Лекции по "Учету в банках"

     зберігання коштів з урахуванням змін процентної ставки згідно з договором.

     Нарахування складних процентів («процентів на проценти») здійснюється на сальдо за рахунком і нараховані раніше проценти.

     Використання складних процентів є більш вигідним для вкладників банку (за умови, що термін вкладу перевищує один рік), оскільки забезпечує їм більший дохід.

     Періодичність виплати процентів за вкладами залежить від умов конкретного договору. При виплаті процентів працівник банку повинен роздрукувати необхідні видаткові ордери (меморіальний ордер) на суму процентів, які необхідно виплатити. 

     Контрольні запитання за темою 12: 

     1) Розкрийте сутність поняття «депозит».

     2) Дайте визначення депозитних операцій комерційного банку.

     3) Охарактеризуйте принципи організації депозитних операцій.

     4) Чим відрізняється депозит до запитання від строкового депозиту?

     5) Як класифікуються депозити залежно від виду і статуту вкладника? Як класифікуються депозити залежно від терміну вкладу?

     6) Опишіть механізм нарахування відсотків за депозитами.

     7) Розкрийте методику нарахування відсотків за користування депозитними коштами та обліку процентних витрат за депозитними операціями.

     8) Назвіть документи, що їх подають юридичні особи для відкриття депозитного рахунку.

     9) Як здійснюється облік погашення депозиту?

     10) Розкрийте сутність поняття «вклади населення». Наведіть їх класифікацію.

     11) Чи можуть проводитися за депозитним рахунком юридичної особи розрахункові операції та видання коштів населенню?

     12) Охарактеризуйте вклад «до запитання» в комерційному банку для фізичних осіб та порядок його відкриття. 

 

      Тема 13. Облік операцій банку в іноземній валюті 

     13.1. Сутність і класифікація валютних операцій

      комерційних банків 

     Валютними операціями є господарські операції, вартість яких визначається в іноземній валюті, або ті, що потребують розрахунків в іноземній валюті.

     Для правильного відображення у бухгалтерському обліку операцій з іноземною валютою слід усвідомити такі терміни та поняття:

     валютні цінності - валюта України, іноземна валюта, платіжні документи, що виражені в іноземній валюті;

     валюта України (гривня) - грошові знаки у формі банкнот, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

     іноземна валюта - іноземні грошові знаки у формі банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

     платіжні документи, що виражені в іноземній валюті, - іменні чеки, виражені в іноземній валюті (далі - іменні чеки), дорожні чеки, виражені в іноземній валюті (далі - дорожні чеки).

     Розпочати діяльність на валютному ринку банк має право за наявності ліцензій або письмового дозволу, що надається Національним банком України. Будь-який банк, котрий офіційно зареєстрований на території України, має банківську ліцензію й отримав письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів, називається уповноваженим банком.

     Найпоширенішими валютними операціями, що виконуються банками, є:

     1. Неторговельні операції:

     з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти фізичними особами;

     купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти фізичними особами;

     приймання готівки на інкасо;

     видача дозволу на вивіз валюти;

     конвертація валюти за дорученням клієнта;

     операції з чеками та платіжними картками;

     операції за переказами в іноземній валюті.

     2. Операції з торгівлі іноземною валютою на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ):

     укладання угод з метою хеджування ризиків;

     укладання угод з метою отримання спекулятивного прибутку;

     укладання угод з метою виконання доручень клієнтів;

     укладання угод для виконання власних зобов'язань банку;

     укладання угод купівлі однієї іноземної валюти за іншу.

     3. Операції в іноземній валюті, що виконуються за дорученням клієнтів банку:

     відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків суб'єктів підприємницької діяльності в іноземній валюті;

     відкриття та обслуговування поточних і вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб в іноземній валюті;

     надання кредитів в іноземній валюті.

     В Україні проведення валютних операцій регулюється Декретом Кабінету Міністрів «Про валютне регулювання і валютний контроль». У ньому визначено принципи здійснення юридичними і фізичними особами валютних операцій.

