Розвиток і розміщення харчової промисловості

 Серед природно - ресурсних факторів найважливіше значення для харчової промисловості  мають агро кліматичні, ґрунтові і  водні ресурси. 

 Агрокліматичні  ресурси характеризують ступінь  забезпечення сільськогосподарських  культур теплом і вологою. Для  України характерна зональність  у розподілі тепла і вологи. 

 Агрокліматичні  ресурси Полісся характеризуються середнім рівнем тепло забезпеченості та доброю вологозабезпеченістю. Суми температур понад 100 становлять від 23000 до 26000. Вегетаційний період збільшується із заходу на схід і триває відповідно 190-750 днів. Річна сума опадів становить 550-750 мм. Кількість їх збільшується із заходу на схід. 

 У Лісостепу  агрокліматичні ресурси більш сприятливі для вирощування сільськогосподарських  культур. Суми температур понад 100 становлять від 26000 до 28000, що дає змогу вирощувати основні теплолюбні культури ранніх і середніх строків дозрівання. Кількість  опадів коливається від 700 мм на заході до 450 мм на сході. Переважна їх більшість  випадає в теплий період року. 

 Степова зона характеризується високим ступенем теплозабезпеченості. Суми температур понад 100 коливаються від 29000 на півночі  до 36000 на півдні. Середньорічна кількість  опадів зменшується у цьому ж  напрямку від 500 мм до 300 мм. Ці фактори  дещо стримують розвиток сільського господарства. 

 Зона  південного Криму характеризується субтропічним кліматом середземноморського  типу. Середньорічні температури  становлять 110-130, а кількість опадів від 400 до 500 мм за рік.  

 У гірських районах Карпат суми температур повітря  понад 100 не перевищують 16000-18000. за рік  випадає 1000 мм і більше опадів. 

 Ґрунтові  ресурси Країни дуже різноманітні. На її території виділяють Поліську, Лісостепову і Степову ґрунтові зони, а також Карпатську та Кримську гірські області, з властивими для  кожної з них ґрунтами. 

 На  Поліссі найбільш поширені дерново-підзолисті і болотні ґрунти, серед яких переважають  торфоболотні. Тут сприятливі умови  для вирощування озимого жита, картоплі. На Полісся припадає більше 40% виробництва картоплі, 20-25% молока і м'яса в Україні. 

 У Лісостепу  поширені різні типи чорноземних  ґрунтів. Крім них значні площі займають лучно-чорноземні та сірі лісові ґрунти. Тут склалися найкращі умови для  вирощування зернових культур, особливо озимої пшениці, цукрових буряків, кукурудзи. Тут виробляють майже 70% цукрових буряків, 39% зерна, 46% картоплі.  

 Ґрунтові  ресурси Степу досить однорідні  та представлені, головним чином, чорноземом. Провідними культурами є озима пшениця, соняшник, баштанні та ефіроолійні  культури. Наявність великої кількості  тепла сприяє розвитку виноградарства, рису та овочів. Степ дає близько 48% виробництва зерна, 100% рису, 81% соняшнику, 96% винограду. Як у Степовій, так і  на Поліссі та Лісостепу, добрі умови  для скотарства, свинарства, вівчарства і птахівництва.  

 На  Закарпатті переважають дерново-опідзолені та дерново-глеєві ґрунти. Тут вирощують  озиму пшеницю та жито, картоплю, кукурудзу, овочі, виноград. 

 В Криву  є як чорноземні, так і дерново-карбонатні, буроземні, коричневі ґрунти. Тут  провідними галузями є садівництво, виноградарство, вирощування овочів, тютюну, я також розвинене скотарство і вівчарство. 

 Водні ресурси відіграють важливу роль у розвитку харчової промисловості. основними джерелами задоволення  сучасних і перспективних потреб господарства України в прісній  воді є водні ресурси поверхневого стоку (річки, озера, водойми) і підземного стоку. 

 України має досить обмежені ресурси поверхневих  вод. Загальне водоспоживання досягло 65% її середнього багаторічного поверхневого стоку.  

 Основним  водоспоживачем є зрошуване землеробство. Особливо висока питома його вага в  південних областях. Тому такі господарство розміщуються поблизу річок, а саме Дніпро, Ворскла, Інгул, Рось, Дністер. 

