Організація та планування матеріально - технічного забезпечення підприемства

За аналогією з бюро маркетингу структуру інших бюро відділу матеріально-технічного забезпечення виробництва можна формувати по функціональній або предметній ознаці.

Процес руху ресурсів включає:

- залучення ресурсів для виконання маркетингових досліджень, НИОКР, організаційно-технологічної підготовки виробництва, виробництва продукції і виконання послуг, гарантійного обслуговування товарів підприємства, капітального будівництва. У свою чергу, залучення ресурсів для виробництва продукції і виконання послуг підрозділяється на ресурси для безпосереднього виготовлення продукції, виконання послуг, ремонтно-експлуатаційних нестатків; для капітального будівництва — на нове будівництво, розширення виробництва, технічне переозброєння, реконструкцію; використання ресурсів по одному з перерахованих напрямків; вiдновлення ресурсів (при необхідності);

утилізація або списання ресурсів. Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва включає комплекс робіт з аналізу питомих витрат матеріальних ресурсів за звітний період, використанню технологічного устаткування й оснащення, прогнозуванню і нормуванню окремих видів ресурсів на плановий період, розробку матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелам надходження і перерахованим вище напрямкам використання.

Перераховані роботи з планування досить трудомісткі. Вони виконуються економістами і плановиками при участі інших фахівців. Менеджери не приймають участі в розробці планів, їхня задача — перевірити дотримання принципів планування, склад планових документів, їхня якість.

Факторами поліпшення використання ресурсів  є:

- примінення до процесів руху ресурсів сукупності наукових підходів менеджменту;

- оптимізація формування і використання ресурсів;

- вдосконалення конструкції або структури продукції;

- вдосконалення технології виготовлення продукції;

- примінення матеріалів із заздалегідь заданими властивостями;

- примінення оптимальних для даних умов форм і методів забезпечення ресурсами;

- стимулювання поліпшення використання ресурсів.

Форми забезпечення ресурсами:

- через товарно-сировинні біржі;

- прямі зв'язки;

- аукціони, конкурси;

- спонсорство;

- особисте виробництво та ін.

Конкретну форму забезпечення матеріально-технічними ресурсами підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його одержання, кількості пропозицій, якості і ціни ресурсу й ін. факторів. При визначенні форми забезпечення підприємства ресурсами варто вивчати надійність.

При висновку з постачальниками контрактів (договорів) варто пам'ятати про необхідність відображення в них кількісних і якісних показників, конкретних форм постачань, термінів, санкції й іншій вимозі постачальника і рівень конкурентноздатності продукції, що випускається їм.

Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнюючу назву — матеріально-технічне постачання. Воно є початковою ланкою виробничого процесу. Від організації постачання, своєчасності постачань матеріальних ресурсів на виробництво в необхідних асортименті, кількості і відповідній якості значною мірою залежать рівномірний і ритмічний випуск готової продукції, її якість і як рентабельності підприємства.

1.2. Вплив матеріально - технічного забезпечення на основі економічні показники діяльності

Матеріально - технічне постачання дуже впливає на економіку підприємства, об’єднань. Цей вплив виявляється по різним напрямках, позначається на рівні найважливіших показників їх виробництва - господарської діяльності. [5, с. 17]

Постачання є визначальними факторами ритмічної роботи підприємства.

Несвоєчасне або некомплектне постачання виробництва приводить до збою виробничого ритму. Незадовільне постачання - одне з основних причин простоїв.

Порушення в постачанні порозуміваються в основному тим, що матеріали надходять через великі інтервали часу; матеріали, що поставляються, не в повній мірі відповідають установленим стандартам і технічним установленням; постачальник здійснює постачання некомплектно; розміри партій матеріалів, що поставляються, менше встановлених договором.

Як показує досвід роботи багатьох підприємств і виробничих об'єднань, унаслідок порушень у постачанні не виконуються плани випуску продукції по обсязі і номенклатурі, знижується продуктивність праці.

