [28]

У вітчизняній  економічній науці застосовували  класифікацію дебіторської заборгованості, що залежала від сфери функціонування дебітора. Проте такий підхід істотно відрізняється від зарубіжного, який грунтується на принципі: різні види дебіторської заборгованості мають різне економічне тлумачення (класифікація дебіторської заборгованості важлива для розуміння того, як нею управляти).

Виходячи з  викладеного, Н. Матицина пропонує групування дебіторської заборгованості відповідно до вітчизняного й зарубіжного досвіду (рисунки 1.2 та 1.3).

  

 

 

  

 

 

Рисунок 1.2 -  Групування дебіторської заборгованості за зарубіжним досвідом  

Рисунок 1.3 -  Групування дебіторської заборгованості за вітчизняним досвідом

 

Враховуючи те, що в економічній науці виникли два види класифікаційного групування дебіторської заборгованості, які водночас є і подібними, і різними, Н.Матицина вважає, що класифікація за вітчизняним досвідом зорієнтована на жорстко регульовану економіку та недостатньо враховує вимоги ринку. Тому із розширенням міжнародних відносин і переходом на Міжнародні стандарти фінансової звітності під час вирішення  цього питання потрібно враховувати досвід зарубіжних країн.

Групування  дебіторської заборгованості за економічною сутністю характеризує її відношення до створення сприятливого фінансового стану підприємства та дає змогу виділити невикористані резерви грошових коштів, що є наслідком недостатньої вдосконаленої системи управління.

Після узагальнення економічної літератури щодо дебіторської заборгованості Л.Городянською запропонована загальна класифікація дебіторської заборгованості за видами відповідно до П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість” [7], Плану рахунків та Інструкції про його застосування (рисунок 1.4).

Лігоненко Л.О., Новікова Н.М. [15] поділяє дебіторську заборгованість залежно від строків позовної давності:

• непрострочену дебіторську заборгованість;
• ррострочену дебіторську заборгованість.

Непрострочена дебіторська заборгованість – це заборгованість, терміни виконання якої на момент складання балансу не наступили. Такі борги можуть бути отримані при належному виконанні боржником своїх зобов’язань, тому така заборгованість реальна для отримання.

Прострочена дебіторська  заборгованість – це заборгованість, терміни виконання якої на момент складання балансу порушені дебіторами. Вона виникає внаслідок чинників макро- і мікроекономічного характеру. В її складі можна виділити два види боргів:

• борги, шанси на отримання яких, не дивлячись на їх прострочений термін, збереглись;
• борги, отримати які нереально за певними причинами, -це безнадійна заборгованість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.4 - Класифікація дебіторської заборгованості за основними видами

          

Залежно від  імовірності погашення дебіторську  заборгованість розрізняють:

• із ймовірністю повернення в інтервалі 0,7 – 1,0.
• із ймовірністю повернення в інтервалі 0,2 – 07.
• із ймовірністю повернення менше 0,2.

 

Дебіторська заборгованість, імовірність погашення якої оцінюється в інтервалі від 0,7 до 1,0 – це заборгованість, що потенційно може бути погашена.

 Дебіторська  заборгованість, імовірність погашення  якої оцінюється в інтервалі  від 0,2 до 0,7 – це заборгованість, факт погашення якої є сумнівним в зв’язку з важким фінансовим становищем боржників. Даний вид заборгованості відносять до сумнівної заборгованості.

    Дебіторська  заборгованість, імовірність погашення  якої оцінюється нижче 0,2  - це заборгованість, що не може  бути погашена. Ця заборгованість характеризується як безнадійна.

   Залежно від оцінки  вартості дебіторської заборгованості  розрізняють:

- первинну вартість дебіторської заборгованості.

- чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості.

Первинна вартість дебіторської заборгованості – фактичний обсяг зобов’язань боржника, які підлягають погашенню на час її виникнення.

 Чиста реалізаційна  вартість – поточна дебіторська  заборгованість за товари, роботи, послуги за мінусом резерву  сумнівних боргів (розраховується  підприємством).

Інформація щодо структури  дебіторської заборгованості залежно  від статусу дебітора використовується для прогнозування можливостей  її рефінансування та вибору інструментів рефінансування [17].

  Таким чином, сучасна  класифікація дебіторської заборгованості, з одного боку, сприяє поліпшенню діагностики дебіторської заборгованості, орієнтуючи на більш гдибоке дослідження стану та причин виникнення дебіторської заборгованості підприємства, з іншого боку, орієнтована на підвищення ефективності управління боргами підприємства.

 Виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок, що проведені  дослідження показали, що до цього  часу серед науковців відсутня  єдність поглядів щодо класифікації  дебіторської заборгованості. Запропонована  Л.Городянською загальна класифікація дебіторської заборгованості за видами відповідно до П(С)БО 10 „Дебіторська заборгованість”, Плану рахунків та Інструкції про його застосування, на наш погляд, є найбільш прийнятною. Вона дозволяє згрупувати заборгованість за термінами її виникнення (довгострокова або поточна), за видами, за об’єктами обліку (кожним боржником, дебітором) та строками непогашення. 

 

2.  Порядок та методи нарахування резерву сумнівних боргів

 

Величина резерву  сумнівних боргів визначається за одним  із методів:

- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

- застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом  застосування абсолютної суми сумнівної  заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності  окремих дебіторів.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт  сумнівності може розраховуватися  такими способами:

- визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

- класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

- визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву  сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву  сумнівних боргів на дату балансу  не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Класифікація  дебіторської заборгованості здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням  коефіцієнта сумнівності для  кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи (приклад визначення величини резерву сумнівних боргів наведено в Додатку А.

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Виключення  безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних  боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська  заборгованість, щодо якої створення  резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням  у складі інших операційних витрат.

Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку  нараховуються проценти, відображається в балансі за їхньою теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Отже, методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).

Згідно з П(С)БО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.