Монетарна політика України

Забезпечення безперебійного функціонування системи готівкових та безготівкових розрахунків –  одна з обслуговуючих функцій  центрального банку. Першочергово діяльність центрального банку в цій сфері  обмежувалась випуском в обіг паперово-грошових знаків. Грошова емісія і зараз  складає основу діяльності всіх центральних банків. В подальшому по мірі розвитку безготівкових розрахунків центральний банк почав виступати в ролі організатора і учасника платіжно-розрахункових відносин. Знаходячись в центрі потоку грошових коштів, центральні банки повинні забезпечувати швидке та безперебійне функціонування механізму безготівкових розрахунків та платежів. Разом з тим безпосередня участь центральних банків у платіжних системах не є обов’язковою; деякі центральні банки обмежуються контролем за діяльністю цих систем.

Інша обслуговуюча функція  центрального банку – кредитування кредитно-фінансових інститутів та уряду. Будучи кредитором останньої інстанції, центральні банки надають позики кредитно-фінансовим установам, які  зазнають тимчасових труднощів пов’язаних з недостатністю фінансових ресурсів. За допомогою кредитування уряду  центральні банки здійснюють фінансування державного боргу та дефіциту державного бюджету. Це особливо широко використовується в країнах, що розвиваються, де позики центрального банку уряду складають  значну частину їх активів. Навпаки, розвинуті держави уникають подібної практики. В зв’язку з цим дана функція відноситься не до основних, а до додаткових. Ще одна обслуговуюча функція центрального банку –  здійснення ним ролі фінансового  агента уряду, тобто ведення урядових рахунків та управління активами різних урядових відомств. В деяких країнах, наприклад в США, центральні банки  здійснюють цю функцію разом з  комерційними банками. В інших державах, наприклад в Італії, центральний  банк є практично бухгалтером  урядових установ.

Додаткові функції центрального банку не пов’язані безпосередньо  з його головним завданням (збереження стабільності національної грошової одиниці), але сприяють його реалізації. До числа  цих функцій відносять керування  державним боргом, проведення аналітичних  розслідувань та ведення статистичної бази даних, виготовлення банкнот тощо. Функції проведення аналітичних  та статистичних досліджень за своїм  характером можуть бути досить неоднаковими та нерівнозначними у центральних  банках різних країн. Аналіз в області грошово-кредитної та валютної політики в основному базується на даних платіжних балансів.

Таким чином, центральні банки  – це органи державного регулювання  економіки, яким надано монопольне право  випуску банкнот, регулювання грошового  обігу, кредиту, валютного курсу, зберігання золотовалютних резервів. Центральний  банк є “банком банків”, фінансовим агентом уряду при обслуговуванні державного бюджету.

В Україні центральним  банком є Національний банк України (НБУ). Він представляє собою перший рівень банківської системи. НБУ  створений згідно з Законом України  “Про банки і банківську діяльність”  і діє на підставі Закону “Про Національний банк України”. Як центральний банк НБУ виконує такі основні функції:

• емісія грошей та організація їх обігу;
• є кредитором останньої інстанції для комерційних банків;
• організація розрахунків між банками;
• обслуговування державного боргу країни;
• проведення операцій на рику державних цінних паперів та валютному ринку;
• видача комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій та операцій з іноземною валютою;
• контроль за діяльністю комерційних банків.

Отож після  дослідження монетарної або грошово-кредитної політики як складової державного регулювання, можемо зробити деякі висновки. Грошово-кредитна політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження та подолання спаду виробництва. Мета грошово-кредитної політики — досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. До основних інструментів грошово-кредитної політики відносяться операції на відкритому ринку, зміна облікової ставки (дисконтна політика), зміна норми обов'язкових резервів. Головним суб'єктом монетарної політики держави є Центральний банк, який здійснює грошову емісію та регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків. Головною метою центрального банку є регулювання грошової маси, забезпечення її відповідності масі товарів і підтримки таким чином стійкої купівельної спроможності грошей, що є дуже важливою умовою нормального функціонування ринкового механізму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛЗ РІВНОВАГИ ГРОШОВОГО  РИНКУ

