Лізинг як інструмент виробничого інвестування

     Закон України Про лізинг дає наступне визначення терміну лізинг:[1]

     Лізинг - це підприємницька діяльність, яка  спрямована на інвестування власних  чи залучених фінансових коштів і  полягає в наданні лізингодавцем  у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

     Таким чином, лізинг - це особливий вид  підприємницької діяльності, який включає  в себе три форми організаційно-економічних  відносин: орендні, кредитні та торгівельні, зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічних фінансово-майнових операцій.

     1.2. Структура та принципи організації лізингу

 

     Постачальником (продавцем) об’єкту лізингу може бути підприємство-виробник, торгівельна  організація або інші суб’єкти підприємницької  діяль-ності, які продають майно, що передається згідно з договором лізингу.

     Суб’єктами (учасниками) класичного лізингу являються  три основних особи: лізингодавець, лізингоодержувач та виробник (продавець) предмета лізингу. [8,с.483-484]

     Загальна  схема лізингу має вигляд: 
 
 
 

     

            

     Мал.1.1. Схема лізингу

     Головною  обов’язковою умовою лізингу є те, що об’єкти, які пере-даються в  лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей. Згідно з діючим законодавством об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними піприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. [9, c.24]

     З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів (предметів) лізингу:

     а) рухоме майно:

     -обладнання  промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);

     -транспортне  обладнання: повітряні, наземні та  водні транспортні засоби, обладнання  для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі  спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);

     -будівельна  техніка; 

     -засоби  телевізійного та дистанційного  зв’язку; 

     -оргтехніка, конторське обладнання;

     -ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми  і т.ін.;

     б) нерухоме майно:

     -будівельні  споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;

     -споруди  (нафтові та газові свердловини,  гідротехнічні та транспортні  споруди).

     Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу і не знищується в процесі виробничого циклу.

     Суб’єкти  лізингових відносин

     Лізингодавцем може бути будь-який суб’єкт підприємницької  діяльності, котрий здійснює лізиногову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути:

     -банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких перед-бачений цей вид діяльності;

     -лізингові  компанії: фінансові, що спеціалізуються  тільки на фінансуванні угоди  (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові,  а й інші види послуг, які пов’язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т.ін.). Їхні переваги - оперативність, мобільність, добре знання ринку і ситуації на місцях;

     -брокерські  лізингові фірми; 

     -будь-яка  виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;

     -страхові  та пенсійні фонди. 

     Другим  учасником лізингової угоди є  будь-який суб’єкт підприємницької  діяльності, котрий одержує у використання майно за договором лізингу, лізин-гоодержувач. Це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займа-ється підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстро-ваний як індивідуальний підприємець. [10, c.34]

     1.3. Якісні переваги лізингу

     Широке  розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди. Розглянемо основні з них.

     З точки зору лізингоодержувача (орендаря) ці переваги такі:

     -можливе  використання нової, дорогої техніки,  високих технологій без значних  одноразових витрат, оскільки при  лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу - валютних) засобів;

     -лізинг  припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів (при використанні звичайного кредиту підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів);

     -лізинг  також дозволяє спочатку випробувати  машини, а потім закупити їх, а  обладнання в сезонних галузях  орендувати лише на час його  фактичної експлуатації;

     -лізинг  дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із мораль-ним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

     -лізингові  платежі в повному обсязі відносяться  на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержувачем, і відповідно знижують оподат-ковуваний прибуток;[1; 2]

     -майно  за лізинговою угодою не зараховується  на баланс лізингоодержу-вача, що  не збільшує його активів і  звільняє від сплати податку  на майно; його вартість не включається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фі-нансові показники підприємства-орендаря і відповідно дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з цим сучасний лізинг часто класифі-кують як «позабалансове фінансування»);

     -у  багатьох країнах законодавче  встановлені податкові пільги для лізингових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподат-ковуваний прибуток і термін лізингової угоди);[11]

     -порядок  здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і ра-зом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання пред-мета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні); при використанні компен-саційного лізингу лізингоодержувач здійснює платежі в товарній формі, вико-ристовуючи продукцію, що вироблена на лізингованому обладнанні;

     -лізинг  доступний малим і середнім  підприємствам, в той час як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проблематичне; деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме устаткування (при неви-конанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія забирає своє майно);

     -лізинг  на відміну від кредиту дає  змогу створити надійніші умови госпо-дарювання;

     -підвищується  ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто покра-щується такий важливий  для ринкової економіки показник, як здатність своє-часно сплатити  майбутні борги; 

     -перевагою  лізингу є також можливість придбання лізингоодержувачем устаткування за заликовою вартістю після завершення лізингової угоди;

     -при  укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних і юридичних послуг;

     Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити фактичні ліміти кредитної заборгованості, встановлені Фондом для окремих країн (при застосуванні імпортного лізингу). [12, c.4-6]

     В умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам. Підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного устаткування надходить до підприємства-виробника, яке усуває їх, підвищуючи кон-курентноспроможність своєї продукції та розширюючи можливості її збуту. Збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище.

     Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують досить високий  прибуток. Крім того, якщо лізингодавцем  виступає банк, то він також має  свої вигоди: [12]

     -розширюється  коло банківських операцій, росте число клієнтів і відповідно збільшуються отримувані доходи;

     -знижується  ризик втрат від неплатоспроможності клієнтів. При здійсненні лізингових операцій банк (або його дочірня лізингова компанія) зали-шається власником майна, що передано в оренду, і, якщо порушуються умови угоди, може вимагати повернення майна. Дана обставина забезпечує можливість проведення лізингових операцій з клієнтами, у яких нестійке фінансове становище (малі підприємства, фермерські господарства, кооперативи, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю і т.ін.);

     -банк  має право нараховувати на  майно, що передається в оренду, амор-тизаційні відрахування, які  не підлягають оподаткуванню  і можуть бути джере-лом засобів  для придбання нового майна; 

     -банк  отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом. Величина лізингових платежів може бути «вища, ніж процентна ставка за кредитами. Але в умовах економічної кризи, коли практично відсутнє середнє та довгострокове кредитування, лізинг може бути успішно використаний для вирішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також наданням клієнтові, крім позики, машин і устаткування, а також іншого майна, що особливо акту-ально в умовах існуючого в Україні великого морального і фізичного зносу практично всіх основних фондів.[13]

     Як  бачимо, лізингові операції мають  великі переваги. Традиційне уявлення про лізинг як примітивну довгострокову оренду майна безнадійно заста-ріло. В той же час слід відмітити ряд недоліків, що притаманні лізингу:

     -кількість  учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна за рахунок позики, тому операції відрізняються досить складною організацією;

     -на  підготовку фінансової лізингової  угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.

     На  лізингодавця лягає ризик морального старіння майна і отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є  вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній закладає це у вартість лізингу. Якщо науково-технічний прогрес робить об'єкт лізингу заста-рілим, при фінансовому лізингу орендні платежі не припиняються до закін-чення угоди.

     Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізин-гові, набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення, лізинговий бізнес стане ще більш привабливим.

     В умовах економічної кризи в Україні, коли практично зупинилося фінан-сування  капіталовкладень в оновлення основних засобів у зв'язку з недостат-ністю  прибутку підприємств і значним  зменшенням виробництва, цей метод  фінансування інвестицій є найбільш доцільним і може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України.