Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Марта 2012 в 14:10, курс лекций
1. Зародження та розвиток виробничого та управлінського обліку.
2. Види обліку. Взаємозв’язок фінансового та управлінського обліку.
3. Складові частини управлінського обліку.
4. Предмет, метод, мета та основні завдання управлінського обліку.
5. Основні принципи управлінського обліку.
3 Калькулювання за системою “директ - костинг”.
Дана система являє собою метод зрізаної (неповної) собівартості. Всі витрати поділяються на змінні та постійні.
Маржинальний дохід розраховується:
Маржинальний дохід =Виручка відреалізації-Змінні витрати
Операційнийприбуток =Маржинальний дохід -Постійні витрати
Коли маржа з змінних витрат тільки відшкодовує суму постійних витрат, досягається “мертва точка” або точка критичного обсягу, коли фінансовий результат дорівнює нулю.
Порівняємо методику визначення операційного прибутку за системи калькулювання повних витрат та системи калькулювання “директ - костинг”
Система калькулювання повних витрат (грн.) | Система калькулювання “директ – костинг” |
1. Виручка 120000 | Виручка 120000 |
2. Виробнича собівартість 60000 | Змінні виробничі витрати 42000 |
3. Адміністративні витрати 20000 | Змінні адміністративні витрати 8000 |
4. Витрати на збут 18000 | Змінні витрати на збут 11000 |
Операційний прибуток 22000 (1-2-3-4) | Маржинальний дохід 56000 |
Постійні витрати 18000 | |
| Постійні адміністративні витрати 12000 |
| Постійні витрати на збут 4000 |
| Операційний прибуток 22000 |
Переваги системи “директ - костинг”:
дана система дає можливість розмежувати змінні та постійні витрати, визначити релевантність витрат та вплив на них;
спрощується калькулювання собівартості за центрами відповідальності.
Недоліки (вади):
дана система калькулювання не застосовується для визначення фінансового результату у фінансовому звіті (законодавчо);
дана система застосовується для розробки поточних управлінських рішень (квартал, місяць);
ускладнюється процес обліку, оскільки спочатку необхідно провести класифікацію на змінні і постійні і вести їх облік у відповідності з класифікацією, що викликає додаткові фінансові ресурси (заробітна плата, кількість працюючих).
4 Калькулювання на основі діяльності.
Дана система зародилася на початку 80-х рр.. ХХ ст. В країнах США та європейських країнах. Суть системи полягає в тому, що розробляється новий підхід до поняття повних витрат. Традиційна система калькулювання побудована за принципом “продукція споживає ресурси, а система калькулювання діяльності передбачає, що продукція споживає процеси, а процеси споживають ресурси”.
Суть системи полягає в тому, що на певні види продукції списуються прямі витрати, а непрямі витрати групуються і відносяться тільки на ті види продукції, що споживають відповідні виробничі процеси. Для кожного виду непрямих витрат може бути обрана своя база розподілу (заробітна плата, площа цеху, машино-години роботи обладнання).
В вітчизняній практиці ці витрати (непрямі) списуються:
витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання;
витрати на підготовку і освоєння виробництва нових видів продукції;
загальновиробничі витрати.
Дані витрати можуть розподілятися на конкретні види продукції.
Особливості калькулювання собівартості продукції комплексних виробництв.
Виробництво вважається комплексним, якщо в одному технологічному процесі одночасно виготовляється декілька (або один) основних продуктів та побічна продукція і відходи.
Калькулюється тільки основна продукція, побічна продукція та відходи оцінюються за встановленими методами (оцінка відходів > 2 видів).
Розрізняють багатопродуктове комплексне виробництво та одно продуктове.
Процес калькулювання в комплексних виробництвах потребує вирішення ряду методологічних питань, пов’язаних з розрахунком собівартості, а саме:
методи оцінки попутних продуктів;
методи оцінки відходів;
розподіл загально виробничих витрат (між основною та побічною продукцією або між основними продуктами);
розподіл виробничої собівартості між основними продуктами.