Розкриття поняття документації

Наприклад, якщо при перевірці органи податкової служби виявили кілька правопорушень, то адміністративне стягнення буде накладатись в межах санкції  за  серйозніше правопорушення. Якщо перевірка проводилась податковою службою та  Пенсійним фондом та при цьому виявлено кілька правопорушень, то до адміністративної відповідальності притягують як податкова служба так  і Пенсійний фонд. Якщо органи, які  проводять перевірку, виявили одне і теж саме порушення, то адмінштраф накладається лише одним органом.

Щодо строків  накладання адмінштрафів, то вони визначені  у ст. 38 КУпАП, яка передбачає, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж  через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення – через два місяці з дня його виявлення.

Відповідно до листа ДПАУ від 22.03.1994 р. № 04-115/10-1018 до перших відносяться правопорушення, які мають разовий характер (несвоєчасне  подання декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежі до бюджету та державних  цільових фондів тощо). До триваючих правопорушень відносять порушення, які відбуваються протягом певного періоду (відсутність бухгалтерського обліку об’єктів оподаткування, ведення його з порушенням встановленого порядку, інші правопорушення пов’язані з обчисленням податків, платежів і внесків, встановити які можна лише під час документальної перевірки на підставі первинних документів). 

Кримінальна відповідальність.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке  містить склад злочину, передбаченого  Кримінальним Кодексом України від 05.4.2001 р. № 2341-ІІІ (далі - ККУ). Особа вважається невинною у вчинені злочину і  не може бути піддана кримінальному  покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено  обвинувальним вироком суду.

Найчастіше підставою  для порушення кримінальні справи проти головних бухгалтерів  є  порушення за такими статтями ККУ:

-          212 “Ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів”;

-          212*1 “Ухиляння від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;

-          364 “Зловживання владою або службовим  становищем”;

-          366 “Службове підроблення”;

-          367 “Службова недбалість”. 

Ухиляння від  сплати податків, зборів інших обов’язкових платежів, страхових внесків на загальнообов’язкове  державне пенсійне забезпечення (ст. 212, 212*1 ККУ) передбачає кримінальну відповідальність лише тоді, коли воно вчинене умисно. Згідно зі ст. 24 ККУ прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала їх суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Особа, яка вперше вчинила ухилення від сплати податків, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення  її до кримінальної відповідальності сплатила податки, а також відшкодувала шкоду заподіяну державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ) – це умисне, з корисливих мотивів  чи інших особистих інтересах, використання службовою особою влади або службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду  охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або  державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. 

Стаття  366 ККУ  передбачає покарання за службове підроблення, тобто внесення службовою особою завідома неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також  складання та видача завідома неправдивих  документів.

За ст. 367 ККУ  передбачається відповідальність за службову недбалість -  невиконання або  неналежне виконання службовою  особою  своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам  окремих громадян, або державним  чи громадським інтересам.

У ККУ під  поняттям “службова особа” мають  на увазі осіб, які постійно чи тимчасово  здійснюють функції представників  влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, установах  чи організаціях, незалежно від форм власності посади, пов’язані з  виконанням  організаційно розпорядчих  чи адміністративно-господарських  обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальними повноваженнями.

Розмір кримінальної відповідальності  за здійснене  правопорушення залежить від мінімальної  величини суми податків, що приховується від оподаткування, а також від  розміру шкоди заподіяної правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським  інтересам, або інтересам юридичних  осіб. 

2.2. Призначення і  функції бухгалтерської  служби

У сучасних умовах господарювання роль бухгалтера на підприємствах  постійно зростає, оскільки розширюється перелік його функцій. З облікового працівника, який займається рознесенням  даних первинних документів на рахунки  бухгалтерського обліку для складання  звітності, він поступово перетворюється на "радника" керівника практично за всіма питаннями діяльності підприємства. Жодне управлінське рішення не обходиться без інформації головного бухгалтера щодо його ефективності, можливих економічних і податкових наслідків. ⁸

Таким чином, роль бухгалтера на сучасному підприємстві не обмежується відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку та складанням звітності, а передбачає також надання допомоги керівництву  під час розв'язання проблем управлінського характеру.

Бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером  є одним з провідних підрозділів  управлінської структури підприємства, яка забезпечує формування повної і  достовірної інформації про результати діяльності та майновий стан підприємства, необхідної для прийняття ефективних рішень, здійснення контролю за використанням  матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і попередження негативних явищ у  господарській діяльності.

