Аналіз державних програм економічного і соціального розвитку України

У прогнозі на середньостроковий  період відображається аналіз соціально-економічної  ситуації в адміністративно-територіальних одиницях за попередній період, приводиться стан використання природного, виробничого, науково-технічного й трудового потенціалу, екологічна ситуація у відповідних адміністративно-територіальних одиницях.

Прогноз містить  можливі шляхи вирішення головних проблем розвитку економіки й соціальної сфери відповідної адміністративно-територіальної одиниці, цілі й пріоритети соціально-економічного розвитку в середньостроковий період і пропозиції щодо заходів місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування для їхнього досягнення.

Програми економічного й соціального розвитку АР Крим, областей, районів, міст складаються  щорічно й погоджуються із проектом Державної програми економічного й  соціального розвитку України за відповідний рік.

Структурно  річна програма адміністративно-територіальної одиниці складається з 11 розділів:

1. Аналіз економічного й соціального розвитку за попередній період.

2. Цілі й пріоритети економічного й соціального розвитку наступного року.

3. Шляхи вирішення головних  проблем розвитку економіки й соціальної сфери і досягнення поставлених цілей.

4. Фінансові ресурси (джерела  формування, фінансування заходів,  фінансовий стан суб’єктів господарювання).

5. Ринкові перетворення (реформування відносин власності, розвиток підприємництва, формування конкурентного середовища на регіональних ринках).

6. Механізми регулювання (управління об’єктами комунальної власності, інвестиційна діяльність, реалізація державних цільових програм і регіональних програм).

7. Розвиток реального  сектору економіки (структурні зрушення, паливно-енергетичний комплекс, промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт і зв’язок, науково-технічна сфера, виробництво споживчих товарів і послуг).

8. Зовнішньополітична діяльність.

9. Соціальна сфера (демографічна ситуація, зайнятість населення й ринок праці, грошові доходи населення й заробітна плата, соціальне забезпечення, пенсійна реформа, житлово-комунальне господарство).

10. Гуманітарна сфера (охорона  здоров’я, освіта, культура, туристсько-рекреаційна  галузь).

11. Природокористування й безпека життєдіяльності людини (розвиток мінерально-сировинної бази, охорона навколишнього природного середовища, техногенна безпека, охорона праці).

Крім перерахованих  розділів програми економічного й соціального  розвитку АР Крим, областей, районів включають перелік об’єктів будівництва, які будуть фінансуватися наступного року за рахунок бюджетних коштів, показники розвитку підприємств і організацій комунальної власності.

Четверта група прогнозних і програмних документів включає прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період і програми розвитку окремих галузей економіки.

На галузевому рівні прогнози розвитку галузей  економіки розробляються на 5 років, а період дії програм залежить від специфіки галузі й поставлених завдань і визначається Кабінетом Міністрів України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Аналіз програм економічного  і соціального розвитку

2.1 Основні підсумки  економічних та соціальних перетворень  за роки незалежної України

Період 1991-2010 рр. позначений докорінною зміною соціально-економічних відносин, утвердженням принципово нової економіки. Фактично з нульової позначки сформовано її визначальні атрибути - фінансову, грошову, бюджетну, банківську, митну та інші системи, які в сукупності визначають економічну інфраструктуру незалежності держави. За ці роки демонтовано основні підвалини адміністративно-командної системи економічних відносин. Особливо відчутним став перелом у реформуванні відносин власності. Нині понад 75% від загального обсягу промислової продукції виробляється недержавними підприємствами. Здійснено роздержавлення сфери будівництва та транспорту, на приватних засадах розвиваються підприємства торгівлі.

Принципові, кардинальні  зміни відбулися на селі, де активно  реалізуються завдання розпочатої ще в 1994 р. земельної реформи. За час її проведення 6,4 млн. селян безоплатно одержали у власність 26,5 млн. га сільськогосподарських угідь. Ще 6,2 млн. га земель передано в приватну власність для ведення фермерських, особистих підсобних та присадибних господарств. На недержавній основі нині виробляється практично вся аграрна продукція. Цей найскладніший крок у комплексі ринкових перетворень докорінно змінює систему економічних відносин не лише на селі, а й у всій державі.

Протягом 90-х  років сформовано основний каркас ринкової інфраструктури та ринкових інститутів, утверджено основи відповідної законодавчої бази. Здійснено важливі заходи в лібералізації господарських зв'язків, зокрема цінового механізму, грошового та валютного ринків, ринків товарів та капіталів. Наслідком цих кроків стало подолання хронічного дефіциту товарів, нескінченних черг, які 70 років були невід'ємним атрибутом повсякденного життя кожної сім'ї. Змінюється характер поведінки суб'єктів господарювання, які щодалі більше орієнтуються на платоспроможний попит, кон'юнктуру ринку, максимізацію прибутку.

Докорінно перебудовано й економічні функції держави. Замість  системи директивного управління сформовано основні важелі та інструменти державного макроекономічного регулювання.

Нині економіка  України на противагу системній  замкнутості, характерній для попереднього періоду, є у своїй основі відкритою. Маємо стабільну конвертовану національну  валюту, а також законодавство, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, яка останнім часом дедалі більше наближається до стандартів і вимог Світової організації торгівлі.

Сказане дає  підстави для такого принципового висновку: незважаючи на проблеми і труднощі, за десять років реформ в економіці  України, практично в усіх її сферах в основному сформовано фундамент ринкової економіки, нагромаджено критичну масу ринкових перетворень. Це відкриває реальну перспективу динамічного зростання та якісного розвитку вітчизняної економіки, підвищення рівня життя народу. У суспільстві зміцнюється переконаність у тому, що альтернативи обраному шляху ринкових перетворень немає.

