Аудит затрат на ремонт основних засобів

1. Організація і методика аудиту нарахування амортизації (зносу) основних засобів.  

Основні засоби в процесі функціонування згодом зношуються. Вони зношуються не тільки фізично, але і морально. Моральний  знос обумовлюється двома факторами : ростом продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Фізичний і моральний знос основних засобів впливає на зменшення їхньої відбудовної вартості. Облік зносу ведеться на рахунку № 13 «Знос необоротних активів». Первісна вартість основних засобів підприємств відшкодовується амортизаційними відрахуваннями по встановлених нормах. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується протягом терміну їхнього корисного використання (експлуатації). Правильність використання засобів амортизаційного фонду досліджується безупинним способом. Амортизаційні відрахування забезпечують нагромадження коштів на модернізацію і капітальний ремонт основних засобів. Перевірка правильності нарахувань і використання фонду амортизації має важливе значення.  

Для цього необхідно  установити:  

Чи нараховується  амортизація на повне відновлення  в розмірі норм амортизаційних чи відрахувань ні;  

Чи використовуються поправочні коефіцієнти до норм амортизаційних відрахувань у встановлених випадках;  

Чи нараховується  амортизація по незаконних чи неоформлених актах прийому об'єктів будівництва  й ін.;  

Правильність  нарахування амортизаційних відрахувань  перевіряється аудитором шляхом розрахунку за той квартал, в якому за Головною книгою розмір нарахованої суми амортизаційних відрахувань значно відрізняється від інших кварталів. При виявленні помилок у розрахунках необхідно перевірити й інші квартали та визначити вплив помилок на собівартість продукції. Нові суми амортизаційних відрахувань порівнюються з фактично наведеними в обліку сумами, використовуються відомості розрахунку амортизації основних засобів.  

Достовірність розрахунків амортизаційних відрахувань  перевіряється порівнянням їх з  даними регістрів синтетичного й аналітичного обліку (Головна книга, журнал-ордер № 13) з інвентарними картками. Особливу увагу необхідно приділити об’єктам основних засобів, нормативні строки експлуатації яких уже минули, а також повноті перенесення амортизаційних відрахувань на валові витрати. При використанні методу прискореної амортизації аудитор встановлює правомірність застосування цього методу в обліковій політиці підприємства. 

Правильність  розрахунку амортизаційних відрахувань  перевіряється на початок звітного періоду та за весь період, а також перевіряється обгрунтованість визначення балансової вартості окремих об’єктів основних засобів. Згідно з чинним законодавством товариство збільшує балансову вартість відповідної групи основних засобів у таких випадках:  

- у разі здійснення  витрат на придбання основних  фондів – на суму вартості  придбання основних фондів з  урахуванням транспортних і страхових  платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким  придбанням;  

- у разі здійснення  витрат на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб – на суму всіх виробничих витрат по виготовленню та введенню в експлуатації цих основних фондів, а також витрат на виготовлення основних фондів, що мають інші джерела фінансування.  

Зменшення балансової вартості основних фондів відбувається у випадку реалізації їх, зняття з експлуатації (ліквідацією), капітального ремонту, реконструкції та консервації за рішенням товариства або Кабінету Міністрів України. Балансова вартість основних засобів групи 1 зменшується на суму окремого об’єкта цієї групи у разі виведення його з експлуатації через реалізацію.  

Важливим моментом є те, що у разі реалізації окремих  об’єктів основних засобів групи 1 за ціною, яка вища від балансової вартості, платник податку повинен включити суму перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю окремого об’єкта до валових доходів, а суму перевищення балансової вартості над виручкою від такої реалізації – до валових витрат відповідного періоду.  

При реалізації і виведенні з експлуатації основних засобів груп 2 і 3 балансова вартість відповідної групи зменшиться на суму вартості реалізації таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних(товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних засобів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення заноситься до валового доходу платника податку відповідного періоду.  

При аудиторській перевірці слід враховувати, що законодавством передбачений різний порядок визначення балансової вартості для першої, другої та третьої груп, у разі виведення з експлуатації основних засобів через їх ліквідацію, капітальний ремонт, реконструкцію та консервацію за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України.  
 

2. Аудит затрат  на ремонт основних засобів 

Аудит ремонту  основних засобів 

Перевірка витрат на поточний та капітальний ремонт основних засобів починається з  вивчення наявності і виконання завдань щодо поточного та капітального ремонту. Необхідно встановити правильність розмежування робіт і віднесення їх до поточного і капітального ремонту. Це пов'язано з особливостями їх організації і технології, а відповідно і контролю витрат. Вивчаючи витрати на поточний і капітальний ремонт, необхідно з'ясувати, чи є кошторис - фінансові розрахунки і технічна документація, ким вона затверджена, яким способом виконувався ремонт. Аудитор повинен вивчити за документами (за нарядами, актами приймання робіт), чи правильно застосовувались розцінки, як здійснювалося списання у межах норм. У разі ремонту за підрядним методом слід перевірити стан розрахунків з підрядниками і встановити, чи правильно виписані ними розрахунки на виконані роботи, чи є акти приймання-передавання робіт та чи вказані в актах недоробки, дефекти, чи встановлені строки їх усунення, у який спосіб ведеться облік ремонту. 

Дослідження операцій з погляду правильності відображення витрат на капітальний ремонт обладнання та транспортних засобів мають велике значення для попередження приписок обсягу ремонту. 

