Розвиток і розміщення харчової промисловості

 Для збільшення виробництва спирту в  умовах різкого скорочення його екс-порту  доцільно на окремих заводах відповідної  підгалузі харчової промисловості  впровадити нові технології з використанням  наявних виробничих потужностей. У 1999 р. на деяких її підприємствах освоєно  промислове виробництво етилового  технічного спирту і високооктанової  кисневмісної добавки до бензинів. 

 Для збільшення виробництва м'ясо- і  молокопродуктів дуже важливо розви-вати комплексну переробку тваринницької  продукції (і в тому числі -- за рахунок  повнішого використання вторинних  продуктів), скорочувати втрати при  її холодильній обробці, нарощувати випуск нових видів м'ясопродуктів підвищеної харчової та біологічної  цінності, а також у фасованому і упакованому вигляді. 

 Модернізація  і реконструкція діючих підприємств, розвиток нових виробництв повинні  здійснюватися за рахунок власних  коштів виробників продукції; бюджетних  коштів, які надаватимуться на реалізацію державних програм; конкурсного  інвестиційного кредитування проектів; довгострокових кредитів комерційних  банків (і в тому числі -- під заставу  нерухомості); коштів підприємств інших  галузей; приватних та іноземних  інвесторів; лізингового фонду. 

 Перехід до ринкових відносин, підтримка підприємництва поряд з технічним переозброєнням великих спеціалізованих підприємств  вимагають прискореного формування мережі малих і середніх підприємств  з переробки сільськогосподарської  продукції. Будівництво нових підприємств  повинне здійснюватися за рахунок  приватних інвестицій, залучення  коштів з місцевого і частково з державного бюджетів. Досвід використання іноземних інвестицій у харчовій промисловості підтверджує позитивні  результати технічної модернізації, а також реконструкції тютюнових  і кондитерських фабрик, пивоварних заводів та інших підприємств. Комерційний  капітал використовується у цукровій і молочній підгалузях. Впровадження сучасних технологій транспортування, зберігання і розвантаження продовольчих товарів дозволить створити сучасну  інфраструктуру. У найближчі роки ресурси харчової промисловості  необхідно сконцентрувати на пріоритетних напрямах розвитку найефективніших  виробництв і ресурсозберігаючих технологій. Для цього треба консолідувати  всі бюджетні та позабюджетні джерела  фінансування АПК, а також власні кошти товаровиробників. Важливо  забезпечити пріоритетність розвитку його підгапузей шляхом державної фінансово-кредитної  підтримки їх підприємств за рахунок  розширення видів кредитування, а  також поновлення практики передбачення у державному бюджеті коштів на кредитування міжсезонних витрат підприємств  цукрової, оліежирової, консервної, виноробної та інших підгапузей харчової промисловості. 

 При реструктуризації харчової промисловості  важливе значення має агропромислова інтеграція, що здійснюється в різноманітних  формах (таких, як фінансово-агропромислові групи, агрокомбінати, агрофірми, концерни та інші формування з виробництва, переробки, зберігання і реалізації сільськогосподарської  продукції та продовольства). Створення  інтегрованих формувань, до складу яких увійдуть як сільськогосподарські та переробні підприємства, так і  сервісні, торговельні та банківські організації, є одним з важливих шляхів підвищення ефективності виробництва  продовольчих товарів. Такі формування дістануть поширення, насамперед, у  цукробуряковому і м'ясному виробництвах. 

 Реалізація  викладених заходів дозволить істотно  поліпшити стан справ у харчовій промисловості України, а також  створити економічні умови для подолання  спаду виробництва в галузі, підвищення ефективності використання її виробничого потенціалу і забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних продовольчих продуктів. 

 8. Висновки. 
 

 Підсумовуючи  курсову роботу, я ще раз хочу наголосити на актуальності харчової промисловості в господарському комплексі України. Вона є найбільшою і найважливішою серед галузей  промисловості. Жодне суспільство  не може жити без продуктів харчування. Основною метою харчової промисловості  є задоволення потреб людини в  їжі. За добрих умов функціонування вона приносить чималу частину державного бюджету.  

