Особливості побудови обліку праці та її оплати СМП

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра бухгалтерського обліку

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Організація обліку в суб’єктах малого підприємництва»

(МОДУЛЬ II)

на тему:

«Особливості побудови обліку праці та її оплати СМП»

Виконала:

Студентка групи Б 5/3

Христинюк О. С.

Перевірив:

Кузьома В. В.

Миколаїв 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Особливості організації обліку праці та заробітної плати на малих підприємствах…......................................................................................................4

2. Особливості синтетичного та аналітичного обліку розрахунків за заробітною платою суб’єктів малого підприємництва…………………………8

              ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Здійснення економічної реформи за умов переходу до ринкової економіки,  реформування бухгалтерського обліку в Україні вимагають удосконалення організації обліку оплати праці на малих підприємствах.  Актуальність розгляду цього питання зумовлена певною зміною нормативної й документальної бази оплати праці на підприємствах і підприємницьких структурах.  На сьогодні спостерігається велика диференціація заробітної плати між окремими соціальними групами. Заробітна плата перестала бути стимулювальним фактором,  що ускладнює проведення мотивувальної політики.

Вимогами до формування обліку заробітної плати є визначення завдань,  системи показників, документації й системи рахунків. Отже, головні завдання обліку праці й заробітної плати –  забезпечення контролю  (самоконтролю)  за дотриманням кількісного складу працівників, використанням робочого часу й додержанням трудової дисципліни; визначення відпрацьованого часу та виробленої продукції,  контроль за виконанням норм виробітку, обчислення заробітної плати кожному працівникові,  розподіл нарахованої заробітної плати за напрямами витрат;  ведення розрахунків з працівниками підприємства стосовно заробітної плати,  з бюджетом щодо утриманих податків і органами соціального страхування стосовно відрахувань по єдиному соціальному внеску, забезпечення контролю (самоконтролю) за витратами фонду оплати праці, складання звітності тощо [1].

1. Особливості організації обліку праці та заробітної плати на малих підприємствах

За сучасних умов розвитку суспільства питання оплати праці дедалі більше привертають увагу, зокрема на підприємствах малого бізнесу, з метою забезпечення повної зайнятості і збереження чисельності працюючих.

Заробітна плата як переважна частина всіх доходів населення відіграє центральну роль у реалізації ринкових відносин і тим самим виступає найважливішим елементом відтворення суспільного продукту, одним із головних чинників ефективності економиш та її зростання.

Витрати на оплату праці як складові собівартості впливають на результати фінансово-господарської діяльності малого підприємства. За нормальної організації виробничого процесу збільшення цих витрат свідчить про підвищення якості продукції, рівня продуктивності праці та доходу.

На сьогодні Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № Ю8/95-ВР визначає найбільш повно економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами усіх форм власності і спрямовані на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати [2].

На кожному малому підприємстві ведеться облік особового складу з використанням таких первинних документів:  наказів про приймання на роботу, про переведення на іншу роботу, про надання відпустки, про припинення трудового договору (контракту). Дані про кожного працівника фіксують в його особовій картці або особовому листку. Відповідно в бухгалтерії відкривається особовий листок, де фіксують усі нарахування та утримання з заробітної плати.

Для обліку відпрацьованого часу малі підприємства використовують наступні типові форми первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі:

П-1 - наказ про прийом на роботу;

П-2 - особова картка;

П-3 - особова картка фахівця;

П-6 - наказ про відпустку;

П-12 - табель обліку робочого часу та розрахунку заробітної плати.

У відповідності з діючими нормативними актами трудовий колектив малого підприємства самостійно визначає у колективному договорі форми і систему оплати праці своїх працівників, керуючись діючими тарифними ставками і посадовими окладами, іншими умовами оплати праці, без обмеження розміру виплат кожному окремому працівникові.

Працівникові, який працює за договором підряду, щомісячно повинні виплачувати заробітну плату, розмір якої обумовлений у трудовій угоді, - як правило, у вигляді окладу, що не залежить від розміру фонду оплати праці.

Особи, що працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Оплата праці працівника проводиться у формі щомісячної заробітної плати і премій за кінцевим результатом. Рівень мінімальної ставки на підприємстві не може бути нижче державного, але може перевищувати його при додержанні норм і гарантій, передбачених законодавством: При цьому такий рівень фіксується в колективному договорі та є підставою для розроблення тарифних ставок і окладів з урахуванням кваліфікації працівників, видів і складності робіт.

