Лекции по "Управлінський облік"

3 Облік витрат на оплату праці та відрахування на соціальні заходи.

Витрати на оплату праці включають:
основну заробітну плату;
додаткову заробітну плату;
інші нарахування.
Узагальнюючим документом по нарахуванню заробітної плати є розрахунково-платіжна відомість. Розрахунково-платіжна відомість складається по кожному цеху, відділу, підрозділу. На підставі їх складається зведена розрахунково-платіжна відомість. Крім того, складається відомість розподілу заробітної плати по рахунках.
Контрольною сумою є сума по відомості, яка має співпадати з сумою по розрахунково-платіжній відомості.
Між видами продукції заробітна плата розподіляється:
1. Прямим методом - на підставі первинних документів по нарахуванню заробітної плати (рапорт, наряд на виконані роботи).
2. Методом кошторисних ставок – розраховуються кошторисні ставки витрат на одиницю продукції.
3. Пропорційно нормам (вказуються в планах або нормативах калькуляції) – спочатку на кожний вид продукції відносяться витрати в межах норм (плану), а потім додаються відхилення. Облік відхилень ведуть в окремій відомості.

3.1 Включення резервного фонду на виплату відпусток.

 Мета створення резерву – забезпечити рівномірну собівартість виробництва протягом року. Резерв створюється для категорії робітників. Одночасно із створенням резерву на оплату відпусток створюється резерв на соціальне страхування.
В = (Ф х К) + (Ф х К х Сс),
В – забезпечення майбутніх витрат і платежів на виплату відпускних та сплату внесків на соціальне страхування;
Ф – фактичний фонд оплати праці в поточному місяці;
К – плановий коефіцієнт, який розраховується відношенням планових витрат на відпустки до планового фонду оплати праці;
Сс – сума ставок внесків на соціальне страхування.

4 Облік витрат майбутніх періодів.

 Облік витрат майбутніх періодів ведеться в складі статей “Витрати на утримання і експлуатацію устаткування” та “Загально виробничі витрати”. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, пов’язані з підготовкою і освоєнням виробництва нових видів продукції, поточні витрати у сезонних виробництв (цукрова промисловість – облік витрат в період підготовки до виробництва тощо).
Витрати збираються на рахунку № 39 і на виробництво списуються двома методами:
1. На основі кошторисних ставок (продуктивний).
2. Рівномірний метод списання.
За першим методом обліковою політикою передбачається списання витрат протягом 12 місяців.
ПРИКЛАД:
Планове виробництво продукції 20 т. Витрати майбутніх періодів - 2365 грн. Кошторисна ставка на одиницю:
За місяць вироблено 2 т продукції:
118,25 х 2 = 236,5 грн.
Дебет Кредит Сума
23, 91 39 236,5
За другим методом визначається сума до списання на місяць:
=197,08 грн.
Дебет Кредит Сума
23, 91 39 197,08
Максимальний термін списання – 2 роки.

5 Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.

 Підприємство самостійно вирішує ведення даних витрат окремою статтею чи в складі загально виробничих витрат. Облік ведуть на рахунку № 91.
Методичні рекомендації передбачають типовий склад статей витрат. Вони включають:
амортизацію виробничого обладнання;
витрати, пов’язані з технічним оглядом і технічним обслуговуванням;
витрати на поточні ремонти;
витрати на сплату орендних платежів;
витрати на утримання цехових служб та ін.
Між видами продукції витрати розподіляються пропорційно обраної бази розподілу (години праці основних робітників, заробітна плата, об’єм діяльності) або пропорційно кошторисних ставок, які періодично переглядаються. Але існують галузі промисловості, де застосовуються специфічні методи розподілу. Наприклад, в хлібопекарній промисловості всі види хліба за встановленим коефіцієнтом перераховують в умовний сорт (батон нарізний – 1,5; кондитерські вироби – 7; булочні –4...).

6 Облік та розподіл загальновиробничих витрат.

Облік ведуть на рахунку №91 "Загальновиробничі витрати" у відповідності з П(с)БО №16.
До них відносять:
• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; бригадам, зайнятими виробництвом основної та допоміжної продукції; відрахування на соціальні заходи; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць);
• амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів і інших необоротних активів;
• витрати на вдосконалення технології і організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології і організації виробництва та поліпшенням якості продукції);
• комунальні витрати загальновиробничої сфери діяльності;
• витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи);
• медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом;
• витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;
• інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).
До постійних витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва.
Змінні – навпаки.
Розподіл змінних і постійних витрат ведеться у відповідності з обраною базою розподілу при нормальній потужності.
Нормальна виробнича потужність – це очікуваний середній обсяг діяльності, якого можна досягти за звичайних умов роботи підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Підприємство самостійно визначає нормальну потужність.
ПРИКЛАД:
На підставі попередніх трьох років розрахувати нормальну потужність на плановий рік

В харчовій промисловості на більшості підприємств облік загально виробничих витрат ведуть за місцями їх виникнення (цехи, підрозділи). Таким чином це спрощує розподіл цих витрат на види продукції конкретного цеху.

7 Облік браку.

