Поведінка спожива в мікроекономічній теорії

Рис. 4.5.А показує, що, якщо ціна падає, він просувається до точки Е2. Показано ще два зменшення цін і просування споживача до точки Е3, а потім – до Е4. Поєднуючи ці точки, ми отримуємо криву «ціна-споживання».

 

Рис. 4.5. Крива "ціна-споживання" та побудова кривої попиту

 

На рис. 4.5.А точки на осі Qx , які показують кількість товару Х, яку споживач міг би купити, якби він витратив весь дохід на це благо, позначені F1, F2, F3, F4. Ціна на товар Х в будь-якій точці може бути підрахована як І/F. Позначаючи цю ціну на нижньому графіку навпроти Qx спожитого на тиждень, ми отримуємо щотижневу лінію споживчого попиту на товар Х. Оскільки витрати на всі інші блага при даних обставинах дорівнює нулю, бюджетне обмеження було б:

 

I=P₁F₁+0

P₁=I/F₁ .

 

При ціні I/F1 споживчій рівновазі відповідає точка Е1, він споживає Q1 одиниць блага Х. на рис. 4.5.В величина Q1 перенесена вниз прямо на вісь, на якій складено кількість блага: ціна позначена на осі цін окремо як величина, парна кількості блага Q1.

Коли ціна дорівнює Р1 об`єм попиту – Q1. У міру того, як ціни на благо X падають, бюджетна лінія переміщується вздовж осі X. Відповідно зростає координата точки перетину з віссю X. Коли перетином  є точка Е2, ціна дорівнює 1/F2=Р2. Р2 має бути менше Р1, оскільки F2 більше ніж F1. У цьому разі нову рівновагу  споживача буде досягнуто в точці  Е2, і кількість спожитого блага X зростає до Q2. Координати (P2; Q2) позначені  на нижньому графіку як ще однієї точки  на кривою попиту.

Так само, якщо ціна на X падає до Р3 і P4, кількість спожитого блага X на тиждень дедалі зростає. Об'єднуючи  у пари ціни та обсяги попиту при  цих цінах, отримуємо криву попиту (рис. 4.5.В).

Ця крива показує обсяг попиту окремого споживача при різних цінах  на благо Х. Крива попиту і крива "ціна-споживання" - це просто два  різних способу опису того, як попит  на товар змінюється при зміні  ціни товару (при інших рівних).

При аналізі кривої «дохід – споживання»  ми розглядали вплив зміни доходу, при аналізі кривої «ціна –  споживання» - вплив зміни цін  на відносне заміщення одного блага  іншим. Проаналізуємо, якою мірою зміна  попиту на благо X викликане зміною ціни, а в який – реального  доходу. Для цього звернімося до таких понять як: ефект заміщення  і ефект доходу[13, с. 646-649].

 

 

4.3 Ефект заміщення та  ефект доходу

 

При зниженні ціни товару виникають  два ефекти. По-перше, споживач заміняє  дешевшим товаром деякі інші товари, і попит на цей товар збільшується (ефект заміщення). По-друге, реальний дохід покупця збільшується, тому він збільшує попит на деякі товари, до яких зазвичай належить і товар, ціна на який упала (ефект доходу).

Реальний дохід - це максимальна корисність, яку може отримати споживач, володіючи даним грошовим доходом. Таким чином, характер залежності обсягу попиту від ціни товару визначається ефектом заміщення і ефектом доходу.

Ефект заміщення — це зміна обсягу попиту, викликана зміною відносної ціни товару при незмінному реальному доході споживача.

Ефект доходу — це зміна обсягу попиту, викликане зміною реального доходу за незмінної відносної ціну товару.

Загальний ефект зміни ціни — це зміна обсягу попиту, однакова сумі ефекту заміщення і ефекту доходу.

Визначимо загальний ефект в  суму ефекту заміщення і ефекту доходу.

При зниженні ціни товару X бюджетна лінія  повернеться проти годинникової стрілки навколо точки перетину з віссю координат (точка В  на рис. 4.6). При цьому рівноважний набір переміститься з точки Е1 в точку Е2 , а обсяг споживання продукту збільшиться з Х1 до Х2. Загальний ефект дорівнює Х2 -Х1.

