Аналіз державних програм економічного і соціального розвитку України

На основі статистичних даних за 2006-2007 роки проведений порівняльний аналіз стану соціально-економічного розвитку СНД за низкою параметрів (демографічний стан, соціально-економічні показники, грошові доходи населення, ринок праці, рівень інфляції)

Сукупне населення  країн СНД зростало до 1994 року, проте  з 1995 року почало скорочуватися, й у 2004 році зменшилось до рівня 1989 р. У 2007 році його чисельність оцінюється на рівні 279,7 млн. осіб, що майже дорівнює показнику 2006 року. Для всіх країн СНД характерним є зростання коефіцієнту смертності населення (рисунок 1), причому Україна за цим показником посідає перше місце. Як наслідок, Україна останнім часом лідирувала серед країн СНД за темпами скорочення населення.

Після 2000 року в  країнах Співдружності зберігається достатньо висока динаміка соціально-економічних  показників: ВВП, випуску промислової  й сільськогосподарської продукції, роздрібного товарообігу, інвестицій в основний капітал, обсягу зовнішньої торгівлі.

За 2007 рік в  середньому по країнах Співдружності  в порівнянні з попереднім роком  валовий внутрішній продукт збільшився на 9 % (у 2006 році – на 8 %), виробництво  промислової продукції – на 7 % (5 %), інвестиції в основний капітал – на 20 % (15 %), роздрібний товарообіг – на 16 % (15 %).

 

Рисунок 3.1 – Загальний коефіцієнт смертності в країнах СНД (на 1000 осіб населення)

 

Показово, що лідером  за останнім показником серед країн СНД є Україна, приріст роздрібного товарообоороту якої склав за січень-листопад 2007 р. 30 %.

Найбільший  приріст ВВП у 2007 році (як і в 2006 році) спостерігався в Азербайджані (25,0 %) і Вірменії (13,8 %). Найменший  приріст ВВП був відзначений  у Молдові. Темпи економічного зростання в Україні, відтак, були одними з найнижчих серед країн СНД.

Темпи зростання  середньої заробітної плати у 2007 рр. (листопад до листопаду попереднього року та її рівні у 2006 та 2007 рр. (листопад) в доларах за курсом, встановленим національними банками країн Співдружності) наведена на рисунку 2. Згідно з офіційними даними, максимальний приріст заробітної плати був зафіксований в Азербайджані та Киргизії, найменший – в Україні та Білорусі. Максимальний рівень заробітної плати відзначався в Росії та Казахстані, мінімальний – в Таджикистані й Киргизії. Розрив між рівнями заробітної плати серед країн Співдружності зріс до 12,3 разу проти 12,1 разу в 2006 році.

 

Рисунок 3.2 – Середня заробітна плата в країнах СНД у листопаді 2006 та 2007 рр. (дол..) і темпи її приросту

 

Характерним для  країн СНД є те, що найнижча заробітна  плата, як і в попередній період, зареєстрована в аграрному секторі, охороні здоров'я й освіті.

Чисельність громадян, які шукають роботу, на кінець листопада 2007 р. зменшилася в Азербайджані – на 6,1 %, Вірменії й Білорусі – на 14,0 %, Казахстані – на 23,3 %, Молдові – на 8,1 %, Росії – на 9,1 % і в Україні – на 15,2 %. Зазначений показник зріс в порівнянні з відповідним періодом минулого року в Киргизії – на 0,5 % і Таджикистані (на кінець жовтня) – на 10,3 %. При цьому попит на робочу силу (число вакансій) за зазначений період збільшився в Білорусі на 9,5 %, Казахстані – на 13,2 %, Молдові – на 20,2 %, Росії – на 19,5 %, Таджикистані (на кінець жовтня) – на 23,1 %; скоротився – в Азербайджані – на 13,0 %, у Вірменії – на 27,7 %, Киргизії – на 59,1 %, Україні – на 2,1 %. [11]

Таким чином, порівняльний аналіз основних показників соціально-економічного розвитку України та інших країн  СНД дає підстави для наступних  висновків.

