Становлення і розвиток регіональної політики України

Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Сентября 2013 в 21:05, реферат

Краткое описание

Разом з тим, не до кінця дослідженими, а тому й невирішеними залишаються проблеми, пов'язані регіональною асиметрією, структурними та іншими диспропорціями в економічній та соціальній сферах регіонального життя, недосконалістю механізмів реалізації та відсутністю чіткої системи інструментів державного впливу на процеси, що відбуваються в регіонах.

Оглавление

Вступ
Сутність державної регіональної політики, її мета та завдання
Розвиток місцевого самоврядування як один з пріоритетів державної регіональної політики
Світовий досвід формування та реалізації державної регіональної політики
Висновки
Список використаної літератури

Файлы: 1 файл

реферат.docx

— 57.76 Кб (Скачать)

Міністерство  освіти і науки України

Хмельницький  національний університет

Інститут  економіки і управління

 

 

 

 

Становлення і розвиток регіональної політики України

 

 

 

 

 

 

 

                                    Реферат

                                                                (регіональної економіки)

                                                                                           студентки групи УПЕП-09-2

                    факультету бізнесу

        Пенцак Олени Петрівни

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький  – 2011 

План 

 Вступ

  1. Сутність державної  регіональної політики, її мета та завдання
  2. Розвиток місцевого самоврядування як один з пріоритетів державної регіональної політики
  3. Світовий досвід формування та реалізації державної регіональної політики

Висновки 

Список  використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розбудова незалежної правової держави, що відбувається в Україні, та реформування системи управління зумовлюють зростання  ролі територій у проведенні економічних  трансформацій і становленні  нових форм господарювання. Сьогодні значно розширюються функції і завдання регіонів щодо раціонального використання природних ресурсів, забезпечення зайнятості населення та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Від того, наскільки оптимально поєднуються інтереси держави і окремих регіонів, залежить збалансованість розвитку народногосподарського комплексу.

Питанням регіональної політики присвячено немало праць вітчизняних та зарубіжних фахівців, таких як Е. Алаєв, З. Варналій, М. Долішній, В. Поповкін, С. Романюк, М. Чумаченко та ін. Разом з тим, не до кінця дослідженими, а тому й невирішеними залишаються проблеми, пов'язані регіональною асиметрією, структурними та іншими диспропорціями в економічній та соціальній сферах регіонального життя, недосконалістю механізмів реалізації та відсутністю чіткої системи інструментів державного впливу на процеси, що відбуваються в регіонах.

В цілому регіональна економічна політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому підсумку визначають її стратегію і тактику. Вона грунтується на врахуванні широкого спектра національних, політичних, соціальних факторів, що і дає змогу ефективно впливати на регіональний розвиток. При визначенні пріоритетних напрямів регіональної економічної політики беруться до уваги демографічні, екологічні, виробничі та інші проблеми, вирішення яких сприяє загальному економічному піднесенню регіонів.

Відсутність зваженої регіональної політики веде до дезінтеграції будь-якої країни, що є особливо небезпечним  чинником для держав з нетривалою історією демократичного розвитку. В  Україні впродовж десятиліття незалежності регіональна політика не належала до пріоритетів внутрішньої політики держави, що означало, в свою чергу, відсутність структурованого і  ефективного регіонального управління. Сьогоднішній етап державотворення  дозволяє і вимагає законодавчого  закріплення нової ідеології  регіональної політики і формування нової архітектури регіонального  управління. Бачення регіону виключно як адміністративно-територіальної одиниці, а регіонального управління як перманентного  перерозподілу повноважень між  місцевими органами виконавчої влади  та органами місцевого самоврядування є неконструктивним, не відповідає соціально-економічним та політичним реаліям сьогоднішньої України.

 

 

 

  1. Сутність державної  регіональної політики, її мета та завдання

Регіональна політика - сфера діяльності суспільства, яка реалізує інтереси держави щодо регіонів і внутрішні  інтереси самих регіонів з урахуванням  природи сучасних регіональних процесів, а також цілей і завдань  розвитку суспільства.

