Організація та планування матеріально - технічного забезпечення підприемства

В балансі матеріальних ресурсів (табл. 1.1) зіставляються потреби в матеріальних ресурсах із джерелами й розмірами їх задоволення, та визначається кількість матеріалів, які будуть постачатися зі сторони. Баланс складається по кожному виду ресурсів. В загальному вигляді матеріальний баланс являє собою наступну рівність:

Пв.п + Пнзв.п + Пр.е +ПК + П3 = О оч + Онзв.п + Мв.р + ОПС              (1.4.),

де Пвл -потреба в виконанні виробничої програми, грн.;

Птв - потреба в поповненні незавершеного виробництва, грн.;

Пре -потреба в ремонтно-експлуатаційних роботах, грн.;

Пк - потреба на капітальне будівництво, грн.;

П3 -потреба в формуванні перехідних запасів, грн.;

00Ч -очікуваний залишок на початок планового періоду, грн.;

Онзв.п - залишок матеріалу в незавершеному виробництві на початок планового періоду, грн.;

Мв.р - величина мобілізації внутрішніх ресурсів, грн.;

Опс -обсяг постачання матеріалів зі сторони.

План матеріально-технічного забезпечення може бути представлений у наступній форми

Таблиця 1.2.

План матеріально-технічного забезпечення в_______р.

Продовження таблиці 1.2.

Розробка балансів МТЗ є передумовою для планування розподілу матеріальних ресурсів між виробничими одиницями, що входять до складу підприємства. Підприємство встановлює виробничим одиницям ліміти на матеріальні ресурси і перерозподіляє їх у встановленому порядку з врахуванням змін виробничої програми. [24],

Визначення потреби в матеріально-технічних і енергетичних ресурсах проводиться як в натуральному, так і в вартісному виразі з метою узгодження цього розділу плану з планами по витратах, фінансовим планом.

Важливе значення при плануванні матеріально-технічного забезпечення має аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається з метою:

- об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів у основному та допоміжному виробництві, обсягів запасів;

- контролю величини витрат на їх придбання та збереження;

- прийняття рішень з питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального використання.

Ефективність використання ресурсів підприємства визначається за допомогою показників використання матеріальних ресурсів, які можна умовно поділити на дві групи: загальні і конкретні. До загальних показників належать матеріаловіддача та матеріаломісткість. Ці показники визначаються у вартісних та натурально-вартісних величинах. Вони розраховуються в цілому по народному господарству, галузі та підприємствах.

Рис. 1.4. Зв’язок плану матеріально-технічного забезпечення з іншими

розділами плану підприємства.

Важливе значення при плануванні матеріально-технічного забезпечення має аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів.[26, с. 145]

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається з метою:

- об'єктивної оцінки стану споживання ресурсів у основному та допоміжному виробництві, обсягів запасів;

- контролю величини витрат на їх придбання та збереження;

- прийняття рішень з питань організації економії ресурсів та розробки шляхів раціонального використання.

Ефективність використання ресурсів підприємства визначається за допомогою показників використання матеріальних ресурсів, які можна умовно поділити на дві групи: загальні і конкретні. До загальних показників належать матеріаловіддача та матеріаломісткість. Ці показники визначаються у вартісних та натурально-вартісних величинах. Вони розраховуються в цілому по народному господарству, галузі та підприємствах.

Матеріаловіддача у вартісному виразі визначається на рівні галузі і підприємства як відношення продукції в грошовому виразі до витрачених на її виробництво матеріальних ресурсів, і показує, скільки вироблено продукції в грошовому виразі на 1 гривню матеріальних ресурсів. Визначається за формулою:

МВ=ВП/МВ                                          (1.5.),

де Мв - матеріаловіддача;

ВП - вартість валової продукції, тис. грн.;

МВ - вартість матеріальних витрат, тис. грн.

Матеріаломісткість показує величину витрат матеріальних ресурсів на вироб­ництво одиниці продукції (роботи). Визначають загальну і конкретну матеріаломісткість.

Загальна матеріаломісткість визначається на рівні народного господарства та галузі як витрат матеріальних ресурсів у вартісному виразі до виробленої продукції за формулою:

ММ = МВ / ВП                            (1.6.),

де Мм - матеріаломісткість

Матеріаломісткість визначає фактичний обсяг матеріальних витрат в розрахунку виробництво одиниці продукції. Вона характеризує один із важливих елементів ефективності виробництва - рівень використання матеріальних ресурсів.

