Аналіз доходів та витрат банку

ставлення отриманих відсотків по короткострокових позиках до середніх залишків по короткострокових позиках;

ставлення отриманих відсотків по довгострокових позиках до середніх залишків по довгострокових позиках;

ставлення отриманих відсотків по окремих групах позичок до середніх залишків по досліджуваній групі і т.д.

Динаміка цих показників дає можливість оцінити, за рахунок яких позичкових операцій зростуть процентні доходи.

Аналіз непроцентних доходів дозволяє визначити. наскільки ефективно банк використовує некредитні джерела одержання доходів. При цьому їх аналізують по видах операцій і в динаміці.

Важливим за значенням джерелом доходів комерційного банку є доходи, отримані від операцій з цінними паперами. Розмір доходів даного виду залежить від розміру і структури портфеля інвестицій і прибутковості різних видів цінних паперів. Банки систематично зіставляють можливість отримання доходу від цінних паперів з поточною ліквідністю. Як вже зазначалося вище, кошти для проведення операцій з цінними паперами виділяються після того, як задоволена потреба в ліквідних коштах. Таким чином, підлеглий характер інвестиційних операцій утрудняє управління ними і посилює нерівномірність доходів від фондових операцій.

Крім того, труднощі в управлінні інвестиційними операціями обумовлені також і тим, що дохід з цінних паперів виступає у формі процентних та дивідендних і приросту вартості активів (який може бути і негативним).

Ставку доходу за облігаціями з фіксованим доходом можна виразити у вигляді купонної ставки, поточного доходу і доходу з урахуванням терміну погашення.

Купонна ставка - це відсоток до номінала, що виплачується емітентом. Поточний дохід отримують шляхом ділення купонного доходу на ринкову вартість. Цей показник частіше використовується для оцінки зміни прибутковості привілейованих акцій, ніж облігацій, тому що в ньому не враховується вартість при погашенні і передбачається, що виплата відсотків буде проводитися тривалий термін. Дохід з урахуванням строку погашення представляє собою найбільш вдалий показник прибутковості інвестицій з фіксованим доходом. При цьому враховується купонна ставка, вартість при погашенні, купівельна ціна і термін, що залишився до погашення.

Формула розрахунку дохідності з урахуванням строку погашення виглядає таким чином:

Прибутковість Щорічний номінальний - (+) Щорічне збільшення

до моменту = дохід (щорічне списання) (2.1.1)

погашення (Поточна ринкова вартість + Номінал) / 2

Щорічне збільшення або списання розраховується як величина накидки або знижки (різниця між ринковою ціною і номіналом), поділена на кількість років до погашення.

Наведена формула звичайно дає досить точний результат, якщо продажна (ринкова) ціна близька до номіналу. Однак необхідно мати на увазі, що при великих відхиленнях ринкової вартості від номіналу може бути допущена суттєва помилка, оскільки в цій формулі не враховується наростаючий ефект від того, що з плином часу купонні доходів поступово відшкодовують накидку або накопичують знижку.

Ціни на облігації і доходи по них знаходяться у зворотній залежності, тобто якщо ціни низькі, то доходи високі, і навпаки. Так, інвестори, що купують облігації в період низького рівня процентних ставок, ризикують зіткнутися з фактом зниження вартості в разі підвищення ставок.

На відміну від процентних платежів по позиках доходи і збитки від цінних паперів, пов'язані зі зміною ринкової вартості останніх, не виділяються як самостійна стаття операційних доходів у звіті про доходи. Причина цього полягає в тому, що доходи і збитки не розглядаються від випадку до випадку і залежать від зовнішніх умов, які, як привило, не піддаються впливу з боку керівництва банку.

Вважається, що збитки від операцій з цінними паперами є результатом невдалого інвестування. Однак необхідно врахувати, що банки звичайно розташовують вільними коштами для інвестування в періоди, коли рівень процентних ставок низький, а курс цінних паперів високий, і нерідко змушені продавати їх (щоб залучити кошти для задоволення попиту на позики) у разі, якщо ставки високі, а курс низький.

Дійсно, наявність збитку означає, що вартість даного активу стала нижче, але на такий збиток банки йдуть для того, щоб «переключити» кошти з облігацій в більш дохідні позички в період високих процентних ставок та нестачі коштів. Отже, цей збиток компенсується більш високим прибутком за іншою статтею.