 

2.1.Рівновага на грошовому ринку

 

 

Ринок грошей, як і будь-який ринок, залежить від попиту і пропозиції. Між попитом та пропозицією грошей завжди є певне співвідношення. Найбільш бажаною на цьому ринку є рівновага  між попитом на гроші (Md) та їх пропозицією (Мз). Іншими словами, рівновага наступає тоді, коли Md = Мз. Саме за такої рівноваги  створюються умови для ефективного  розвитку суспільного виробництва, якщо ж така рівновага порушується, то сфера грошового обігу дестабілізується і у виробництві виникають  певні труднощі. Тому в сучасній ринковій економіці держава через  свою банківську систему намагається  створювати таку ситуацію на грошовому  ринку, яка б характеризувалась  його стійкою рівновагою, або ж  наближалась до неї.

Рівновагу на грошовому ринку  можна зобразити у вигляді  певної графічної моделі. Але при  цьому слід зауважити, що сама модель і характеристика основних взаємозв’язків, які вона графічно віддзеркалює, залежатимуть від тієї теоретичної тези, що покладена  в основу аналізу рівноваги на грошовому ринку.

Так, з позицій кейнсіанського підходу до попиту і пропозиції грошей та їх взаємозв’язку з нормою відсотка остання є величиною екзогенною. З урахуванням цього моменту  графічну модель взаємодії попиту і  пропозиції грошей можна подати в  такому вигляді (рис. 2.1).

На осі ординат відкладено норму відсотка, а на осі абсцис — кількість грошей. Знаходячись в точці r₁ норма відсотка визначає рівень попиту на гроші. Він дорівнюватиме кількості грошей, що визначається точкою М₁ Слід зауважити, що в кейнсіанській моделі рівень відсотка визначає й рівень пропозиції грошей.

 

        r                               M_d1                                              M₃        

                       M_d

      r₂

 

                     M_d2                                   E₂

                                                                   

                                                  E

       r₁

                                    

                                      E₁

 

  M

                                                 M₁

Рис. 2.1. Модель взаємодії  попиту і пропозиції

 

Розглянута графічна модель рівноваги на грошовому ринку  базується на кейнсіанських теоретичних  засадах. Вони дозволяють розглянути цю рівновагу на певному рівні. Але  така модель поступається новій, яка  базується на монетаристських підходах. Основна відмінність цієї моделі в тому, що пропозиція грошей є екзогенною і встановлюється центральним емісійним  центром. Суть цього визначення така: центральний банк утримує пропозицію грошей у тих розмірах, які спрогнозовані  раніше на даний період. Ця визначеність пропозиції, а відтак, і певна  моментна незмінність пропозиції грошей не є абсолютною. Обсяг пропозиції грошей (за незмінності тих чинників, які суттєво впливають на цей  показник) може змінюватись, але в  передбачуваних розмірах. Так, скажімо, приріст доданої вартості обумовлює  і параметри приросту пропозиції грошей. У цій моделі, побудованій  на монетаристських засадах, і рівень відсотка не є екзогенною величиною. Графічну модель рівноваги на грошовому ринку подано на рис. 2.2.

 

       r                        M3₁               M3                 M3₂                            

 

 

 

     r₂                         E₁   

                                                         E₃                                                                                                                                 

                                                                                                                          

                                                          E                                                                 

      r₁                                                                                          Md₁          

      r                                                                        E₂                Md           

                                                                                                   Md₂                     

                                                                                                            N                  

                                                                                                                              

Рис. 2.2. Рівновага на грошовому ринку

 

На осі абсцис відкладено кількість грошей, на осі ординат  — відсоток. Як уже було розглянуто раніше, попит на гроші (він представлений  кривою Md) значно залежить від норми  банківського відсотка. Чим нижче  цей відсоток, тим більше попит  на гроші, і навпаки. Пряма М3 зображує пропозицію грошей, яка в цілому є екзогенною величиною.

