Загальна методика проведення аудиту основних засобів

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київська державна академія водного транспорту

Кафедра обліку і аудиту

 

 

Захищена на кафедрі  з оцінкою _________

«___» _____________ 20___ р.

Підписи: ____________

_____________________

_____________________

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

_____________________________________

(прізвище, ім'я та по батькові студента)

_____________________________________

(курс, група)

 

 

ТЕМА____________________________________________

__________________________________________________

 

 

Науковий керівник:

____________________________

(прізвище, ініціали)

 

 

До захисту допускається

«___» _____________ 20___ р.

 

 

 

Київ 20___ р.

 

ПЛАН

Вступ…………………………..……………………………………………3

1.Теоретичні основи проведення аудиту основних засобів…………….5

1.1 Основні засоби підприємств та їх класифікація ................................ 5

2. Мета, завдання та джерела аудиту основних засобі………………...8
3. Послідовність проведення аудиту…………………………………..10
4. Особливості нормативної бази операцій з наявності та руху основних засобів…………………………………………….…………………..12

          1.5.Економічна характеристика діяльності ТзОВ „Плющ”……...…….13

2. Загальна методика проведення аудиту основних засобів….………..16

1. Фактична перевірка основних засобів ……………….………….. 16
2. Аудит оцінки основних засобів…………………………….……… 18
3. Аудит надходження основних засобів………………………...……20
4. Аудит витрат на ремонт………………………………………….….22
5. Аудит амортизаційних відрахувань………………………..……….23
6. Аудит результатів переоцінки основних засобів…………………..25
7. Аудит списання основних засобів………………………………….26

3. Узагальнення результатів аудиту……………………………………..29

Висновок…………………………………………………………………..33

Список використаної літератури………………………………..……….35

Додатки

 

ВСТУП

 

На сучасному етапі  розвитку економіки виникає необхідність вдосконалення системи облікової інформації, яка є необхідна для прийняття управлінських рішень, і це пов'язано з кардинальними змінами в структурі та формах власності, а також в організації та управлінні виробництвом.

Реформування бухгалтерського  обліку в Україні є складовою  частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація обліку здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави на інтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптацію законодавства України до законодавств розвинутих країн.

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки  вкрай потрібно, щоб учасники, приймаючи  рішення, мали достовірну і повну  інформацію про майно, грошове та фінансове становище, результати роботи, а також про процеси формування їх як на своєму підприємстві, так і у партнерів за попередніми даними. Таку інформацію забезпечує тільки система бухгалтерського обліку і аудиту.

Виникнення і становлення  аудиту обумовлене життєвою, економічною  необхідністю незалежного, об'єктивного контролю діяльності підприємств недержавних форм власності і підтвердження достовірності представленої звітності для користувачів. Тому з кожним роком аудиторська діяльність в цілому викликає все більший інтерес і увагу підприємців, комерсантів, банкірів та інших користувачів облікової інформації.

Через позбавлення можливості самостійно впевнитись у тому, що всі  численні операції підприємства законні  та правильно відображені у звітності, власники та кредитори постійно відчувають потребу у послугах аудиторів.

Діяльність кожного  підприємства передбачає наявність  засобів виробництв і відповідних  матеріальних умов. Головною передумовою  здійснення будь-якого виробничого  процесу є наявність відповідних  засобів праці. їх склад і структура  визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства. Тому роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії "основні засоби".

Так як роль основних засобів  дуже важлива на кожному підприємстві, то і їх аудит є важливим етапом перевірки звітності підприємства. Мета курсової роботи - розглянути теоретичні та методологічні основи проведення аудиту основних засобів.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1. Основні  засоби підприємств та їх класифікація

 

Основним документом, що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності є відповідно до ст. 14.1.138 Податкового кодексу України  та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" [10].

Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами та іншими юридичними особами всіх форм власності, крім бюджетних установ.

Основні засоби — це матеріальні  активи, які підприємство утримує  з метою використання в процесі  виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк використання яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік [13]. вартість яких не  перевищує  2500  гривень.

Матеріальні активи відносяться до складу основних засобів за таких умов:

- призначаються платником податку для використання  у  господарській діяльності платника податку; 

- вартість яких  перевищує 2500 гривень і поступово  зменшується у зв'язку з фізичним  або моральним  зносом;

- очікуваний  строк корисного використання (експлуатації) яких з дати  введення  в  експлуатацію  становить  понад  один  рік  (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

 

 

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма  пристосуваннями і приладдям  для нього або окремий конструктивно  відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування , приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Об'єкт основних засобів  визнається активом, якщо існує ймовірність  того, що підприємство отримує в  майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати.

В Україні основні  засоби можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально матеріальним складом і з функціональним призначенням розрізняють:

• виробничі   —   основні   засоби,   що   безпосередньо   беруть   участь   у виробничому процесі або сприяють його здійсненню, що діють у сфері 
  матеріального виробництва;
• невиробничі - основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі   у   процесі    виробництва   й   призначені   в   основному   для 
  обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих, 
  які використовуються у невиробничий сфері.

За галузевою ознакою  основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку тощо. Більша частина основних засобів належить до галузі „Промисловість". Вона безпосередньо пов'язана з  процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства, які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі „Будівництво", підсобного сільського господарства - до галузі „Сільське господарство" тощо.

У зв'язку з цим у  бухгалтерському обліку основні  засоби промислових підприємств поділяються на промислово-виробничі, виробничі основні засоби інших галузей народного господарства та невиробничі.

До промислово-виробничих основних засобів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні, й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничій інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні засоби.

До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди  житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.

За використанням основні  засоби поділяються на:

• діючі - всі основні засоби, що використовуються у господарстві;
• недіючі — ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з 
  тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів;

- запасні - різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначене для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються.

За ознакою належності основні засоби поділяють на:

• власні — ті, що можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на     розширення роботи підприємства,    власних    прибутків,    цільового    фінансування    і    цільових надходжень.
• орендовані — основні засоби, що показуються у балансі орендодавця, тим самим включається можливість подвійного обліку одних і тих самих засобів.
• Відповідно до ст. 145.1.ПКУ  основні засоби та інші необоротні активи поділяються на такі групи:
• група 1 - земельні ділянки (мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені); 
  група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом (мінімально допустимі строки корисного використання - 15 років);      
• група 3 – будівлі (мінімально допустимі строки корисного використання - 20 років), споруди (мінімально допустимі строки корисного використання - 15 років), передавальні пристрої (мінімально допустимі строки корисного використання - 10 років);
• група 4 - машини та обладнання (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років). З них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень (мінімально допустимі строки корисного використання - 2 роки);      
• група 5 - транспортні засоби (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років);       
• група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі) (мінімально допустимі строки корисного використання - 4 роки); 
• група 7 – тварини (мінімально допустимі строки корисного використання - 6 років);      
• група 8 - багаторічні насадження (мінімально допустимі строки корисного використання - 10 років);      
• група 9 - інші основні засоби (мінімально допустимі строки корисного використання – 12 років);      
• група 10 - бібліотечні фонди (мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені);      
• група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи (мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені);    група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди (мінімально допустимі строки корисного використання - 5 років);      
• група 13 - природні ресурси (мінімально допустимі строки корисного використання не встановлені);      
• група 14 - інвентарна тара (мінімально допустимі строки корисного використання – 6 років);      
• група 15 - предмети прокату (мінімально допустимі строки корисного використання – 5 років);      
• група 16 - довгострокові біологічні активи 7 (мінімально допустимі строки корисного використання – 7 років).