Теорія змішаної економіки

У моделі змішаної економіки, зокрема демократичного планування, важлива роль відводиться ефективному  функціонуванню малих і середніх підприємств. 

Реалії української  економіки свідчать, що вона ґрунтується  на концепції монетаризму. Її основними  принципами є такі постулати неокласичного  напряму політичної економії: надання  переваги приватній власності, механізмові  ринкової конкуренції та вільного ціноутворення. З-поміж сфер державного регулювання  економіки вирішальну роль у грошовій сфері відіграє монетаризм, а держава  намагається забезпечити через  регулювання обсягу грошової маси стабілізацію економіки. Максимальне обмеження  державного втручання в економіку, а також послаблення податкового  тягаря, як вважають монетаристи, є  основними важелями регулювання  народного господарства. На їхню думку, ринкові важелі слід впроваджувати  також у сферу соціального  забезпечення. 

Такі принципи монетаристської  концепції (крім низьких податків на прибуток підприємств) втілювалися  в Україні в 90-ті роки XX ст. Внаслідок  цього руйнувалося державне управління економікою за переважання державного сектору, проводилася безоглядна лібералізація  цін, зовнішньоекономічної діяльності та ін. За відсутності сформованої  структури та інфраструктури ринку  це зумовило некерованість макроекономічними  процесами, призвело до величезних збитків  в народному господарстві (воно постраждало  вдвічі більше, ніж під час Другої світової війни), до крайнього зубожіння  населення і збагачення жменьки  бізнесової, мафіозно-номенклатурної еліти. 

Із трьох західних соціально-економічних моделей розвитку (змішана економіка, соціально орієнтована  ринкова економіка і ринкова  економіка) найбільш адаптованою для  України може бути модель змішаної економіки в соціал-реформістському  варіанті. Вона поєднує позитивні  сторони приватної, колективної  й державної власності, ринкових механізмів і державного регулювання, ринкових і централізованих методів  розподілу доходів, приватних, колективних  і суспільних інтересів, адміністративних і економічних важелів управління народним господарством. Соціальною базою  побудови такої економіки повинен  стати середній клас. 

Незважаючи на значні успіхи розвинутих країн, в економічній  системі яких втілені деякі варіанти й форми змішаної економіки, їх система  недосконала, оскільки допускає значне витрачання людських ресурсів (про  що свідчить кількість безробітних  — майже 50 млн., бідних — 100 млн.), матеріальних ресурсів (середня завантаженість виробничих потужностей на рівні 75%), фінансових ресурсів (значні витрати коштів на озброєння, паразитичний спосіб життя  найбагатших верств населення тощо), десятки мільйонів людей, що живуть у злиднях та ін. Крім того, Україна  не має часу на тривалий поступовий еволюційний розвиток, щоб остаточно  не втратити шанси стати розвинутою державою. З огляду на це слід шукати досконалішу модель соціально-економічного розвитку. Такою моделлю могла  б стати народна економіка. 

Народна економіка. Ця економічна система зорієнтована на потреби та інтереси широких верств населення. 
 
 
 

1.1 Теорія змішаної  економіки 

Сучасна господарська система розвинутих західних країн  є "змішаною економікою": по-перше, визначальним способом передачі інформації в ній є механізм цінових сигналів; по-друге, у приватній власності  знаходиться обмежена частка ресурсів, головним з який є капітал; по-третє, термін "змішана економіка" відбиває те, що в чистому виді не існує  ні стихійних процесів, ні ієрархії, тобто немає правового режиму тільки приватної власності і  тільки державної власності. Мова йде  про деякий "третій шлях", по якому  йдуть такі країни як США, Великобританія, Швеція, Японія, Південна Корея і  т.п. Більш того, рішення розширити  границі державного сектора з  неминучістю буде підсилювати ієрархічні компоненти в даній системі господарських  зв'язків і чревате наростанням  транзакційних витрат, що можуть перекреслити благі наміри, з якими пов'язане  посилення ролі держави в економіці.