 Отже, природні умови і ресурси України  в цілому сприятливі для розвитку харчової промисловості. Переважно  рівнинний рельєф, достатня кількість  тепла і вологи в період активної вегетації, великі площі родючих  ґрунтів дають змогу вирощувати найрізноманітніші сільськогосподарські культури помірної зони і розвивати  всі основні галузі тваринництва. 

 3.2 історичні 

 Територія України першою серед просторів  Східної, Центральної і Північної  Європи була втягнута у міжнародний  поділ праці у середині першого  тисячоліття до Христа. У ті часи все населення тяжіло до передової  елліністичної культури в т.ч. економічної - вирощування товарного зерна, торгово - зернова спеціалізація, заморська  торгівля. Основна господарська діяльність - сільськогосподарське виробництво. Десятки  і сотні мільйонів українців  вставали до праці і йшли відпочивати  зі словами молитви “Хліб наш  насущний”. Цей хліб був для нашої  нації гірким щастям. Підкорити Україну  різні завойовники та займанці могли  тільки тоді, коли оволодівали українським  хлібом. Протягом століть, аж донедавна, великі території України завойовувались або захоплювались різними державами. Тому з погляду територіального  поділу праці її економіка працювала, перш за все, на внутрішній ринок тієї держави, до якої вона входила. Досить сприятливе географічне положення, достатня кількість трудових ресурсів та відносно густа мережа залізниць, зумовили розвиток харчової промисловості  на користь іноземних держав. Майже  половина кількості виготовленої продукції  вивозилась до країни-завойовника. За питому вагу в території, населенні, валовому суспільному продукті, частка виробництва деяких продуктів України  була набагато вища за деякі країни колишнього СРСР. Аграрний сектор виробляв продукцію на експорт, що збагачувало  російську казну. З цією метою  у другій половині минулого століття було збудовано ряд залізниць  з глибинних районів української  території до чорноморсько - азовських  і балтійських портів. Україна  вивозила за свої межі 42% виробленого  цукру, 25% олії, а також м'ясо, вершкове масло, борошно, овочі, вино. Та все ж великий розвиток важкої промисловості дещо гальмував розвиток харчової. Недостатність висококваліфікованих кадрів, слабке стимулювання виробництва, недостатність новітніх досягнень науки і техніки також несли негативний вплив на розвиток харчової промисловості. 

 За  часів незалежності України відбулись  радикальні зміни в промисловості. Значного негативного впливу харчова  промисловість отримала в роки великої  економічної кризи 1996-1999. Це призвело до скорочення обсягів її продукції. Ціни на продукти настільки зросли, що більшість населення неспроможна  їх купувати і змушена була змінити  структуру харчування. 

 3.3 демографічні 

 Сприятливі  для життя і діяльності людей  природні умови зумовили інтенсивне заселення й освоєння території  України ще кілька століть тому. Цьому сприяли також розробка корисних копалин, розвиток землеробства, торгівлі, а пізніше - промисловості. північна частина Лісостепу і  південна частина Полісся залишалися найгустіше заселеними з часів Київської  Русі аж до кінця XIX ст., а на початку XX ст.. почалося досить активне освоєння південного Лісостепу і Степу. Процеси  заселення України стримували часті  набіги моно голо-татар, поневолення  українських земель в різні періоди  польськими, угорськими, литовськими, молдавськими, російськими загарбниками. Тяжке соціально-економічне становище, несприятливий національний і соціальний гніт з боку іноземних поневолювачів  змушували людей залишити свої землі  і шукати кращої долі за кордоном.  

 Великих втрат людей Україна зазнала  в період Першої світової війни, Громадянської  війни, штучного голоду 1932-1933 рр., Другої світової війни. 

 Україна належить до держав з першим типом  відтворення, який характеризується низькими показниками народжуваності, смертності і незначним природним приростом  населення. Ці показники постійно знижуються.  

 Звичайно  така демографічна ситуація яскраво  впливає на розвиток харчової промисловості, та промисловості в цілому. Зниження кількості населення та погані умови  існування, неспроможність задоволення  власних потреб, кличе за собою  таку проблему в харчовій промисловості, як перевищення пропозиції харчових товарів над попитом на них. Хвороби, непрацездатність населення, еміграції  призводять до втрат трудових ресурсів.  

