Особливості бухгалтерського обліку на малих підприємствах

     Статтею 42 Конституції України закріплено право кожного громадянина займатися підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом.

     Підприємництво  — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

     Господарський кодекс України визначає що «усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності...»

     Починаючи з 1 січня 2000 р. усі підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.

     До 1 січня 2000 р. бухгалтерський облік регламентувався спеціальними нормативними документами, і запитань у малих підприємств практично не виникало, хоча спрощена система оподаткування, що використовувалась ними, мала значні недоліки. Через надмірну узагальненість облікових регістрів, Плану рахунків і фінансової звітності, фінансовий стан підприємства визначити було важко, а вести економіко-аналітичну роботу практично неможливо.

     Реформування  бухгалтерського обліку та звітності, з одного боку, розв'язало деякі проблеми, з іншого — поставило багато запитань перед вітчизняними підприємствами, серед яких і суб'єкти малого підприємництва. У процесі проведення реформи змінилися не тільки План рахунків, порядок відображення в обліку господарських операцій та процесів, фінансова звітність, а й передбачається також зміна ставлення до бухгалтерського обліку, повернення до нього аналітико-управлінської функції, надання бухгалтеру значної свободи дій та одночасно з цим — збільшення його відповідальності.

     З метою полегшення обліку на малих підприємствах наказом Міністерства фінансів України від 19 квітня 2001 р. № 186 був затверджений спрощений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій суб'єктів малого підприємництва, хоча малі підприємства на власний розсуд вирішують, яким Планом рахунків користуватись — загальним чи спрощеним.

     Після реформування бухгалтерського обліку, змін порядку формування доходів, витрат, фінансових результатів і структури фінансової звітності малих підприємств, впровадження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку для малих підприємств виникла необхідність переглянути і регістри, де б систематизувалась і узагальнювалась інформація про господарські операції таких суб'єктів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 р. № 422 «Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами». Ці Методичні рекомендації спрямовані на забезпечення ведення бухгалтерського обліку в регістрах із застосуванням спрощеного Плану рахунків і спрощених процедур визначення витрат діяльності, що містяться у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва».

     Стандарт  встановлює зміст і форму фінансової звітності суб'єкта малого підприємництва. У складі Балансу — форма 1-м і Звіту про фінансові результати — форма 2-м та порядок заповнення її статей.

     Строки  та порядок подання фінансової звітності малими підприємствами відповідним контролюючим органам встановлені «Порядком подання фінансової звітності», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419, зі змінами та доповненнями, оскільки дія цього Порядку поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності.

     Існує низка нормативних документів, що регулюють питання складання  та подання звітності суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва», зі змінами і доповненнями, від 28 червня 1999 р. № 746/99 є основним нормативно-правовим актом, який регулює питання переходу та функціонування суб'єктів малого підприємництва у спрощеній системі. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності була також передбачена законом України «Про державну підтримку суб'єктів малого підприємництва» від 19 жовтня 2000 р. № 2063-ІП, в рамках національної програми сприяння розвитку малого бізнесу.

     Нормативне  регулювання обліку і звітності  платників єдиного податку забезпечується такими стандартами бухгалтерського обліку і звітності:

     1 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

     2 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»;

     3 П(С)БО 7 «Основні засоби»;

     4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»;

     5 П(С)БО 9 «Запаси»;

     6 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»;

     7 П(С)БО 11 «Зобов'язання»;

     8 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»;

     9 П(С)БО 15 «Дохід»;

     10 П(С)БО 16 «Витрати»;

     11 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»;

     12 П(С)БО 26 «Виплати працівникам»;

     13 П(С)БО 27 «Діяльність , що припиняється» тощо.

     Існує достатня кількість міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що регулюють зазначені питання, серед них можна виділити:

     1 МСБО 1 «Подання фінансових звітів»;

     2 МСБО 2 «Запаси»;

     3 МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках»;

     4 МСБО 10 «Події після дати балансу»;

     5 МСБО 16 «Основні засоби»;

     6 МСБО 18 «Дохід»;

     7 МСБО 19 « Виплати працівникам»;

     8 МСБО 26 «Облік та звітність програм пенсійного забезпечення»;

     9 МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства»;

     10 МСБО 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції»;

     11 МСБО 38 «Нематеріальні активи» тощо.

