Бюджетная политика Украины

Функція забезпечення існування держави ставить своїм  завданням створення матеріально-фінансової бази функціонування держави; утримання  апарату управління країною, президентської влади, законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних та митних органів, податкової служби. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Бюджет України

3.1 Бюджет-головний фінансовий план України   

Правова характеристика бюджету пов'язана з розглядом його як фінансового плану, що являє собою розпис доходів і видатків основного централізованого фонду грошових коштів держави. Правове регламентування бюджету здійснюється у загальних рисах головним законом — Конституцією і деталізується у бюджетному законодавстві.

З позиції фінансового  плану бюджет держави розглядається  як сукупність Державного бюджету України, Республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів. Державний  бюджет України є фінансовим планом центральних органів влади й управління. Він відображає загальнодержавні потреби в грошових коштах, джерела їх формування, розподіл і перерозподіл. Саме Державний бюджет насамперед характеризує економічну й соціальну політику держави. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети є фінансовими планами регіональних органів представницької та виконавчої влади і відображають їх фінансову діяльність.

Бюджет може складатись у вигляді одного чи кількох  фінансових планів. Нині в окремих  країнах поділ бюджету відбувається за напрямами використання коштів — поточні й капітальні витрати. Відповідно створюються поточний бюджет та бюджет розвитку і розподіляються доходи між ними. Як правило, поточний бюджет забезпечується поточними, насамперед податковими, надходженнями і має бути збалансованим. Бюджет розвитку може бути дефіцитним. Джерелом покриття дефіциту є державні позики, у тому числі цільові. На даний час в Україні бюджет поділяється на дві частини: загальний та спеціальний фонди. До загального фонду відносять кошти, що призначені для реалізації загальних функцій, а до спеціального — кошти, що мають конкретне призначення, у тому числі позабюджетні кошти бюджетних установ та організацій.

В Україні бюджет як фінансовий план певною мірою відрізняється  від бюджету як економічної категорії, оскільки до складу Державного бюджету при затвердженні зараховувалися також фонди цільового призначення. Бюджет як фінансовий план характеризується складом доходів і видатків, які відбивають фінансову діяльність держави, їх структуризація може мати офіційний і науковий характер. Як фінансовий план бюджет не є чимось відокремленим. Він входить як складова до єдиної системи фінансового планування в країні. Взаємозв'язок бюджету з фінансовими планами підприємств, організацій і установ має переважно однобічний характер. Ті з них, що здійснюють діяльність на основі комерційного розрахунку, є платниками податків. У їхніх фінансових планах відбивається балансовий прибуток, сплата податків у бюджет, чистий прибуток і його використання. Податкові взаємовідносини з бюджетом регулюють фінансові плани підприємств і визначають їхні реальні можливості. Підприємства державного сектору економіки, крім сплати податків, можуть отримувати асигнування з бюджету у вигляді державних дотацій і бюджетних кредитів. Такі взаємовідносини теж відбиваються у фінансових планах підприємств і визначають їх фінансовий стан. Нині, з одного боку, стоїть завдання повної ліквідації збитковості і державного дотування підприємств, а з іншого — держава змушена фінансове підтримувати найважливіші галузі і підприємства. Однак з переходом до ринкових відносин бюджет перестав виконувати функцію збалансовування фінансових ресурсів підприємств. Тепер ця функція покладається на кредит, а бюджет може забезпечувати тільки певну фінансову підтримку як за рахунок пільг з оподаткування, так і через виділення асигнувань.

Заклади соціальної сфери, що перебувають на бюджетному фінансуванні, складають фінансовий план у вигляді кошторису доходів  та видатків. У ньому відбиваються бюджетні асигнування, які є головним джерелом фінансового забезпечення. Обсяг видатків залежить насамперед від стану бюджету. В нормальних умовах кошторисне фінансування здійснюється за нормативним методом. Величина нормативів залежить як від реальних потреб у ресурсах, так і від можливостей бюджету — чим кращий стан бюджету, тим більші за розміром норми. Під час фінансової кризи бюджетне фінансування здійснюється на основі комбінованого підходу. Частина видатків, насамперед на заробітну плату, фінансується за встановленими (однак на досить низькому рівні) нормами, частина — виходячи з реальних можливостей бюджету. Упровадження в соціальній сфері елементів комерційного розрахунку шляхом розвитку платних послуг веде до змін у їх фінансовому плануванні і до формування нових взаємовідносин з бюджетом. Бюджетні асигнування є тільки одним із джерел формування доходів, причому їх роль і питома вага поступово зменшуються за рахунок розширення форм і методів фінансової діяльності.

Бюджет як фінансовий план також тісно взаємозв'язаний з іншими ланками державних фінансів — фондами цільового призначення. Частина з них, як уже зазначалося, може безпосередньо зараховуватись до бюджету при його затвердженні, хоча і виконуються вони відособлено. Інші, наприклад Пенсійний фонд, складаються і виконуються окремо. Однак вони теж взаємозв'язані з бюджетом, оскільки можуть мати як цільові надходження коштів з бюджету, так і перерахування до бюджету.

Таким чином, бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу  роль у діяльності держави. Він визначає її можливості і пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує діяльність держави, робить її конкретною і фінансове забезпеченою. 
 

