Екологізація

      Принцип 6

      Особливому становищу і потребам  країн, що розвиваються, в першу  чергу найменш розвинутих країн  і екологічно найбільш уразливих  країн, надається особливе значення. Міжнародні дії в галузі навколишнього  середовища та розвитку повинні  бути також спрямовані на задоволення інтересів і потреб усіх країн.

      Принцип 7

      Держави співпрацюють в дусі  глобального партнерства в цілях  збереження, захисту і відновлення  здорового стану і цілісності  екосистеми Землі. Внаслідок своєї  різноманітної ролі в погіршенні стану глобального навколишнього середовища держави несуть загальну, але диференційовану відповідальність. Розвинені країни визнають відповідальність, яку вони несуть у контексті міжнародних зусиль по забезпеченню сталого розвитку з урахуванням стресу, який створюють їх суспільства для глобального навколишнього природного середовища, і технологій і фінансових ресурсів, якими вони володіють.

      Принцип 8

      Для досягнення сталого розвитку  та більш високої якості життя  для всіх людей держави повинні  обмежити і ліквідувати нежиттєздатні моделі виробництва і споживання і заохочувати відповідну демографічну політику.

      Принцип 9

      Держави повинні співпрацювати  з метою зміцнення діяльності  з нарощування національного  потенціалу для забезпечення  стійкого розвитку завдяки поглибленню наукового розуміння шляхом обміну науково-технічними знань і розширення розробки, адаптації, розповсюдження та передачі технологій, Включаючи нові і новаторські технології.

      Принцип 10

      Екологічні питання вирішуються  найбільш ефективним чином за участю всіх зацікавлених громадян - на відповідному рівні. На національному рівні кожна людина повинна мати відповідний доступ до інформації, що стосується навколишнього середовища, яка є в розпорядженні державних органів, включаючи інформацію про небезпечні матеріалах і діяльності в їх громадах, і можливість брати участь у процесах прийняття рішень. Держави розвивають і заохочують інформованість і участь населення шляхом широкого надання інформації. Забезпечується ефективна можливість використовувати судові і адміністративні процедури, включаючи відшкодування і засоби правового захисту.

      Принцип 11

      Держави приймають ефективні  законодавчі акти в галузі  навколишнього середовища. Екологічні  стандарти, цілі регламентації  і пріоритети повинні відображати екологічні умови і умови розвитку, в яких вони застосовуються. Стандарти, що застосовуються одними країнами, можуть бути недоречними і сполученими з необгрунтованими економічними і соціальними витратами в інших країнах, зокрема в країнах, що розвиваються.

      Принцип 12

      Для більш ефективного вирішення  проблем погіршення стану навколишнього  середовища держави повинні співробітничати  у справі створення сприятливої  і відкритої міжнародної економічної  системи, яка привела б до  економічного зростання і сталого розвитку в усіх країнах. Заходи в галузі торговельної політики, що приймаються з метою охорони навколишнього середовища, не повинні представляти собою довільно або невиправданої дискримінації або прихованого обмеження міжнародної торгівлі. Слід уникати односторонніх дій з вирішення екологічних завдань за межами юрисдикції імпортуючої країни. Заходи в галузі охорони навколишнього середовища, спрямовані на вирішення транскордонних або глобальних екологічних проблем, мають, наскільки це можливо, базуватися на міжнародному консенсусі.

      Принцип 13

      Держави повинні розробляти національні  закони, що стосуються відповідальності  і компенсації жертвам забруднення  та іншого екологічного збитку. Держави оперативним і більш  рішучим чином співпрацюють також  з метою подальшої розробки міжнародного права, що стосується відповідальності і компенсації за негативні наслідки екологічного збитку, що завдається діяльністю, яка ведеться під їх юрисдикцією або контролем, районам, Що знаходиться за межами їх юрисдикції.

      Принцип 14

      Держави повинні ефективно співпрацювати  з метою стримувати або запобігати  перенесення та переказ в інші  держави будь-яких видів діяльності  і речовин, які завдають серйозної  екологічної шкоди або вважаються  шкідливими для здоров'я людини.

