Модель зміни технологічного укладу

Автор: Пользователь скрыл имя, 15 Декабря 2011 в 19:17, курсовая работа

Краткое описание

Метою курсової роботи є визначення існуючої моделі зміни технологічного укладу в країні, на основі аналізу та узагальнення світової та вітчизняної практики та обґрунтування організаційно-економічних засад структурно-технологічних змін та зрушень у промисловості на сучасному етапі становлення національної економіки.

Оглавление

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИНЕКНЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ

ТЕХНОЛОГІЧНИХ УКЛАДІВ………………….…………………………….....5

1.1. Характеристика інноваційної діяльності та тенденції розвитку

економіки……………………………………..…………..…………….5

1.2. Еволюція технологічних укладів…………………..……………....…13

1.3. Технологія і технологічні уклади………………………………….....17

РОЗДІЛ 2 МОДЕЛЬ ЗМІНИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО УКЛАДУ………………..32

2.1. Розрахунок зміни технологічного укладу…………………………....32

2.2. Технологічні уклади та економічна перспектива України………….38

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...………......46

Файлы: 1 файл

Модель зміни технологічного укладу.docx

— 699.36 Кб (Скачать)

     С. Глазьєв, Д. Львов, Г. Фетісов до технологічного ядра п’ятого технологічного укладу включають Японію, США, Німеччину, Швецію, країни ЄЕС, Канаду, Південну Корею, Австралію. До елементів п'ятого технологічного укладу належать:

     Ядро  технологічного укладу — електронна промисловість, обчислювальна техніка, програмне забезпечення, авіаційна промисловість, телекомунікації, оптичне волокно, роботобудування, інформаційні послуги, виробництво і споживання газу.

     Ключовий  чинник укладу — мікроелектронні компоненти. Ядро нового технологічного укладу, що формується — біотехнології, космічна техніка, тонка хімія.

     Основні переваги в порівнянні з попереднім, 4-м технологічним укладом: індивідуалізація виробництва і споживання, підвищення гнучкості и розширення розмаїтості, подолання екологічних обмежень на енерго- та матеріалоспоживання на основі автоматизації виробництва, деурбанізація — розміщення виробництва і населення в малих містах на основі нових транспортних та телекомунікаційних технологій тощо.

     Режими  економічного регулювання  в країнах-лідерах: зниження ролі державного регулювання, державне регулювання стратегічних видів інформаційних та комунікаційних інфраструктур.

     Міжнародні  режими економічного регулювання: поліцентричність світової економічної системи, створення регіональних блоків, становлення нових інститутів глобального регулювання економічної активності.

     Основні економічні інститути: міжнародна інтеграція дрібних та середніх фірм на основі інформаційних технологій, інтеграція виробництва і збуту.

     Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах: горизонтальна інтеграція НДДКР, проектування і навчання, створення обчислювальних мереж, проведення спільних досліджень, державна підтримка нових технологій. 
 

    1. Технологія  і технологічні уклади
 

     Під технологією в англосаксонській термінології розуміється «прикладне знання». За слов’янською інженерною традицією технологія розглядається  як сукупність методів обробки, виготовлення, зміни стану чи властивості, форми сировини, матеріалів у процесі виробництва. У сучасній інтерпретації технологія — це сукупність виробничих процесів, науково-технічних і професійних знань, методів, засобів виробництва, нової техніки, які забезпечують перетворення природної речовини в продукти промислового і побутового використання. Існують інші підходи до тлумачення технології [13].

     Характерною ознакою останнього десятиліття  є значне зрушення в інвестуванні факторів виробництва (перепідготовка кадрів, підготовка фахівців, новаторів), що є головною рушійною силою економічного зростання, бо саме цей напрям створює  умови поліпшення середовища існування  та розвитку технологій. Виходячи з  цього, визнається той факт, що технологія являє собою соціальний процес, який задовольняючи чи породжуючи потреби, сам змінюється під їх впливом, а саме:

  • змінився характер праці;
  • підвищилась могутність людського інтелекту;
  • здійснилась мікроелектронна, комп’ютерна революція;
  • почався бурхливий розквіт суспільної думки, усвідомлення динамічного розвитку цивілізації.