     Нормативні  документи спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності:

     1 Наказ ДПАУ від 28 лютого 2003 р. № 98 «Про затвердження форми Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою та Порядку його складання», зі змінами та доповненнями;

     2 Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності затверджений наказом ДПАУ від 13 жовтня 1998 р. № 477,

     3 Порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою, затверджений наказом ДПАУ від 12 жовтня 1999 р. № 553 тощо.

     Малі  підприємства в своїй діяльності керуються не лише спеціальними нормативними актами, а й багатьма іншими документами, призначеними для ведення обліку та складання звітності всіма суб'єктами господарювання. Крім уже розглянутих законодавчих актів раніше, найбільш часто вживаними були і є:

     1  Закон України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 18 травня 2005 р.;

     2  Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР, зі змін, та доп.;

     3  Закон України «Про податок на додану вартість» в ред. від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР, зі змін, та доп.;

     4  Закон України «Про оплату праці» від 20 березня 1995 р. № 108 зі змін, та доп.;

     5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88;

     6  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637;

     7  Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69, зі змін, та доп.;

     8 Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. № 135, зі змін, та доп., та багато інших.

     Було  б доцільним ухвалення єдиного комплексного закону щодо діяльності малих підприємств, у якому були б зазначені теоретико-правові засади функціонування малих підприємств, поданий перелік заходів державної підтримки малого підприємництва, запропоновані декілька зручних форм ведення бухгалтерського обліку та складання звітності, а також запроваджена не обтяжлива і справедлива система оподаткування доходів малих підприємств.

     Проект Закону України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» прийнято і, на жаль, він не дає можливості полегшити працю бухгалтерів малих підприємств і не дає змоги уникнути розбіжностей між вимогами законів та нормативно-правових актів. На сьогодні  діє Податковий Кодекс України який був направлений на вдосконалення податкової системи. В ньому знайшли своє відображення зі змінами Закони України які вже втратили чинність. З появою Податкового Кодексу з’явилось досить багато додаткових суперечливих питань які потребують пояснень. 

     3 Форми бухгалтерського обліку, план рахунків для малих підприємств 

     Відповідно  до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» малі підприємства мають право самостійно обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них. При цьому мають дотримуватися єдиних засад бухгалтерського обліку.

     Вибір форми бухгалтерського обліку є  одним із заходів щодо організації  бухгалтерського обліку, тому на зміну "Вказівкам про склад та порядок  заповнення облікових регістрів малими підприємствами", які затвердженні були наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 1996 р. №112, запропоновано Методичні рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 р. № 422, які призначені для ведення регістрів бухгалтерського обліку юридичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності будь-якої організаційно правової форми та форми власності з ознаками малих підприємств, а також юридичними особами (крім бюджетних установ), що не займаються підприємницькою діяльністю.

     Методичні рекомендації спрямовані на систематизацію в регістрах бухгалтерського  обліку методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань і факти фінансово-господарської діяльності малих підприємств з метою накопичення даних і складання фінансової звітності.

     Регістри  бухгалтерського обліку мають складатися малим підприємством щомісяця. Підставою для записів у регістрах є первинні документи про факти господарських операцій, що ведуться в тій сумі, яка зазначена у первинних документах, тобто в гривнях і копійках.

     Господарські  операції заносяться до регістру бухгалтерського обліку за той місяць, у якому вони відбулися. Дані регістрів бухгалтерського обліку використовуються для складання фінансової звітності, заповнення інших форм звітності.

     Методичні рекомендації передбачають два варіанти ведення регістрів:

     а) проста форма бухгалтерського обліку;

     б) спрощена форма бухгалтерського обліку (форма бухгалтерського обліку з використанням (веденням) регістрів майна малого підприємства).

     Проста  форма бухгалтерського обліку передбачає використання Журналу обліку господарських операцій. Проста форма бухгалтерського обліку застосовується малими підприємствами з незначним документообігом, що здійснюють діяльність з виконання не матеріаломістких робіт і послуг.