Матеріально-технічне постачання здійсню великий вплив на запаси виробничих ресурсів. Створюються вони для підтримки стабільності виробництва в зв'язку з безперервним характером споживання і періодичністю їхніх надходжень. Знаходячись у запасах, засобу виробництва омертвлені, виключені з обороту. Народне господарство несе при цьому втрати як від омертвляння засобів, так і від необхідності зберігати ці запаси.

Наднормативні запаси впливають на економічні показники підприємства. Не беручи участь у створенні продукції, ці запаси стають важким тягарем для підприємства. Крім того, воно несе витрати по їхньому збереженню, що збільшує витрати на виробництво продукції. Підтримки запасів на нормативному рівні залежить від рівномірності постачань, строгого виконання постачальниками договірних зобов'язань.

Реалізуючи готову продукцію, підприємства дістають грошові кошти для відшкодування витрачених матеріальних ресурсів, оплати праці, подальшого розвитку виробництва. Неорганізованість, зриви позбавляють підприємство необхідних фінансових ресурсів, приводе до затоварення, нагромадженню непотрібних запасів.

Ще більш тяжові наслідку залишають зриви постачань для споживачів. Кожне підприємство – елемент складної господарської системи. Як споживач і постачальник воно технологічно зв'язано з багатьма іншими підприємствами. От чому своєчасне і якісне виконання планових завдань і зобов'язань з постачання продукції відповідно до замовлень споживачів і довгостроковими договорами є одним з найважливіших елементів господарської політики.

Важливим моментом раціоналізації виробничого процесу є повне та своєчасне його забезпечення матеріальними ресурсами, умовами ефективного їх використання.

Основні напрямки аналізу використання сировини та матеріалів підприємства.

Рис. 1.1 Схема аналізу використання сировини та матеріалів на пiдприємствi

Показник забезпеченості підприємства сировиною та матеріалами визначає період безперервної роботи підприємства за рахунок використання наявного залишку матеріалів. Визначається цей показник діленням величини запасу сировини, матеріалів або напівфабрикатів на денну (добову) норму витрат. Одержана величина порівнюється з нормативом або тривалістю відповідного періоду. При цьому, визначається процент забезпеченості виробництва сировиною та матеріалами.[15, с. 78]

В більшості розрахунків забезпеченість матеріалами визначають у процентах. Для цього фактичну наявність матеріалів за видами порівнюють з плановою потребою на місяць, квартал, рік.

Кількість сировини та матеріалів визначається, виходячи з планової потреби виробничої програми.

При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами вивчають обґрунтованість планової потреби в ресурсах, складають заявки на поставку сировини та матеріали за нормами, що не перевищують величину застосованих в планових калькуляціях. Обсяг поставок матеріальних ресурсів, вказаний в заявках, не повинен бути вище передбаченого планом виробництва.

Забезпеченість виробничої програми матеріалами вираховується за формулою:

                                                                                                                  (1.1),

де Мп — потреба матеріалів на виробничу програму;

Пр — річна програма випуску кожного виду продукції ;

Не — норма витрати матеріалів на одиницю продукції.

Потреба окремих видів сировини і матеріалів визначається як у натуральному, так і в вартісному виразі.

Загальна потреба підприємства в тому чи іншому виді цінностей визначається за формулою:

Мз = Мп + Ме + Мр + Мн — Мпр                                         (1.2),

де Мз — планова загальна потреба;

Мп — потреба на виробництво продукції;

Ме — потреба на експериментально-дослідні роботи;

Мр — потреба на ремонтні витрати;

Мн — потреба на утворення планових (нормативних) запасів на кінець періоду;

Мпр — запас (залишок) на початок планового періоду.

Джерелами покриття потреб сировини та матеріалів можуть бути: власне виробництво матеріальних цінностей, використання відходів виробництва; самозакупки, заготовки та інші внутрішні джерела.

