Бюджетная политика Украины

    Основні висновки виконаного дисертаційного дослідження полягають у наступному:

    1.Під бюджетною політикою держави доцільно розуміти системну сукупність пріоритетів (національних інтересів), наукових підходів і конкретних заходів щодо цілеспрямованої діяльності держави з регулювання бюджетного процесу і використання бюджетної системи для рішення економічних і соціальних  задач країни.

    2.До інструментів, через які здійснюється бюджетна політика, відносяться: щорічні послання Президента України до Верховної Ради України, Програма економічного і соціального розвитку України, щорічні Бюджетні резолюції Верховної Ради України (з 2003 року – Основні напрями бюджетної політики), закон про державний бюджет, закон про виконання державного бюджету, бюджетні програми всіх рівнів.

    3.Проведений аналіз змісту Бюджетних резолюцій і Основних напрямів бюджетної політики, сутності і числових значень пріоритетів бюджетної політики дозволив виявити  суттєві основні недоліки щодо механізму визначення пріоритетів бюджетної політики.

    4.Методологічним підходом до віднесення цілей бюджетної політики до пріоритетів пропонується такий:  пріоритети бюджетної політики повинні реалізуватися тільки за рахунок бюджетних коштів і мати чіткий орієнтир кількісного характеру.

    5.Виходячи з результатів проведеного аналізу до основних засад визначення пріоритетів бюджетної політики доцільно віднести наступні:

• інформаційно-аналітичне забезпечення аналізу шляхом запровадження системи моніторингу стану соціально-економічного розвитку країни і реалізації бюджетної політики,
• визначення сукупності показників (індикаторів) стану бюджетної сфери, по яких здійснюватиметься аналіз стану бюджетної сфери і рівень реалізації наміченої бюджетної політики,
• аналіз соціально-економічного розвитку країни і стану бюджетної сфери, включаючи реалізацію бюджетної політики, за попередній період ,
• по результатах аналізу - виявлення загроз стану бюджетної сфери і здійсненню бюджетної політики,

    -стратегічне планування  бюджетної політики з врахуванням результатів аналізу соціально-економічного розвитку країни, стану   бюджетної сфери, переліку загроз. В процесі стратегічного планування визначаються пріоритети бюджетної політики, прогнозуються дії чинників і заходів, які забезпечуватимуть реалізацію бюджетної політики і перспектив здійснення самої бюджетної політики через розробку і реалізацію бюджетних цільових програм по кожному пріоритету.

    6.Базуючись на проведеному аналізі були визначені вимоги щодо формування пріоритетів бюджетної політики.

    7.Розроблена в роботі методика надає можливість визначати пріоритети державної бюджетної політики на перспективу. Такими пріоритетами в дисертації визначено:

    1)підтримка підприємництва;

    2)забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів;

    3)державна підтримка переведення економіки на інноваційний шлях розвитку;

    4)суттєве покращання охорони здоров’я.

    8.Програмно-цільовий підхід до визначення пріоритетів бюджетної політики має включати наступні кроки:

    -визначення пріоритетів бюджетної політики,

    -визначення завдань програми на бюджетний період, напрямів і заходів діяльності, які забезпечують реалізацію пріоритетів (на бюджетний період),

    -розрахунки обсягів коштів, потрібних для реалізації сукупності пріоритетів бюджетної політики,

    -порівняння визначених обсягів коштів з можливостями зведеного бюджету країни,

    -визначення відповідальних  органів державної влади за виконання цільових бюджетних програм у вигляді головного розпорядника бюджетних коштів,

    -визначення критеріїв і показників оцінки і аналізу результативності цільової бюджетної програми відносно обсягів витрат, кінцевого результату, ефективності понесених витрат і якості,

    -виділення необхідних для реалізації бюджетних пріоритетів в рамках цільової бюджетної програми фінансових коштів,

    -організація систематичного контролю виконання цільової бюджетної програми по визначених критеріях і показниках оцінки результативності,

    -корегування програми (завдань, заходів, обсягів фінансових ресурсів) в разі відставання від програми.

    9.Обґрунтовано, що проблема узгодження бюджетної та грошово-кредитної політики держави у період їх формування має суттєве значення, оскільки від цього багато в чому залежить і стан вирішення соціальних питань, і ефективний розвиток економіки.

    10.Запропоновано, що у концептуальному плані механізм узгодження бюджетної та грошово-кредитної політики включатиме такі складові:

    1)сукупність засад (пріоритетів, методів, засобів) бюджетної та грошово-кредитної політики;

    2)перелік індикаторів, котрі характеризують відповідно бюджетну й грошово-кредитну політику;

    3)канали прямого і зворотного впливу бюджетної та грошово-кредитної політики, які в якісному плані визначають залежності між ними;

    4)організаційні методи узгодження бюджетної та грошово-кредитної політики.

3.1. Формування бюджетної  політики 

 Формування  надходжень до бюджету та їх використання визначаються бюджетною політикою. Бюджетна політика — це економічна діяльність органів державної влади і державного управління з визначення системи організаційних і методологічних заходів щодо мобілізації фінансових ресурсів їх розподілу і використання у відповідності з потребами соціально-економічного розвитку суспільства. Вона відображає спрямування форм і методів утворення оптимальних обсягів фінансових ресурсів бюджету та їх найефективнішого розміщення і найбільш економного використання. Зміст бюджетної політики відображає такі аспекти функціонування бюджетної системи:

 а) визначення науково обґрунтованої  системи бюджетного регулювання  соціально-економічного розвитку суспільства. Регулятивний процес здійснюється на основі виявлення фактичного рівня розвитку суспільства, аналізу стану економіки і соціальної сфери та стратегічних пріоритетів держави;

 б) виявлення основних джерел мобілізації  і напрямків використання бюджетних ресурсів на довгострокову і короткострокову перспективи. Визначальними вважаються досягнення цілей і завдань, передбачених економічною політикою з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів впливу та можливостей зростання бюджетних ресурсів;

 в) спрямування регулятивних заходів  на вирішення завдань соціально-економічного розвитку суспільства.