     Людство цікавиться філософією науково-технічної  революції, техніки. З цього приводу  є різні точки зору: «Техніка являє  собою штучне середовище, але вона йде від природи і пов’язана  з законами природи». Інша: «Існують Верховні сили Природи, які уловлюються  людським розумом, але не породжується ним. Ідеї — це думки Бога». Третя  точка зору: «Техніка є засіб самореалізації людства» [15].

     Сучасними основними напрямами науково-технічного розвитку є:

  • комп’ютеризація виробництва;
  • удосконалення технологій, які існували раніше;
  • створення біотехнологій;
  • створення матеріалів із заданими властивостями;
  • розвиток штучного інтелекту;
  • розвиток теорії і практики менеджменту.

     До  сучасних технологій належать:

  • лазерна;
  • плазмова;
  • вакуумна;
  • імпульсна;
  • обробка вибухом;
  • електрофізичні, електрохімічні методи обробки;
  • безвідходна технологія.

     Біотехнології — це:

     1) генна інженерія (виділення гена із ДНК і вживляння його в організм чужорідної клітини);

     2) інженерна ензимологія (створення ферментів для складних хімічних процесів);

     3) технологічна біохімія (полімери);

     4) біоінформатика;

     5) гібридизаційна технологія (одержання високоспецифічних антитіл за допомогою клонування).

     Розвиток  технологій — основна рушійна  сила прогресу. Нова технологія виникає  не одна, а у зв’язці з іншими, взаємодоповнюючими технологіями.

     Поняття «уклад» означає встановлення певного порядку чого-небудь. Технологічний уклад (ТУ) характеризується єдиним технічним рівнем складових його виробництв, пов’язаних вертикальними та горизонтальними потоками якісно однорідних ресурсів, які спираються на загальні ресурси кваліфікаційної робочої сили, загальний науково-технічний потенціал і певні технології [5].

     Кожний  технологічний уклад є самовідтворюючою цілісністю, унаслідок чого технічний розвиток економіки не може проходити інакше, ніж шляхом послідовної зміни ТУ. Життєвий цикл кожного технологічного укладу має три фази розвитку і визначається досить довгим періодом існування. За висновком дослідників науково-технічного прогресу, цей період становить 100 років [18].

     Перша фаза припадає на зародження і формування нового ТУ в надрах попереднього і, спираючись на існуючий виробничий потенціал, набуває подальшого розвитку.

     Друга фаза пов’язана зі структурною перебудовою економіки на базі нової технології виробництва і збігається з домінуванням певного технологічного укладу.

     Третя фаза починається «зрілістю» життєвого циклу ТУ, закінчуючись поступовим затуханням і відмиранням старіючого технологічного укладу. На рис. 1.2 наводиться життєвий цикл технологічного укладу. 

     Рис. 1.2. Життєвий цикл технологічного укладу 

     У сучасній теорії інноватики зміну ділових циклів прийнято пов’язувати зі зміною технологічних укладів у суспільному виробництві, на що звернув увагу М. Д. Кондратьєв, який ще у 20-ті роки, вивчаючи коливання в економіці, прийшов до висновку, що економічним змінам передували значні науково-технічні винаходи і технологічні нововведення. Довгострокове економічне зростання з технологічним розвитком пов’язували такі представники економічної науки, як К. Маркс, Й. Шумпетер, М. Калецькі і багато інших, але довгий час роль технологічних укладів ігнорувалася в економічній науці.

     Технологічний уклад має складну внутрішню  структуру, ядром якої є сукупність базових (радикальних) технологій. Як уже  зазначалось, це принципово нові технології, що створені на базі раніше не відомих  законів і закономірностей, винаходів, відкриттів, які докорінно змінюють зміст різних видів діяльності в суспільстві.

     За  визначенням Г. Менша [1], базові технології — це подія, коли «вперше організується регулярне виробництво або вперше створюється організований ринок відкритого матеріалу, процесу або вперше розробленого технічного виробу».

