Національна економіка: загальне та особливе

Соціальна сфера - це каталізатор розвитку цивілізації, чинник формування духовно зрілої, компетентної, соціально активної людини, яка комфортно себе почуває в умовах будь-якої професійної діяльності. Саме соціальна сфера забезпечує зниження тиску соціально-економічних потрясінь на людину і суспільство, їй належить значна роль у підвищенні ефективності суспільного виробництва, економії живої праці, здійснення ринкових перетворень. В Україні за підрахунками вчених, кожна гривня, спрямована на розвиток освіти, забезпечує у 3-5 разів більший прибуток.

Розвиток соціальної сфери позитивно впливає практично на всі макроекономічні показники, то ж недивно, що цю сферу часто називають утворюючим потенціалом, а її розвиток - шляхом до подолання бідності. Країна без соціальної сфери, що дерево без коріння.

Соціальний комплекс безпосередньо пов' язаний з матеріальним виробництвом і зазнає його відчутного зворотного впливу. На жаль, він поки що не задовольняє потреби населення в послугах та основних елементах його інфраструктури.

Соціальна інфраструктура складається із соціально-споживацького й соціально-культурного комплексів. Соціально-споживацький комплекс включає торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорону навколишнього середовища, громадський транспорт, зв' язок, кредитування і державне страхування. Соціально-культурний комплекс включає освіту, науку, релігію, культуру і мистецтво, охорону здоров' я, фізкультуру і спорт, інститути громадського суспільства, сім' ю.

Житлово-комунальне господарство. Незважаючи на постійне поліпшення рівня благоустрою житла, в житлово-комунальній сфері існує багато проблем. Серед них - підвищення темпів якісного соціального житлового будівництва, упровадження нових форм управління житловим фондом, заснованих на колективній власності мешканців. Актуальною є проблема якості житлового фонду сільських населених пунктів, основна частина якого побудована понад 30 років назад (майже 71%). Усе це вимагає нових підходів до розвитку житлово-комунальної інфраструктури, формування нової житлової політики, згідно з якою поліпшенню житлового забезпечення сприятиме стимулювання розвитку індивідуального та комерційного житлового будівництва, впровадження ринкових механізмів у сферу управління комунальним господарством, впровадження нової системи формування комунальних тарифів, створення конкурентного середовища у сфері надання комунальних послуг, формування у населення нових стандартів соціальної справедливості.

Побутове обслуговування. У розвитку цієї галузі спостерігається незбалансованість попиту і пропозиції, видова структура послуг не відповідає функціональному призначенню галузі. Розв' язання цих проблем можливе за умов економічного зростання, підвищення грошових доходів населення, зростання його попиту на товари і послуги, відродження сільської служби побуту як за рахунок нового будівництва, так і за рахунок «розконсервації» у свій час закритих побутових підприємств.

Торгівля і громадське харчування. Показником, що характеризує розвиток торгівлі є роздрібний товарообіг, а товарообіг громадського харчування прогнозують окремим показником і вводять складовою до загального обігу роздрібного товарообігу. Ці показники відображують дію складної сукупності соціальних і економічних чинників (купівельна спроможність населення, розвиненість мережі торговельних закладів, товарна забезпеченість, інформаційна, транспортна інфраструктура тощо). В Україні спостерігається регіональна відмінність обсягів роздрібного товарообігу та потреб населення у послугах підприємств громадського харчування, що обумовлено динамікою економічного розвитку регіонів, місцезнаходженням регіону, контингентом його жильців, структурою економіки регіону, середнім доходом на одного члена сім'ї тощо. Важливою умовою підвищення рівня торговельного обслуговування населення є оптимальне поєднання великих і малих підприємств торгівлі, покращення транспортного обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази галузі, впровадження і розвиток нових форм обслуговування (доставка товарів за попереднім замовленням, інтернетне обслуговування).

Велике значення на сучасному етапі має активний розвиток соціально-культурного комплексу, зокрема такі його складові, як освіта, культура, охорона здоров' я.

Визначаючи соціальні пріоритети національної економіки, слід виходити з її загальної соціальної орієнтації, що передбачає практичне підпорядкування відтворювальних процесів завданням розвитку особистості, подолання відчуження людини від суспільства, природи та культури. Кількісна оцінка соціального розвитку національної економіки дозволяє отримати адекватну якісну характеристику соціального розвитку і на її основі сформувати пріоритети. Вона здійснюється за допомогою наступних показників: тривалість життя і природний рух населення; охорона здоров'я; соціальна допомога; житлові умови населення; зайнятість населення; освіта; доходи і видатки населення;   культура,    відпочинок,    туризм;   правопорушення;    охорона навколишнього середовища.

Таким чином, велику роль у забезпеченні загальних умов життєдіяльності економіки, суспільства і держави виконує соціальна інфраструктура, яка охоплює установи загальної, спеціальної і вищої освіти, охорони здоров'я, гуманітарних наук, культури, інститути громадського суспільства.

Тема 7. Функціонування інфраструктури національного ринку.

План лекції

1.        Інфраструктура: сутність і роль у механізмі функціонування національного ринку.

2.        Організаційно-технічна інфраструктура.

3.        Фінансово-кредитна інфраструктура.

4.        Державно-регуляторна інфраструктура.

5.        Науково-дослідне й інформаційне забезпечення.

              1. Інфраструктура: сутність і роль у механізмі функціонування національного ринку.

Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура.

Проблема формування, становлення та розвитку ринкової інфраструктури актуальна в умовах трансформаційного розвитку економіки України.