 Виробничий брак поділяється на брак:
у виробництві;
зовнішній брак.
Оцінка браку здійснюється в залежності від місця та часу виявлення та стадії завершеності браку. Брак виявлений у виробництві оцінюється за плановою (нормативною) собівартістю.
ПРИКЛАД:
Підприємство здійснює виробництво мікросхем. Час виробництва мікросхеми 20 хвилин, план – 1000 шт., нормативний брак - 5%, виявлений брак у виробництві – 54 шт. Брак в межах норм (50 шт.) списується на виробничу собівартість, 4 шт. – наднормативний брак списується на собівартість реалізованої продукції.
При оцінці браку враховуються прямі матеріальні витрати – 20000 грн., прямі витрати на оплату праці – 14000 грн., розподілені загально виробничі витрати – 8000 грн. планова собівартість (виробнича) однієї схеми 42 грн. 4 мікросхеми виявлено бракованими після 10 хвилин роботи над мікросхемами. Відповідно вони оціняться:
Прямі матеріальні витрати (80 грн.) + прямі витрати на оплату праці (28 грн.) + загальновиробничі витрати (32 грн.) = 140 грн.
Якщо брак виявлено при передачі готової продукції на склад, він оцінюється за повною плановою виробничою собівартістю.
Якщо брак виявлено покупцем, його вартість складається з ціни реалізації + транспортно-заготівельні витрати +...
На підприємстві брак можуть відшкодовувати також винуватці.

8 Облік виробничої собівартості продукції.

Таким чином виробнича собівартість складається з статей витрат, що розглянуті вище, при цьому віднімається вартість зворотніх відходів, вартість попутної продукції та браку.

9 Облік адміністративних витрат.

Планування та облік здійснюється за встановленими статтями витрат, методичні рекомендації №47. Ці витрати включаються в повну собівартість.
До витрат, пов’язаних з адміністративною діяльністю підприємства відносяться витрати:
• на службові відрядження і утримання апарату управління підприємства та іншого загальногосподарського персоналу;
• на утримання основних засобів, інших необоротних активів загальногосподарського використання, в тому числі операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, комунальні послуги, охорона;
• на винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, оцінка майна);
• на оплату поштових, телеграфних, телефонних зв’язків, факсу і т.д.;
• на амортизацію нематеріальних активів загальногосподарського використання;
• на врегулювання спорів у судових органах;
• на податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості);
• на оплату розрахунково-касового обслуговування та інші послуги банків;
• організаційні витрати (витрати на проведення річних зборів акціонерів, представницькі витрати і т.д.);
• інші витрати загальногосподарського призначення.
Всі ці витрати обліковуються на рахунку №92 "Адміністративні витрати".
Між окремими видами продукції розподіляються:
відповідно обраної бази розподілу (основна заробітна плата виробничих робітників, прямі матеріальні витрати, обсяги виробництва);
 поділяються на змінні та постійні аналогічно загальновиробничим витратам.

10 Облік витрат на збут.

Облік ведеться на рахунку №93 "Витрати на збут". Планування та облік ведеться у відповідності з встановленими статтями, методичні рекомендації №47.
До витрат, пов’язаних зі збутом продукції відносяться витрати:
• на пакувальні матеріали для затарювання готової продукції на складах готової продукції;
• на ремонт тари;
• на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, експедиторам готової продукції;
• на рекламу та маркетинг;
• на відрядження працівників, зайнятих збутом;
• на утримання основних засобів, інших нематеріальних оборотних активів, пов’язаних зі збутом продукції (операційна оренда, страхування готової продукції, комунальні послуги, пов’язані з приміщеннями, де знаходиться готова продукція);
• на охорону, транспортування, експедиційні та інші послуги, пов’язані з доставкою продукції покупцеві;
• на ремонт та гарантійне обслуговування проданої готової продукції;
• інші витрати, пов’язані зі збутом продукції.
Між видами продукції розподіляються:
пропорційно обсягам виробництва;
з встановленою базою розподілу (основна заробітна плата, прямі витрати).

11 Облік інших операційних витрат.

До витрат, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства, які не відносяться прямо на собівартість продукції або до витрат загальновиробничої сфери діяльності відносяться інші операційні витрати, які обліковуються на рахунку №94 "Інші витрати операційної діяльності". Планування та облік ведеться у відповідності з встановленими статтями витрат.
До цих витрат відносяться:
• собівартість реалізованої іноземної валюти, тобто це іноземна валюта, яка відповідно чинного законодавства продається обов’язково на Міжбанківській валютній біржі – 50 %;
• собівартість реалізованих виробничих запасів;
• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;
• втрати від операційної курсової різниці;
• втрати від знецінення запасів;
• нестачі і втрати від псування цінностей;
• визнані штрафи, пені, неустойки;
• витрати на виплату матеріальної допомоги та утримання об’єктів соціально-культурного призначення;
• інші витрати.
Між видами продукції розподіляються:
 пропорційно обсягам виробництва;
з встановленою базою розподілу (основна заробітна плата, прямі витрати).

12 Зведений облік витрат.

Зведений облік витрат – це узагальнення за об’єктами обліку усіх витрат за звітний місяць з урахуванням залишків незавершеного виробництва на початок і кінець періоду.
На підставі зведеного обліку витрат складаються звітні калькуляції на всі види продукції, що випускаються підприємством. Організація зведеного обліку витрат визначається підприємством. Наприклад, складаються відомості зведеного обліку за виробничими підрозділами підприємства та підрозділами, що обслуговують виробництво. На підставі даних відомостей складається зведена відомість по підприємству, журнал №5.