Становлення і розвиток аудиту в україні

    Однак, не дивлячись на це, реальної потреби  в послугах аудитора як захисника  інтересів існуючого чи потенційного інвестора сьогодні, нажаль не існує. Не дивлячись на законодавчу вимогу щодо обов’язкового підтвердження  незалежним аудитором показників річної фінансової звітності, інвестори та інші користувачі звітності і  не відносяться з належною довірою  до висновку аудитора про достовірність  показників фінансової –звітності [9,140].

    Ситуація, що склалася в Україні, потребує вирішення  ряду проблем, які мають місце  у професійній діяльності аудиторів, аудиторських фірм і роблять неможливим успішний розвиток аудиту.

    Одна  з таких проблем – це проблема сучасного аудитора та довіри до нього. Питання вибору аудитора – це, по – перше, питання довіри. Тобто  перед тим як клієнт вирішить надати інформацію аудитору, він повинен  бути впевнений, що в аудитора вистачить  сил і можливостей зберегти її в конфіденційності. Це, звичайно, пов’язано з професіоналізмом аудитора і юридичним захистом його діяльності.

    Серйозну  стурбованість також викликає якість роботи більшості українських аудиторських фірм. Це питання піднімається не лише користувачами аудиторських послуг і державними органами, але й самими аудиторами, які зацікавлені в  стабільному розвитку ринку аудиторських послуг, підвищенні престижу аудиторської професії.

    Критерієм якості при проведенні аудиту вважається, насамперед, виконання аудиторами вимог  національних нормативів аудиту. Однак  суворе дотримання нормативів пов’язане  із збільшенням трудозатрат аудиторів, збором додаткової інформації, документуванням  процесу перевірки, розрахунками. Але  такі затрати рідко відшкодовуються  замовником [9,124].

    Для вирішення такого роду проблем аудиторські  фірми намагаються враховувати  рівень професійної компетентності своїх співробітників у вигляді  кваліфікаційних вимог, що висуваються  до посад, передбачених структурою їх управління.

    Ще  одним з основних напрямів підвищення якості аудиту є розробка внутрішньо-фірмових методик аудиту, робочої документації тощо, оформлення у вигляді внутрішньо-фірмових стандартів.

    Поряд з названими вище існує серйозна проблема формування ціни на аудиторські  послуги, а саме в частині методики її визначення.

    Єдиної  системи розрахунку вартості послуг аудиторської фірми в Україні  не існує, тому аудитори часто використовують, власну систему формування ціни. Найчастіше така система заснована на визначенні кількості відпрацьованих людино-годин  або обсягу виконаних робіт.

    Основною  проблемою при проведенні оцінки послуг аудитора є можливість завищення  або заниження їх вартості, але  це певною мірою насторожує замовника, особливо, при його першому зверненні  до аудиторської фірми.

    Також однією з проблем є спроби з  боку  законодавців скасувати або  значно звузити аудиторську діяльність, обов’язковість аудиту, усунути від  аудиту приватних підприємців та малі приватні фірми тощо [12].

    Ще  однією проблемою є перманентні  спроби гармонізувати український  аудит щодо його міжнародної теорії та практики, передусім, спираючись на досвід США. Одним з постійних  ініціаторів “міжнародності” вітчизняного аудиту був і залишається Національний банк України.

    Однією  з найпримітивніших проблем є  плутання понять “аудит” і “бухгалтерський облік”. Причому деякі науковці зазначають, що в науковій літературі немає єдності щодо їх визначення, їх нараховують близько 73. Навряд чи така “різноманітність” збагачує науку. До того ж ця ситуація заплутує і практиків [2,128].

    Цій проблемі присвятив певну увагу  доктор економічних наук В.В. Сопко. Він зазначив, що, незважаючи на нерозривний  зв’язок цих категорій на практиці – “не знаючи бухгалтерського обліку, неможливо провести аудит”, - ототожнювати їх все - таки можна [10,119].

    Також необхідно зазначити, що аудит як наука, вже себе затвердив і за цією наукою буде майбутнє, але існує багато проблем, а особливо це підвищення рівня професійної компетентності аудиторів, організація контролю якості аудиторських робіт та послуг, розвиток правового поля аудиту в підприємництві, забезпечення реальної професійної незалежності аудитора та інше.

    Незважаючи  на те, що для розвитку аудиту в Україні  вже зроблено дуже багато, ще залишаються  проблеми, від правильного, успішного  вирішення яких залежить перспективи  його подальшого розвитку. Одже, першочергового роз’яснення потребує удосконалення  законодавчого регулювання аудиту в Україні; подальша розробка і впровадження національних нормативів аудиту; поліпшення методики та організації аудиторських перевірок, їх якості та розробка оптимальної методики визначення вартості аудиту, аудиторських послуг, питання аудиторської етики, підготовки і підвищення кваліфікації аудиторів та інші. Вирішення зазначених проблем спрямоване укріпленню позицій та авторитету аудиту, удосконалення аудиторської діяльності в Україні.

