Макроекономічна нестабільність: безробіття

      Рівень  безробіття характеризується незадоволеним  попитом на робочі місця. Але цей  показник не дає повного уявлення про ситуацію у сфері зайнятості, тому що, по-перше, не враховується часткова зайнятість, а також не включення  до нього тих, хто втратив надію отримати роботу; по-друге, приховується інформації про зайнятість у тіньовій економіці.

      За  даними Державного комітету статистики України, незважаючи на стрімке зростання безробіття серед населення працездатного віку в останньому кварталі 2008р., рівень безробіття (за методологією МОП) в середньому за 2008р. порівняно з 2007р. не змінився та склав 6,9%. [5].

      Тому  потрібно знати не тільки кількість  людей, позбавлених роботи, а й  те, протягом якого часу вони перебувають  у такому стані, тобто тривалість безробіття. Тривалість безробіття визначається демографічним складом робочої сили, здатністю та бажанням безробітних постійно шукати кращу роботу, наявністю та рівнем допомоги у зв’язку з безробіттям, організацією ринку праці.

      Рівень  та тривалість безробіття є важливими показниками економічного стану країни, але їх непотрібно розглядати ізольовано від інших макроекономічних показників, які характеризують ефективність національної економіки.

      В економічній науці прийнято виділяти три основні концепції безробіття: класичну, кейнсіанську та монетаристську[6,c.117].

      Класична  теорія зайнятості, з якою пов’язують імена Д.Рікардо, Дж.Міля, А.Маршала  та інших економістів XIX ст., будуються на тому твердженні, що ринок володіє достатніми можливостями для ефективної координації всіх процесів, що відбуваються в сфері зайнятості, задля забезпечення повного використання наявних в суспільстві ресурсів праці. На думку класиків, причина безробіття – у занадто високій заробітній платі, що породжує надлишок пропозиції праці. Вільна гра ринкових сил: попиту, пропозиції, заробітної плати – забезпечить необхідну координацію у сфері зайнятості. Якщо існує надлишкова пропозиція праці, то зниження заробітної плати повинно його зменшити, але в той же час підняти попит на працю. Якщо заробітна плата при цьому не знижується (цьому заважають самі робітники, їх профспілки), то тим самим вони «добровільно» погоджуються на існування якоїсь кількості безробітних.

      Кейнсіанська  теорія зайнятості сформувалася в основному  у 30-х роках ХХ ст. Вона пов’язується з ім’ям англійського економіста Дж.М.Кейнса, найбільш  видатного дослідника в галузі макроекономіки. У 1936 році в книзі «Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей» він запропонував принципово нове пояснення безробіття.

      Класики не бачили в безробітті якої-небудь серйозної проблеми. Але події, що реально відбуваються, все менш відповідали  класичним постулатам. Масовий вибух  безробіття відбувся на початку 30-х  років в період так званої Великої  депресії. В той час рівень безробіття в США досяг 25%. Стало зрозумілим, що лише класичними рецептами з проблемою не впоратись. Дж.М.Кейнс погоджувався з тим, що зниження заробітної плати може привести к підвищенню зайнятості, одночасно вказуючи: 1) на практиці дуже важко знизити заробітну плату; 2) якщо навіть вдасться знизити заробітну плату, при цьому відбудеться зниження попиту на споживчі товари, що негативно вплине на виробництво й зайнятість. Кейнс також думав, що в цих умовах не відбудеться помітного підвищення попиту на інвестиційні товари, так як інвестиційні рішення здебільшого  приймаються, виходячи з майбутніх очікувань, а вони, з уявлень багатьох суб’єктів хазяйнування, в даних умовах виявляються несприятливими.

      Кейнс відхилив положення о здатності  ринку забезпечити повну зайнятість та прийшов до висновку про неефективність політики невтручання держави («laissez faire»). Причина безробіття – низький попит. «Ліки» від безробіття – експансіоністська політика держави, що в першу чергу спирається на використання фіскальних інструментів. Змінюючи податки та бюджетні видатки, держава може впливати на сукупний попит та рівень безробіття.

