Національна економіка: загальне та особливе

              Продукція машинобудування налічує понад 2 млн. найменувань продукції, безліч модифікацій, типорозмірів. Вироби машинобудування за своєю масою відрізняються в сотні мільйонів разів - від грамів (електронні компоненти, комплектуючі вироби) до сотень тонн (турбіни, електричні силові трансформатори, прокатні стани, морські судна). Така різноманітність вимагає організації підприємств на основі спеціалізації, тобто обмеження номенклатури продукції і кооперації її з іншими підприємствами як своєї галузі, так і суміжних, особливо тих, які виробляють матеріали і напівфабрикати, специфічні деталі та інші частини.

Процес виробництва у машинобудуванні умовно можна розділити на такі стадії:

-          проектно-конструкторська розробка виробів, технологічна і матеріально-технічна підготовка виробництва;

-          виробництво заготовок, напівфабрикатів та окремих деталей і деяких комплектуючих виробів методами лиття, кування, штампування, пресування, прокатки, вальцювання, екструзії, спікання, зварювання з металевих і неметалевих матеріалів і їх комбінацій;

-          виготовлення деталей методами механічного оброблення, електромеханічного, термічного, електрохімічного та ін.;

-          складання деталей у групи, вузли та інші частини, виготовлення намоточних груп (обмоток, котушок), монтажних плат, складання з них машин, агрегатів, приладів, заводські контрольно-вимірювальні операції, заводські приймально-здавальні випробування готової продукції та її окремих груп;

-          монтаж і налагодження машин, агрегатів, устаткування, комплексів і систем машин у замовника;

-          технічне обслуговування і ремонт машин і устаткування в період експлуатації у користувачів.

При цьому, підприємства можуть виконувати як всі стадії, так і відособлено окремі стадії.

              Подальший    розвиток    машинобудівельного    комплексу    України передбачає:

-       визнання пріоритетності розвитку машинобудівного комплексу на базі світових, європейських і національних технологій, розбудови на засадах технологічної і економічної самодостатності, що передбачає розроблення і впровадження стратегії національної політики в галузі машинобудування;

-       удосконалення галузевої структури машинобудування, розширення асортименту його продукції за рахунок виробництва соціального комплексу (товарів народного споживання) на рівні сучасних вимог якості й конкурентоспроможності.

Хімічний комплекс України складається з хімічної, нафтохімічної і хіміко-фармацевтичної галузей промисловості. Продукція хімічного комплексу різноманітна і налічує тисячі найменувань. Хімічному комплексу притаманні: єдність економічного призначення продукції, широка різноманітність, взаємозамінність і комплексна переробка сировини, розгалужені внутрішньогалузеві й міжгалузеві зв'язки, широко розвинуті процеси комбінування і кооперування, специфічні умови праці.

Роль хімічного комплексу в економіці країни зумовлена дією таких чинників:

-   висока ефективність хімічних процесів і технологій;

-   зростаюча потреба в нових матеріалах і речовинах, які не зустрічаються у природі або за властивостями перевищують природні аналоги;

-   розширення сировинної база тощо.

За загальною класифікацією галузей народного господарства хімічний комплекс включає такі підгалузі й групи виробництв:

- хімічна промисловість: гірничо-хімічна промисловість; основна хімія; промисловість волокон і ниток хімічних; промисловість синтетичних смол і пластичних мас; промисловість пластмасових виробів, скловолокнистих матеріалів, склопластиків і виробів з них; лакофарбова промисловість; промисловість    хімічних   реактивів    і   особливо    чистих   речовин; промисловість синтетичних барвників; хіміко-фотографічна промисловість; промисловість побутової хімії, інші виробництва;

-         нафтохімічна промисловість: виробництво продуктів основного органічного синтезу; виробництво технічного вуглецю; шинна промисловість; гумо-азбестова промисловість;

-         хіміко-фармацевтична промисловість.

В Україні створені всі підгалузі хімічного комплексу за винятком промислового виробництва синтетичного каучуку. Провідною підгалуззю хімічної промисловості, яка довгі роки визначала спеціалізацію хімічного комплексу України, є виробництво мінеральних добрив. Основна тенденція в розміщенні виробництва мінеральних добрив - максимальна орієнтація на споживача, тобто на райони з інтенсивним сільським господарством. Україна є єдиним у світі виробником азотних добрив і виробляє близько 10 їх видів. В останні роки продукція азотної промисловості за своєю собівартістю є збитковою. Це призводить до поступової втрати Україною світового ринку.

