Модель зміни технологічного укладу

     Приклад. Японці одержали переваги над швейцарцями завдяки електронним годинникам, «ІБМ» відібрала у фірми «Сміт корона» лідерство в галузі конторської техніки, створивши електронну друкарську машинку, яка пізніше перетворилась у текстовий процесор на базі ЕОМ.

     S-подібні  криві «ходять» завжди парами, проміжок між парою кривих  і відображає розрив — крапку, де одна технологія заміщується  іншою. На рис. 1.3 показані S-подібні криві і технологічний розрив.

     На  практиці одинична технологія не може задовольнити потреби суспільства. Майже завжди існують конкуруючі технології, кожна зі своєю 

S-подібною  кривою. Розшифрувати розрив S-подібних кривих, коли він виникає, дуже складно. Компанії, які навчились долати технологічні розриви, вкладають кошти в дослідження, щоб знати, де вони перебувають на відповідних S-подібних кривих і чого слід чекати на початку, у середині і наприкінці кривих, як підвищити результативність витрат та їх економічність.

     Зміна базових технологій супроводжується  виникненням промислових революцій, які мають не тільки технічні, а  й соціальні наслідки. Так, промислові революції ХІХ—ХХ ст. створили умови для індустріалізації, яка звільнила людство від тяжкої фізичної праці, привела до урбанізації, змінила ритм соціального життя. Дух індустріальної епохи був механістичним, відповідно до «характеру машин» виникли соціальні інститути (бюрократична ієрархія, спеціалізація тощо). Робітник став «спицею в механічному колесі», утративши почуття спільності з навколишнім середовищем. 

     Рис. 1.4. S-подібні криві і технологічний розрив 

     На  зміну індустріальній епосі прийшла  постіндустріальна — епоха систем комунікацій, яка підвищила рівень соціальної складності і веде до корінних змін у суспільстві. Технічні новації, засоби зв’язку, нові інноваційні технології збільшують ступінь соціальної зв’язуваності. Мережі економічних і соціальних комунікацій розширюють свої масштаби, стають складнішими. Фірми, компанії створюють міжнародні альянси (олігополії), вступають у партнерство зі споживачами, своїми постачальниками, стаючи частиною комунікаційних мереж. Державні і фінансові кордони втрачають своє значення. У світовому просторі розвивається техноглобалізм — розширення міжнародної передачі (трансферту) технологій.

     Міжнародна  передача технологій (international technology transfer) — це сукупність економічних відносин між фірмами різних країн у сфері використання закордонних науково-технічних досягнень.

     Таким чином, розвиток базових (радикальних) технологій є основним чинником економічного зростання, точкою опори для розробки варіантів їх науково-технічного тиражування. Нова технологія «приходить» не одна, а у зв’язці з іншими, взаємодоповнюючими прикладними технологіями. Виникають  «пучки» («кластери» — за визначенням  Й. Шумпетера) технологій, які стимулюють розвиток нових галузей, різноманітних товарів і динамізм ринків. Це скорочує життєвий цикл виробів, примушує фірми виробляти товари в невеликих кількостях, збільшуючи частку дослідницької роботи за рахунок зниження затрат фізичної праці. Усе це відбувається швидко, бо час створення товару і виходу його на ринок стає рушійним чинником конкуренції.

     Нові  технології, технологічні ноу-хау, нові продукти, гіпердинамічна поведінка споживачів створюють нові ринки, нові сфери конкуренції, стимулюють «традиційні» галузі, передаючи досвід і одержані технічні результати, забезпечують появу нових ресурсів, створюють нову ситуацію для розвитку суспільства.

