Теорія змішаної економіки

 З часом, на  рубежі 70—80-х років, кейнсіанська  концепція і заснована на ній  політика були піддані критиці  з боку неокласичного напряму,  і в першу чергу монетаристів. Вони виходять з постулату  щодо тенденції капіталістичної  економіки до рівноваги, усталеності  та стабільності. Представники цього  напряму вважають, що ринок, конкуренція,  гнучкість цін — кращі механізми  встановлення рівноваги. При цьому  також акцентується увага на  інфляційному характері кейнсіанських  рецептів дефіцитного фінансування. Дійсно, на той час проблемою  номер один для західних країн  була галопуюча інфляція. Так,  один з найвідоміших представників  монетаризму М. Фрідмен вбачав  альтернативу ідеї державному  регулюванню в свободі конкуренції  і підприємництва. Він особливо  різко виступав проти втручання  держави в грошовий обіг. Ідеї  Фрідмена були використані в  так званій рейганоміці. 

 Прихильники неоліберальних  концепцій вважають, що потрібно  відмовитися від кейнсіанських  рецептів антициклічного регулювання,  які призводять до різких коливань  грошової маси і перейти на  суворе регулювання грошей в  обігу, незалежно від кон’юнктури.  Грошова маса, на їх погляд, може  бути збільшена лише відповідно  до довгострокових темпів зростання  національного доходу. 

 Неокейнсіанці,  як і раніше, виходять з того, що у капіталістичній економіці  існують стійкі причини, які  зумовлюють відхилення від оптимального  використання ресурсів і стабільного  зростання, тому для їх коригування  необхідна держава. 

 Отже, як стверджує  реальний досвід, держава в змішаній  економіці використовує елементи  різних концепцій регулювання  економічних процесів. Здійснюючи  централізоване регулювання, вона  надає своїм заходам загального  характеру та сприяє підвищенню  рівня узгодженості дій на  мікро- і макрорівнях. 
 
 
 
 

Реферат на тему:  

Економічна система  сучасного капіталізму 

 

План 

Суть і ознаки змішаної економічної системи. 

Механізм функціонування суспільного виробництва в сучасному  капіталізмі. 

Соціально-економічний  прогрес і перспективи розвитку сучасного

капіталізму. 

 

Змішана економіка  – це модель соціально-економічного розвитку, що

передбачає поєднання  приватної і державної форм власності, плану і

ринку, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови

прогресивного ладу. 

Ідеї змішаної економіки  виникли ще у ХІХ ст. основою  їх появи була

життєва необхідність розв’язання соціальних проблем, які  могла вирішити

лише держава. Родоначальником  теорії змішаної економіки був А.Вагнер,

який розглядав  існування функціонуючого народного  господарства як

поєднання трьох  господарських систем: 

приватногосподарської, що прагне до отримання найбільшого  прибутку; 

суспільно-господарської (державне господарство), що керується  принципом

загальної користі; 

благодійницької, що функціонує з альтруїстичних намірів. 

Подальший розвиток теорія змішаної економіки дістала  у працях

американських економістів, зокрема, С.Чейза, Дж.М.Кейнса, Е.Хансена,

П.Самуельсона та ін. Близька за своїм змістом до цієї теорії і теорія

"соціального ринкового  господарства" (П.Ерхард, В.Ойкен). 

Системоутворюючими  складовими змішаної економіки є  високий економічний

потенціал суспільства, забезпечення на його основі загального добробуту

населення; раціональне  поєднання державного регулювання  з ринковим

саморегулюванням. 

Основні причини  виникнення змішаної економіки 

Недосконалість і  негативні соціально-економічні наслідки ринкової

системи саморегулювання (безробіття, бідність, соціальна нерівність,

економічні кризи). 

Зростання монополізації  виробництва, капіталу і ринку, що порушує

відносини економічної  свободи і вільної конкуренції, еквівалентного

обміну. 

Зростання суспільних потреб у товарах і послугах колективного

користування (оборона, транспорт, освіта, зв’язок), виробництво  яких не

стимулює ринковий механізм. 

Необхідність збереження невідтворюваних ресурсів захисту  навколишнього

середовища, раціонального  використання загальнолюдських ресурсів. 

Необхідність перерозподілу  доходів з метою задоволення  соціальних потреб

і соціального захисту  населення. 

Розвиток колективних  і державної форм власності, які  містять у собі

формальний засіб, матеріальні умови розвитку нових  укладів. 

Основні властивості  змішаної економіки 

Багатосекторність та поліморфізм в економіці. 

Взаємодія та взаємопереплетення її секторів і форм господарювання. 

Рухливість у часі і просторі механізму господарювання. 

Перехід одних форм в інші, що забезпечує гнучкість  і цілісність системи. 

Відносна стійкість  і стабільність на основі збалансування  різнорідних

економічних інтересів. 

