Бюджетная политика Украины

Воднораз особисті трудові зусилля кожного громадянина  України є запорукою добробуту  населення всієї держави, а тому бюджетна політика сьогодні — це мистецтво вибору і реалізації через демократичні інститути бюджетних пріоритетів відповідно до наявних фінансових можливостей. В умовах перехідної економіки урядові структури контролюють значні обсяги фінансових ресурсів, використання яких зачіпає інтереси і потреби всього населення, всіх секторів і галузей економіки.

Тому в чинних умовах уряд повинен взяти на себе матеріальне забезпечення людей, які самі неспроможні забезпечити належного рівня власного існування. Зрозуміло, що сьогодні уряд безсилий повністю контролювати економіку, але без компетентної участі держави, її владних структур успішний економічний розвиток і високий добробут неможливі. Для цього необхідно подолати економічну неефективність державного сектору економіки, ліквідувати фінансове марнотратство, призупинити зростання чисельності державного апарату, посилення бюрократичних тенденцій. Не можна миритися з тим, що одним із основних чинників фінансової нестабільності є свавілля і некомпетентність урядових структур.

Необхідно наголосити на майбутнє, що демократія коштує дорого, а тому державу з високим рівнем матеріального становища громадян характеризують такі ознаки:

— значні масштаби перерозподілу  валового внутрішнього продукту через  бюджетну систему;

— соціальний характер видаткової частки бюджетів;

— фінансування інвестицій у людський капітал, тобто в освіту, охорону здоров'я, соціальні компенсації;

— формування бюджетних  доходів переважно за рахунок  прогресивного прибуткового оподаткування  фізичних осіб;

— стримування соціального  розшарування на рівні, що забезпечує соціальну стабільність;

— збільшення доходів  бюджету шляхом постійного зниження ставок оподаткування;

— бюджетне дотування  окремих галузей економіки;

— постійне збільшення обсягів зовнішньої торгівлі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ БЮДЖЕТНОЇ  ПОЛІТИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇЇ РОЗВИТКУ

