Банківські інновації та їх впровадження в банківську систему України

         За результатами проведеного аналізу господарської і фінансової діяльності банку «Фінанси та кредит» в умовах української економіки, можна   запропонувати наступні напрямки підвищення його інноваційного потенціалу:

• активізація науково-технічного розвитку з метою накопичення об'єктів інтелектуальної власності; отриманням нових ліцензій; патентів. Зафіксована законом можливість захистити результати такої творчої діяльності(продуктів та послуг, що мають нематеріальний характер, та вдосконалених бізнес-процесів) від неправомірного використання конкурентами надасть Банку впевненість в отриманні запланованих доходів, підвищить його конкурентоспроможність та репутацію у споживачів.
• активна співпраця з провідними галузевими та науково-дослідними інститутами, у тому числі зарубіжними;
• удосконалення кадрової політики з метою мотивації інноваційної активності персоналу, підвищення кваліфікації, зростання професійних здібностей та навичок персоналу;
• заміна організаційної структури на більш гнучку та адаптивну, використання новітніх ліберальних методів управління з метою сприяння інноваційній активності кадрового складу. Стратегічна орієнтованість підприємства на інноваційний розвиток;
• формування автоматизованої бази накопичення, обробки і систематизації інформації для ефективного її використання;
• пріоритетне фінансування технічної бази інноваційної діяльності (основне і допоміжне науково-дослідне устаткування; комп'ютерний парк; програмне забезпечення; банкомати з депозитною функцією; тощо.);
• оптимізація механізму формування маркетингових ресурсів (маркетинговий досвід, портфель замовлень, вивчення ринку банківських послуг, покращення рекламної компанії тощо);
• орієнтація на створення максимально ефективної структури залучення капіталу при створенні інноваційних проектів.

Запропоновані напрямки підвищення рівня інноваційного потенціалу дозволять забезпечити досягнення високої конкурентоспроможності інноваційної банківських продуктів, досягти максимальних темпів оновлення інноваційних технологій, та забезпечити високого технологічного рівня виробництва.

Перетворення технологій у головний ресурс сучасного економічного розвитку та управління ними радикально змінює всю систему свідомих дій і поведінку України як суб'єкта світового ринку. Тому є необхідним використання зарубіжних форм управління інноваційними процесами, які є недостатньо поширеними в Україні, а саме: стратегії технологічного розвитку підприємств, конкурсно-контрактна система створення науково-технічної продукції, напрямки розвитку інноваційної інфраструктури.

 

3.2 Перспективи розвитку банківських  інновацій

 

    За  прогнозом  для України компанії Pricewaterhouse Coopers до 2015 р. цифрові банківські послуги будуть основним способом взаємодії клієнта з банком.За словами Вероніки Спірке, директор а департаменту розвитку каналів самообслуговування банку «Фінанси та Кредит » , «…якщо  в 2011 р. твердження Brett King у книзі «Bank 2.0» про те, що 88% шведів торік не відвідували відділень банку, шокувало банківську громадськість, то зараз цим нікого не здивуєш. Безумовно, сучасні електронні канали взаємодії між банком і клієнтом активно розвиваються, зокрема і в Україні. Враховуючи інтернет-глобалізацію сфери послуг, технологічний прорив у розвитку простих і зручних в експлуатації високофункціональних смартфонів і планшетів, клієнт уже готовий бачити свій банк «у кишені», у своєму електронному «девайсі». Але при цьому не варто недооцінювати звичку клієнта сприймати банк як організацію з конкретним представництвом, будівлею — відділенням або філією. Ця усталена асоціація «банк — захищена будівля» особливо важлива для українських клієнтів, адже тут левова частка розрахунків відбувається саме з використанням готівки. Тому я припускаю і підтримую активний розвиток електронних каналів банківського обслуговування одночасно з традиційними банківськими відділеннями, можливо, нового формату. Зважаючи на активний розвиток електронних каналів банківського обслуговування, фінустанови не стримуються щодо просування і розвитку таких систем. Чи не кожен великий український банк пропонує своїм клієнтам системи інтернет- і мобільних банкінгів. Можливо, через те що попит на ці послуги ще не досяг свого апогею, і впровадження цих технологій — надто дороге і не швидке, ми поки що не відчуваємо сплеску в переміщенні клієнтів з традиційних каналів банківського обслуговування в електронні. Згідно з дослідженнями аналітичної компанії Gemius, у листопаді 2011 р. в Україні було 13,6 млн користувачів Інтернету. За даними Internet World Status, у березні 2012 р. кількість користувачів Мережі в Україні становила 15,3 млн, тобто більше третини українців використовують Інтернет у повсякденному житті. Згідно з дослідженнями компанії Touchpoll, 22% користувачів Інтернету є користувачами інтернет-банкінгів. У найближчий рік інтернет-банкінгом мають намір скористатися ще 11% інтернет-користувачів і близько 38% — ще не визначилися зі своїм наміром. Тобто близько 8-10% українців сьогодні користуються системами інтернет - банкінгів. Ця цифра постійно зростає, втім, як і число користувачів Інтернету загалом.»

