Особливості проведення внутрішнього контролю в акціонерних підприємствах

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни «Внутрішньо-господарський контроль»

на тему: «Особливості проведення внутрішнього контролю в акціонерних підприємствах» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

             Виконав: студентка Бабченко А. П.

                       група   ОА-81

                                                                             Перевірив: ст. викл.

                                Винниченко Н. В.  
 
 
 
 

Суми  – 2011

     Формами фінансово-господарського контролю є  попередній, поточний і наступний  контроль. Критерій розмежування цих  форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами  формування й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів.

     Відповідно  до пункту 5.1.1. рішення Державної  комісії з цінних паперів від 11.12.03 №571 до організаційної структури  системи внутрішнього контролю товариства входить служба внутрішнього аудиту, яка повинна здійснювати поточний контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства. Служба внутрішнього аудиту повинна відповідати за своєчасне виявлення та запобігання відхиленням, які перешкоджають законному та ефективному використанню майна та коштів товариства. Зокрема, до компетенції служби внутрішнього аудиту повинні належати повноваження щодо:

     - контролю за організацією та функціонуванням системи бухгалтерського обліку;

     - контролю за відповідністю даних бухгалтерського обліку фактичній наявності активів, їх належним збереженням;

     - експертизи фінансової та операційної діяльності;

     - підготовки оглядів діяльності товариства та розробки рекомендацій щодо підвищення її ефективності. Зазначене рішення має рекомендований характер.

     Як  свідчить світова практика, підрозділ внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту), зокрема ревізійної роботи, повинен займатися оцінкою функціонування системи внутрішнього контролю, виявленням ризиків.

     Система внутрішнього контролю є важливим елементом  загальної структури управління акціонерним товариством. Вона дозволяє керівництву шляхом здійснення нагляду, перевірок і стеження за його фінансово-господарською діяльністю переконатись, що остання проходить у відповідності до розробленої стратегії розвитку, прийнятої керівництвом маркетингової політики, інструкцій, інших нормативних документів та вимог діючого законодавства. Для акціонерів та потенційних інвесторів внутрішній контроль виступає гарантією збереження та ефективного використання інвестованих коштів [3].

     Мета  внутрішнього контролю полягає у своєчасному виявленні та запобіганні невиправданим відхиленням, які перешкоджають раціональному використанню майна та коштів товариства, ідентифікації і усуненні „слабких місць” в системі управління, пошуку шляхів оптимізації господарських рішень структурними підрозділами та на рівні товариства в цілому, оцінці виконання управлінських рішень тощо.

     Аналіз  роботи діючих служб внутрішнього контролю окремих акціонерних товариств  показує, що використовувані ними методи і процедури не забезпечують належний контроль за діяльністю осіб, які розпоряджаються отриманими товариством інвестиціями, та надійний захист майнових інтересів інвесторів. Отже, на даному етапі розвитку економіки потребують перегляду і уточнення питання теоретичного, методичного та організаційного характеру внутрішнього контролю.

     При  проведенні аудиту акціонерних товариств необхідно, з одного боку,  дотримуватися загальноприйнятих методів та методичних прийомів, а з іншого враховувати особливості створення та функціонування товариств.        

 Вимогами  ДКЦПФР [5] визначено перелік питань, які повинні бути перевірені  аудитором, але методика проведення  аудиту повинна відповідати Міжнародним  стандартам.

     Для ефективного управління діяльністю товариства вище керівництво підприємства, як правило, створює відділ внутрішнього аудиту, який є незалежним від менеджменту товариства та підпорядковується безпосередньо акціонерам.

     Основними завданнями аудиту є:

-        перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснених фінансово-господарських операцій чинному законодавству;

-        виявлення та попередження порушень у фінансово-господарській діяльності;

-         оцінка ефективності внутрішнього контролю. [4]

     Однією з найбільших проблем, яка впливає на незалежність суджень аудиторів, є те, що думка аудитора все-таки залежить від одержаних гонорарів. Теоретично аудитор повинен в першу чергу, забезпечувати достовірною інформацією акціонерів (власників) товариства. Оскільки він, в основному, перевіряє фінансову звітність і процедури, які готуються менеджментом товариства, аудитор є важливою інформаційною зв'язковою ланкою між виконавчим органом і наглядовою радою. Але, як правило, на практиці роботу аудитора оплачує голова правління, який від імені товариства підписує договір про надання аудиторських послуг. І часто аудитор змушений видавати саме такий висновок про фінансово господарську діяльність товариства, який задовольняє його керівництво. При цьому деяка інформація може бути прихованою від акціонерів.

     Потреба у внутрішньому контролі виникла  із зростанням розмірів організацій  разом з ускладненням завдань  керівників і необхідністю делегувати повноваження. Для будь-якого підприємства важливо, щоб усі його складові частини функціонували безперебійно. Тобто, щоб виконавці знали, чого від них очікують і робили все, що вимагається, щоб результати праці окремих людей перевірялися, а випадкові помилки виявлялися; делегування повноважень не призводило до несанкціонованих дій; активи підприємства використовувалися раціонально і не розкрадалися; документи і звіти відображали реальність.

      Однією  із найважливіших особливостей в  управлінні акціонерним товариством  є ієрархічність у побудові структури  управління. Досвід організації контролю в системі управління підприємством засвідчує, що найбільш досконалою серед лінійних органів контролю є спеціалізована служба контролю, виділена в окремий структурний підрозділ. Такими можуть бути, окрім ревізійної комісії, відділ внутрішнього аудиту, група контролю, інвентаризаційне бюро.