Точка перетину кривої попиту і пропозиції (точка Е) і буде точкою рівноваги. Вона означає, що за даної норми відсотка (r_i) попит на гроші дорівнюватиме показнику n. З іншого боку, ця норма відсотка передбачає і відповідну масу пропозиції грошей.

Отже, точка Е за даних  умов віддзеркалює, з одного боку, стан рівноваги на грошовому ринку, а  з іншого — відображає величину рівноважного відсотка.

Якщо центральний банк вирішує зменшити пропозицію грошей, а це він може зробити, наприклад, за рахунок операцій на відкритому ринку, продаючи, скажімо, боргові зобов’язання держави, то тоді попит на гроші за відсотка п не буде задовольнятись і це викличе зростання відсотка до рівня r2. Таке його збільшення, у свою чергу, призведе до зменшення попиту на гроші і встановлення нової точки рівноваги на грошовому ринку (точка Е1).

Якщо ж центральний  банк здійснює купівлю цінних паперів, то пропозиція грошей зростає. У зв’язку  з цим норма відсотка зменшується. Лінія пропозиції грошей переміститься  праворуч у положення М₃₂, а точкою рівноваги буде точка Е₂.

Рівновага на грошовому ринку  може порушуватись під дією багатьох чинників. Найбільш поширеними щодо цього  є випадки, коли змінюється попит. Так, наприклад, він зростає, якщо збільшується обсяг виробництва. Зростання попиту спричинить переміщення кривої попиту в положення Md1. У цій ситуації рівноважна ставка відсотка за однієї й тієї самої пропозиції (наприклад  тієї, що позначена прямою Мз) зросте (точка Ез). Попит на гроші може викликати й підвищення цін. У  цьому випадку суб’єктам господарювання і населенню для задоволення  своїх потреб на попередньому (до підвищення цін) рівні потрібно буде більше грошей. Графічно ця зміна попиту на гроші  знайде своє відображення у переміщенні  кривої Md угору праворуч і зростанні  рівноважної ставки відсотка.

У разі зниження попиту на гроші, а це може бути викликано, наприклад, зменшенням обсягів суспільного  виробництва, крива попиту переміститься  вниз. Водночас це призведе до зменшення  рівноважної ставки відсотка. На рис. 2.2 зменшенню попиту відповідатиме крива Md2.

У даному разі розглянуто тільки зміни в попиті на гроші і порушення  рівноваги на грошовому ринку  за найбільш типових змін у суспільному  виробництві. В реальному житті  діє значно більша кількість чинників, що впливають на рівновагу на грошовому  ринку і діють не окремо, а в  тісному взаємозв’язку. Так, наприклад, зменшення обсягів виробництва  посилюється одночасним зростанням цін, що збільшує попит на гроші. У  той же час прискорення швидкості  обігу грошей, а це, як правило, неодмінний супутник при значних темпах інфляції, навпаки пом’якшує попит на гроші.

Дослідники вважають, що «швидкість обігу грошей належить до автоматично діючих факторів забезпечення стабілізації грошового ринку» [5,с.160]. Схематично цей важіль саморегулювання діє таким чином. При появі надлишкової пропозиції грошей, яка є екзогенною, швидкість руху грошей зменшується, а це призводить до вирівнювання співвідношення між пропозицією і попитом на гроші.

Наведені вище автоматично  діючі стабілізатори грошового  ринку безсумнівно мають місце. Але їх дія має свої межі як у  просторі, так і в часі. Автоматичне  регулювання рівноваги на грошовому  ринку може бути забезпечено тільки у відносно невеликих масштабах. Це пояснюється тим, що такий ринок  особливо чутливий до дії дуже великої  кількості факторів, сполука яких часто призводить до непрогнозованих  наслідків. Те ж саме можна сказати  і про дію стабілізуючих чинників у часі. Як правило, вони спроможні  дати позитивний ефект через досягнення рівноваги на грошовому ринку  тільки в короткостроковому періоді.