На сьогоднішній день дана тема є дуже актуальною, оскільки економіка в країні під час  фінансової кризи є нестабільною та слабкою, тому потрібно розробити  нові концептуальні підходи до напрямів та механізмів реалізації бюджетної  політики та перетворити її на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку держави. Держава використовує бюджет для концентрації і цілеспрямованого розподілу фінансових ресурсів для надання суспільних послуг та реалізації загальнодержавних програм. Завдяки цьому уряд може впливати на розвиток суспільного виробництва та створювати стимули для ефективного використання наявних ресурсів. 
Однак вирішення проблеми формування ефективної державної бюджетної політики залишається не комплексним. Це стосується її довгострокового планування і прогнозування, методів визначення пріоритетів, узгодження бюджетної і грошово-кредитної політики держави. 
Чинником, який зумовлює нестабільність в економіці країни є неврегульована бюджетна політика. Слід виходити з того, що основою вирішення фінансових, у тому числі бюджетних проблем держави, головною передумовою соціальної та структурно-інноваційної переорієнтації економіки є першочергове зміцнення фінансів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб та домашніх господарств. Практикою доведено, що без цього будь-які дії правового, економічного чи адміністративного характеру бажаного результату не дадуть. Зрозуміло, що попередня бюджетна політика є згубною і її застосовувати на четвертий квартал 2008 року і у 2009 році – небезпечно. 
Абсолютна більшість світових економік не зможе в найближчі 10–12 місяців дати сигнали росту, і скоріше за все найближчі 12–14 місяців будуть покладені на те, як мінімізувати наслідки світової фінансової кризи на регіональні чи національні економіки[2, с.3]. Тому, коли йде мова про планування бюджету на 2009 рік в Україні, воно повинно бути жорстким, чітким, зрозумілим. Повинні раціонально використовуватися кошти та витрачатися більш продумано з досягненням максимального економічного ефекту. 
Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики – розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів стратегічного та тактичного характеру, які здійснює держава через бюджетну систему. 
Бюджетна політика держави - це діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів. Вона тісно пов’язана з економікою, і може впливати на неї як позитивно, так і негативно. У зв’язку цим держава повинна, формуючи бюджетну політику, зобов’язана дотримуватися таких основних умов: 
- урахування вимог всіх об’єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства; 
- вивчення і врахування попереднього досвіду господарського, фінансового і бюджетного розвитку; 
- вивчення та урахування досвіду інших країн; 
- врахування конкретного етапу розвитку суспільства; 
- дотримання комплексного підходу до розроблення і реалізації заходів бюджетної політики, політики галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо. 
Завданнями бюджетної політики на сучасному етапі є: 
• сприяння процесу збалансованості макроекономічної стабілізації та структурній перебудові економіки, подолання інфляційних процесів; 
• здійснення податкової політики в напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг; 
• здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки в країні; 
• оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування; 
• пошук додаткових джерел доходів бюджету[3, с.22]. 
Виходячи з основних завдань розглянемо завдання бюджетної політики на 2009 рік: 
1. Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи: 
- утримання загального обсягу державного, в тому числі гарантованого боргу, відносно валового внутрішнього продукту на рівні не вищому, ніж у 2008році; 
- визначення дефіциту бюджету на економічно безпечному рівні - не більш як 2 відсотки валового внутрішнього продукту з можливістю додаткового збільшення запозичень в обсязі до 1 відсотка валового внутрішнього продукту на фінансування видатків, пов'язаних із підготовкою та проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; 
- забезпечення збалансованості бюджету Пенсійного фонду України; 
- визначення у Законі про Державний бюджет України на 2009 рік переліку захищених статей видатків соціального характеру. 
2. Підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів. 
3. Покращення матеріального становища та добробуту громадян: 
- встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 
- забезпечення диференціації розмірів пенсій, у тому числі призначених у різні роки; 
- продовження переходу від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики зростання доходів та підтримки незахищених верств населення . 
Пріоритетні завдання податкової політики: 
1. Розроблення та затвердження Стратегії реформування податкової системи України. 
2. Поступове зниження рівня податкового навантаження: 
- розроблення згідно із Стратегією реформування податкової системи України законопроектів стосовно внесення змін до законодавства з питань оподаткування; 
- здійснення кодифікації законів з питань оподаткування шляхом розроблення проекту Податкового кодексу України; 
- зменшення збору з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти. 
3. Розширення бази оподаткування та забезпечення більш справедливого розподілу податкового навантаження: 
- запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість), спрямованого на досягнення соціальної справедливості, ставки якого повинні затверджуватися на регіональному, а надходження в повному обсязі спрямовуватися до місцевих бюджетів; 
- удосконалення системи адміністрування акцизного збору з метою розширення бази оподаткування за рахунок зменшення частки тіньового сектору обігу підакцизних товарів і відповідно наповнення державного бюджету. 
4. Удосконалення системи адміністрування податків. 
5. Посилення боротьби з порушенням митних правил та контрабандою, зокрема шляхом адекватного встановлення митної вартості товарів[1]. 
Основними проблемами при формуванні бюджетної політики є: 
• максимально точне визначення обсягу ВВП, із врахуванням інших макроекономічних показників: рівня інфляції, обсягу виробництва, споживання та нагромадження, 
• впровадження науково обґрунтованих розрахунків дохідної бази бюджету[5, с.29]. 
Бюджет як фінансовий план держави формується під впливом бюджетної і податкової політик. В Україні остання формувалася в умовах надзвичайно жорсткої економічної кризи, що не могло не позначитися на характері змін, оскільки, з одного боку, постійною залишалася проблема мобілізації коштів до бюджету для виконання державою своїх функцій і зобов’язань, а з іншого — об’єктивним був безперервний процес втрати одних джерел фінансових надходжень до бюджету і, у зв’язку з цим, пошуку інших, які б відповідали новій системі господарювання. Це постійно загострювало проблему дефіциту бюджету та методів його фінансування. Крім того, серед принципово нових умов з’явилися такі, які пов’язані з низькою фінансовою й управлінською дисципліною, тінізацією економіки, неефективністю здійснення окремих видів видатків, марнотратством, фактами розкрадання державних коштів. 
Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв’язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик. Часто це призводить до порушення окремих, навіть загальновизнаних принципів фіскальної політики — таких, наприклад, як справедливість, стабільність. Останнього принципу можна і слід дотримуватися тільки певний період часу і відповідно до умов, що склалися в економіці. Для прикладу можна навести сучасну позицію міністра фінансів Німеччини Х. Ейхеля, який заявив, що «...стабільність не є пріоритетом, нам потрібне зростання». У даному випадку йшлося саме про фіскальну стабільність[2, c. 3]. 
Економіка України, як і кожної країни, з тих чи інших причин може опинятися під загрозою різкого зростання інфляції й фінансової нестабільності. Тому ці питання мають постійно перебувати у центрі уваги економічного блоку уряду та Національного банку, а пріоритетні напрями бюджетної політики мають бути реалістичними і збалансованими відповідно до статей закону про Державний бюджет. Для їх визначення, та контролю за їх виконанням, необхідно створення відповідної інформативної бази та здійснення моніторингу виконання бюджету, в першу чергу - в розрізі пріоритетів бюджетної політики, тому що врегульована бюджетна система є запорукою стабільної та розвиненої економіки. 
Література: 
1. Постанова КМУ «Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2009 рік» від 5 березня 2008р. № 160. 
2. Лютий І.О., Демиденко Л.М. Формування бюджетної політики економічного зростання. // Фінанси України. – 2006.-№10.- С. 3; 
3. Алексєєв І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М. Бюджетна система: Навч. посіб.- К.: «Хай – Тек Прес», 2007,-368 с. 
4. Юрій С.І., Федоров В.М. Фінанси. Підручник за ред. Юрія С.І., Федорова В.М. – К.: «Знання», 2008.-611 с. 
5. Фещенко А.В., Проноза П.В., Кузьминчук Н.В. Бюджетна система України. Навч. пос.- К.: «Кондор», 2008.-440 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Табл. 1. Порогові і фактичні значення індикаторів бюджетної сфери України

