Сучасна міграція в Україні, її етапи

Якщо ж особа  саме приїздить в Україну з  метою працевлаштування то щодо таких осіб Закон "Про правовий статус іноземців", закріплює, що іноземцями визнаються особи, які належать до громадянства іншої держави і не є громадянами України. Трудова діяльність іноземних громадян допускається на підставі трудового договору або контракту. Стаття 8 того ж закону передбачає наступні основні положення щодо трудової діяльності. Перше проголошує, що іноземці мають рівні з громадянами України права та обов'язки в трудових відносинах , якщо інше не передбачено законнодавством України та міжнародними договорами України (ч.1ст.8). Друге положення передбачає, що іноземці, які постійно проживають в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іньшою трудовою діяльністю на падставі і в порядку, встановленому для громадян України (ч.2 ст.8). Третє полягає в тому, що іноземці, які імігрували в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування.

Іноземні громадяни, які мають намір займатися  трудовою діяльністю, повинні одержати дозвіл на працевлаштування. Згідно з  п.1 Тимчасового положення проумови і порядок оформлення іноземними громадянами дозволів на прцевлаштування  в Україні, затвердженого наказом Мінпраці України від 5 травня 1993 року №27 дозвіл на працевлаштування оформляється іноземним громадянам, якщо в країні відсутні працівники, котрі спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатні обгрунтування доцільності використання праці іноземних робітників11 О.Ярошенко Дозвіл видається на строк, як правило, до одного року, але не повинен перевищувати чотирьох років. Він оформляється і видається Республіканським центром зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України для роботи на зазначеному підприємстві, в установі, організації на певній посаді. Також слід відмітити, що особи, які прибули в Україну в приватних справах з тимчасовим перебуванням, права на роботу в Україні не мають і дозвіл вони не можуть отримати. Також дозвіл не видається, якщо: у поданих документах для видачі дозволів містяться положення, що суперечать нормам чинного законодавства та міжнародним договорам України; контрактом передбачені умови праці громадян інших держав гіршими ,ніж громадян України, які працюють за аналогічним фахом; повідомлені завідомо неправдиві відомості.

Назвиний мною дозвіл є підставою для видачі іноземному громадянину візи на в'їзд  в Україну. Хочу сказати, що процес отримання  української візи і права на працевлаштування набагато слабше розвиненицй ніж в країнах ЄС. Я хочу сказати, що дуже важко майже практично неможливо отримати візу та дозвіл на працевлаштування громадянину України наприклад в посольстві Великобританії чи Франції,

тому, що в цих  державах існує чіткий контроль за такими особами. А якщо громадяни зазнчених країн захочуть отримати візу та дозвіл на працю в Україні, то багато зусиль ця процедура не забере, хоча якщо розглянути цю проблему з іншого боку - ви знаєте як працюють наші державні органи, надто повільно.

А що може бути, якщо іноземець не отримаши дозволу  почне працювати? В статті 8 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1993 року зазначено, що у разі використання праці іноземців або  осіб без громадянства без дозволу  державної служби зайнятості України з підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, держана служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у 50-тикратному розмірі неоподаткованого мінімуму доходу громадян. Законодавець таким чином встановив санкцію за порушення зазначених правил використання іноземної робочої сили. А громадянин, який оформився без належного дозволу на працевлаштування, підлягає негайному виселенню з країни11 О.Заржицький "Правове регулювання працевлаштування іноземних громадян в Україні", Право України№2,1997 рік..

Якщо звернути увагу на працевлаштування громадян Росії в Україні, слід відмітити, що цей порядок передбачений в  Угоді між урядом України і  Росії про трудову діяльність та соціальний захист громадян України  і РФ, які працюють за межами своїх держав, про яку яку я вже згадував. Для них встановлена спрощена спрощена процедура працевлаштування. Відповідно до Угоди трудова діяльність працівника оформляється трудовим договором (контрактом), укладеним з працедавцем згідно з законодавством країни працевлаштування. Працедавець реєструє укладені договори в відповідних установах, якими є - Центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, а також міст Києва і Севастополя. Реєстрація контракту в регіональному центрі зайнятості є достатньою підставою для оформлення працевлаштування російських громадян.