1. Україна найбільше  серед країн Співдружності потерпає  від природного скорочення населення.  Цей процес, незважаючи на деяке  покращання у сфері народжуваності, з року в рік поглиблюється.

2. Після 10-річного  економічного спаду й стагнації  в останні 7 років у державах Співдружності спостерігаються відносно високі темпи відбудовного економічного зростання. У цілому по СНД обсяг ВВП досяг рівня 1991 року, хоча в окремих секторах і видах діяльності основні показники розвитку залишилися нижчими. При цьому Україна за темпами зростання ВВП посіла в 2007 р. лише 9-те місце серед країн Співдружності.

3. Незважаючи  на те, що реальні доходи населення  в останні роки зросли в  усіх країнах СНД, не відбулося  кардинальних зрушень у підвищенні  рівня життя більшої частини населення. За рівнем середньої заробітної плати Україна знаходиться на 4-му місці слідом за Росією, Казахстаном та Білоруссю. При цьому в Україні у 2007 році зафіксований один з найнижчих темпів приросту заробітної плати.

4. За рівнем  інфляції Україна посідає третє місце серед країн Співдружності. І, хоча випереджаюче зростання цін на продукти харчування у 2006-2007 роках було притаманне усім країнам СНД, Україна за темпами зростання цін на товари продовольчої групи випередила більшість країн Співдружності й опинилася на четвертому місці після Киргизії, Казахстану та Таджикистану.

5. Стан ринку  праці для всіх країн Співдружності  нині характеризується послабленням  напруженості. За показником навантаження  на робоче місце Україна характеризується  досить сталими позитивними тенденціями. На тлі інших країн СНД за цим показником наша держава займає четверте місце за Росією, Молдовою та Казахстаном, що вказує на зростання зайнятості та скорочення безробіття, але при цьому, за висновком Міжнародного статистичного Комітету СНД, в Україні спостерігається стала орієнтація на низьку вартість робочої сили. [9]

Отже, порівняно  з іншими країнами СНД, Україні вдалося  досягти порівняно успішних позицій  за наступними соціально-економічними показниками:

- зростання  зайнятості населення;

- річні темпи  зростання промислового виробництва;

- зростання  обсягів роздрібного товарообороту;

Водночас спостерігається  значне відставання України від  партнерів по СНД в демографічній  сфері, в розмірі та динаміці заробітної плати. Також в Україні фіксується значний рівень інфляційних процесів.

Підсумовуючи  аналіз, робимо висновок, що усі ці факти  красномовно свідчать про те, що в Україні відбувається зростання  без розвитку, яке не може бути визнаним ні сталим, ні перспективним для  країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Розробка програм  економічного і соціального розвитку є надзвичайно важливою та невід’ємною частиною прогресивного розвитку будь-якої самостійної незалежної держави. Це дає можливість проаналізувати найгостріші проблеми країни, та знайти шляхи їх усунення, зменшити негативний вплив тих чи інших явищ, які виникають при не своєчасному вирішенні соціально-економічних проблем, що як наслідок гальмує розвиток економіки та знижує рівень життя населення.

Саме держава  несе відповідальність за визначення і впровадження моделей та методів соціально-економічного розвитку країни.

Україна сьогодні є індустріально-аграрною державою, вона займає виграшне геополітичне положення, наявні також і ресурси розвитку. Для забезпечення внутрішньої стабільності та авторитету ззовні необхідне активне формування середнього класу, який є базовим для забезпечення сталого розвитку і примноження національного багатства країни. В контексті цього однією з найважливіших функцій держави є забезпечення стійкості, динамічності і збалансованості економічного зростання із збереженням основних пріоритетів сталого розвитку.