Розміщення підприємств хімічного комплексу визначається такими чинниками: екологічний, хімічна промисловість є одним з основних джерел техногенної небезпеки й забруднення навколишнього середовища; низька трудомісткість, за винятком є виробництва хімічних волокон і фармацевтична промисловість, тому підприємства можливо розміщати у мало заселених районах; споживчий чинник, визначає розміщення підприємств основної хімії, а саме виробництво мінеральних добрив, і виробництв, що переробляють напівфабрикати хімії органічного синтезу (гумовотехнічні вироби, виробництво хімічних волокон тощо).

Продукція галузей хімічного комплексу широко використовується в усіх галузях народного господарства: промисловості, сільському господарстві, будівництві, транспорті, побуті.

Лісопромисловий комплекс України технологічно об'єднує галузі промисловості і лісового господарства, підприємства яких здійснюють заготівлю деревини, механічну, хіміко-механічну і хімічну її переробку.

До складу лісопромислового комплексу входять чотири галузі -лісозаготівельна, деревообробна, целюлозо-паперова і лісохімічна промисловості і десятки виробництв. Головним завданням лісопромислового комплексу є забезпечення країни лісоматеріалами і виробами з деревини в умовах обмежених лісосировинних ресурсів. Пріоритетом розвитку залишається випереджальне зростання прогресивних виробництв, насамперед целюлозно-паперового, меблевого і деревних плит, продукція яких користується підвищеним попитом, задовольняє потреби споживачів і вимог ринку.

У розвитку нових організаційних форм лісопромислового комплексу важливою ланкою є формування мережі малих і середніх підприємств, що сприятиме активізації структурної перебудови галузі, дозволить більш оперативно реагувати на ринковий попит, швидко перепрофілювати виробництво на виготовлення нової продукції. Особливе значення має розширення асортименту і поліпшення споживчих властивостей галузевої продукції, збільшення виробництва імпортозамінних виробів, зміцнення експортного потенціалу, поліпшення структури експорту.

3. Будівельний комплекс та його особливості в Україні.

              Будівельний комплекс - це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво.

              Будівництво - галузь матеріального виробництва, що забезпечує розширене відтворення основних виробничих і невиробничих фондів для всього господарства. За обсягом продукції, що виробляється, і кількістю зайнятих галузь становить приблизно десяту частину економіки.

Цільове призначення, характер виробничо-технологічних зв'язків підгалузей, особливості регіонального розвитку й територіальної організації окремих підгалузей є визначальними показниками будівельного комплексу.

Будівельний комплекс об' єднує п' ять сфер матеріального виробництва:

-          проектно-дослідницькі організації;

-          промисловість будівельних конструкцій та деталей і промисловість будівельних матеріалів;

-          будівельну індустрію;

-          промисловість будівельного й дорожнього машинобудування;

-   матеріально-технічне забезпечення.

В Україні створений потужний будівельний комплекс, який, формуючи спільно з машинобудівниками основні фонди й виробничі потужності галузей економіки, забезпечує удосконалення господарських пропорцій, вирівнювання техніко-економічного й соціального рівня розвитку галузей господарства і регіонів країни, залучення нових природних ресурсів, охорону й відтворення навколишнього середовища, створення передумов для реалізації на практиці досягнень науково-технічного прогресу.

Сучасне життя суспільства без ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів. Будівництво створює нові й реконструює діючі основні фонди. Від розвитку цієї галузі залежить будівництво житла, створення нових міст і сіл, окремих мікрорайонів, постійна реконструкція житлових фондів, будівництво промислових і сільськогосподарських підприємств, транспортних об'єктів, лікарень, шкіл, торгових центрів тощо. Будівельний комплекс підтримує у належному стані обороноздатність країни, створює передумови для зростання виробництва в усіх галузях господарства.

Будівельний комплекс як одна з найбільш капіталомістких і диференційованих виробничих систем впливає на темпи, масштаби розвитку і особливості розміщення виробництва. Тому при розміщенні капітального будівництва враховується наявність будівельних організацій у регіоні. У той же час слабкість будівельної бази стримує промислове, житлове, комунальне, сільськогосподарське будівництво, яке в ринкових умовах потребує великих обсягів будівельно-монтажних робіт, а також використання принципово нових важелів управління, планування та організації всіх ланок капітального будівництва.