І на останок  хотілося б зазначити, що з кожним днем посилюється процес інтернаціоналізації  виробництва, зростає число працівників-мігрантів, які працюють на території 

України, яле  існуючих нормативно-правових докуметів не вистачає, щоб врегулювати всі недоліки. О.Ярошенко пропонує доповнити КЗпП новою главою "Правовий статус іноземних громадян, які працюють в Україні". З цим твердженням мені здається треба погодитися і зробити відповідні висновки. А щодо обмеження небажаної міграції, Україна повинна запровадити квоти на в'їзд іноземних громадян, тому що в першу чергу потрібно забезпечити роботою вітчизняних спеціалістів, а вже потім залучати до праці в Україні працівників-мігрантів.

7. Висновок.

Результати моєї роботи надали змогу сформулювати теоретичні положення та історію розвитку міграційних  процесів у світі і на Україні, а також сучасне регулювання  механізму управління процесами  трудової міграції в Україні.

Поширення еміграційних та імміграційних процесів переконує, що Україна вибрала і впевнено йде шляхом інтеграції у світовий економічний простір, де обмін робочою силою повинен стати одним із напрямів міждержавного співробітництва. Інтеграція України у міжнародний ринок праці - це не далека перспектива, це актуальна реальність сьогодення, що відіграє надто важливу роль для держави, але дуже мало уваги приділяється цим проблемам сьгодні.

Сучасний стан економіки України значною мірою  обумовлений змінами, що відбулися  в політичному та економічному житті країни в кінці 80-х на початку 90-х років. За соціалістичного ладу Україна повністю була інтегрована в радянську економіку на залежній основі. Після здобуття незалежності деформована внаслідок нераціонально організованої спеціалізації виробництва структура економіки стала серйозною перешкодою на шляху економічних перетворень, а розрив господарських зв’язків сприяв значному спаду обсягів виробництва. Дослідження сучасного стану трудової міграції демонструє наявність серйозних проблем функціонування міграційної політики в державі. Враховуючи кризову ситуацію в економіці України , неможливість повної та ефективної зайнятості населення, наявність високого рівня безробіття слід чекати, що еміграційні настрої у суспільстві будуть поширюватись і надалі.

Виїзди українців  за кордон швидко стали звичним і  розповсюдженим явищем. Наші співвітчизники працюють у Сполучених Штатах,

Великобританії, Німеччині, Франції, Ізраїлі, Туреччині, Греції, на Кіпрі та у багатьох інших  країнах. Паралельно з еміграційними  набувають силу імміграційні процеси - понад шести тисяч іноземних громадян офіційно працевлаштувались в Україні упродовж трьох останніх років. Динамізм та масштабність розвитку зовнішньої зайнятості, існуючи недоліки діючої системи управління трудовою міграцією обумовили необхідність розробки шляхів вдосконалення державної міграційної політики в Україні.

Інтеграція України  у світову економічну систему  передбачає розробку продуманої і збалансованої  державної політики у сфері міграції. Від рівня регулювання процесів трудової міграції залежить налагодження стосунків між Україною та іншими державами світу, визнання та престиж нашої країни на міжнародному ринку праці. Для подальшого вдосконалення та підвищення ефективності механізму міждержавного обміну робочою силою на мій погляд необхідно:

Ратифікувати  Конвенцію Міжнародної Організації  Праці № 97 “Про трудящих-мігрантів” (1949р.) та Конвенцію №143 “Про зловживання  у сфері міграції та забезпечення трудящім-мігрантам рівних можливостей” (1975р.), де передбачені основні норми умов праці, побутового та житлового забезпечення, транспортування та соціального страхування працівників. Без підписання названих законодавчих актів Україна не може розглядатись як рівноправний член європейського суспільства.