Не зважаючи на наявність значного теоретичного надбання та враховуючи національні  особливості перебігу трансформаційних процесів в Україні, пошуки оптимальної моделі та методів державного регулювання соціально-економічного розвитку триває і нині.

Порівняння  стану соціально-економічного розвитку України з соціально-економічним  розвитком в зарубіжних країнах  доводить наявність певного запасу міцності щодо удосконалення механізмів державного регулювання розвитку українського суспільства та потенціалу матеріальних і духовних ресурсів.

Аналіз концепції, стратегії та програм соціально-економічного розвитку як на державному рівні, так  і в розрізі регіонів, галузей  національної економіки, підтверджує, що вони базуються на загальних в світовій практиці критеріях визначення державних пріоритетів, які увібрали в себе, напевно, весь спектр існуючих проблем буття української нації.

Суть державного регулювання соціально-економічної сфери у загальному вигляді зводиться до того, щоб змінити існуючий економічний порядок (економічну систему), забезпечити економічне зростання суспільства. Незважаючи на певні труднощі становлення та розвитку моделей та методів управління цими процесами в Україні, більшість вітчизняних науковців та аналітиків-практиків схиляються до думки про можливість організації ефективного державного регулювання процесами соціально-економічного розвитку країни, що налаштовує на оптимістичний лад всіх зацікавлених у цьому, і, в першу чергу, «маленьких українців» - пересічних громадян, основних «споживачів» результатів діяльності державних органів влади.

Підсумовуючи  викладене вище, доходимо висновку, що запорукою гармонійного, сталого  розвитку українського народу, коли збалансовуються інтереси всіх соціальних груп населення, бізнесу та держави, виступає обрання найважливіших пріоритетів в соціально-економічному розвитку держави, що базуються на науково-обгрунтованих критеріях визначення цих пріоритетів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Конституція України.  Прийнята на п'ятій сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР [Текст] // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1996. - №30. - ст. 141.

2. Закон України «Про  державне прогнозування та розроблення  програм економічного і соціального розвитку України» ВР [Текст] (2000 р.)

3. Закон України  «Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік», затверджено Законом України від 20 травня 2010 року N 2278-VI

4. Зайцев Ю.К. Основні принципи формування концепції та моделі соціально-економічного розвитку України в умовах перехідного періоду [Текст] / Ю.К. Зайцев // Стратегія економічного розвитку України. - К. : 2003. - Вип.5. - С. 15 - 23.

5. Зятковський В.І. Аналіз впливу державних видатків на економічне зростання держави [Текст] / В.І. Зятковський // Наукові записки: Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. - Вип. 13. - С. 190 - 194.

6. Ерохина Е.А. Теория экономического развития: системно-самоорганизационный поход [Текст] / Е.А. Ерохина // Томск: Издательство Томского университета, 2006. - 160 с.

7. Лукінов І. До питання про концепцію і модель сучасного економічного розвитку України [Текст] / І. Лукінов // Економіка України. - 2001. - № 6. - С. 4-9.

8. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження [Текст] / С. В. Мочерний // Львів : Світ, 2005. - 415 с.

9. Савченко В.Ф. Сучасний стан державного регулювання економіки України [Текст] / В.Ф. Савченко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Економіка. - 2005. - № 19. - С. 70 - 77.

 

10. Сохецька, А. В. Інституційні фактори економічного зростання в умовах переходу України до ринку [Текст] : Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.01.01 / А. В. Сохецька; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л. : 2006. - 20 с.

11. Чухно А. Актуальні проблеми стратегії економічного і соціального розвитку на сучасного етапі [Текст] / А. Чухно // Економіка України. - 2004. - № 5.

12. Українська державність у ХХ столітті. (Історико-політологічний аналіз) [Електронний ресурс] - К. : Політична думка, 2006. - Домашня сторінка в Інтернеті [http://litopys.org.ua/ukrxx/zmist.htm].

 

 

 

 

 

С