     Учасники (суб'єкти) валютних операцій за цим Декретом розподіляються на дві категорії - резидентів і нерезидентів.

     Об'єктами валютних операцій є валютні цінності, до яких відносять:

     іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті (чеки, векселі, облігації);

     інші боргові зобов'язання, виражені в іноземній валюті;

     дорогоцінні метали - золото, срібло, платина, природні дорогоцінні каміння.

     Операції з валютними цінностями поділяються на два види:

     1) поточні валютні операції;

     операції, пов'язані з рухом капіталу. 

     До поточних валютних операцій відносяться:

     розрахунки за товари, роботи і послуги;

     за експорт та імпорт;

     перекази; 

     погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.

     До капітальних валютних операцій відносяться:

     прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств;

     портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

     довгострокове кредитування тощо.

     Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими проводяться в короткий термін, що не перевищує двох робочих днів, називають операціями спот.

     Операції в іноземній валюті, розрахунки за якими здійснюються після двох робочих днів від дати укладання відповідного контракту до дати, зазначеної в контракті, називають форвардними операціями. 

     13.2. Загальні вимоги до обліку операцій в

     іноземній валюті 

     У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою.

     Найпоширеніші з них такі:

     метод обліку за курсом на дату закриття (closing rate method), відповідно до якого всі операції з іноземною валютою відображаються в обліку за курсом на дату балансу;

     метод оборотно-необоротної оцінки (Current/Non-current method), відповідно до якого поточні активи та пасиви переоцінюються за курсом на дату балансу, а довгострокові - відображаються за історичною вартістю;

     монетарно-немонетарний метод (Monetarn/Non-monetary method) -

     розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні за грошовою ознакою;

     темпоральний метод (Temporal method) полягає в оцінці активів та пасивів за поточними (або майбутніми) цінами за курсом на дату звітності, а статті, що виражені за історичною вартістю, - відповідно за курсом на дату відображення в обліку.

     В Україні діє Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 21 не поширюється на:

     операції хеджування статей з іноземної валюти;

     відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.

     В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод.

     Передусім це стосується застосування принципу мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операції у гривні. Цей принцип реалізується за допомогою додаткової бази валютних параметрів, які на рівні синтетичних рахунків забезпечують інформацією у розрізі видів банківської діяльності (операцій). На рівні аналітичних рахунків формується деталізована інформація, яка є предметом статистичної звітності.

     Балансова вартість іноземної валюти визначається як вартість іноземної валюти в грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валютним курсом).

     Усі статті балансу, за якими відображаються операції в іноземній валюті та валютні цінності, поділяються на монетарні та немонетарні.

     Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

     Немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу.

     Операції з іноземною валютою за балансовими рахунками відображаються за такими курсами:

     а) за офіційним валютним курсом на дату валютування відображається

      іноземна валюта в подвійній оцінці - за номіналом та в гривневому еквіваленті (доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валют; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунка, у тому числі внесок в іноземній валюті до статутного капіталу, куплена-продана іноземна валюта тощо);

     б) за ринковим курсом гривні в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні;

     в) за офіційним валютним курсом гривні на дату нарахування, отримання і сплати доходів та витрат в іноземній валюті. У разі здійснення виправних проведень за рахунками доходів і витрат сума в гривнях за проведенням «сторно» має дорівнювати сумі в гривнях за помилковим проведенням;

     г) за офіційним валютним курсом на дату укладення установчого договору в разі внеску в іноземній валюті до статутного капіталу гривні відображаються за рахунком 3630 П «Внески за незареєстрованим статутним капіталом».

     Різниця, що виникає при оцінці внеску за офіційним валютним курсом на дату внесення коштів в іноземній валюті та оцінці внеску за офіційним валютним курсом на дату укладення установчого договору у процесі формування статутного капіталу з участю іноземних інвесторів (а в разі збільшення статутного капіталу банку - на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу), відображається за рахунком 6204 АП «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».