Важливим підсумком  попереднього етапу стало подолання  тривалої руйнівної економічної  кризи, що сягає корінням у часи радянської системи. За роки кризи (1990-1999 рр.) обсяги ВВП скоротився на 59,2%, промислової продукції - на 48,9, сільськогосподарської на 51,5%. Реальна заробітна плата зменшилася в 3,82 раза. Найвідчутніші втрати припали на стартовий етап перехідного періоду - 1991-1994 рр. За цей час обсяг ВВП зменшився на 45,6%, промислового виробництва - на 40,4, сільськогосподарського - на 32,5%. Були повністю розбалансовані грошова та фінансова системи. Особливо болісними виявилися наслідки найвищої у світі гіперінфляції, яка в 1993 р. досягла 10256%. Дефіцит державного бюджету покривався грошовою емісією НБУ.

Потрібно було п'ять років напруженої роботи, щоб  поступово вивести українську економіку  з цього катастрофічного стану. Результати політики, що здійснювалися на початку 2000-го року, втілені у високих темпах економічного зростання, стабільності національної грошової одиниці, позитивних зрушеннях у сфері життєзабезпечення населення, поступовому піднесенні його добробуту. За темпами зростання економічних показників у 2000-2001 рр. Україна ввійшла до групи країн, які лідирували у світі. У 2008 році вітчизняна економіка, яка суттєво інтегрована у світову, під впливом світової фінансово-економічної кризи, як і більшість світових економік, зазнала значних втрат.

У 2008 році порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилися обсяги промислового виробництва, будівництва, перевезень вантажів, оптової і роздрібної торгівлі, інвестицій в основний капітал. Несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура зумовила зменшення обсягів експорту товарів.

Проте, Україна  увійшла до групи країн, які після значного падіння ВВП на початку року 2010 почали поступово відновлювати економіку. Так, падіння реального ВВП у II кварталі уповільнилося до 18 відсотків проти 20,3 відсотка у I кварталі. Частково це відбулося за рахунок більш значного скорочення імпорту проти падіння експорту і, відповідно, зменшення негативного сальдо торгівлі товарами та послугами у I півріччі.

Основні зусилля  Уряду були спрямовані на реалізацію антикризових заходів Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток", що дало змогу:

забезпечити у липні порівняно  з червнем приріст обсягів  промислової продукції на 4,9 відсотка, передусім, за рахунок збільшення обсягу металургійного виробництва на 15,3 відсотка (починаючи з 2000 року таке зростання у липні було найвищим);

збільшити у січні-липні  обсяг виробництва продукції  сільського господарства порівняно  з відповідним періодом 2008 року на 3,8 відсотка, зокрема на аграрних підприємствах - на 5,9 відсотка, у господарствах населення - на 1,8 відсотка;

забезпечити збереження впродовж першого півріччя позитивної динаміки щодо уповільнення темпів зменшення  обсягу виконаних будівельних робіт  в цілому по галузі та в основних видах будівельної діяльності. Так, за підсумком січня-липня обсяг будівельних робіт зменшився порівняно з відповідним періодом 2008 року на 54,3 відсотка (у січні-червні - на 54,9, січні-березні - на 56,7 відсотка);

не допустити  зменшення номінальної заробітної плати - рівень середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника за 7 місяців зріс порівняно з відповідним періодом попереднього року на 5,8 відсотка та становив 1840 грн.;

забезпечити своєчасну виплату  та підвищення пенсій (фінансування виплати  пенсій та грошової допомоги за серпень 2009 року завершено по всіх регіонах України. Загальний обсяг видатків на пенсійні виплати становив 13,7 млрд. гривень);

зменшити напругу на зареєстрованому  ринку праці - кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, скоротилася з 671 тис. осіб на 1 липня до 622,1 тис. осіб на 1 серпня 2009 року;

зменшити ціновий тиск на споживчому ринку - індекс споживчих  цін у серпні становив 99,8 відсотка, з початку року - 108,2 відсотка;

не допустити розвалу банківської системи - рекапіталізовано та повністю або частково перейшло у власність держави 3 банки, внески у статутні фонди яких становили 9,5 млрд. грн., поступово відновити кредитування реального сектору економіки (обсяг кредитування юридичних осіб у липні до червня зріс на 0,5 відсотка, загалом з початку року - на 1,8 відсотка); поновити довіру населення до банківської системи (у липні, четвертий місяць поспіль, спостерігається висхідна динаміка депозитів фізичних осіб).

 

 

 

 

Таблиця 2.1 Динаміка макроекономічних показників за 2007-2009 роки, до попереднього періоду (відсотків)

Динаміка макроекономічних показників за 2007 - 2009 роки, до попереднього періоду (відсотків)
Показник	Роки
	2007*	2008*	2009
			січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	липень	січень - липень*
Реальний валовий  внутрішній продукт	7,9	2,1	х	х	-20,3**	х	х	-18,0**	х	х
Обсяг промислового виробництва	10,2	-3,1	-16,1	5,4	8,3	-4,8	1,3	3,1	4,9	-30,4
Зміна споживчих  цін	16,61	22,31	2,9	1,5	1,4	0,9	0,5	1,1	-0,1	8,52
Зміна цін виробників	23,31	23,01	0,2	1,8	1,1	0,4	-0,7	1,4	0,7	4,92
Реальна заробітна  плата	12,5	6,3	-18,9	1,8	4,0	0,6	-0,2	5,8	1,4	-10,1
Експорт товарів	28,5	35,8	-39,9	10,5	17,9	-2,6	-5,8	3,9	х	х
Імпорт товарів	34,7	41,1	-57,3	86,2	3,6	-8,8	-10,7	-0,2	х	х