 Оскільки  великих містах знаходиться більша частина населення і їх купівельна спроможність вища, то саме найбільші  харчові підприємства розміщені  в великих обласних містах і орієнтовані  на споживача. 

 Але подальше погіршення демографічної  ситуації сприятиме і погіршенню в харчовій промисловості.  

 3.4 соціально  - економічні та технічні 

 Соціально-економічний  фактор відіграє звичайно велику роль у розвитку і розміщенні харчової промисловості. За часи СРСР харчова  промисловість функціонувала за адміністративно-командної системи, яка полягала у загальному одержавленні економіки. Оскільки вся народна  власність та засоби виробництва  належали державі, то ніхто не був  зацікавлений у ефективному функціонуванні харчової промисловості. Економічні фактори  та ініціативи людей були повністю погашеними. Тому почали проявлятись  застійні явища, які негативно вплинули і на розвиток харчової промисловості, в той час як у світовому  господарстві розроблялись нові тенденції  в харчовій промисловості. Застарілість технічної бази та її зношення не дозволяли  розвивати харчову промисловість  в напрямок орієнтації на світовий ринок. А це в свою чергу покликало  за собою припинення роботи харчових підприємств, робітничі страйки, найбільші  промислові центри втратили свою могутність. Тому в період незалежності України  гостро постало питання про економічні реформи. Але інтенсивне реформування економіки не дало позитивних результатів, а лише спад виробництва харчових товарів. Лише кілька років тому харчова  промисловість почала покращувати  свій стан. Запозичення іноземних  технологій, іноземні інвестиції та плідна робота власних підприємців дали змогу вийти на шлях до ринкової економіки. Тому можна сказати, що вплив  соціально-економічного та технологічного факторів мають найбільший вплив  на розвиток харчової промисловості. 

 4. Сучасний  стан і структурні особливості  харчової промисловості в Україні. 

 В останні  роки розвиток харчової промисловості  характеризується спадом виробництва, значним звуженням асортименту  продукції, скрутним фінансово-економічним  становищем більшості підприємств, високим коефіцієнтом спрацювання  ОВФ (особливо -- їх активної частини). У 1998 р. випуск продовольчих товарів становив 31,5% від рівня 1990 р. Однак у 1999 р. ситуація в галузі поліпшилася: одержано приріст  продукції (проти 1998 р.) на 7%. За 6 місяців 2000 р. її приріст (проти відповідного періоду минулого року) сягнув 30,6%. 

 У 1999 р. (порівняно з 1990 р.) обсяги олії, макаронних виробів, хліба і хлібобулочних  виробів, горілки і лікеро-горілчаних виробів, пива, мінеральних вод, кондитерських  виробів, борошна, крупів, м'ясних і  молочних консервів, маргаринової продукції, безалкогольних напоїв скоротилися  в 1,3--2,9 раза, цукру-піску (з буряків), етилового спирту, виноградного вина, жирного сиру, тваринного масла -- у 3,2-- 4,1 раза, м'яса (включаючи субпродукти 1 категорії) та ковбасних виробів -- у 5,8-- 6,9 раза, продукції з незбираного  молока -- в 9,2 раза. 

 Динаміка  виробництва основних товарів за період з 1990 р. По 1998 р. Представлена у  таблиці .

 Таблиця 2 . виробництво основних видів продовольчих товарів тис.тонн (*) 

 1990р. 

 1995 

 1996р. 

 1997 

 1998   

 Цукор-пісок 

 6791 

 3894 

 3292 

 2034 

 1984   

 М'ясо (включаючи субпродукти I категорії) 

 2763 

 957 

 753 

 553 

 394   

 Ковбасні  вироби 

 900 

 277 

 203 

 206 

 155   

 Тваринне  масло 

 444 

 222 

 161 

 117 

 113   

 Продукція з незбираного молока в перерахунку  на молоко 

 6432 

 1293 

 892 

 662 

 689   

 Сири  жирні 

 184 

 73.5 

 57 

 46.3 

 52   

 Олія   

 1070 

 696 

 726 

 510 

 509   

 Маргаринова продукція 

 288 

 109 

 88 

 84.7 

 96.8