Створити ефективну  національну законодавчо-нормативну базу та відповідну організаційно-інституціональну структуру органів управління трудовою міграцією, для чого необхідно:

• прийняти проект Закону України “Про трудящих-мігрантів”;
• створити Службу зовнішньої зайнятості, на яку були б покладені обов’язки організації працевлаштування та соціального захисту українських громадян за кордоном, здійснення контролю за приватними організаціями з працевлаштування, проведення експертних оцінок наслідків трудової еміграції та імміграції для України;

розробити відповідні поправки до кримінального кодексу  України з метою підвищення відповідальності за стихійну (нелегальну) міграцію, приховане  вербування та контрабанду робочої  сили;

організувати  діяльність аташе з працевлаштування при українських дипломатичних місіях за кордоном для підвищення соціальної захищеності наших працівників-мігрантів;

створити через  телебачення, радіо, центри зайнятості всіх рівнів діючу інформаційну мережу для ознайомлення громадян України  з можливостями працевлаштування за кордоном.

Для подальшого вдосконалення 

державної міграційної  політики повинні створюватись умови  для ефективної координації зусиль всіх зацікавлених сторін в галузі трудової міграції, проводитись робота по визначенню стратегічних цілей та перспективних напрямів взаємодії України з міжнародними організаціями праці.

Щоб стати дійсно ефективним інструментом регулювання  міждержавного обміну робочою силою, міграційна політика України у сфері  регулювання міграційних процесів повинна бути продуманою і збалансованою, спиратись на досвід традиційних країн експортерів та імпортерів робочої сили.

8.Список використаної  літератури.

1. Конституція України від 28.06.1996 року.
2. Кодекс законів про працю України станом на 1.02.2000 року // Харків, "Одиссей" 2000 рік.
3. Закон України "Про зайнятість населення" від 01.03.1993 року.
4. Закон України "Про правовий статус іноземців" від 04.02.1994 року.
5. Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року.
6. Закон України "Про біженців" від 24.12.1993 року.
7. Закон України "Про громадянство" від08.10.1991 року і його нова редакція від16.041997 року.
8. Угода між Урядом України і Укрядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх жержав" від 14.01.1993 року.
9. Угода "Про спільну діяльність" між Міністерством Російської Федерації по справамн аціональностей та федеративним відносинам та Державним Комітетом України по справам національностей та міграції від 24.10.1997 року.
10. Конвенція МОП №97 "Про трудящіх мігрантів" від 01.07.1949 року.
11. Конвенція МОП "Про трудящіх-мігрантів" від 24.06.1975 року.
12. Піскун О.І. "Основи міграційного права". Порівняльний аналіз: Навчальний посібник - К.:"МП Леся", 1998 - 360с.
13. Авдокушин Є.Ф. "Международные экономические отношения".Учебное пособие, информационно внедрический центр "Маркетинг", Москва 1997 год.
14. А.Клюєв "Проблеми міграції", Бізнес-Інформ №1-2'99, стор 19.
15. О.Леонтенко "Проблеми становлення й розвитку трудової еміграції з України",//Україна:аспекти праці.Науково-практичний та соціально-політичний журнал, К.1999 рік №5 стор 28-32.
16. С.Б.Чехович "Правове регулювання міграційних процесів в Україні", автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к.ю.н.
17. Г.П.Середа "Міжнаціональні відносини", Урядовийкур'єр №177, 28.09.2000 рік.
18. В.Новик "Іміграція:пошуки шляхів вирішення проблеми", Право України №6, 1999 рік.
19. Абу Салех Мухамед

"Проблеми  правового регулювання міжнародної  трудової міграції в Україні", Правова держава №9, 1998 рік. 

·  М.Колісник "Біженці та мігранти", Правда України, №61, 2 липня 1999 рік.

·  Г.Фединяк "Регулювання працевлаштування та соціального захисту громадян України за кордоном", Право України №2 1998 рік.

·  О.Саєнко "Украинцы за границей", Зеркало недели, №36, сентябрь 1999год.

·  В.Холмовой "В Москву!?", Данкор-Сумское обозрение, 6,10.02.2000год.

·  О.Ярошенко "Правове регулювання праці іноземців в Україні", Право України №11, 1998 рік, стор. 103-105.

·  О.Заржицький, О.Сидоренко, В.Башмаков "Правове регулювання працевлаштування іноземних громадян в Україні", Право України №2, 1997 рік, стор.55-57.

·  В.Новик "Іміграція: пошуки шляхів вирішення проблеми", Право України №6, 1999 рік, стор.61-63.

·  О.Ємельянова "Где же находятся иностранные студенты?", Правда Украины, №90,14.09.1999год.