Т 

Здатність амортизувати циклічні коливання, запобігати глибоким

економічним спадам, пом’якшувати конфлікти. 

Економічна свобода  і рівність господарюючих суб’єктів. 

У сучасній змішаній економіці держава має ряд  важелів (регуляторів), за

-----> Page:

в), за

допомогою яких впливає  на суспільне виробництво: 

планування; 

податки; 

бюджет; 

ціноутворення; 

дотації; 

кредит. 

Регулювання – це система централізованих заходів, які проводить держава

з метою утримання  економічної системи в даному стані або забезпечення її

розвитку на перспективу. Розрізняють короткострокове (поточне) або

довгострокове регулювання. 

Короткострокове регулювання  – це комплекс антикризових та антициклічних

заходів держави, спрямованих  на пом’якшення наслідків економічних  криз,

згладжування циклічного характеру, розвитку економіки. 

Довгострокове регулювання  здійснюється у формі економічного

програмування. Програмування  може бути кон’юнктурним і структурним.

Кон’юнктурне програмування  спрямоване на регуляцію процесу  відтворення

через маніпулювання  господарською кон’юнктурою з метою  одночасного

досягнення 4 макроекономічних показників: 

стабільності цін; 

сталих темпів економічного розвитку; 

повної зайнятості; 

збалансованості платіжного балансу. 

Основу структурного програмування становить кон’юнктурне програмування,

доповнене програмами економічного і соціального розвитку. Воно

передбачає: 

а) наявність зрілого  державного сектора в галузі виробництва  або в

кредитно-грошовій сфері; 

б) високий ступінь  взаємодії приватного й державного секторів; 

в) значний ринок  державного споживання. 

  

Планування –  це свідома діяльність людей, які  спираються на знання вимог

економічних законів  у процесі розробки й реалізації планових завдань

розвитку економіки. 

  

Соціально-економічною  основою економічної системи  є відносини власності.

У сучасній змішаній економіці взаємодіють різні  типи, види та форми

власності. Пануючою є капіталістична власність на засоби виробництва,

але не індивідуальна, а групова, або акціонерна. В умовах змішаної

економіки держава  впливає на всі форми, види власності  шляхом зміни

юридично-правових норм власності. Відбувається демократизація та

соціалізація власності  і, відповідно, соціально-економічних  відносин.

Особливе місце  в системі власності посідає  державна власність, яка стає

основою загальнонародної власності і нових соціально-економічних

відносин на цій  основі. 
 
 

      часткове  – повне – 

спрямоване на регулювання  співвідношення між попитом і  пропозицією в

окремих сферах і  галузях економіки 

(галузеві і регіональні  програми соціально-економічного  розвитку)

передбачає зміну  співвідношень між різними галузями економіки 
 
 

Планування 

індикативне  директивне 

    (рекомендаційне) (завдання, обов’язкове  

       для виконання) 
 
 
 
 
 
 
 
 

Москва 

2003р. 

 ЗМІСТ 

 ВСТУП. 3

1. ЗМІШАНА ЕКОНОМІКА  ЯК СУЧАСНА МОДЕЛЬ. 4

2. Модель змішаної  економіки .. 10

1.  Американська  модель. 10

2. Японська модель. 12

3. Шведська модель. 15

3.  ДЕРЖАВА У  ЗМІШАНОЮ ЕКОНОМІЦІ. 20

 ВИСНОВОК. 26

 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ .. 28  

 ВСТУП 

 Аналіз економічної  теорії поза її взаємозв'язку  з реальним економічним розвитком  можливий і має самостійне  значення, але видається малопродуктивним, оскільки зводить економічну  теорію до її власних проблем  і не завжди вказує на її  перспективи. Між тим всі основні  напрямки і школи економічної  теорії сформувалися у XIX столітті  і лише деякі з них сприйняли  зміни економічного і соціального  розвитку XX століття. Якщо навіть  знаходитися тільки в рамках  розвитку ринкового господарства  і не розглядати досвід СРСР  і його відображення в теорії, то і при такому підході  цілком очевидні труднощі всього  спектру економічних навчань  перед обличчям явищ господарського  життя на рубежі тисячоліть.

 На даний момент  можна констатувати той факт, що економіка більшості країн  світу є змішаною.  Економічні  системи цих країн в основному  займають якесь проміжне положення  між двома крайнощами - чистим  капіталізмом і командною економікою. Але зазвичай країна більше  дотримується принципів якоїсь  однієї економічної системи, хоча  елементи інших систем присутні. У такому випадку ми відносимо  економічну систему до переважаючої. Наприклад, колишній Радянський  Союз, хоча і являв собою досить  точне втілення командної економіки,  все до певної міри спирався  у своєму господарстві на ринкові  ціни і зберігав якісь залишки  приватної власності. недавні  реформи в Росії, Китаї і  більшості східноєвропейських країн  покликані повернути їх господарські  системи від командної до капіталістичної,  ринково-орієнтованої економіки.