Для виконання  контрольних функцій працівники бухгалтерської служби наділяються  відповідними правами, яких немає у  працівників інших підрозділів  підприємства. Так, без підпису головного  бухгалтера або уповноваженої ним  особи грошові та розрахункові документи  не мають юридичної сили.

У більшості  випадків головним бухгалтером попередньо переглядаються і візуються договори, які укладаються підприємством  на виконання сторонніх робіт  і послуг, постачання та відпуск  товарно-матеріальних цінностей тощо.

Працівники бухгалтерської служби здійснюють контроль за діяльністю матеріально-відповідальних осіб, перевіряють  їх звітність, беруть участь в інвентаризації цінностей. На обліковий підрозділ  покладається обов'язок не лише здійснювати  контроль за правильністю оформлення первинних документів, а й за відповідність  їх змісту чинному законодавству.

     Облікові  працівники відповідають за збереженість бухгалтерської документації на всіх етапах документообороту, за своєчасність представлення бухгалтерської звітності  відповідним користувачам. Вказівки та розпорядження головного бухгалтера в межах його компетенції є обов'язковими для виконання всіма працівниками й структурними підрозділами підприємства.

     Неухильне виконання всіх вимог головного  бухгалтера щодо дотримання правил ведення  бухгалтерського обліку повинен  забезпечити керівник підприємства. Права та обов'язки бухгалтера визначаються під дією наступних факторів:

     => практично кожен бухгалтер (крім  бухгалтерів, які працюють за  цивільно-правовими договорами) є  найманим працівником, тобто знаходиться  у трудових відносинах з роботодавцем. Основні обов'язки бухгалтера передбачено на законодавчому рівні, зокрема, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Організація облікової  політики на фірмі 
 

     Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності. Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

     Головне призначення облікової політики — установити найвигідніші для конкретного підприємства методи обліку та на їх підставі скласти фінансову звітність, що відповідає встановленим П(С)БО 1 якісним характеристикам⁹.

     Право суб’єкта господарювання встановлювати  облікову політику на свій розсуд регламентовано п. 5 ст. 8 Закону «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цим же пунктом Закону визначено, що підприємство самостійно:

     - обирає форму бухгалтерського  обліку як певну систему регістрів  обліку, порядку і способу реєстрації  та узагальнення інформації в  них з дотриманням єдиних засад,  установлених Законом про бухоблік, виходячи з особливостей своєї діяльності та технології обробки облікових даних;

     - розробляє систему і форми  внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю  господарських операцій, визначає  права працівників на підписання  бухгалтерських документів;

     - затверджує правила документообігу  і технологію обробки облікової  інформації, додаткову систему рахунків  і регістрів аналітичного обліку;

     - може виділяти на окремий баланс  філії, представництва, відділення  та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський  облік, з наступним включенням  їх показників до фінансової  звітності підприємства.

Питання встановлення облікової політики на підприємстві належать до компетенції  його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, а про принципи її формування та вимоги, що до неї висуваються, поговоримо далі. 

     При формуванні (виборі) облікової політики передбачається, що:

     - активи і зобов’язання кожного  підприємства, що розглядається  як юридична особа, існують  відокремлено від активів та  зобов’язань як його власників,  так і сторонніх цьому підприємству  осіб, у зв’язку з чим майно  і зобов’язання власників та  інших господарюючих суб’єктів  не повинне відображатися у  фінансовій звітності такого  підприємства (принцип автономності або майнової відокремленості);

     - діяльність підприємства триватиме  в подальшому, і саме виходячи  з цього припущення оцінюються  активи та зобов’язання підприємства, тобто в підприємства відсутні  наміри ліквідації або суттєвого  скорочення діяльності (принцип безперервності діяльності);

     - прийнята підприємством облікова  політика застосовується постійно (від одного звітного року до  іншого) (принцип послідовності застосування облікової політики). Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

     - діяльність підприємства для  цілей складання фінансової звітності  розподіляється на певні періоди  часу (принцип періодичності).

     Пункт 23 П(С)БО 1 прямо приписує підприємству висвітлювати облікову політику шляхом опису: - принципів оцінки статей звітності;

     - методів обліку за окремими статтями звітності.

     Отже, основна інформація, яку повинна  містити облікова політика, — це опис принципів статей звітності  підприємства та вибір одного з можливих методів обліку, передбачених П(С)БО, яких потрібно дотримуватися, щоб скласти фінансову звітність.