     Світова економіка нині переживає новий  етап, так звану третю хвилю  науково-технічної революції. Перша  хвиля НТР розпочалась після  Другої світової війни і характеризувалась  розвитком нових галузей виробництва. Наприклад, післявоєнний бум, що базувався  на технології переробки нафти, був  пов’язаний з виробництвом пластмаси, пестицидів, штучного волокна, фарб, лаків  та інших спеціальних хімічних продуктів, які тепер широко використовуються в багатьох галузях промисловості. Цей ряд продуктів вступив  у «зрілу» фазу життєвого циклу наприкінці 60-х років. Після чого настав економічний застій, вийти з якого допоміг новий «пучок» технологій. Під час стагнації було витрачено багато коштів і часу на дослідження та розвиток таких технологій. Результатом стала «друга хвиля» НТР, яка охоплювала період 70-х— 90-х років ХХ ст. Цей період характеризувався розвитком кібернетичної техніки й електронно-обчислювальних машин. Створювались нові робочі місця переважно малими та середніми підприємствами в галузях ЕОМ, обслуговування, фінансово-консультаційних послуг. Водночас старі галузі з великими підприємствами (сталеливарні заводи, верфі, шахти) скорочували виробництво і майже не створювали нових робочих місць. Під натиском нового циклу розвитку реструктуризували своє виробництво «Форд», «Крайслер», «Сіменс». У цей період у США було створено 40 млн нових робочих місць у галузях, які в період «першої хвилі» ще не існували, і 35 млн робочих місць було скорочено на підприємствах у «старих» галузях. У 80-ті роки в США щорічно виникало приблизно 6 тис. нових підприємств — це в 7 разів більше, ніж у 60-ті роки [7].

     Наприкінці 90-х років у Силіконовій долині, яка простягається вздовж західного узбережжя США площею у 450 кв. км, виникли підприємства високої технології. Уже в 1988 р. тут працювало 1950 фірм електронної промисловості, у яких було зайнято 220 тис. робітників [17]. Це центр комп’ютерної індустрії, зорієнтований на виробництво мікропроцесорів.

     «Третя  хвиля» НТР почалась наприкінці ХХ ст. Особливість нового етапу полягає в тому, що було «знайдено» не один «пучок» технології, а декілька. Вони охоплюють усі форми комп’ютерних і телекомунікаційних систем, робототехніки, біогенетики, біоінженерії, космонавтики, створення матеріалів з новими якостями. Це зумовило величезні зміни в економіці. Стара індустріальна культура поступається новій культурі сервісу та комунікацій. Змінюється сфера бізнесу. Найприбутковішим стає розроблення програмного забезпечення, упровадження Інтернету, сервісне обслуговування, розвиток комунікацій, а не виробництво комп’ютерного обладнання. Ці галузі потребують працівників з вищою освітою, високим рівнем кваліфікації. Особлива складність цього процесу пов’язана з його динамічним характером. Прискорюється поширення (дифузія) нововведень, що викликає зміни в розвитку нових напрямів виробничих циклів: виробництво нової продукції і послуг, перебудова галузевої структури економіки, перерозподіл інвестицій у нові сфери виробництва.

     Розробка  нових технологій коштує все дорожче. Висока вартість розробок потребує великих  ринків для відшкодування витрат. Звідси — інтернаціоналізація, інтеграція, глобалізація, поява для багатьох компаній нового конкурентного середовища, нових форм конкуренції. Хвилі винаходів  та життєві цикли нововведень мають тенденцію до прискорення, що спричиняє нерівномірність розвитку світу та небезпечність подій.

     На  думку голландського економіста і підприємця Ханса Віссеми, сучасні нові технології формують нову світову культуру, індивідуальні динамічні життєві стилі, стимулюють космополітичні відносини (тобто суспільство формується технологічними змінами і навпаки). Взаємозалежність світових тенденцій показано на рис. 1.5. 

     Рис. 1.5. Взаємозалежність основних світових тенденцій 

     Як  свідчать прогнози вчених [2; 13], у п’ятому технологічному укладі, початок якого припадає на 90-ті роки ХХ ст., і ядром якого, як уже зазначалось, є електронна промисловість, волоконно-оптична техніка, біотехнологія, генна інженерія, космонавтика, передбачається індивідуалізація виробництва, задоволення потреб і бажань як окремої людини, так і суспільства в цілому, повне розуміння феномену духовного життя, яке буде контролюватися на базі так званої психонетики. Це все відчинить двері в нову епоху до «натурального, природного» неконтрольованого суспільства, де назавжди зникне боротьба за виживання та панування над собі подібними.

     Таке  передбачення дає модель технологій під назвою SINIC [10], яка зображена на рис. 1.6. За своєю суттю ця модель показує історію розвитку людства у вигляді двох циклічних зв’язків між наукою, технологією і суспільством.