 Залежно від характеру завдань і тривалості періоду щодо їхньої реалізації бюджетна політика включає бюджетну стратегію  і бюджетну тактику.

 Бюджетна  стратегія відображає довготривале спрямування бюджетної політики, розраховане на перспективу і передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією держави. Вона включає основні тенденції дієвості бюджетного механізму, розробку концепції формування і використання бюджетних ресурсів, визначення основних принципів організації взаємовідносин між ланками бюджетної системи. Необхідність концентрації бюджетних ресурсів на вирішальних напрямках економічного і соціального розвитку суспільства зумовлює вибір пріоритетних довготривалих цілей і складання загальнодержавних цільових програм у бюджетній політиці.

 Конкретизація бюджетної стратегії у коротких періодах відбувається за допомогою бюджетної тактики. Вона спрямована на вирішення цілей і завдань певного етапу розвитку держави шляхом застосування конкретних способів регулятивних заходів бюджетних взаємовідносин суб´єктів суспільства та здійснення перерозподілу фінансових ресурсів.

 На  відміну від бюджетної стратегії, яка характеризується відносною стабільністю, фінансова тактика відрізняється гнучкістю, що зумовлюється певними змінами соціально-економічного розвитку та застосуванням регулятивних заходів з формування і використання бюджетних ресурсів на певному етапі розвитку суспільства.

 Орієнтація  функціонування бюджетного механізму  на виконання стратегічних завдань визначається бюджетною політикою. її реалізація здійснюється на правовій основі — бюджетному законодавстві. Останнє визначає компетенцію усіх суб´єктів економічної системи щодо їх повноважень і відповідальності у сфері бюджетної Діяльності. На основі чинного законодавства органи виконавчої влади розробляють нормативні акти для практичної реалізації бюджетної політики.

 Основною  метою бюджетної політики є досягнення оптимальності у розподілі валового внутрішнього продукту між галузями економіки, регіонами держави та соціальними групами населення. Економічно обґрунтована бюджетна політика служить базою для забезпечення фінансовими ресурсами зростання економіки, удосконалення її структури, створення належних умов для розвитку підприємницької діяльності суб´єктів господарювання.

 Формування  бюджетної політики відбувається під  впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. До зовнішніх чинників належать економічні взаємовідносини з іншими державами щодо постачання сировини, матеріалів, енергоносіїв, обміну технологіями, рівнем інтеграційних процесів із світовим співтовариством тощо. До внутрішніх чинників належать структура та рівень розвитку економіки, соціальний склад та інтелектуальний рівень населення, рівень його добробуту, стабільність грошової одиниці тощо.

 Науковий  підхід у формуванні бюджетної політики відображає усі чинники, що впливають  на рівень її обґрунтованості і забезпечують належне функціонування бюджетної  системи. Саме формування науково-обґрунтованої фінансової політики сприяє соціально-економічному розвитку суспільства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Система бюджетного регулювання 

      Питаннями бюджетного регулювання опікуються урядовці, вчені, фінансові працівники, навколо цих проблем точаться бурхливі дискусії, здебільшого політичні. Причиною є законодавча невизначеність процедур бюджетного регулювання, нестабільність умов господарювання, кризові явища, які спричиняють хронічну дефіцитність бюджетних ресурсів, постійні зміни у податковому та бюджетному законодавствах. Зрозуміло, що протягом такого незначного часу як 16 років існування української держави неможливо подолати зазначені негативні процеси, які багато в чому успадковані від колишнього СРСР, а кризові явища посилені через його розпад. Триває активний процес формування законодавчої бази, пошук власної моделі побудови бюджетної системи, організації міжбюджетних відносин, які б максимально враховували національні особливості, відповідали визначеним цілям і пріоритетам економічного розвитку.

      Бюджетне  регулювання загалом не слід розглядати лише як діяльність у межах бюджетної системи, пов'язаної з перерозподілом бюджетних ресурсів. Бюджетне регулювання відображає процеси політичного та національного значення, що вирішують загальнодержавні завдання стосовно забезпечення економічного зростання, розвитку продуктивних сил, піднесення рівня добробуту населення, усунення розбіжностей у рівнях розвитку певних територій, фінансового забезпечення місцевого самоврядування, вирішення національних проблем тощо. Усе це надає бюджетному регулюванню виняткове значення та особливе місце у складі міжбюджетних відносин.

      У процесі бюджетного регулювання  вирішується багато завдань, серед  яких основними є:

      досягнення  відповідності між видатками  та доходами всіх бюджетів, тобто їхнє збалансування;

      створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїй території;

      забезпечення  самостійності у використанні додатково  одержаних коштів в процесі виконання  місцевих бюджетів;

      перерозподіл  бюджетних ресурсів між "багатими" й "бідними", у фінансовому розумінні, територіями;

      здійснення  фінансового вирівнювання.

      В межах кожної, навіть незначної за розмірами країни, завжди об'єктивно  існують розбіжності у фінансовому  потенціалі окремих територій, певні  особливості щодо формування дохідної бази бюджетів і можливостей задоволення місцевих потреб. З огляду на це видатки місцевих бюджетів при зіставленні з кількістю населення можуть значно різнитися у розрізі адміністративно-територіальних утворень. Фінансове вирівнювання спрямоване на нівелювання (у певних межах) таких відхилень тому, що їхнє існування створює неоднакові умови для надання гарантованих державою соціальних, адміністративних та інших послуг.