    Таким чином, можна зробити висновки, що вчорашній аудит – це невизначеність обов’язковості, невпевненість у  майбутньому (чи існуватиме аудит взагалі), не вирішення питання про  віднесення чи заборону віднесення затрат на аудит  на валові витрати підприємства, практично  відсутність регулярного та обов’язкового  підвищення кваліфікації аудиторів, розпорошення аудиторів по різних професійних  об’єднаннях. Серед здобутків –  прийняття та введення в дію в 1999 році Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики  аудитора України. Усе це є певними  ознаками становлення цивілізованого ринку аудиту в країні.

    Одже  аудит в Україні перебуває  на стадії певного розвитку і далеко не вмер, як вважають непрофесіонали. Роботи вистачить усім. При цьому якість роботи повинна відповідати її вартості, а результати – надійності аудиторських суджень [11,57].

    Є зміни і серед складу замовників на аудиторські послуги. Якщо вчора  їх цікавили виняткова перевірка  з огляду на її обов’язковість та штрафи за неподання аудиторського висновку, і лише частково – стан бухгалтерського  обліку, то сьогодні, за спостереженнями  контрольно ревізійного комітету Аудиторської палати України, аудит звітності  відкритих  акціонерних товариств  залишається основним замовленням. Є тенденція до зростання таких  замовлень, як оцінка фінансового стану  підприємства, консультації з поліпшення діяльності управлінського персоналу. Проте, все ще спостерігається “антифіскальний” характер  замовлень – усі побоюються відповідальності за порушення податкового законодавства, що це цілком однозначно визначає сучасний український аудит як винятково підтверджуючий.

    В Україні аудит існує всього дванадцять років – це вкрай незначний  строк для визначення суспільством його значення та мети за сучасної ринкової економіки. Тому він потребує широкої  реклами, насамперед, серед потенційних  замовників, з одного боку, та серед  громадськості з іншого. Аудиторська  спільнота має постійно роз’яснювати, що аудит – це не тільки підтвердження  звітності за вимогами Державної  комісії цінних паперів та фондового  ринку України. Це і контрольно-правове  супроводження діяльності, і консультування з питань правового та договірного  забезпечення, і розробка системи  внутрішнього аудиту, і бізнес-планування, і науково-методичні розробки з  питань економіки, управління та права, і робота з персоналом (навчання, підвищення кваліфікації тощо).

     Висновок

    Одже  аудит, як і весь фінансово – економічний  контроль, тісно пов’язаний із бухгалтерським обліком. Завдяки обліку визначаються різні види матеріальної відповідальності та збереження і витрати коштів власника. Контроль стає головним знаряддям приватної власності. Пізніше на перше місце виходить функція управління господарськими процесами, а звідси об’єктами контролю стають сировина та її витрачання на виробництво продукції, праця та заробітня плата робітників, використання механізмів тощо.

    Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово  – господарської діяльності суб’єктів  господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності  чинному законодавству та встановленим нормативам.

    Історія виникнення аудиту пов’язана з розвитком  капіталізму та ринкових відносин. Однак різноманітні примітивні форми  контролю існували і за первісно –  общинного, рабовласницького та феодального  ладу.

    Самостійний початок розвитку аудиту в Україні  почався в 1991 році після набуття  Україною незалежності[1].

    В Україні більш широкий розвиток аудит дістав з виходом Закону про аудиторську діяльність і  утворення Аудиторської палати України  і Спілки аудиторів України.

    Список  використаної літератури

1. Білуха М.Т Курс аудиту. –Київ.: “Вища школа”,2000 р.
2. Бухгалтерський облік. Конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2008. – 288 с
3. Ватуля, І. Д. Аудит [Текст]: практикум / І. Д. Ватуля, Н.А. Канцедал, О.Г. Пономаренко; Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ. аграрна академія. – К.: ЦУЛ, 2007. – 304 с.
4. Величко О. Аудит у розкритті інформації акціонерними товариствами // Бухгалтерський облік і аудит-№-10-2004.
5. Гончарук, Я.А. Аудит [Текст]: навчальний посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький. – 3-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 443 с.
6. Дорош, Н.І. Аудит: теорія і практика [Текст]: навчальний посібник / Н. І. Дорош. – К.: Знання, 2006. – 495 с.
7. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р.
8. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: Піча Ю.В.; К.: «Каравела»; Львів: «Новий Світ – 2000», 2009. – 504 с.
9. Немченко, В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту [Текст]: підручник / В.В. Немченко, В.П. Хомутенко, А.В. Хомутенко; Одеська нац. академія харчових технологій, Одеський держ. економ. ун-т. – К.: ЦУЛ, 2008. – 240 с.
10. Пшенична, А.Ж. Аудит [Текст]: навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. – К.: ЦУЛ, 2008. – 320 с.
11. Редько О. Вітчизняний аудит, вибір вектора розвитку// Бухгалтерський облік і аудит. 2008р.
12. Редько О. Генезис аудиту в Україні - між вчора та сьогодні. 2007р.
13. Рудницький В.С  Методологія і організація аудиту. – Тернопіль: Економічна думка, 2000 р.