      Принцип 15

      З метою захисту навколишнього  середовища держави відповідно  до своїх можливостей широко  застосовують принцип прийняття  запобіжних заходів. У тих випадках, коли існує загроза серйозного  або незворотного збитку, відсутність  повної наукової впевненості не використовується в якості причини для відстрочки прийняття економічно ефективних заходів щодо попередження погіршення стану навколишнього середовища.

      Принцип 16

      Національні органи влади повинні  прагнути сприяти інтерналізації  екологічних витрат і використанню економічних коштів, беручи до уваги підхід, згідно з яким забруднювач повинен, у принципі, покривати витрати, пов'язані із забрудненням, Належно враховуючи суспільні інтереси й не порушуючи міжнародної торгівлі та інвестування.

      Принцип 17

      Оцінка екологічних наслідків у якості національного інструмента здійснюється відносно передбачуваних видів діяльності, які можуть мати значний негативний вплив на навколишнє середовище і які підлягають затвердженню рішенням компетентного національного органу.

      Принцип 18

      Держави негайно повідомляють  інші держави про будь-яких  стихійних лихах або інших  надзвичайних ситуаціях, які можуть  призвести до несподіваних шкідливих  наслідків для навколишнього  середовища в цих державах. Міжнародне  співтовариство робить все можливе для надання допомоги постраждалим від цього державам.

      Принцип 19

      Держави направляють державам, яких  це може стосуватися, попередні  і своєчасні повідомлення і  відповідну інформацію про діяльність, яка може мати значні негативні  трансграничні наслідки, І проводять консультації з цими державами на ранньому етапі і у дусі доброї волі.

      Принцип 20

      Жінки відіграють життєво важливу  роль в раціональному використанні  навколишнього середовища і розвитку. Тому їх всебічну участь необхідно  для досягнення стійкого розвитку.

      Принцип 21

      Слід мобілізувати творчі сили, ідеали і мужність молоді світу  з метою формування глобального  партнерства, з тим щоб досягти  стійкого розвитку і забезпечити  краще майбутнє для всіх.

      Принцип 22

      Корінне населення і його громади, а також інші місцеві громади покликані грати життєво важливу роль в раціональному використанні і поліпшення навколишнього середовища в силу їх знань і традиційної практики. Держави повинні визнавати і належним чином підтримувати їх самобутність, культуру і інтереси та забезпечувати їхню ефективну участь в досягненні сталого розвитку.

      Принцип 23

      Навколишнє середовище та природні  ресурси народів, що живуть  в умовах гноблення, панування  і окупації, повинні бути захищені.

      Принцип 24

      Війна неминуче надає руйнівну дію на процес сталого розвитку. Тому держави повинні поважати міжнародне право, яке забезпечує захист навколишнього середовища під час збройних конфліктів, і повинні співпрацювати, при необхідності, у справі його подальшого розвитку.

      Принцип 25

      Світ, розвиток і охорона навколишнього  середовища взаємозалежні та  неподільні.

      Принцип 26

      Держави дозволяють всі свої  екологічні суперечки мирним  шляхом і належними засобами  відповідно до Статуту Організації  Об'єднаних Націй. 

      Принцип 27

      Держави і народи співпрацюють  у дусі доброї волі і партнерства  у виконанні принципів, втілених  у цій Декларації, та в подальшому  розвитку міжнародного права  в галузі сталого розвитку. 

     Додаток 2

     Міжнародні  природоохоронні  конвенції на угоди , ратифіковані Україною.