Вивчення операцій, пов'язаних з капітальними вкладеннями, проводиться на підставі затверджених титульних списків, кошторисів, технічної  документації та укладених договорів  з підприємствами. Аудитори з'ясовують законність та обґрунтованість витрат на капітальні вкладення, чи відповідають вони діючій затвердженій технічній документації і джерелам фінансування. (Під час вивчення операцій щодо капітальних вкладень важливо розподілити їх на капітальні вкладення, які виконуються підрядним методом, і капітальні вкладення, які виконуються господарським способом. Необхідно перевірити правильність укладення договорів з підрядними організаціями, правильність визначення обсягу виконаних робіт з проміжних актів та якість цих робіт. Установлюють випадки заниження собівартості за рахунок різних недоробок і зниження якості робіт, вивчають стан бухгалтерського обліку капітальних вкладень і правильність подання звітності щодо них) Аудитори звертають увагу на можливі версії порушень, зокрема на: 

- випадки приховування  нестачі основних засобів унаслідок  незадовільного стану аналітичного  обліку і неякісного проведення  щорічної інвентаризації; 

- використання  посадовими особами основних  засобів у своїх цілях під  виглядом тимчасового використання, коли немає належного внутрішнього контролю на підприємстві, а також можливе подальше їх списання; 

- заміну нових  частин основних засобів застарілими,  які були в роботі, і списаними,  але не знищеними; 

- списання основних  засобів за актами, які не оформлені згідно з чинними нормативними актами; 

- відображення  в бухгалтерському обліку оприбуткування  вузлів, деталей після ліквідації  основних засобів; 

- знищення основних  засобів, які підлягають ліквідації; 

- збільшення  початкової вартості частин основних засобів за рахунок віднесення їх на собівартість витрат, які стосуються інших господарських операцій; 

-заниження первинної  вартості основних засобів або  окремих їх частин; 

- використання  основних засобів не за призначенням; 

- завищення витрат  на ліквідацію основних засобів; 

- невідповідність  нарахування амортизації в розмірах  і періодах наявності та руху  основних засобів; 

- відсутність  проведення інвентаризації капітальних  витрат орендованих основних  засобів; 

- під час інвентаризації не приділяється належної уваги вивченню наявності документів на основні засоби та їх відповідність паспортам. 

Цей перелік  далеко не повний і може доповнюватись  у процесі проведення аудиту. Під  час вивчення акта про ліквідацію основних засобів звертається увага на компетентність комісії, яка брала участь у складанні акта про ліквідацію основних засобів, вказується конкретна причина їх вибуття, скільки разів виконувались ремонти, яка реальна вартість основних засобів, термін експлуатації, наявність інвентарного номера, правильність нарахування зносу на такі засоби, чи є в наявності документи на їх розбраковування, оприбуткування в підзвіт матеріально відповідальним особам запасних частин від розбраковування, заповнення технічних паспортів, чи здаються непридатні металеві предмети до "Вторсировини" та чи оформлене це передання відповідними документами. 

У процесі перевірки  правильності відображення в бухгалтерському  обліку господарських операцій, пов'язаних з ремонтом основних засобів та ремонтними роботами, необхідно порівняти дані аналітичного та синтетичного обліку витрат на ремонтні роботи з даними щорічної звітності форми №3. Достовірність даних звіту форми № 3 визначається через їх зіставлення за такою схемою. 

Дані про наявність  та рух основних засобів зіставляються з даними підсумків карток обліку руху основних засобів за класифікаційними групами, які, у свою чергу, звірені з показниками журналу № 4, типової форми № В-1. 

Показники залишків основних засобів на початок року зіставляються з даними звіту форми № 1 за попередній рік на кінець року. Зіставляються дані про залишки основних засобів на початок року і залишок на кінець року за рахунком форми № 1 -з графами щорічної форми звітності № 3, з даними журналу № 4. Показники журналу № 4, типової форми № В-1 зіставляються з рахунками № 10, № 13, з даними Головної книги. 

Крім перевірок, аудитор приділяє увагу використанню основних засобів з метою надання  підприємству допомоги, розкриттю причин, які гальмують ефективне використання основних засобів, а також пошуку внутрішніх резервів збільшення виробничої потужності підприємства. 

Основними документами, в яких відображаються дані про використання обладнання, є звіти, або рапорти, про роботу обладнання. Для здійснення контролю за використанням обладнання аудитору необхідно проаналізувати причини простою на підставі змінних рапортів, сигнальних талонів і листків простоїв. Під час аналізу мають бути виявлені загальний час роботи і час простою. 

Підвищення рівня  використання обладнання - це поліпшення вікової та технологічної структури, розкриття резервів підвищення фондовіддачі. Аудитор для визначення фондовіддачі може використовувати такі дані: випуск продукції, середньорічну вартість основних засобів, у тому числі активної їх частини, порівняно зі звітними даними минулих періодів, планових (нормованих) із фактичними даними. Важливим є також перевірка обчислення амортизаційних відрахувань. 

3. Аудит передачі  в оренду основних засобів 

В умовах переходу до ринкової економіки інколи під-приємствам вигідно взяти необхідний об’єкт основних засобів у тимчасове користування в іншого суб’єкта, тобто орендувати, ніж придбати його у власність. 

Об’єктом орендних відносин можуть виступати тільки основні  засоби підприємств. Підприємство, що взяло будь-яке майно в оренду, вважається орендарем, а той, хто надав це майно, — оре-ндодавцем. 

Орендна операція — це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання осно-вних засобів  або землі в користування іншим  фізичним чи юридичним особам (орендарям) під відсотокта на визначений строк.