      Монетаристська  теорія зайнятості співпадає з ідеями класичної школи. Монетаристи (М.Фрідмен та ін.) намагаються відродити віру в сильний регулюючий потенціал ринку, в його здатність забезпечити високий ступінь макроекономічної стабільності. На думку монетаристів, держава своєю активністю в економічній сфері невиправдано обмежила конструктивні здатності ринку. Зокрема, ринок праці втратив свою гнучкість, деформувався із-за понадмірного втручання держави та профспілок. Занадто жорстка заробітна плата створює великі проблеми у сфері зайнятості. Тому «ліками» від безробіття може бути звільнення ринку від невиправданого втручання (у сфері заробітної плати, цін і т.д.) та проведення тонкої  державної політики з підвищення його гнучкості (створення гнучкої системи освіти, масове розповсюдження інформації, стимулювання міжрегіональних переливів робочої сили і т.д.).

      Дискусії  поміж представниками різних напрямків продовжуються. Багато економістів відмічають той факт, що рецепти подолання безробіття послідовників кейнсіанства й монетаризму є цілком прийнятними. Зокрема, різні типи потребують різних підходів: обмеження заробітної плати, збільшення сукупного попиту чи підвищення гнучкості ринку праці.      

      1.2 Класифікація форм безробіття за основними причинами 

      Як  правило, безробіття класифікують за причинами, які його зумовлюють.

      Я вважаю за необхідне проаналізувати наступні форми безробіття: добровільне, вимушене, структурне, фрикційне, інституціональне та циклічне.

      В залежності від того, залишається  людина працездатного віку без роботи за своїм власним бажанням чи її змушують до цього незалежні від неї обставини, розрізняють добровільне та вимушене безробіття.

      Добровільне безробіття може виникати внаслідок  того, що робітник не хоче працювати  за пропоновану йому заробітну плату, але став би до роботи, якби вона була вищою.

      Вимушене  безробіття зумовлене перепадами ринкової кон’юнктури і характеризується своєю тривалістю[4,с.310]. Тільки частина робітників отримує місце, решта становиться вимушено безробітними. Якщо людина не може знайти роботу більше року, безробіття вважається довгостроковим. Воно переходить в застійне безробіття, яке має дуже тяжкі наслідки для індивіда та суспільства в цілому: втрата трудових навичок, розпад соціально-психологічних основ особистості.

      Вимушене  безробіття буває сезонне, технологічне та конверсійне.

      Сезонне безробіття зумовлене нерівномірністю  зайнятості у зв’язку зі специфічними умовами виробництва у певних галузях, що визначаються дією біологічних та кліматичних чинників. Ця форма безробіття поширена у сільському господарстві, лісництві, туристичній та будівельній галузях тощо. Звичайно ж, сезонне безробіття не є серйозною проблемою до економіки в цілому, бо його можна спрогнозувати та вчасно прийняти необхідні заходи, але для окремих регіонів і громадян, які мають сезонний бізнес, таке безробіття має дуже тяжкі наслідки.

      Технологічне  безробіття пов’язане з вивільненням працівників, зумовленим впровадженням нової техніки, як правило, автоматизованої, новітніх технологій, модернізацією, раціоналізацію виробництва. На мій погляд, в найближчі десятиліття саме з цієї причини будуть ліквідовуватися робочі місця, бо розвиток виробництва має інтенсивний, інноваційний характер.

      Конверсійне безробіття пов’язане зі скороченням  та перепрофілюванням галузей воєнно-промислового комплексу в наслідок закінчення бойових дій та переорієнтації з  військової на цивільні галузі.

      Конверсійне і технологічне безробіття є проявами структурного безробіття, бо саме ця його форма пов’язана зі змінами, які відбуваються у структурі попиту і відповідно вимагають зрушень у сфері виробництва. Таким чином виникає суперечність між кваліфікацією та вміннями працівників та новими вимогами ринку. Це призводить до закриття та банкрутства багатьох підприємств, які виробляли продукцію, від якої відмовилися, та які не змогли пристосуватися та диверсифікувати виробництво. Таким чином стають непотрібними багато професій. Я вважаю, що це явище має дві сторони: як позитивну, так і негативну. З однієї – це прогресивний прогрес пристосування виробництва до нової структури потреб, але з іншої – це погіршення життєвого рівня тих, хто втратив роботу; соціальні проблеми та психологічні травми.