     На  противагу вітчизняному досвіду внутрішній аудит є широко розповсюдженим у європейських країнах та США, де створено спеціальний Інститут внутрішнього аудиту. У зарубіжних країнах внутрішній аудит вважають важливим та необхідним елементом управлінського контролю, який здійснюється в інтересах самого підприємства. Основне завдання, яке вирішують внутрішні аудитори - це надання кваліфікованої допомоги персоналу підприємства найбільш ефективно та якісно виконувати свої функціональні обов'язки.

     У внутрішніх документах товариства важливо  чітко визначити статус та повноваження служби внутрішнього   аудиту,   оскільки,   з   одного   боку, для того, щоб служба внутрішнього аудиту могла ефективно виконувати свої завдання, її працівники повинні мати доступ та досконало розуміти операційні процеси, які відбуваються в товаристві.

     В основному на внутрішній аудит покладаються функції перевірки і оцінки ефективності механізмів системи внутрішнього контролю підприємства, складовою частиною якої він є.

     Система внутрішнього контролю - це сукупність політики і процедур, прийнятих керівництвом економічного суб'єкта з метою забезпечення організованого й ефективного ведення   господарської   діяльності,   що   включає суворе дотримання вимог і політики керівництва, збереження активів, попередження і виявлення випадків обману та шахрайства, точність і повноту облікових записів, а також своєчасну підготовку надійної фінансової інформації [3].

     Система внутрішнього контролю дає змогу регулювати діяльність підприємства з метою забезпечення: точності ведення бухгалтерського обліку, достовірності внутрішньої інформації (зокрема, фінансової), ефективності управління, уникнення збитків, виконання    певних зобов'язань    (фінансових, соціальних).

     Контроль можна вважати тільки в тому випадку ефективним, коли його результати дозволяють попередити виникнення незапрограмованих і небажаних ситуацій в діяльності підприємства, а також з опередженням виявити відхилення до того часу, як вони могли спровокувати виникнення чи підвищення фінансових ризиків. А тому важливо оцінити ці результати з точки зору відповідності їх стратегічним цілям підприємства. Для того, щоб результати можна було б оцінити з найвищим рівнем ефективності, слід використовувати вимірники, що, в основному, формують результат.

     Виходячи  із потреб управлінця в отриманні  об’єктивних і якісних результатів  контролю, пропонується складати аналітичні таблиці (Реєстри результатів контролю), які дають можливість систематизувати, узагальнювати матеріал, що вивчався, і подавати його в зручній формі.

     На  практиці значна кількість внутрішніх систем контролю підприємства розвивалась протягом тривалого періоду часу, пристосовуючись і коригуючись відповідно до змін комерційної діяльності, створення інформаційних технологій, щоб задовольнити вимоги ринку, який постійно змінюється. Значна кількість механізмів контролю були    неофіційними,    оскільки    вони    не    були існують різні думки з приводу того, з яких елементів складається система внутрішнього контролю. Найбільш поширеною є думка, що структура внутрішнього контролю може бути розподілена на три складові: закріплені зареєстрованими процедурами. Проте все більше зарубіжних і вітчизняних підприємств офіційно визначають усі ділові операції, чітке формулювання покладених на працівників обов'язків, а також єдину стандартну форму ведення документації в межах усього підприємства (організації).

     Такі  офіційні процедури фіксуються при  складанні посадових інструкцій та закріплюються внутрішніми розпорядчими документами. У результаті цього внутрішній аудитор у більшості випадків має затверджений стандарт процедур своєї діяльності або інструкцію, дотримання яких є обов'язковим.

     У процесі виконання своїх функцій  і реалізації наданих повноважень  внутрішні аудитори можуть здійснювати  різноманітні типи аудиту:

     Фінансовий  аудит. Традиційно фінансові перевірки  здійснюються зовнішнім аудитором, оскільки вони призначені для підтвердження фінансової звітності.

     Системний аудит передбачає огляд та оцінку механічних і комп'ютерних систем, за допомогою яких підприємство регулює  і контролює свою діяльність.

     Аудит управління. При здійсненні цього  типу внутрішнього аудиту досліджуються такі аспекти контролю управління: організація і структура,

планування  розподілу і використання ресурсів, ефективність використання інформації в процесі управління, здійснення поточного контролю ефективності, комунікаційні       взаємозв’язки       в       процесі управління, планування та узгодження дій.

     Операційний аудит. Він полягає в огляді і  оцінці підприємства (або окремого його підрозділу) з метою визначення ефективності його діяльності, що відображається у Звіті про фінансові результати підприємства.

     Отже, суть внутрішнього аудиту полягає у  визначенні надійності, своєчасності й об'єктивності інформації про діяльність підприємства, окремих його підрозділів.

 

Список використаних джерел

1. Вимоги державної комісії з цінних паперів і фондового ринку до аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів): Зате, рішенням ДКЦПФР від 19.03.97 №5.

2. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. // Голос України. -1993. - 29 травня зі змінами і доповненнями.

3. Кузик Н.П. Організація внутрішнього контролю в акціонерному товаристві// Економіка АПК. - 2004. - № 6. – С. 97 – 101.

4.  Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: Видання 2004 року. / Пер. з англ. мови 0. В. Селезньов, О. Л. Ольховікова, О. В. Гик, Т. Ц. Шарашидзе, /І. Й. Юрківська, С. О. Куликов. - К: ТОВ „ІАМЦ АУ „СТАТУС", 2004. -1028 с.