     Слід  зазначити, що радикальні нововведення далеко не завжди відрізняються грандіозністю  рішень. Наприклад, ідея переміщення  отвору для нитки з одного кінця  голки на другий (до вістря) стало  поштовхом до створення швейних  машин і здійснило переворот  у виробництві одягу та взуття, виникла швейна промисловість.

     Нововведення  можуть бути гранично елементарними. Так, розміщення певної кількості сірників у коробці (як правило 50 штук), дало змогу автоматизувати процес пакування сірників у коробку. Шведи, як ініціатори цієї ідеї, були монополістами сірникового виробництва майже півстоліття.

     Роль  базових нововведень та їх вплив  на динаміку розвитку суспільства показав  Д. Кондратьєв [12] на початку ХХ ст. На основі досліджень він виділив такі базові технології:

  • використання парової машини;
  • розвиток залізниць, телеграфу, автомобілебудування;
  • використання електроенергії;
  • розвиток хімічної промисловості.

     На  рис. 1.3 показано хвильовий характер виникнення базових технічних нововведень та їх вплив на динаміку розвитку. Саме оновлення технологічної бази викликає зміни в перебудові господарської системи та її організаційної структури, зміни технологічного укладу. Базові технології — це основа нових галузей промисловості і багатьох прикладних технологій, які використовуються для модернізації існуючого виробництва. 

Рис. 1.3. Хвильовий характер виникнення базових 

технічних нововведень 

     Завдяки сучасним технологіям випускається дедалі більше різноманітних виробів, що дає споживачам можливість широкого вибору аж до індивідуалізації продукту чи послуги.

     Споживач  може мати свою версію будь-якого продукту.

     Наприклад. Компанія з виробництва велосипедів, яка розміщена в японському місті  Кокубу, сьогодні пропонує 11231 різновиди своїх моделей. Велосипед може бути виготовленим за індивідуальним замовленням і мірками споживача та доставлений протягом двох тижнів, при цьому ціна його на 10 % вища порівняно зі стандартною моделлю [11].

     Перехід від однієї технології до іншої не є поступовим і неперервним. На думку  американського дослідника Р. Фостера [19], нові технології це раптовість, а не за прогнозований процес, це розрив, а не поступовість. Р. Фостер уводить поняття технологічного розриву, який знаменує перехід від однієї технології до іншої, а розвиток кожної технології характеризується за допомогою логістичної S-подібної кривої, яка виступає як основний аналітичний засіб. S-подібна крива відображає залежність між витратами, пов’язаними з розробкою нової технології чи нового продукту, та результатами, одержаними від укладених коштів. Спочатку, коли кошти вкладаються в дослідження, успіхи дуже незначні, потім, коли використовують ключові для досягнення успіхів знання, які реалізуються у вигляді розробок, результати покращуються стрибкоподібно.

     У міру дальшого інвестування додаткових коштів у процес чи продукт з метою  їх удосконалення технічний прогрес  досягається важче і коштує це дорожче. Це свідчить про існування  межі ефективного використання тієї чи іншої технології. Отже, життєвий цикл технології визначається межею  її використання. Уміння розпізнавати межі ефективного використання технологій має вирішальне значення для досягнення успіху компанії (фірми), бо така межа —  ознака необхідності розроблення нової  технології. Наприклад, межа ефективності друкування на папері, як технології передавання  інформації, визначається появою електронної  технології, за допомогою якої в  майбутньому можна буде передавати інформацію ефективніше і з меншими  витратами.

     Перехід від однієї групи технологій до іншої  називається технологічними розривами. Виникає розрив між S-подібними кривими  і починає формуватись нова S-подібна  крива, але на базі нових знань.

     Приклад: перехід від електронних ламп до напівпровідників, від гвинтових літаків до реактивних, від теплових електростанцій до атомних, від магнітної стрічки до компакт-дисків і т. д. Подолання технологічних розривів називається технологічним проривом. Це принципово нові рішення. Поняття «прорив» означає вирішення проблеми нетрадиційним шляхом.

Информация о работе Модель зміни технологічного укладу