Аналіз прибутковості та рентабельності діяльності банку

     ЛА  – ліквідні активи: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку та інших банках; короткострокові депозити, які розміщені в Національному банку та інших банках; короткострокові кредити, що надані іншим банкам.

     КЗ  – короткострокові зобов’язання: кошти до запитання; кошти бюджету України; короткострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків; короткострокові депозити інших банків і клієнтів; короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

     Короткострокова ліквідність банку у 2010 році склала 72,85%, а у 2009 – 68,31%. Значення показників досить гарні, відбувається збільшення показника.

     Протягом  2009, 2010 року нормативи миттєвої, поточної та короткострокової ліквідності (внутрішні та встановлені НБУ) були дотримані, показники ліквідності мали задовільні значення, розрив за строками до погашення в цілому перебував у встановлених межах.

     3. Нормативи кредитного ризику

     Розраховуються  та контролюються НБУ щоденно. До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, порук, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені.

     Кредитна  діяльність банків пов’язана з кредитним  ризиком або нездатністю контрагента  виконувати частково або в повному  обсязі свої зобов’язання згідно з  угодою.

     З метою зменшення банківських  ризиків Національний банк встановлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

     1) Максимальний розмір кредитного  ризику на одного контрагента  (Н₇)

     Норматив  максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання  окремими контрагентами своїх зобов’язань.

     Показник  розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань цього контрагента (за мінусом фактично сформованих  резервів) та всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку: 

     З_к – всі зобов’язання одного контрагента:

а) щодо банків-контрагентів: строкові депозити, які розміщені в інших банках; кредити, що надані іншим банкам; сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/ депозитами, що надані іншим банкам; дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками;

б) щодо інших клієнтів (небанківських установ) і фізичних осіб: заборгованість за кредитами; сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами; дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість; заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами місцевих органів виконавчої влади та небанківських установ у портфелі банку на продаж та на інвестиції; акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та фінансових установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал).

     ПЗ_к – позабалансові зобов’язання, що видані банком одному контрагенту: гарантії, акредитиви та акцепти, що надані банком; сумнівні гарантії; зобов’язання з кредитування, що надані банком.

     Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) – 24,87% у 2010 році, знаходиться в межах норми; у 2009 році – 28,42%, регулятивний капітал не зменшувався на суму перевищення (відповідно до постанови від 5.02.2009 року №49 Про окремі питання діяльності банків, регулятивний капітал не зменшується на суму перевищення нормативного значення Н7, якщо перевищення спричинено зростанням курсу іноземних валют за кредитами, наданими до 10 жовтня 2008 року; наступне за розміром кредитного ризику на одного контрагента значення нормативу Н7 складає 24,57%).

     2) Великі кредитні ризики (Н₈)

     Норматив  великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом. Кредитний ризик уважається великим, якщо сума всіх зобов’язань контрагента і всіх позабалансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку. Тобто, якщо значення нормативу Н₇ 0,1, то такий кредитний ризик уважається великим. Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою).

     Норматив  великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих  кредитних ризиків до регулятивного  капіталу банку: 
 

     де  m – кількість контрагентів, які мають розмір кредитного ризику 10 % і більше регулятивного капіталу.

     Якщо  норматив великих кредитних ризиків  перевищує 8-кратний розмір регулятивного  капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н₂) автоматично підвищуються:

     якщо  перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу  адекватності регулятивного капіталу (Н₂) подвоюються,

     якщо  перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н₂) потроюються.

     Норматив великих кредитних ризиків (Н8) у 2010 році становив 191,46%, а у 2009 році – 282,19%. Існує тенденція до зниження.

     3) Максимальний розмір кредитів, гарантій та порук, наданих одному інсайдеру (Н₉)

     Інсайдер  – фізична чи юридична особа, яка  здатна здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку.

     До  інсайдерів фізичних осіб належать:

     а) власники істотної участі;

     б) управлінський персонал банку: перші керівники банку; головний бухгалтер та його заступники; керівники структурних підрозділів банку; члени кредитного комітету; керівники філій; головні бухгалтери філій; працівники внутрішнього аудиту; члени ревізійної комісії;

     в) контролери: особи, які здійснюють зовнішній аудит банку; особа, яка є керівником державних органів, здійснюючих контроль за діяльністю банків;

            г) керівники та контролери споріднених осіб;

     д) асоційовані особи: рідні брати  та сестри, батьки, чоловік, дружина  або повнолітні діти акціонерів банку, які є власниками істотної участі банку.

     До  інсайдерів юридичних осіб належать:

а) власники істотної участі;

б) афілійовані  особи: установа, що має істотну участь у банку; установа, в якій банк є власником істотної участі;

в) споріднені особи: установа, у якій власником істотної участі є особа, яка водночас є власником істотної участі в банку; установа, керівники якої є одночасно керівниками банку;

г) асоційована  особа – юридична особа, в якій керівником є батьки, брати й сестри, дружина, чоловік або діти керівників банку, а також установ – акціонерів банку, які є власниками істотної участі у банку.

      Норматив  максимального розміру кредитів, гарантій та порук, наданих одному інсайдеру, установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об’єктивно.

     Норматив  максимального розміру кредитів, гарантій та порук, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку. 

     З_і – зобов’язання одного інсайдера перед банком: строкові депозити, що розміщені в інших банках; заборгованість за кредитами; сумнівна, пролонгована та прострочена заборгованість за кредитами/депозитами; дебіторська заборгованість та сумнівна дебіторська заборгованість; заборгованість (у тому числі прострочена й сумнівна) за факторинговими операціями, фінансовим лізингом, урахованими векселями, борговими цінними паперами; акції (крім вкладень у статутні фонди інших банків та фінансових установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал);

     ПЗ_і – позабалансові зобов’язання перед банком одного інсайдера: гарантії, поруки, акредитиви та акцепти, що надані банком; сумнівні гарантії та поручительства; зобов’язання з кредитування, що надані банком.

     Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та порук, наданих одному інсайдеру (Н9) у 2010 році становив 0,15%; у 2009 – 0,31%. Значення показника позитивне.

     4) Максимальний сукупний розмір  кредитів, гарантій та порук, наданих інсайдерам (Н₁₀)

     Норматив  максимального сукупного розміру  кредитів, гарантій та порук, наданих інсайдерам, установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

     Норматив  максимального сукупного розміру  кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов’язань усіх інсайдерів перед  банком (за мінусом фактично сформованих  резервів) і 100 відсотків суми позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку. 

     n – кількість інсайдерів, які мають заборгованість перед банком.

     Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) у 2010 році становив 0,38%, у 2009 – 0,77%. У 2010 році начення показника знаходиться в межах норми, тоді як у 2009 році спостерігається перевищення.

     4. Нормативи інвестування

(розраховуються  щоденно, а контроль здійснюється  НБУ за формулою середньоарифметичної  величини за місяць)

     З метою забезпечення контролю за інвестиційною  діяльністю банків, а саме за прямими  інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування.

     Прямі інвестиції банків – це внесення банками  власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи.

     Банки мають право здійснювати прямі  інвестиції (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного  банку, що надається згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими  актами Національного банку.

     Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного  банку, якщо: інвестиція і будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку; юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг; регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим Інструкцією НБУ, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку.

     Банку забороняється інвестувати кошти  в підприємство, установу, статусом яких передбачено повну відповідальність його власників.

     З метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного із здійсненням  інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний банк установив такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н₁₁), норматив загальної суми інвестування (Н₁₂).