  Об'єктом державної регіональної політики є регіон, соціально-економічна сутність якого відображає система суспільних відносин із забезпечення відтворювальних процесів у межах конкретної території. У зв'язку із цим регіоном може бути й спеціальна вільна економічна зона та інші законодавчо визначені територіальні утворення. Суб'єктами державної регіональної політики є органи державної влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування. Засобом реалізації державної регіональної політики є управління, одна із галузей якого - управління регіональною економікою. [4]

   Регіональна політика - складова державної політики, сукупність організаційно-правових та економічних заходів, здійснюваних державою у сфері регіонального розвитку. Вона має сприяти раціональному використанню природно-ресурсного, людського, виробничого, інвестиційно-інноваційного та інших потенціалів, створювати умови для врахування особливостей кожної території (природно-географічних, історичних, ресурсних, виробничих, соціальних, демографічних та ін.) в контексті загальнодержавних інтересів.                          Розбудова незалежної правової держави, що відбувається в Україні, та реформування системи управління зумовлюють зростання ролі територій у проведенні економічних трансформацій і становленні нових форм господарювання. Сьогодні значно розширюються функції і завдання регіонів щодо раціонального використання природних ресурсів, забезпечення зайнятості населення та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Від того, наскільки оптимально поєднуються інтереси держави і окремих регіонів, залежить збалансованість розвитку народногосподарського комплексу.

В цілому регіональна економічна політика характеризується певною сукупністю цілей, завдань, механізмів, які в кінцевому  підсумку визначають її стратегію і  тактику. Вона грунтується на врахуванні широкого спектра національних, політичних, соціальних факторів, що і дає змогу ефективно впливати на регіональний розвиток. При визначенні пріоритетних напрямів регіональної економічної політики беруться до уваги демографічні, екологічні, виробничі та інші проблеми, вирішення яких сприяє загальному економічному піднесенню регіонів.[2]

 Кабінет Міністрів України  розробив і вніс на розгляд  Верховної Ради України проект  Закону України «Про концепцію  державної регіональної політики»,  згідно з якою ця політика  являє собою систему заходів  організаційного, правового та  економічного характеру, що здійснюються  державою у сфері регіонального  розвитку країни відповідно до  її поточних і стратегічних  цілей. Головне їх спрямування — це забезпечення раціонального використання природних ресурсів регіонів, нормалізація життєдіяльності населення, досягнення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної структури економіки.

 Об’єктами регіональної економічної  політики можуть бути різні  адміністративно-територіальні утворення  або їх сукупність, суб’єктами  — органи виконавчої влади  та місцевого самоврядування, які  безпосередньо виконують функції  щодо забезпечення соціально-економічного  розвитку регіонів. Державна регіональна економічна політика грунтується на положеннях Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших нормативно-правових актів. [5]

На нинішньому етапі соціально-економічного розвитку її головною метою є збільшення національного багатства країни на основі підвищення соціально-економічного розвитку регіонів, ефективного використання їх природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу, раціоналізації систем розселення та досягнення внутрірегіональної збалансованості. Ця мета може бути значно деталізована стосовно конкретних сфер суспільного розвитку.

 Зокрема, в економічній сфері  вона полягає у досягненні  економічно доцільного рівня  комплексності господарства регіонів  та раціоналізації їх структури;  створенні економічних передумов  для розвитку підприємництва  та ринкової інфраструктури, проведення  земельної реформи та приватизації  державного майна, інших ринкових  перетворень; створенні і розвитку  спеціальних (вільних) економічних  зон; удосконаленні економічного  районування країни. У соціальній сфері головна мета регіональної економічної політики України реалізується у конкретних заходах, націлених на стабілізацію рівня життя усіх верств населення з поступовим підвищенням рівня добробуту на основі єдиних соціальних стандартів та посилення усіх форм соціального захисту населення; забезпеченні продуктивної зайнятості населення через ефективне регулювання регіональних ринків праці та міграційних процесів; сприянні покращанню демографічної ситуації з метою збільшення тривалості життя та забезпечення природного приросту населення в регіонах; формуванні раціональної системи розселення на основі збереження існуючих та створення нових населених пунктів; активізації функціонування сіл та малих міських поселень, регулювання розвитку великих міст. У екологічній сфері державна регіональна економічна політика спрямовується на запобігання забрудненню довкілля та ліквідацію його наслідків, впровадження механізму раціонального природокористування, збереження унікальних територій та природних об’єктів. [1]