Термін „інфраструктура" походить від латинського infra, що означає „нижче", „під" , і structure - „структура", що означає сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують виробничу й невиробничу сфери економіки (транспорт, зв'язок, комунальне господарство, загальна та професіональна освіта, охорона здоров'я тощо).

Інфраструктура - це основа, підґрунтя, фундамент економічної системи та її підсистем, її внутрішня будова, що забезпечує цілісність. Завдяки інфраструктурі здійснюється рух потоків товарів і послуг від продавця до покупця.

Інфраструктура ринку - комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Інфраструктура ринку покликана забезпечувати цивілізовані стосунки між суб'єктами через свої функції.

Функції інфраструктури ринку:

1.       Правове й економічне консультування підприємств, захист їхніх інтересів у державних та інших структурах.

2.       Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств.

3.       Підвищення оперативності, ефективності роботи суб'єктів ринку.

4.       Регулювання руху робочої сили.

5.       Створення умов для ділових контактів підприємств.

6.       Сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів та послуг.

7.       Страховий захист підприємницької діяльності.

8.       Здійснення      маркетингового,      інформаційного      та     рекламного обслуговування.

              Внаслідок взаємозв'язку виділених функцій інфраструктури ринкового типу її становлення і розвиток йде паралельно з формуванням самої ринкової економіки і має природно - історичний характер. В Україні мають місце особливості як у становленні ринкової інфраструктури в цілому, так і в розвитку її основних елементів. Врахування цих особливостей дає можливість виявити основні чинники становлення та розвитку ринкової інфраструктури й визначити наступні головні напрямки розвитку кожної з її складових:

-          по-перше, реструктуризація державної власності, роздержавлення, подолання державного монополізму і створення конкурентного середовища, сприяє формуванню оптимальної мережі інфраструктурних інститутів;

-          по-друге, приведення нормативної бази у відповідність з розвитком інституціональної складової ринкової інфраструктури;

-          по-третє, зростаючий ступінь включення української економіки і суспільства в цілому в світові інформаційні системи з одночасним прийняттям відповідних заходів безпеки і дотримання національних інтересів;

-          по-четверте, підвищення ролі ментальної складової в ефективному функціонуванні й розвитку ринкової інфраструктури.

              Будова інфраструктури ринку є дуже складною, тому слід розглянути її елементи. Інфраструктурі ринкових відносин в Україні притаманна багатоканальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин. Ринкова інфраструктура має складний і різноманітний характер, а також певні національні особливості. У цілому в ній можна виділити наступні складові:

1.     Організаційно-технічна інфраструктура забезпечує рух товарних потоків і послуг між виробником і споживачем.

2.     Фінансово-кредитна інфраструктура ринку забезпечує рух грошових потоків.

3.     Державно-регуляторна, яка направлена на розробку законодавства, яке визначає поведінку всіх ринкових суб'єктів, а також їх впровадження і контроль за дотриманням.

4.     Науково-дослідницька та нформаційна – це інформаційні мережі і потоки, а також інститути, які забезпечують їх діяльність.

2. Організаційно-технічна інфраструктура. Одним з найважливіших інфраструктурних елементів є біржі. Термін „біржа" в перекладі з латинської означає „шкіряний гаманець". Біржі виникали як місця, де комерсанти здійснюють торговельні операції. Біржа - організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами й зразками (товарна біржа) або систематичних операцій з купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці), угод із фрахтування (фрахтова біржа).

Характеризуючи організаційно-технічну інфраструктуру, проаналізуємо цілі й принципи діяльності товарної і фрахтової бірж.

Товарна біржа - це оптовий ринок, для якого характерні такі особливості:

-          торгівля товарами за стандартами й зразками, що дає можливість реалізувати не сам товар, а контракт на його поставку;

-          регулярність торгів на основі певних правил;

-          формування цін на основі зіставлення попиту і пропозиції (котирування);

-          свобода вибору контрагента за угодою;

-          стандартизація контрактів і мінімальних партій поставок.

Товарна біржа - комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками. Це об'єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої - укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо.

Товарні біржі бувають публічні й приватні. На публічних біржах угоди можуть укладати як їх члени, так і підприємці, які не є їх членами. Діяльність цих бірж регулюється законами й урядовими актами. Приватні біржі організовують у формі акціонерних компаній і закритих корпорацій. Укладати угоди на таких біржах можуть тільки акціонери. Члени біржі, як правило, не отримують дивідендів на вкладений капітал, їхній прибуток утворюється за рахунок винагород, отриманих від клієнтів, тобто біржі виступають у ролі брокерів.

Економічна роль бірж полягає передусім у тому, що вони сприяють встановленню ринкової рівноваги, відтворювальним процесам, ефективності економіки.

Члени товарних бірж отримують можливість найбільш вигідно продавати, купувати або обмінювати товар; користуватися інформацією про кон'юнктуру ринку, яка перманентно змінюється, про стан попиту й пропозиції в розрізі груп товарів; мати відомості про платоспроможність і надійність контрагента угоди. Співзасновники біржі застраховані від небажаного коливання цін, користуються пільговим кредитуванням для здійснення вже укладених угод.

Фрахтова біржа - постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди щодо фрахтування суден. Термін „фрахт" походить від німецького ігаспі, що означає „вантаж". Цей термін вживається на означення: а)вантажу; б)плати за перевезення вантажу водним шляхом або плати за використання суден протягом певного часу.

На фрахтовій біржі концентрується інформація про:

-   попит і пропозицію на тоннаж;

-   рівень фрахтових ставок;

-   умови договору фрахтування.