В основу організації заробітної плати в малих підприємствах покладено три взаємозалежні елементи:

- тарифну систему;

- нормування праці;

- форми оплати праці (відрядна, погодинна).

Кожна з цих форм має свої системи, пов'язані з матеріальним заохоченням; кількісні і якісні показники (погодинна проста, погодинна преміальна, відрядна проста, відрядна преміальна). Система оплати праці регулюється Кодексом законів про працю (КЗпП) та системою угод, що укладаються на відповідних рівнях: колективний договір та індивідуальний трудовий договір, галузева (регіональна угода), генеральна угода.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108) [2].

Заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Так, для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розписом), про присвоєні розряди (на підставі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць).

При нарахуванні основної заробітної плати працівникам, яким встановлена відрядна оплата праці, крім табеля, необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи.

Додаткова заробітна плата  - це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Основна і додаткова оплата праці становлять фонд оплати праці.

В обліку праці і заробітної плати важливе місце займає правильне обчислення середньої заробітної плати. При обчисленні середньої заробітної плати необхідно керуватися постановою КМУ "Про порядок обчислення середньої заробітної плати", затвердженою 8.02.1995 р. № 100 [3]. 

Розрахунок середньої заробітної плати проводиться в таких випадках: при наданні щорічної відпустки, додаткової відпустки або при виплаті компенсації за невикористану відпустку.

Для визначення оплати за час відпустки суму заробітної плати за 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) ділять на кількість календарних днів у взятому для розрахунку періоді (за винятком святкових і неробочих днів згідно із законодавством - на сьогодні їх є 10 днів) і одержаний середній денний заробіток множать на кількість календарних днів, що припадають на період відпустки. Згідно із Законом України "Про відпустки" строк щорічної основної відпустки повинен бути не менше 24 календарних днів за відпрацьований рік.

Згідно зі ст. 24 ЗУ "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, зі змінами та доповненнями, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, установлені в колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. Якщо день виплати зарплати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, зарплата виплачується напередодні [2].

За особистою письмовою згодою працівника виплата зарплати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на зазначений ним рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою таких послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

2. Особливості синтетичного та аналітичного обліку розрахунків за заробітною платою суб’єктів малого підприємництва

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом підприємства із оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомоги і т. ін.), а також про розрахунки за не отримані у встановлений термін суми з оплати праці (розрахунки з депонентами) відповідно до Інструкції № 291 здійснюється на пасивному рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" [4].

Облік на даному рахунку ведеться в розрізі наступних субрахунків: 661 "Розрахунки за заробітною платою"; 662 "Розрахунки з депонентами"; 663 "Розрахунки за іншими виплатами".

За кредитом субрахунку 661 відображаються нарахована працівникам підприємства основна і додаткова заробітна плата, премії, інші нарахування, що входять до фонду оплати праці, за дебетом - їх виплата, а також суми утриманих податків, внесків, платежів за виконавчими документами, вартість отриманих матеріалів, продукції і товарів в рахунок заробітної плати і інші утримання з сум оплати праці персоналу.

Субрахунок 662 використовується тільки для відображення розрахунків за не отримані персоналом у встановлений термін суми оплати праці. У такому разі здійснюється запис за дебетом субрахунку 661 і кредитом субрахунку 662. При подальшій виплаті заробітної плати, що була депонована, дебетують субрахунок 662 і кредитують рахунок обліку активів, за допомогою яких погашається заборгованість із заробітної плати.

Субрахунок 663 використовується тільки для відображення розрахунків з персоналом у вигляді допомоги з тимчасової втрати працездатності або часткового безробіття та інших видів оплати праці, які не є заробітною платою.

Розрахунки з персоналом підприємства за іншими операціями, наприклад, за виданими позиками, здійснюється на субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" і/або 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" залежно від виду заборгованості (дебіторської і/або кредиторської).

Аналітичний облік розрахунків з персоналом необхідно вести за кожним працівником, видом виплат і утримань.

При використанні малим підприємством рахунків класу 8 "Витрати за елементами" виникає необхідність в групуванні витрат на оплату праці персоналу у складі елементу "Витрати на оплату праці" на однойменному рахунку 81.

Для цього всі витрати на оплату праці, відображені за кредитом субрахунків 661 і 663, списуються в дебет рахунку 81 "Витрати на оплату праці" в розрізі наступних субрахунків (таблиця 1).

Таблиця 1

Зміст інформації, що узагальнюється на субрахунках рахунку 81 "Витрати на оплату праці"