На основі чіткого визначення мети державної регіональної економічної  політики обгрунтовуються її основні  завдання. Серед пріоритетних завдань  на тривалу перспективу державними органами управління визначено структурну перебудову економіки регіонів України, насамперед промислових регіонів і  центрів з надмірною концентрацією  підприємств важкої індустрії та складною екологічною обстановкою (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська області, міста Київ, Харків, Одеса, Кривий Ріг, Маріуполь та Макіївка). При здійсненні структурних трансформаційних процесів передбачається поліпшити екологічну ситуацію у промислових центрах Донбасу, Придніпров’я, Прикарпаття та на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. [6]

Важливе місце серед завдань  регіональної економічної політики посідають соціальні питання, вирішення  яких можливе лише на основі радикальних  змін у сучасній політиці зайнятості та ринку праці. У перспективі передбачається активізувати діяльність щодо створення нових робочих місць у споживчій сфері, організаціях ринкової інфраструктури, малому та середньому підприємництві виробничої сфери. Це дозволить забезпечити працевлаштування осіб, які вивільняються з промислових підприємств, та підвищити рівень зайнятості населення у сфері обслуговування.[2]

 Необхідною передумовою соціального  прогресу країни та одним з  важливих завдань регіональної  економічної політики є поліпшення  демографічної ситуації у регіонах  України на основі подолання  процесів депопуляції й покращання  соціально-побутових умов життя  населення, здійснення заходів  щодо підтримки сімей з дітьми  та найменш соціально захищених  верств населення, зростання рівня  споживання населенням товарів  та послуг.

 У виробничій сфері пріоритетними  завданнями визначено розвиток  експортних та імпортозамінних  виробництв у регіонах, де для  цього є сприятливі умови (вигідне  транспортно-географічне положення,  необхідний економічний та науковий  потенціал). Це дозволить суттєво вплинути на експортний потенціал територій, вдосконалити структуру експорту держави, розширити зовнішньоекономічні зв’язки.

 Особлива увага приділятиметься  розвитку сільськогосподарського  виробництва на основі удосконалення  його спеціалізації та підвищення  рівня інтенсифікації з метою  нарощування експортного потенціалу, комплексної інтеграції переробних  галузей з виробництвом сільськогосподарської  продукції та сировини.

Завданнями регіональної економічної  політики передбачається повніше використання рекреаційних ресурсів Криму, районів  узбережжя Чорного та Азовського морів, Карпат, а також сприятливих  за кліматичними та природними факторами  районів Волинської, Вінницької, Полтавської, Черкаської та інших областей з метою  формування в майбутньому високорозвинутих рекреаційно-туристичних та оздоровчо-лікувальних  комплексів державного і міжнародного значення.[3]

Державна регіональна економічна політика України формується і реалізується таким чином, щоб забезпечити  територіальну цілісність держави, створити рівновигідні умови функціонування регіональних господарських комплексів з метою активізації ролі територій  у проведенні економічних реформ та вирішенні нагальних соціальних проблем. Сучасна державна регіональна економічна політика України, як це визначено нормативними документами, грунтується на таких основних принципах:

- визнання і дотримання загальнодержавних пріоритетів та забезпечення органічної єдності завдань щодо соціально-економічного розвитку країни та розвитку продуктивних сил регіону;

- правове забезпечення економічної самостійності регіонів на основі розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування й підвищення їх відповідальності щодо вирішення завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку територій;

- дотримання вимог екологічної безпеки при реформуванні структури господарських комплексів і розміщенні нових підприємств;

- досягнення економічного і соціального ефекту за рахунок використання переваг територіального поділу праці, раціонального природокористування, розвитку міжрегіональних зв’язків. [5]

На різних регіональних рівнях тісно  переплітаються економічні, політичні, екологічні та інші інтереси, причому  чим вищий рівень, тим більше суб'єктів  вступає у відносини, тим ширше  коло інтересів.

  Територіальні (регіональні) інтереси - це відносини між індивідами і соціальними групами з огляду на забезпечення умов свого існування та розвитку на територіальній одиниці. Натомість галузеві інтереси пов'язані із забезпеченням умов конкретного виробництва. Якщо провідниками галузевих інтересів є певні міністерства, відомства, асоціації, профспілки, то відстоювати регіональні інтереси повинні передусім органи місцевого самоврядування.

 Галузеві та територіальні  інтереси взаємопов'язані та можуть  збігатися повністю, частково або  зовсім не збігатися. Наприклад,  інтерес до охорони навколишнього  середовища нині є одним з  головних на будь-якому рівні. 

Информация о работе Становлення і розвиток регіональної політики України