• Указ президії Верховної Ради УРСР «Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої і природної спадщини» , 4.10.1988р., № 6673-ХІ.
• Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (Париж, 1972).
• Постанова Верховної Ради УРСР «Про ратифікацію Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин», 25.04.1991 p., № 1000-ХІІ.
• Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин (Відень, 1988).
• Постанова Верховної Ради України «Про ратифікацію Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морського судноплавства, та Протоколу про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі», 17.12.1993 р., № 3735-ХІІ.
• Конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямовани 
  ми проти безпеки морського судноплавства (Рим, 1988).
• Протокол про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі.
• Постанова Верховної Ради України «Про ратифікацію Конвенції про захист Чорного моря від забруднення», 4.02.1994 р., №3939-ХІІ.
• Конвенція про захист Чорного моря від забруднення (Буха-, рест, 1992).
• Закон України «Про ратифікацію Конвенції про охорону біологічного різноманіття» 29.11.1994 p., № 257/94-ВР.
• Конвенція про охорону біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992).
• Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною і Сполученими Штатами Америки про співробітництво в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях», 5.05.1996 p., № 165/96-ВР.
• Угода між Україною і Сполученими Штатами Америки про співробітництво в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях (Вашингтон, 1994).
• Закон України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Швейцарської Конфедерації про фінансову допомогу для проекту реабілітації гідроенергетики та системного контролю», 3.07.1996 p., № 266/96-ВР.
• Угода між Урядом України та Урядом Швейцарської Конфедерації про фінансову допомогу для проекту реабілітації гідроенергетики та системного контролю (Київ, 1996).
• Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату», 29.10.1996 p., № 435/96-ВР. Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (Ріо-де-Жанейро, 1992).
• Закон України «Про ратифікацію Поправок до Монреальсь-кого протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар», 22.11.1996 p., № 545/96-ВР.
• Поправка до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар (Нью-Йорк, 6.12.1990).
• Закон України «Про ратифікацію Угоди про створення міждержавного резерву біопрепаратів та інших засобів захисту тварин у державах - учасницях Співдружності Незалежних Держав», 4.04.1997 p., № 193/97-ВР.
• Угода про створення міждержавного резерву біопрепаратів та інших засобів захисту тварин у державах - учасницях Співдружності Незалежних Держав (Москва, 1996).
• Закон України «Про ратифікацію Конвенції про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення», 3.12.1997 p., № 687/97-ВР.
• Конвенція про маркування пластичних вибухових речовин з метою їх виявлення (Монреаль, 1991).
• Закон України «Про ратифікацію Конвенції про ядерну безпеку», 17.12.1997 p., № 736/97-ВР.
• Конвенція про ядерну безпеку (Відень, 1994).
• Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї», 17.12.1997 p., № 737/97-ВР.
• Угода між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (Відень, 1995).
• Закон України «Про ратифікацію Угоди про співробітництво в галузі вивчення, розвідки і використання мінерально-сировинних ресурсів», 16.01.1998 p.; № 38/98-ВР.
• Угода про співробітництво в галузі вивчення, розвідки і використання мінерально-сировинних ресурсів (Москва, 1997).
• Закон України «Про ратифікацію Рамкової Угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні», 4.02.1998 p., № 80/98-ВР.
•   Рамкова Угода між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні (Київ, 1997).
• Закон України «Про ратифікацію Договору до Енергетичної Хартії та Протоколу до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів», 6.02.1998 p., № 89/98-ВР.
• Договір до Енергетичної Хартії (Лісабон / Португалія), 1994).
• Закон України «Про ратифікацію Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення», 16.10.1998 p., № 187-XIV.
• Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення (Париж, 1993).
• Закон України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Королівства Данія щодо допомоги в енергетичній програмі, яка враховує аспекти захисту довкілля», 5.03.1998 p., № 195/98-ВР.
• Угода між Урядом України і Урядом Королівства Данія щодо допомоги в енергетичній програмі, яка враховує аспекти захисту довкілля (Копенгаген, 1997).
• Закон України «Про ратифікацію Угоди про грант Всесвітнього екологічного траст-фонду (Проект вилучення речовин, що руйнують озоновий шар) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, що виступає як впроваджувальна установа зазначеного фонду», 4.03.1999 p., № 473-XIV