      Фрикційне ж безробіття стосується тих осіб, які не працюють у зв’язку із добровільною зміною місця роботи[6,c.65]. Воно пов’язане з постійним рухом населення з одного регіону в інший, зі зміною професій. Для нього є характерним стан пошуку або чекання роботи в недалекому майбутньому. Щоб цей процес не був тривалим і не охоплював великі маси людей одночасно необхідно своєчасна інформація про вільні робочі місця, умови найму та переїзду на нове місце, рівень заробітної плати тощо. Саме динамізм ринку праці дозволить людям швидко знайти для себе більш прийнятне робоче місце.

      Складовою частиною фрикційного безробіття є  так зване інституціональне безробіття. Причиною цієї форми безробіття є  така ситуація, коли надмірні соціальні  виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи призводять того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватися, шукає нову роботу триваліший час і тим самим сприяє зростанню рівня безробіття.

      Циклічне безробіття виникає в період падіння виробництва, депресії, та є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу. Його ще називають безробіттям, пов’язаним з дефіцитом попиту, бо безробіття зростає внаслідок зменшення сукупного попиту на товари та послуги.

      Також можна окремо виділити молодіжне, жіноче та регіональне безробіття, проблема яких постійно загострюється.

      Молодіжне безробіття виникає серед молоді, яка тільки виходить на ринок праці  і не може отримати належної роботи у зв’язку з відсутністю належної фахової підготовки, необхідного досвіду. Також молоді люди дуже часто потребують пільгових умов праці у зв’язку з віком або суміщенням роботи та навчання. Цілком зрозуміло, що це влаштовує далеко не всіх роботодавців.

      Жіноче  безробіття  -  один з найбільш  розповсюджених  видів безробіття, що виникає в силу меншої конкурентноздатності жінок на ринку   праці:  жінки  несуть  із  собою  більший,  ніж  чоловіки, соціальний  вантаж (декретні відпустки, лікарняні  по  відходу  за дитиною,  забезпеченість  яслами, дитбудинками  і  т.п.).  Принцип справедливості вимагає, щоб чоловіки і жінки мали рівний доступ до роботи.  Держава   повинна застосовувати  ряд  мір  як  адміністративного,  так  і  правового регулювання:   квотування  робочих  місць  для  жінок,   податкове покарання  і  заохочення роботодавців з метою  збільшення  жіночої зайнятості.

      Регіональне безробіття виникає під впливом  історичних, демографічних і соціально-психологічних  чинників. Наявним регіональне безробіття є і в Україні. Місцеві 

      Звичайно  ж, існують і інші форми безробіття, які або входять до складу вищевказаних, або мають самостійне значення. Також  не требі відкидати можливості з’явлення  нових форм безробіття. Але, на мій  погляд, необхідно з’ясувати які  з цих форм є природними.

      Більшість зарубіжних і вітчизняних авторів відносить до природного безробіття фрикційне та структурне, а до неприродного – циклічне.

      Щодо  виміру рівня природного безробіття, треба відзначити, що досі не існує  єдиної та надійної методики його обчислення.

      Природна норма рівня безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний швидко здійснювати міжгалузеві та міжрегіональні переміщення залежно від попиту на робочу силу і потреб виробництва.

      Західні економісти вважають, що рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття при нульовому циклічному безробітті[4,c.311]. Але не всі дослідники вважають структурне безробіття природним, бо воно далеко не завжди є добровільним. Тому останнім часом для розрахунку природного рівня безробіття вчені пропонують  використовувати методологію NAIRU (Non Accelerating Inflation Rate of Unemployment), коли нормальним вважається рівень безробіття, що не дає розгортатись інфляції, стабілізує її. Природний рівень безробіття NAIRU визначається як результат усереднення фактичного рівня безробіття в країні за попередні 10 років і наступні 10 років. Кількісно цей показник в США  складає 5,5 – 6,5%. 
 

      1.3 Економічні наслідки безробіття