     Перший  цикл починається з прориву в  галузі наукових знань. У результаті «висіваються» зерна (насіння) нових  технологій, що, у свою чергу, впливає  на життя суспільства і є чинником соціальних трансформацій. Другий цикл спрямований у зворотному напрямі  і випливає з потреби суспільства. Гостра необхідність у новій технології з часом задовольняється за допомогою  технічних інновацій, які, у свою чергу, стимулюють подальшу наукову  еволюцію. Таким чином, розвиток науки, технології і суспільства взаємопов’язаний. Зміна в одній із цих сфер є  або причиною, або наслідком змін в іншій. А рушійною силою цих  змін є закони еволюційного розвитку.

     Згідно  з теорією SINIC в історії людства  з давніх часів до наших днів сталося  десять головних інноваційних зрушень. Це перехід від примітивного до колективного суспільства, слідом за цим прийшли стадії землеробства і ремісничого суспільства, наступні три — індустріалізація, механізація й автоматизація — разом створили індустріальне суспільство. Наступна епоха інформатики, оптимізації й автономності є основою виникнення «натурального» суспільства [14]. 
 
 

Рис. 1.6. Модель десяти стадій розвитку суспільства, науки і технологій, складена за системою SINIC 

     Аналіз  сучасного інноваційного розвитку свідчить про прискорення змін у  промисловості — технології, структурі, масштабах, територіальному розміщенні й організації виробництва, а також у співробітництві країн світу, загальною формою якого стає міжнародний трансфер технологій. Країни обмінюються інноваціями в процесі проведення міжнародних конференцій, семінарів, виставок. Під час обговорення та обміну думками, досвідом між науковцями інновації набувають нового змісту, більшої сили і ваги в суспільстві, охоплюють більші території та галузі науки. Виникають умови створення єдиного світового ринку науково-технічних знань і новітніх технологій як нового економічного ресурсу.

     Слід  зазначити, що в цих умовах відбулась  принципова переоцінка ролі «людського чинника». Саме сучасні інноваційні  зміни пов’язані з творчістю, інтелектом, знаннями, новаторством людини як основного носія інноваційних ідей.

РОЗДІЛ 2 МОДЕЛЬ ЗМІНИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО УКЛАДУ 
 

     2.1. Розрахунок зміни технологічного укладу 

     Для динамічного і ефективного розвитку виробництва необхідно систематично оновлювати виробничий апарат. В умовах ринкової економіки закон конкуренції  невблаганно примушує підприємців  замінювати застаріле устаткування на нове.

     У нашій країні масове переозброєння  виробництва проводилося під  час індустріалізації і в післявоєнний період, потім нове устаткування встановлювалося  на нових підприємствах і на підприємствах  оборонного комплексу, тоді як старі  підприємства відносно рідко піддавалися  реконструкції і переозброєнню.

     В умовах перехідного періоду і  інфляції капіталовкладення скоротилися, посилився процес фізичного старіння фондів. До теперішнього часу знос ОПФ  в промисловості перевищив 50%, тому знову назріла гостра необхідність масової модернізації виробництва.

     Необхідність  в переозброєнні виникає тоді, коли старий спосіб виробництва вже  повністю вичерпав себе, тому подальші вкладення в нього недоцільні. У моделі спочатку діє тільки старий спосіб виробництва, потім в процесі  переозброєння співіснує старий і новий способи до тих пір, поки домінуючим не стане новий спосіб. Потім усе повторюється: новітній спосіб замінює новий.

     У реальній економіці процеси переозброєння  в різних виробничих осередках і  підсистемах можуть проходити асинхронно, тому чітка, але незграбна картина, що дається моделлю, стане більше розмитою і згладженою. Нехай задані функції Кобба-Дугласа старого та нового способів для ВВП:

     причому при тих же витратах випуск нового способу істотно більший за старий, тобто 

     Деякі початкові передумови виберемо так, щоб побічні ефекти не затінювали основний предмет моделі - переозброєння. Так, вважатимемо, що коефіцієнти вибуття  однакові для старого і нового способів, тобто  . Крім того, приймемо, що трудові ресурси постійні, тобто , а лаги капіталовкладень відсутні усередині кожного способу.

     Оскільки  старий спосіб вичерпав себе, то до початку  переозброєння він вже знаходився в стаціонарному режимі, отже,