До конкретних показників належать: коефіцієнт використання сировини та матеріалів, коефіцієнт розкрою, коефіцієнт вилучення, витратний коефіцієнт тощо.

Коефіцієнт використання характеризує міру використання сировини та матеріалів на виробництво продукції і визначається як відношення корисних (чистих, теоретичних) витрат сировини та матеріалів до норми їх витрат на виробництво одиниці продукції.

Витратний коефіцієнт є оберненою величиною коефіцієнту використання.

Коефіцієнт виходу (вилучення) продукції із сировини визначає, скільки одержано чистого продукту і який рівень відходів.

Ці коефіцієнти характеризують рівень технології та організації виробництва певного виду продукції.

При плануванні потреби в матеріально-технічних ресурсах для основного виробництва використовуються різні методи розрахунку. Найбільш загальними з цих методів є метод прямого розрахунку; методи, що ґрунтуються на обліку даних про рецептурний склад продукції, нормативних строках зносу, формулах хімічних реакцій.

Методи визначення потреби в ресурсах - це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої діяльності підприємства. Основні дані для визначення потреби - це погоджені з попитом пропорції підприємства щодо виробництва товарів і послуг та норм витрат на їх виготовлення. При плануванні матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності потрібних даних, специфіки технологічних процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особливостей виробництва і споживання матеріалів.

Метод прямого розрахунку дозволяє одержати науково обґрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів. Суть його полягає в тому, що розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва чи роботи у плановому періоді. Методом прямого розрахунку визначається потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат. Якщо один і той же вид матеріалу використовується для виготовлення кількох видів виробів, потреба в ньому ( Пм ) визначається за формулою:

                                                                        (1.7.),

де Нві - норма витрат матеріалу на і-й виріб;

Nі - виробництво  і'-го  виробу в плановому періоді;

п - кількість видів виробів, для яких використовується даний вид матеріалу.

Цей метод має багато різновидів залежно від норм, які використовуються (на деталь, на виріб), а також від виробничої програми. Потреба в матеріалах на вироби розраховується за нормами на кожну деталь, яка є складовою виробу, і для кожного виду матеріалів окремо. На основі по детальних  норм складають зведену норму потреб матеріалів на вироби. Річну потребу в основних матеріалах визначають шляхом множення технічно-обґрунтованих норм на виробничу програму.

Планові нормативи визначають питомі витрати матеріалів на одиницю продукції чи обсяг виробництва, прикладом такого нормативу може бути коефіцієнт використанні матеріалів (Квм), який визначається як відношення чистої маси виробу (тч) до норми витрат матеріалу (Нв):

                            (1.8.),

При плануванні виробництва нової продукції, для якої не встановлені норми витрат матеріалів, потреба в них визначається методом аналогії. При цьому методі нові вироби за допомогою відповідних коефіцієнтів прирівнюються до виробів, що мають обґрунтовані норми витрат матеріалів, і потреба (Пм) визначається за формулою:

                            (1.9),

де Нвб - норма витрат матеріалу на аналогічний базовий виріб;

Nн- запланований випуск нового виробу в натуральному виразі;

К- коефіцієнт, який враховує особливості матеріалу при виробництві нового виробу Як такий коефіцієнт може бути використане відношення маси нового до маси базового виробу.

При багато номенклатурному виробництві (підприємства швейної, взуттєвої, радіотехнічної, підшипникової та інших галузей промисловості) потреба в матеріалах визначається за типовим представником, тобто виробом, що найбільш повно від-1 ображає витрати матеріалів на всю групу (партію) продукції, представником якої він е за формулою:

                                                                                                                              (1.10.),

де, Нвт - норма витрат на типового представника;

Мг - програма випуску всіх виробів даної групи    

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ „КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗНОРУДНИЙ КОМБІНАТ”

1.1. Загальна характеристика підприємства

До складу ВАТ "КЗРК" входять чотири шахти: "Родіна", "Октябрська", "Гвардійська" і ім. Леніна, що займаються видобутком залізної руди і її рудо підготовкою, тобто доведенням  по вмісту заліза і гран-складу до кондиції товарної аглоруди. Їх роботу забезпечують наступні структурні підрозділи:  шахтобудівне і шахтомонтажне управління, ремонтно-механічний завод, ремонтно-будівельний цех, енергетичний цех, управління залізничного транспорту, автобаза.