Стан та напрями удосконалення обліку розрахунків з підзвітними особами

 

Міністерство  аграрної політики України

Іллінецький державний аграрний коледж 
 
 
 
 
 

Курсова робота 

на  тему: «Стан та напрями удосконалення обліку розрахунків з підзвітними особами» 
 
 
 

Виконав(ла) студент(ка)

ІІІ курсу, Б-32 групи

Каспрук Оксана Олександрівна

(прізвище, ім’я, по-батькові)

Керівник __________________

Дата  підготовки роботи______

Дата  захисту роботи_________

Оцінка ____________________ 
 
 
 
 

2009

 

ЗМІСТ 

Вступ

1. Визначення основних термінів з теми дослідження за літературними джерелами та нормативно-правовими актами......................................................................................5

2. Виробничо-фінансова характеристика господарства та організація облікової роботи……………………………..................................................................…………….8

3. Стан та напрями удосконалення обліку розрахунків із підзвітними особами

3.1. Економічний  зміст та організація обліку  розрахунків операцій……………………………………………………..........................…………...16

3.2. Постанова  Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон» №663 від 23.04.1999р……………………………………............................................................….31

3.3. Первинна  документація з обліку розрахунків  з підзвітними особами………………………………………………………...........................…………39

3.4. Синтетичний  та аналітичний облік розрахунків  з підзвітними особами………………………………………………………………...........................…44

Висновки  та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

 

       Вступ

     На  зламі тисячоліття в Україні відбувається перехід до принципів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності на основі та у відповідності до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО). Причин для цього більш ніж достатньо. Найважливішими серед них, на мою думку,  є :

- прагнення продемонструвати потенційним і реальним інвесторам наше бажання влитися у світову бухгалтерську спільноту, зробити український облік і звітність доступною і зрозумілою для всіх зацікавлених користувачів цією інформацією, як всередині країни, так і за її межами, наблизивши бухгалтерський облік і фінансову звітність вітчизняних підприємств до тих форм,  якими користуються в усьому світі;

- бажання задовольнити вимоги Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, а також інших впливових міжнародних організацій, що організовують і регулюють економічний розвиток на світовому рівні,  зовнішньоекономічну діяльність і зв'язки;

- з появою реальних власників, яким потрібна обширна аналітика діяльності підприємств, яка дасть змогу швидко і ефективно реагувати на зміни на підприємстві,  що необхідно для виживання в умовах ринкової конкуренції.

     Тому  особливих проблем пов'язаних з  переходом на "новий" план рахунків не було і в моїй темі - "Облік розрахунків з підзвітними особами", а основною складністю для бухгалтера в операціях з підзвітними коштами, на мою думку,  є необхідність слідкувати за постійними змінами в законодавстві про порядок відшкодування витрат при відрядженнях,  норми добових витрат на території України та за її межами, а також розмір суми яку дозволено оплачувати готівкою.

     Метою написання курсової роботи є відображення проблем обліку розрахунків з  підзвітними особами на прикладі підприємства ТОВ СОП «Щасливе» Вінницької області Липовецького р-ну.

     Для написання курсової роботи використано  Закони України, літературні джерела  та дані бухгалтерського обліку і  фінансової звітності по підприємству за 2006-2008 роки. 

 

1. Визначення основних термінів з теми дослідження за літературними джерелами  та нормативно-правовими актами.

      Операції з відображення в обліку розрахунків з підзвітними особами - звичні, можна сказати повсякденні для бухгалтерів підприємств усіх форм власності і видів діяльності. Реформа бухгалтерського обліку практично не зачепила цього виду розрахунків, незмінними залишилися й правова база таких операцій, коло документів і реєстрів обліку, що оформляються при цьому, й багато чого іншого.

      Водночас розрахунки з підзвітними особами зачіпають досить широке коло операцій - з готівковими коштами у національній та іноземній валюті, розрахунками, переміщенням цінностей (необоротні й оборотні активи), оплатою послуг, формуванням витрат і вартості цінностей, оподаткуванням, утриманнями із заробітної плати працівників, специфічно вирішених правових відносин, використанням як типових форм первинних документів, так і нестандартних документів, розроблених на підприємстві, і т.д.

      В підсумку, як показує практика, помилки, що виникають при проведенні розрахунків за участю підзвітних осіб, не рідкість.

      Можливість застосування санкцій з боку контролюючих органів за порушення прийнятих правил проведення розрахунків готівковими коштами передбачає підвищені вимоги до здійснення розрахунків з підзвітними особами. Зауважимо, що дотримання певних правил здійснення таких розрахунків, що передбачають послідовність і точність заповнення первинних документів, отримання і видачу готівки підзвітною особою, заповнення облікових реєстрів, контроль за проведенням розрахунків, відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку і в звітності, в податковому обліку і т.д. дозволяє значно підвищити надійність проведення операцій на цій ділянці обліку й знизити втрати.

      Розглянемо визначення основних термінів з обліку розрахунків з підзвітними особами за літературними джерелами та нормативно – правовими актами в таблиці 1.1. 
 

Таблиця 1.1

Визначення  основних термінів з обліку розрахунків з підзвітними особами за літературними джерелами та нормативно – правовими актами

 

2. Виробничо-фінансова характеристика господарства та організація облікової роботи

     Ведення бухгалтерського обліку та складання  фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

     Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

     Облікову  політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

     Облікова  політика на рівні країни має враховувати такі обставини: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. З цією метою держава розробляє й приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку і звітності. Прикладом може бути чинний Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

     Облікова  політика підприємства має враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

     Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби. Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики.

     ТОВ СОП «Щаслива» є товариство з  обмеженою відповідальністю, яке  було засновано у 2000 році з чисельністю працюючих, 130 чоловіків. Знаходиться в с. Щасливе, Липовецького району,  основним видом діяльності є сільське господарство. Засновниками є директор Науменко М. Ю. та частка з пайовиками.

     Кліматичні  умови мають помірно – континентальний  характер. Середня кількість опадів становлять 44,9 мм. За рельєфом господарство являє собою слабо водянисту рівнину. Ґрунти в господарстві в основному чорноземи глибокі і мало гумусні. Господарство працює на умовах оренди земельних та майнових паїв і являється платником ФСП. Основною галуззю є рослинництво, але підприємство також займається тваринництвом. Підприємство керується законодавством і наказом про облікову політику (додаток 1). 

     Колектив  молодий, дружний старається збільшувати  виробництво щоб підприємство було прибутковим.

     В майбутньому підприємство планує ще розширити свою діяльність, сприяючи створення нових робочих місць.

     Формуючи  облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського  обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня). А також наказом про облікову політику ( додаток 2 )

     Зміна облікової політики можлива у  випадках, передбачених національними  положеннями (стандартами) бухгалтерського  обліку, у зв'язку зі змінами в  законодавстві, розробкою та застосуванням  нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності. Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства [5, 256].