 Звичайно, розміщення цієї галузі промисловості  здебільшого залежить від природно - ресурсного фактора, але в той  же час вона орієнтується і на споживача. На території нашої держави розташовані  досить родючі ґрунти та сприятливі кліматичні умови для розвитку харчової промисловості. На її розвиток також вплинув і  історичний фактор, оскільки Україна  завжди вважалась аграрною державою, тому на її території в різні часи розвивались такі комплекси, як зарнопродуктовий, бурякоцукровий, олійнопродуктовий  та інші. Проте, в період переходу до ринкової економіки харчова промисловість  зазнала великого негативного удару  і тому її розвиток дещо занепав. Але  в останні роки помічається стрімкий підйом і поліпшення її стану.  

 Потужні харчові підприємства розміченні в  основному в великих містах у  районах з доброю ресурсозабезпеченістю. Економічні зв'язки, які існують  з такими містами, дозволяють реалізовувати  продукцію як на внутрішньому так  і на зовнішньому ринках. На внутрішньому ринку продовольча продукція  майже не поступається за якістю іноземним  аналогам, проте на зовнішніх ринках її конкурентно спроможність невелика. Розвиток і реклама вітчизняної  продукції дозволить зміцнити місце  харчових продуктів на ринку та поповнити  державний бюджет. Для удосконалення  харчової промисловості потрібно виконувати ряд процедур в економічній сфері. Звичайно, для цього потрібна і  фінансова підтримка з боку держави, але вклавши деяку суму грошей у її розвиток, принесе непогану віддачу в бюджет держави. Тому багато підприємців зайняті саме у цій  сфері з метою нагромадження  капіталу, як власного, так і державного. Тому, на мою думку, в подальші роки харчова промисловість буде досить на високому рівні, як по якості продукції, так і прибутковості. 

 СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

 1. Стеченко  Д.М. Розміщення продуктивних  сил і регіоналістика: Навч. посіб. - К.: Вікар, 2002. 

 2. За  ред. проф. Качана Є.П. Розміщення  продуктивних сил України: Підручник. - К.: ВД “Юридична книга”, 2001. 

 3. Паламарчук  М.М, Паламарчук О.М. Економічна  і соціальна географія України  з основами теорії: Підручник. - К.: “Знання”, 1998. 

 4. За  ред. акад. Шаблія О.І. Соціально-економічна  географія України: Підручник. - Львів.: “Світ”, 2000. 

 5. За  ред. Ковалевського В.В., Михайлик  О.Л., Семенова В.Ф. Розміщення  продуктивних сил: Підручник. - К.: “Знання”, 1998. 

 6. Кошелюк  С.А. Экономика пищевой промышленности: Навч. посіб. - К.: “Вища школа”, 1990.  

 7. Якуненко  Н.І. Продовольчий ринок України:  проблеми та тенденції розвитку // Економічні реформи сьогодні. - 1998. - № 13. - С. 32-37. 

 8. Дерев'янко  О. Основні напрями системного  трансформування харчової промисловості  України // Економіка України. - 2000. - № 1. - С.45-50. 

 9. Лиськов  В. Харчова промисловість у  системі АПК // Економіка України. - 2000. - № 8. - С.55-61. 

 10. Кириченко  О. До проблеми розвитку харчової  промисловості // Економіка України. - 2000. - № 10. - С.82-84. 

 11. Динаміка  виробництва найважливіших видів  товарів промисловості // Економіст. - 2001. - № 5. - С. 35-36. 

 12. Пильник  Л. Наукове забезпечення і конкурентоспроможність  харчової продукції // Харчова  і переробна промисловість. - 2000. - № 5-6. - С.10-11. 

 13. Калініченко  В. Енергетика майбутнього // Харчова  і переробна промисловість. - 2000. - № 7. - С.9. 

 14. За  ред. Зузук Ф.В. Україна: Навч. атлас. - К.:НВП “Картографія”, 1998.