3.2 Механізм формування бюджету і бюджетний процес

Формування Державного та місцевого бюджетів — досить складний і тривалий процес. У зарубіжних державах існує практика складання бюджетів на 3—5 років наперед з відповідним уточненням на конкретний рік, який буде виконуватися.

У Бюджетному кодексі  подано визначення терміна "бюджетний процес"-це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України. Прийняття інших нормативних актів з бюджетних питань, вироблення чіткого механізму збирання і витрачання бюджетних коштів, розмежування бюджетних повноважень між рівнями бюджетної системи, створення ефективного бюджетного контролю та пошук шляхів додаткових бюджетних надходжень — ось основні чинники, які мають бути реалізовані найближчим часом.

Учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним  кодексом, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність. Окремі повноваження учасників бюджетного процесу визначені Конституцією України та іншими правовими актами.

Розглянемо найбільш вагомі повноваження основних учасників  бюджетного процесу.

Президент України:

Підписує Закон  Про Державний бюджет України  на (бюджетний) рік.

У разі незгоди  із Законом про Державний бюджет, прийнятий Верховною Радою, накладає вето.

Вносить в установленому  чинним законодавством порядку зміни  та доповнення до державного бюджету.

Вносить на розгляд Верховної Ради законопроекти, у тому числі в першочерговому порядку, які стосуються бюджетного процесу.

Видає укази, які  можуть регулювати окремі поточні питання, що стосуються бюджетного процесу.

Верховна Рада України.  Розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період з конкретних макроекономічних показників, визначених у Бюджетному кодексі; приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики; розглядає проект бюджету в трьох читаннях;ухвалює Закон про Державний бюджет України;вносить зміни і доповнення в Закон про Державний бюджет України;розглядає та приймає рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України.

Комітет Верховної  Ради з питань бюджету бере участь практично в усіх стадіях бюджетного процесу, а саме:  розглядає і вносить пропозиції стосовно Основних напрямів бюджетної політики;бере участь у підготовці, розгляді, уточненні, узагальненні пропозицій, доповіданні на всіх трьох читаннях проекту Закону про Державний бюджет при його проходженні у Верховній Раді;розглядає звіт про проведені таємні видатки;розглядає ситуації, пов'язані із перевиконанням дохідної частини Державного бюджету;готує співдоповідь, з якою виступає Голова комітету, про виконання Державного бюджету України.

Рахункова палата.Здійснює зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету;після закінчення бюджетного року готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету;здійснює контроль за проведенням таємних видатків;готує співдоповідь, з якою виступає Голова Рахункової палати, — про виконання Державного бюджету.

Кабінет Міністрів  України.Подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;розробляє проект Закону про Державний бюджет;доопрацьовує проект Закону про Державний бюджет України після першого та другого читання у Верховній Раді;приймає рішення про виділення коштів із резервного фонду Державного бюджету;забезпечує виконання Державного бюджету України;подає річний звіт про виконання Державного бюджету Верховній Раді;доводить до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів, текстові статті).

Міністерство  фінансів.Погоджує єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань;розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів;проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів на будь-якій стадії бюджетного процессу;визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів, і розробляє пропозиції щодо проекту Державного бюджету; у період підготовки пропозицій до проекту Державного бюджету розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів;подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабінету Міністрів України;допрацьовує проект Державного бюджету після першого та другого читання у Верховній Раді України;здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу;Міністерство в особі Міністра фінансів затверджує та контролює розпис, за яким виконується Державний бюджет України;здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету протягом поточного бюджетного року;установлює факт перевиконання дохідної частини бюджету;при суттєвому невиконанні (більш ніж 15 %) доходів бюджету готує пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет;здійснює контроль (разом з Рахунковою палатою) за проведенням таємних видатків;доводить до відома Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період;забезпечує опублікування проекту Закону про Державний бюджет, даних про виконання Закону по кварталах і за підсумками року, показників зведеного бюджету, іншої відкритої інформації про виконання Державного бюджету.

Державне казначейство.Визначає (за погодженням із Міністерством фінансів) єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів,фінансових зобов'язань держави;Здійснює операції з коштами Державного бюджету та місцевих бюджетів;здійснює розрахунково-касове обслуговування розпоряджень бюджетних коштів;контролює бюджетні повноваження при зарахуванні, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;веде бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного та місцевих бюджетів;здійснює безспірне списання коштів з рахунків згідно з порядком, установленим Бюджетним кодексом та іншими юридичними актами.

Розпорядники  бюджетних коштів.На підставі плану своєї діяльності розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів чи місцевому фінансовому органові;отримують бюджетні призначення і доводять у встановленому порядку до розпорядників нижчого рівня;головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня;головні розпорядники контролюють хід виконання кошторисів та аналізують ефективність використання бюджетних коштів у розпорядників нижчого рівня.

Національний  банк України .Подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів:

проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний рік;проект кошторису доходів та видатків НБУ на наступний бюджетний рік.

Державні органи місцевого рівня.Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до відома головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів, визначених з урахуванням вимог Бюджетного кодексу.

Рада міністрів  АРК, місцеві державні адміністрації  та виконавчі органи рад готують  проекти рішень про відповідні місцеві  бюджети.

Верховна Рада АРК та відповідні ради затверджують бюджети та звіти про їх виконання.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів.

Перелік стадій бюджетного процесу, конкретні учасники, механізм виконання робіт, контрольні терміни визначені Бюджетним  кодексом України.