За останні кілька років по українських банках пройшла «хвиля» проектів з впровадження Сховищ Даних та Business Intelligence (BI) рішень. Якщо така система в повній мірі буде впроваджена банко «Фінанси та кредит»,то Банк кардинально скоротить час на підготовку звітів з ризиків, підвищить їх якість, позбудеться ручної праці, чим зменшить потенційні операційні помилки, більш точно організував автоматичне бек-тестування моделей. Банк значно скоротить ланцюжок «ідея-розробка-впровадження» або «запит-дослідження-відповідь», включаючи розробку нових фінансових моделей та моделей оцінки ризиків.

Бо саме  Business Intelligence (BI) дає комплексні рішення, які дають будь-якій фінустанові змогу швидко доступитися до даних, швидко обробляти великі масиви даних, прогнозувати та будувати самостійно складні фінансові моделі та моделі оцінки ризиків, автоматично готувати звіти та розсилати їх користувачам. Щоденне завантаження даних з консолідованої бази та інших джерел в Сховище даних організовано автоматично. У Сховище завантажуються проводки, залишки на рахунках, інформація про договори, платіжні календарі, інформація про клієнтів, курси тощо. Крім того, у Сховище «підтягується» інформація про котирування цінних паперів, баланси банків-контрагентів та страхових компаній, казначейські операції та багато чого іншого.

     В 2013 році, гадаю, більшість  банків будуть розвивати вже існуючі продукти та налаштовувати перехресні продажі. Наявна клієнтська база дає змогу банкам надавати ще більше послуг вже перевіреним клієнтам. Це дозволить активно розвивати бізнес без великих ризиків, які в 2013 році стануть

головним питанням для банків.

Соціальні мережі також є додатковим каналом  комунікації з клієнтами банків. Перш за все, це можливість отримати найточнішу та найсправедливішу оцінку роботи банку , якості послуг та продуктів. Якщо банк кожен день веде діалог як з уже існуючими, так і з потенційними клієнтами, кожен день відповідає на запитання, допомагає вирішити проблеми та розібратися зі труднощами, які виникають під час користування сервісами чи продуктами,то все це допомагає виявити ті моменти, які можуть покращити якість обслуговування клієнтів, зробити співпрацю «банк-клієнт» в соцмережах взаємовигідною. Тому  що часто стається так, що, отримавши консультацію або відповідь на свої питання, люди приймають рішення стати клієнтами банку. Похвалитися масштабними залученнями через соціальні мережі банки  ще не можуть , але все попереду – рівень проникнення інтернету в Україні підвищується, а рівень довіри населення зростає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Останніми роками світова економіка, особливо розвинутих країн, зробила перехід до нового етапу розвитку – інноваційного. Банківська система у даному випадку не виключення. Більш того зростання кількості фі-нансово-кредитних установ змушує їх завоювати все нові і нові ринки, тим самим посилюючі конкуренцію. Отже для вітчизняної банківської системи пере-хід до інноваційної моделі розвитку теж є необхідним. Проте такий перехід блокується дією ряду об’єктивних й суб’єктивних чинників. Серед перших — низькі доходи переважної більшості населення України, не відновлена повною мірою довіра населення до комерційних банків, відсутність належної системи гарантування банківських вкладів (гарантується лише 1500 грн.), значна питома вага збиткових підприємств (за результатами минулого року — приблизно 2/5 загальної чисельності). З урахуванням цього можна говорити, що в Україні майже немає відносно стабільних джерел надходження ресурсів у комерційні банки. До розряду суб’єктивних чинників, які гальмують розвиток банківської системи, слід зарахувати вузькість асортименту пропонованих послуг (якщо у

провідних зарубіжних банках вони налічують близько трьохсот видів послуг, то в українських — значно менше). Крім цього якість управління у вітчизняних банках найчастіше не відповідає світовому рівню й загальнонаціональним пот-ребам розвитку банківської системи. Зрештою недостатня забезпеченість кад-рами, нерозвиненість банківського маркетингу. До цього переліку необхідно додати ще й проблеми, пов’язані з матеріально-технічному забезпеченістю, причому не лише у кількісному, але і у якісному співвідношенні.

Названі негативні чинники спричинили формування у вітчизняному банківському секторі стратегії запозичення банківських інновацій, яка дозволяє вітчизняним банкам у певній мірі конкурувати між собою на внутрішньому ринку, але разом з тим, по-перше, унеможливлює їх вихід на зовнішні ринки, а по-друге, враховуючи тотальне захоплення вітчизняного банківського ринку зару-біжними гравцями робить їх непривабливими для вітчизняного споживача.

 Запровадження і розширення інноваційних банківських послуг повинно поєднуватись із постійним удосконаленням традиційних напрямів обслуговування клієнтів . У той же час,незважаючи на поступову активізацію інноваційної діяльності українських комерційних банків у напрямі розроблення і впровадження нових видів банківських послуг, співпраця між банком і клієнтом здебільшого обмежується розрахунково-касовими та кредитно-депозитними операціями, умови яких часто не є привабливими.   