 Теорія змішаної  економіки - буржуазно-реформістська  концепція, відповідно до якої  економіка розвитих капіталістичних  країн у результаті росту масштабів  господарської діяльності держави  перетворилася із системи приватного  підприємництва в систему т.зв. змішаної економіки, що складається  з приватного і державного  секторів, які взаємно доповнюють  один одного. Активними прихильниками  теорії змішаної економіки виступили  в період 2-ї світової війни  1939-45 і після неї буржуазні  економісти С. Чейз, А. Хансен, Дж. М. Кларк і П. Семюельсон (США) , які стверджували, що контроль  над сучасною економікою здійснюється  як суспільством, так і приватними  інститутами нібито з метою  підвищення "соціального добробуту"  народів, що завдяки "революції"  у функціях буржуазної держави  його економічна і соціальна  діяльність може ліквідувати  протиріччя капіталізму, забезпечити  безкризисний розвиток економіки,  високі і стійкі темпи її  росту. У розгорнутій формі  реформістський варіант теорії  змішаної економіки, що спирається  на буржуазні теорії, був розроблений  правими лейбористськими ідеологами  Э. Крослендом, Дж. Стрейчі (Великобританія), на думку яких після 2-ї світової  війни відбувається трансформація  капіталізму в зовсім іншу  систему, характерними рисами  якої в економічній області  є: перехід керівної ролі від  капіталістів до менеджерів, зростаюча  економічна роль буржуазної держави,  повна зайнятість і безупинне  зростання виробництва. 

 Ці погляди  знайшли відображення в заяві  керівництва Лейбористської партії  Великобританії (1957). Елементи соціалізму, на думку теоретиків лейборизму, представлені націоналізованим  сектором, а також зв'язані зі  здійсненням державою економічних  і соціальних функцій і більш  рівномірним розподілом "багатства  і доходу". У цілому, на їх  погляд, "змішана економіка", не  будучи вже капіталістичною, не  є ще соціалістичною. 

1.2 Змішана економіка  і проблеми класифікації і  трансформації економічних систем 

Безпрецедентна в  історії соціально - економічна криза  більшості соціалістичних країн  у 80-і і 90-і роки ХХ століття поставила  перед економічною наукою складні  проблеми не тільки з аналізу й  узагальнення причин кризи, але і, що ще більш важливо, з подолання  цієї кризи. Фактично кризу вирішено було вирішити переходом від колишньої  системи господарювання до іншої  – ринкової системи. Однак економічна теорія як у нас, так і на Заході виявилася не готова до такого повороту подій і не могла відповісти на безліч питань, що виникли в ході економічних реформ. Зараз ясно одне, що перехід до ринкової економіки  забере тривалий час і економічній  теорії треба буде розв'язати задачу теоретичного узагальнення закономірностей  трансформації економічних систем.

 Як заявив лауреат  Нобелівської премії в області  економічних наук за 1991 рік Р.  Коуз при врученні йому цієї  нагороди, "значимість включення  інституціональних факторів до  складу основних розділів економічної  науки виявилася в ході недавніх  подій в Східній Європі. Екскомуністичним  країнам радять перейти до  ринкової економіки, і їхні  лідери бажають це зробити.  Але без відповідних інститутів  неможлива ринкова економіка  будь-якого рівня. І якби ми  знали більше про свою власну  економіку, то ми були б для  них більш корисними порадниками" .

 Така заява  одного з авторитетніших сучасних  економістів вказує на те, що  економічна система ще не до  кінця пізнана і на Заході. Мова не йде про те, що економіка  повинна бути пізнана до кінця,  що означало б кінець самої  економічної науки, а про те, що багато істотних характеристик  ринкових систем економіки також  залишаються малодослідженими. Що  тоді говорити про ту економічну  систему, від якої ми збираємося  іти. Її називають по різному: "командно-адміністративна система”, “командна економіка”, "військово-мобілізаційна", "державна" і т.д. І жодна  з них не закріпилася як  загальновизнана. Можна з впевненістю  сказати, що економічна система  соціалізму теж не одержала  всебічної характеристики.

 Не дивно й  те, що дотепер не склалася  і теорія "перехідної економіки", як називають тепер економіку  колишніх соціалістичних країн,  до яких відноситься і Україна.  Поява такої теорії в найближчому  майбутньому малоймовірно, тому  що ще не розроблена навіть  загальна теорія економічних  систем, існуючі економічні теорії  можуть претендувати в кращому  випадку на адекватне відображення  національної економіки окремої  країни чи якоїсь її частини.  Серед економістів немає навіть  консенсусу по змісту самого  поняття "економічна система" . В сформованих умовах в економічній  теорії ключовим виявляється  поняття "економічна система". Хоча в будь-якій, більш-менш солідній  економічній праці можна зустріти  зазначений термін десятки разів,  саме визначення, як правило, відсутнє. До того ж це поняття підмінюється  дуже часто термінами "економічний  лад", "економічна модель", "народне  господарство" і т.д. Але, коли  мова йде про корінну перебудову 
 