До зовнішніх джерел відносяться надходження матеріалів внутрішньогалузевого перерозподілу та надходження від постачальників. Надходження цінностей за їх сумою повинні відповідати плановій потребі. Допущені відхилення слід розглядати як недолік у постачальній та плановій роботі.

Зрозуміло, що для виробництва продукції необхідно використовувати матеріально-сировинні ресурси, які і становлять основу готової продукції. Кількість витрат сировинно-матеріальних ресурсів впливають, як на обсяг виробництва продукції, так і на її собівартість, а значить і рентабельність підприємницької діяльності.

1.3 Принципи організації матеріально - технічного забезпечення, та фактори визначаючи структуру служб постачання

Головною метою організації матеріально-технічного постачання є задоволення потреб виробництва відповідними матеріальними ресурсами з максимальною економічною ефективністю. Для досягнення цієї мети потрібно дотримуватися певних умов.

Надходженні сировини на підприємство раніше встановлених термінів відволікає значні обігові кошти та "заморожує" їх, а запізнення з поставками порушує ритмічність виробництва. Як у першому, так і в другому випадках підприємство втрачає прибуток. Передумовою економічної ефективності операцій з матеріально-технічного постачання є пошук таких постачальників, які спроможні забезпечити високу якість ресурсів при невисоких цінах. Питання якості і ціни є головними, але поряд з ними важливе значення мають витрати постачання та дотримання термінів поставок.[22, с. 89]

Рис. 1.2. Мета і завдання матеріально-технічного постачання

Незважаючи на те, що рівень операційних витрат у системі матеріально-технічного постачання суттєво не впливає на рівень собівартості продукції у трудомістких та фондованих галузях, але вони все ж впливають на стратегію виробництва і збуту готової продукції.

У системі матеріально-технічного постачання існує ряд правил - " Етичний кодекс", які визначать поведінку партнерів. Головні положення "Етичного кодексу":

- стан взаємовідносин між підприємством та кредиторами - постачальниками забезпечує успішну підготовку виробництва та функціонування підприємства в цілому. Причому з кредиторами потрібно завжди мати хороші ділові стосунки;

- підприємство повинне відноситися до постачальників як до своїх клієнтів;

- демонструвати реальну єдність інтересів, інформувати постачальників щодо своїх проблем та знати стан їх справ;

- при потребі надавати конкретну допомогу постачальникам та чітко виконувати свої комерційні зобов'язання;

- враховувати інтереси постачальників при здійсненні комерційних операцій та підтримувати постійні контакти з ними у діловій сфері.

Дослідження аналіз ринку сировини передбачає регулярний збір інформації для визначення його ємності та головних передумов для здійснення оптимальних закупівель. Поштовхом для проведення їх можуть бути проблеми, пов'язані з рівнем витрат, зі зміною програми виробництва та збуту, науково-технічний прогрес, розширення ринку фірми, вихід на нові ринки, дії конкурентів або ненадійність постачальників (рис. 1.3).

Одночасно з проведенням досліджень класифікують і типи ринків:

- існуючі (забезпечують ресурсами в даний час);

- опосередковані (використовуються постачальниками);

- ринки матеріалів-замінників (використовують для скорочення валових витрат);

- форвардні, ф'ючерсні ринки (для укладання угод на отримання товару в майбутньому та страхування від цінових і кредитних ризиків).

Дані досліджень повинні забезпечувати інформацію щодо кон’юнктури ринку, ринкового балансу і дати можливість відповісти на такі питання:

- стан та структура ринку, який досліджувався;

- рівень організованості ринку;

- динаміка та прогноз зміни кон'юнктури ринку.

Рис. 1.3. Головні напрями дослідження кон'юнктури ринку

При дослідженні ринку слід визначити запити споживачів, на підставі яких визначають обсяг їх попиту. Ці дослідження здійснюються одночасно з розробкою нового товару.

Важливою функцією служб постачання є вибір постачальника. Вибір може здійснюватися двома методами.