            В сучасних умовах розробка та реалізація інновацій є складним, багатоплановим процесом, у якому задіяно багато функціональних підрозділів банківської установи   та різних ієрархічних рівнів її управління, і який за своїми результатами та механізмом безпосередньо пов’язаний  зі здійсненням фінансового і ризик-менеджменту комерційного банку. Від того, наскільки обґрунтовано та ефективно фінансово-кредитна установа впроваджує інновації, значною мірою залежить її поточний фінансовий стан, стійкість до непередбачених змін, утримання у довгостроковій перспективі конкурентних переваг і, зрештою, виконання нею власних стратегічних цілей та завдань.

Отже, інноваційна діяльність є фактором розвитку банку відповідно до умов динамічного й мінливого зовнішнього оточення, що зумовлює її включення до числа об’єктів стратегічного банківського управління.

             Дослідження проблем банківської інноваційної діяльності не втрачає актуальності навіть у нинішній,кризовий час. Адже вирішуючи проблеми виживання та стабілізації, комерційні банки водночас повинні створювати потенціал майбутнього зростання. Одним із його важелів є формування ефективних механізмів генерації ідей нововведень, їх аналізу та відбору, а найголовніше – реалізації інноваційних проектів у всіх сферах роботи банку. Впровадження інновацій слід розглядати як особливий комплексний загальнобанківський бізнес-процес, безпосередньо пов’язаний із вирішенням завдань фінансового та ризик-менеджменту комерційного банку.

Проведене в роботі дослідження, у ході якого проаналізовані інноваційні банківські послуги АТ “ Банк "Фінанси та Кредит", як традиційні , так і нетрадиційні, а також запропоновано перспективні види банківських послуг, які належать певному виду інновацій, відкриває Банку нові перспективи, що   максимально відповідатимуть потребам клієнтів і вимогам банку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Ганущак Л.М. Шляхи використання зарубіжного досвіду управління інноваційним потенціалом підприємств в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2006. №4(58). – С. 135-142.
2. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: Діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища школа, 2005р. -167 с.
3. Говоруха Ж.А. Питання розвитку інноваційної діяльності підприємств України // Актуальні проблеми економіки. -2007. №8(74). –С.107-115.
4. Данько М. Інноваційний потенціал у промисловості України // Економіст. – 2005. - № 10. -. С. 26-32
5. Длугопольський О. Інноваційна діяльність як невід′ємна складова політики структурних перетворень в індустріальному виробництві: світовийдосвід та українська специфіка // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2001. -№6. –С. 75.
6. Донцова Л.В.Інноваційна діяльність: стан, необхідність державної підтримки, податкове стимулювання // Менеджмент в Україні і за кордоном. - №3. -2010. С.14-18.
7. Економічна енциклопедія: В 3т. / Редкол. С.В. Мочерній (відп.ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – Т. 3. -952 с.
8. Єгоричева С.Б. Банківські інновації. Навчальний посібник – К; 2010. – с. 40.
9. Закон України «Про інноваційну діяльність» №40-IV від 4 липня 2002р.
10. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохбер, С.Ю. Ягудин и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 2005.- 327 с.
11. Інвестиційно-інноваційна діяльність: теорія, практика, досвід: Монографія / Денисенко М.П., Михайлова Л.І., Грищенко І.М., Гречан А.П. та

ін.; За ред., д.е.н., проф., акад. М.П. Денисенка, д.е.н, проф. Л.І.Михайлової. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008.- 1050 с.

12. Кабанов А.И. Механизм управления инновационными процессами на современном этапе. –Д.: ДГУ, 2007. -227 с.
13. Капарулін І.С. Засади формування теорії інноваційного підприємства // Стратегія економічного розвитку України: Зб.наук.праць. 2006. Вип. 18. –С. 9-
14. Кір′ян В. Формування культури інноваційного управління в організаціях на основі діагностичної моделі // Україна: аспекти праці. – 2004. -№8. –С.41-45.
15. Кір′ян В.А. Формування інноваційної моделі підвищення конкурентоспроможності відрізняних підприємств з позицій антропосоціального підходу // Економіка і держава. – 2005. № 10. – С.11-15.
16. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 356 с.
17. Крилов Э.И. Анализ эффективности инвестиционной и инновационной деятельности предприятия: Учебник.пособ. – М: Финансы и статистика, 2007. – 364 с.
18. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат.зб. – К.: Держконстат України, 2007. 360с.
19. Немчин О.В., Бутнік-Сіверський О.С. Сучасний стан інноваційного розвитку // Інтелектуальна власність. - №1. – 2005. С.32-39.
20. Чёрный Л.Е. Роль Инновационной деятельности в увеличении прибыли предприятия // Економіка. Фінанси. Право. -2005. №8. –с. 13-17.
21. Електронне джерело www.fcbank.com.ua