 
 
 
 

Тема 16 ЗМІШАНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА. ДЕРЖАВА ТА ЇЇ ФУНКЦІЇ У  РОЗВИНУТІЙ ЕКОНОМІЦІ 

 При вивченні  даної теми слід звернути увагу:  по-перше, на концептуальні підходи  до теоретичного аналізу змішаної  економічної системи; по-друге,  на сутність та характерні  риси змішаної економіки; по-третє,  на характеристику основних завдань  та економічні функції держави;  по-четверте, на еволюцію теоретичних  поглядів на державне регулювання  економіки.

§ 1. Засади теоретичного аналізу змішаної економічної системи 

 У попередньому  матеріалі було дано теоретичне  визначення поняття «економічна  система» в цілому та її  основних складових, а також  наведено характеристику загальних  принципів їх взаємозв’язку та  форм вияву в реальній практиці. 

 Відомо, що будь-яка  економічна система, особливо  ринкова, побудована на поділі  повноважень і прав прийняття  економічних рішень між різними  державними структурами (інституціями) та окремими господарюючими суб’єктами. Ці повноваження і права по-різному  поділяються в різних економічних  системах. Так, у ринковій економіці  основна маса факторів виробництва  перебуває у власності самих  суб’єктів господарювання, а не  держави, як це має місце,  наприклад, в адміністративно-командній  (або плановій) економіці. У ринковій  системі державні інституції  мають право розпоряджатися майном, факторами виробництва і товарами  настільки, наскільки вони спроможні  купувати їх. Більше того, в плюралістичному  демократичному суспільстві фінансова  та економічна сфери мають  бути поставлені під дійовий  контроль суспільства (держави). 

 Ринкова економіка,  особливо у теоретичному аспекті  уособлює свободу економічного  вибору, яка передбачає вільний  вибір професії, роду занять, свободу  виробництва та продажу товарів  (послуг), у т. ч. робочої сили, досконалу конкуренцію тощо. 

 Щодо адміністративно-командної  економічної системи, то в ній,  як уже зазначалося, господарюючі  суб’єкти мають такий ступінь  свободи, який вважають прийнятним  державні особи та інституції, котрі приймають політичні рішення. 

 Проміжне положення  між цими полярними полюсами  посідає так звана змішана  економіка, яка в загальному  розумінні поєднує різні форми  власності та господарювання, а  також ринкові принципи конкуренції  і державного регулювання. 

 Досить плідним  для теоретичного аналізу і  чіткого розуміння даної проблеми  є загальне визначення економічної  (господарської) системи як особливим  чином упорядкованої системи  зв’язків між виробниками і споживачами економічних благ. Таке її трактування виходить з того реального масовидного факту, що не існує броунівського (хаотичного) руху в сучас-ній господарській діяльності людей, як це може здаватися на перший погляд. Процеси виробництва, обміну, розподілу та споживання благ, які здійснюються в різноманітних формах, завжди організовані тим або іншим чином. 

Способи координації  господарської діяльності 

Для того, щоб здійснювати  свій вибір за обмежених ресурсів господарюючі суб’єкти повинні володіти необхідною інформацією про те, що, як і для кого виробляти. Це є ті глобальні завдання, які повинні  вирішуватися у будь-якому суспільстві. 

 Можна стверджувати, що різні суб’єкти господарських  (економічних) систем в історії  людства, будь то первісна община, рабовласницька латифундія, феодальний  фільварок, капіталістичне чи  соціалістичне підприємство, — це  різним способом вмонтовані у  суспільне виробництво інформаційні  системи. Від характеру їх взаємозв’язків  і залежить спосіб розв’язання  трьох згаданих глобальних завдань  економіки. 

 Хто і яким  чином здійснює координацію діяльності  економічних суб’єктів у процесі  їх повсякденної господарської  діяльності? 

 Економічна теорія  розглядає два основних способи  координації такої діяльності: спонтанний (або стихійний) та ієрархію (від  гр. hieros — світовий, та arche — влада,  тобто розташування частин чи  елементів цілого в порядку  від вищого до нижчого).