До інших доходів банку відносяться комісійні. Щоб відшкодувати витрати, пов'язані з обслуговуванням рахунків клієнтів, більшість банків стягують плату. Комісійні можуть нараховуватися у відсотках від суми кожної операції, виробленої за рахунком клієнта, або у твердій сумі, що сплачується періодично. Банки можуть застосовувати пільги, скажімо скасовувати плату за послуги для тих клієнтів, за чиїм рахунках залишки не знижуються за встановлену межу. За депозитами, терміновим, ощадними рахунками плата за розрахункове обслуговування не стягується, тому що нараховуються за цими рахунками відсотки вже передбачають компенсацію витрат, пов'язаних з обслуговуванням цих рахунків. За міжнародними операціями банків розмір комісійних платежів диференційований за видами операцій і залежить від розміру плати, що стягується за аналогічні операції банками-кореспондентами. Впровадження автоматизованих систем переказу коштів та ідентифікації платіжних документів, а також створення комп'ютерних мереж усередині банку дозволяє підвищити швидкість обробки документів, полегшують зведення і аналіз даних і ведуть до зниження витрат. Результатом такого зниження витрат є скорочення комісійних обертів. Наприклад, в даний час не стягується плата за інкасацію деяких видів чеків, так як операції інкасування виробляються автоматично шляхом зчитування даних надісланих чеків і реквізитів банку-відправника з реєстру спеціальної форми.

Валютні операції банку також у значній мірі впливають на його прибуток. Для аналіз прибутковості валютних операцій необхідно встановити обсяг следок кожного виду, суму доходів і витрат по них. Прибуток банку від валютних операцій визначається як співвідношення сумарного доходу по даному виду угод за період до загального обсягу угод.

Банки отримують також дохід: від послуг з проведення консультаційного обслуговування, від продажу страхових полісів, акцептованих векселів, операцій по заставних, зборів за резервування позик, трастових операцій та ін Всі доходи у російських банків складають порівняно невелику частину валового доходу. Тому в рахунку прибутків і збитків вони часто не деталізуються.

При аналізі доходної частини важливо виявити, який питома вага в ній займають операційні доходи. Їх частка повинна прагнути до 100%, а темпи приросту бути рівномірними. При зменшенні приросту цих доходів загальне збільшення останніх може бути забезпечене за рахунок інших видів доходів банку.

При ритмічному темпі приросту прибутку банку особливу увагу слід звернути на зміну питомих ваг різних груп доходів, отриманих від побічної діяльності і не зароблених банком у минулому році. Такий стан свідчить про погіршення управління активними операціями банку, а також про нездатність керівництва банку знайти більш правильне рішення у зв'язку зі зміною кон'юнктури. Зіставлення цих даних з положенням аналогічних банків дасть можливість виявити, чи є становище з доходами особливістю даного банку або воно характерно для всієї банківської системи (або окремого регіону). Наявність побічних доходів за умови збереження темпів зростання операційних доходів може свідчити про доіспользованіі іммобілізованих активів. Банк може поправити свою дохідну позицію за рахунок повного або часткового надходження коштів до відшкодування списаних резервів, що буде розглядатися як позитивне явище. Таким чином, можна зробити висновок, що наявність у банку достатніх вільних резервів, які дозволяють йому вирівнювати в певні періоди темпи приросту прибутку або підтримувати її на стабільному рівні, є позитивним результатом управління фінансовим станом банку.

Розглянемо позицію прибутковості операцій банку (див. таб. 2.1.1.).

Для порівняльного аналізу прибутковості різних операцій використовують позицію прибутковості. Позиція прибутковості передбачає зіставлення отриманих і сплачених відсотків, комісійних платежів, винагород та різниці по позиках, депозитними, валютними і іншими операціями. Усі банківські операції групуються за основними видами, і проводиться порівняння доходів і витрат банку за певний період по кожній групі взаємопов'язаних операцій і окремо по проведених видами операцій. Після закінчення місяця виводиться сальдо по кожному виду операцій і по всіх операціях в цілому.

Позиція прибутковості зазвичай виходить з фактично отриманих доходів і зроблених витрат за минулий період. Отримані результати використовуються для аналізу прибутковості банку, і приймаються необхідні рішення щодо доцільності здійснення тих чи інших операцій у майбутньому, а також розглядаються можливості внесення змін у політику банку щодо окремих видів операцій. Позицію прибутковості становлять також за очікуваними результатами вже укладених угод, що дає можливість оцінити очікувану масу прибутку. Такий підхід дозволяє проаналізувати рівень прибутковості окремих операцій банку по відношенню до загального їх обсягу і при необхідності внести корективи в роботу банку.

Таблиця 2.1.1.

Позиція прибутковості операцій банку