Як сировину, промисловість будівельних матеріалів використовує нерудні мінеральні ресурси, а також відходи галузей важкої індустрії (золу і шлаки теплових електростанцій, металургії). Деякі види сировини поширені майже всюди (глина, вапняки, щебінь), а інші тільки в окремих районах (цементні мергелі, кварцові піски, крейда, азбест). Оскільки мінерально-будівельна сировина споживається промисловістю будівельних матеріалів у великих обсягах, то сировинний фактор є одним з найважливіших при розміщенні підприємств. Другий чинник, що визначає територіальну організацію галузі промисловості, є споживач. Адже транспортування деяких видів готової продукції (залізобетонних конструкцій, цегли) складніше і дорожче, ніж перевезення сировини. Часто індустрія будматеріалів комбінується з будівництвом, утворюючи домобудівні комбінати. Як правило, вони є у великих містах, де багато будівельних майданчиків.

Видобуток мінеральної будівельної сировини здійснюється практично на всій території України. Найбільше піску і бутового каміння добувається у Житомирській, Вінницькій, Запорізькій, Кіровоградській, Закарпатській областях. Тут є важливі родовища, де видобувають граніт, мармур, лабрадорит та інше природне каміння. З глин, доменних шлаків виготовляють наповнювачі для фтористих легких бетонів. Підприємства, що їх виробляють, орієнтуються на споживача, а тому розміщені переважно у великих містах. У південних районах країни добувають черепашник, що має добрі тепло- і звукоізоляційні властивості.

Серед виробництва в'яжучих матеріалів найважливіше значення має цементна промисловість. Цемент використовується для виробництва бетону, залізобетону, шлакоблоків. Перший цементний завод споруджено у 1886 році в Амвросіївці (Донбас). Тепер тут діє один з найбільших цементних комбінатів в Україні. До основних центрів цементної промисловості належать також Краматорськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Балаклія (Харківська область), Здолбунів  (Рівненська область),  Миколаїв  (Львівська область),  Ямниця (Івано-Франківська область),  Кам'янець-Подільський  (Хмельницька область),  Вільшани (Миколаївська область). Найбільше вапна виробляють у Хмельницькій області. Підприємства цієї галузі розміщені в багатьох інших областях України, де є сировина (крейда, вапняки, мармури).

Виготовлення стінових матеріалів, зокрема із залізобетону, поєднується з іншими підприємствами промисловості будівельних матеріалів і орієнтується переважно на споживача. Найбільші центри виробництва збірного залізобетону — Київ, Харків, Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Маріуполь. До споживача тяжіє і виробництво глиняної і силікатної (з кварцового піску і вапна) цегли, оскільки сировина для них є практично всюди.

З інших галузей будівельної індустрії значного розвитку набули виробництва будівельної кераміки (Харків, Слов'янськ та ін.), будівельної порцеляни і фаянсу (Славута у Хмельницькій області), листового й технічного скла (Лисичанськ, Костянтинівка, Запоріжжя).

У цілому найбільшого розвитку промисловість будівельних матеріалів набула у Донбасі, Придніпров'ї, а також у Харківській, Одеській, Львівській, Хмельницькій областях та Криму.

Промисловість будівельних матеріалів характеризується дуже низьким рівнем механізації та автоматизації технологічних процесів, невеликим асортиментом продукції, її низькою якістю. Тому підприємства галузі потребують модернізації й реконструкції, розширення випуску нових будівельних матеріалів, збірних будівельних елементів та великих конструкцій, що характеризуються міцністю, легкістю, теплоізоляційними властивостями тощо. Необхідно нарощувати обсяги виробництва будівельних матеріалів, раціонально розміщувати підприємства, щоб ефективніше забезпечувати потреби будівництва. Вирішення вимагають і проблеми комплексного використання відходів інших галузей промисловості, що можуть слугувати будівельною сировиною, а також відходів підприємств індустрії будівельних матеріалів.

Щодо самого виробництва, то темпи його росту в останні роки сильно знизилися. Сотні новобудов віднесені до так званих об'єктів «незавершеного будівництва». Це призводить до значних втрат вкладених коштів, а також соціальної напруженості, оскільки тисячі сімей в Україні потребують власного житла, не вистачає шкіл, лікарень, шосейних доріг тощо.