Проведемо уявну бюджетну лінію  АоВо, дотичну до старої кривої байдужості а1 і паралельну новій бюджетній  лінії А1В. Рівноважний набір Е0, відповідний уявній бюджетній лінії, відповідає випадку , коли споживач отримує  стару корисність (набір лежить на старій кривій байдужості) при новому співвідношенні цін (нахил бюджетної  лінії визначається цим співвідношенням). Таким чином, для наборів Е1 і  Е0 виконано умову з визначення ефекту заміщення. Тому ефект заміщення  дорівнює Х0–Х1, де Х0 — обсяг споживання продукту X в наборі Е0.

Набори Е2 і Е0 відповідають випадку , коли реальні доходи різняться  (набори лежать на різних кривих байдужості), а відносні ціни однакові.

 

Рис. 4.6 Ефект заміщення та ефект доходу

 

Розглянемо спрямованість ефекту заміщення і ефекту доходу, коли обидва товару є благами. Ефект заміщення завжди позитивний. При зменшенні ціни товару X уявна бюджетна лінія завжди є більш пологу порівняно з вихідною бюджетною лінією, тому в точці Е0 гранична норма заміщення менша, ніж у точці Е1 . З огляду на те, що з збільшенням обсягу споживання продукту гранична норма заміщення спадає (її властивість), можна стверджувати, що «уявний» обсяг споживання більше вихідного обсягу.

Ефект доходу позитивний для нормальних товарів і негативний для неякісних товарів. Загальний ефект позитивний, якщо ефект заміщення і ефект доходу позитивні, або коли позитивний вплив ефекту заміщення перевищує негативний вплив ефекту доходу. Якщо ж домінує негативний ефект доходу, то загальний ефект негативний і закон попиту не виконується.

Якщо обидва продукту є антиблагами, то ефект заміщення може бути негативним (Х0 <Х1 рис. 4.7). Цю ситуацію пояснює ефект Веблена, коли при зниженні відносної ціни нормального товару попит на нього скорочується через те , що він стає менш «престижним» (рис. 4.7). Ефекти доходу і заміщення доповнюють одне одного, обумовлюючи здатність і бажання споживача купити більшу кількість певного товару за низькою ціною ніж за високою.

 

Рис. 4.7 Ефект заміщення та ефект доходу (товари антиблага)

 

Вплив ефектів доходу і заміщення  на криву попиту. Ефект доходу і заміщення має важливе значення для розуміння закономірностей ціноутворення в умовах ринкової економіки, і дозволяють визначити зміни попиту при зростанні чи зниженні цін на товари чи послуги.

Коли ми маємо справу з нормальним товаром, то ефект доходу є додатковою підставою придбання більшої  кількості цього товару. Враховуючи дію як ефекту заміщення, так і  ефекту доходу, які призводять до збільшення величини попиту при падінні ціни, можна зробити висновок про те, що крива попиту на нормальний товар  матиме негативний нахил. При зміні  цін на нижчі товари, ефекти заміщення  і ефекти доходу діють в протилежних  напрямах.

Таким чином, якщо для нормальних товарів  ефект доходу і ефект заміщення (субституції) плюсуються, то для низькоякісних  товарів вони відраховуються. Тому в тих випадках, коли ефект заміщення  діє сильніше, ніж ефект доходу, крива попиту на нижчий товар все-таки матиме негативний нахил.

Проте існує можливість, за якої крива  попиту на нижчий товар може мати позитивний нахил. Щоб це сталося, на споживання товару, про який йдеться, має припадати значна частина бюджету У цьому разі дія ефекту доходу значна.

Наприклад, майже всі доходи дуже бідної сім'ї йдуть на харчування. Білий хліб в сім'ї – недільне частування. В інші ж дні тижня  ця сім'я задовольняється дешевою  вівсяною кашею. Зростання цін на вівсянку змушує сім'ю відмовитися  від останньої своєї розкоші: недільна хлібина зникає і замінюється  вівсяною кашею. Парадоксальність висновку, який можна зробити в цій ситуації, полягає в тому, що зростання ціни на вівсянку викликає не скорочення, а  збільшення її споживання. Такий товар  отримав назву товару Гіффена.

Товар Гіффена (Giffen good) - це товар, котрий займає значне місце в бюджеті малозабезпечених споживачів, попит на який при інших рівних умовах змінюється у тому ж напрямі, що й ціна, оскільки ефект доходу перевищує ефект заміщення.

Умови, необхідні для того, щоб  крива попиту отримала позитивний нахил (нижчий товар, на який припадає значна частина бюджету споживача), дуже специфічні. Проте ніщо у суворій  логіці раціонального вибору не спростовує можливість виникнення такої ситуації у деяких цілком конкретних ринкових умовах.

Закон попиту, а також концепції  ефекту доходу і ефекту заміщення, можуть знайти безліч застосувань (крім тих  ситуацій, про які йшлося). Практично  ці концепції застосовуються для  будь-якого випадку, пов'язаного  з аналізом споживчого вибору. Ця теорія фактично може застосовуватися в  ситуації, де споживач орієнтований на максимізацію корисності, навіть якщо альтернативні вартості і обмеження, властиві наявним варіантам вибору, не можна оцінити грошима [14, с. 714].

 

 

Висновки

 

У ході курсової роботи ми визначили, що кожен індивід, використовуючи блага для задоволення своїх потреб, виступає у ролі споживача. Здійснюючи вибір необхідних йому товарів та послуг за ринковими цінами, що склалися, він оцінює діяльність їх виробників. Така оцінка впливає безпосередньо на об’єм продажу того чи іншого товару, тому від неї залежить доля виробників даних благ. Маючи на увазі цей факт, економісти говорять про „суверенітет” виробника, тобто його здатність визначати виробництво.

Таким чином, сьогодні задоволення потреб споживачів є базовим принципом здійснення управлінської діяльності будь-якої організації. І особливу увагу потрібно приділяти задоволенню українського споживача саме вітчизняною продукцією.

Існує поняття  національного індексу задоволеності  споживача, який теж повинен враховуватися  та аналізуватися як провідний індикатор  економічної діяльності. Для цього  існують певні форми соціологічного опитування.

Отже, можна  зробити висновок про необхідність ґрунтовного вивчення українськими підприємствами проблем задоволення  споживачів. Саме за такого підходу  можна досягнути високої конкурентоспроможності вітчизняного виробника на внутрішньому і світовому ринках. Це сприятиме  розвитку ринкової економіки в Україні  та руху держави до процвітання.

Отже, споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних  обмежень, тому завданням моделі поведінки  споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари. Рівновага  споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

 

Використана література

 

1. Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон, 2007, с500.
2. Максимова В.Ф. Микроэкономика. Москва: Сомитэк, 2006, с.400.
3. Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка.Київ: КНЕУ,2007, с.308.
4. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. Москва: НОРМА – ИНФРА*М, 2006, с.672.
5. Овчинников Г.П. Микроэкономика. Макроэкономика. Санкт-Петербург: Михайлов В.А., 2007, с.780.
6. Огибин Ю.А. Микро-, макроэкономика. С-Пб.: Литера плюс, 2007, с.512.
7. Рябикина А.А., Быкова Т.В. Основы микроэкономики. С-Пб., Лань, 2007, с.400.
8. Семюельсон Пол А., Нордгауз,Вільям Д. Мікроекономіка. Київ: Основи, 2008, с.700.
9. Задоя А.О., Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Знання, 2006. – 300 с.
10. Кириленко В.І., Мікроекономіка. – К.: Таксон, 2008. – 400 с.
11. Лисовицкий В.Н., Мікроекономіка: учебное пособие для эконом. спец. вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВС „Студцентр”, 2007. – 260 с.
12. Лісовий А.В., Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2006. – 300 с.
13. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л., Мікроекономіка /пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. – К.: Основи, 2006. – 700 с.
14. Ястремський О.І., Гринченко О.Г., Основи мікроекономіки. – К.: Знання, 2008. – 800 с.