* - станом на 1.9.2002 р.

** - станом на 1.7.2002 р.

*** - станом на 1.10.2002 р.

    Виходячи з результатів проведеного аналізу до основних засад визначення пріоритетів бюджетної політики доцільно віднести наступні:

• інформаційно-аналітичне забезпечення аналізу шляхом запровадження системи моніторингу стану соціально-економічного розвитку країни і реалізації бюджетної політики,
• визначення сукупності показників (індикаторів) стану бюджетної сфери, по яких здійснюватиметься аналіз стану бюджетної сфери і рівень реалізації наміченої бюджетної політики,
• аналіз соціально-економічного розвитку країни і стану бюджетної сфери, включаючи реалізацію бюджетної політики, за попередній період (з використанням системного і ситуаційного аналізу, SWOT-аналізу),
• по результатах аналізу - виявлення загроз стану бюджетної сфери і здійсненню бюджетної політики,

    -стратегічне планування  бюджетної політики з врахуванням результатів аналізу соціально-економічного розвитку країни, стану   бюджетної сфери, переліку загроз. В процесі стратегічного планування визначаються пріоритети бюджетної політики, прогнозуються дії чинників і заходів, які забезпечуватимуть реалізацію бюджетної політики і перспектив здійснення самої бюджетної політики через розробку і реалізацію бюджетних цільових програм по кожному пріоритету.

    Базуючись на проведеному аналізі, до вимог щодо формування пріоритетів бюджетної політики слід віднести наступні:

    -пріоритети бюджетної політики повинні мати за мету вирішення найскладніших і найгостріших проблем економічного і соціального розвитку країни лише за рахунок бюджетних коштів,

    -пріоритети бюджетної політики повинні носити довгостроковий характер і щорічно уточнюватися в період розробки бюджету на наступний період,

    -у процесі реалізації пріоритетів слід забезпечувати наступність і послідовність. В разі недосягнення пріоритету у поточному бюджетному році він має бути продовженим з врахуванням нових економічних і соціальних умов на наступний рік,

    -слід, щоб пріоритети бюджетної політики характеризували такі напрями витрачання бюджетних коштів, які мають переважне значення порівняно з іншими напрямами бюджетної політики держави і забезпечувалися бюджетним фінансуванням першочергово,

    -пріоритети бюджетної політики мають бути обрахованими у вигляді кошторису по кожній бюджетній програмі реалізації того чи іншого пріоритету,

    -пріоритети бюджетної політики повинні визначатися серед  Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період і  відповідати засадам Програми соціально-економічного розвитку України на довготривалий період і визначатися щороку в Законі України “Про Державний бюджет України на … рік”,

    -пріоритети бюджетної політики мають бути не численними, щоб запобігати розпорошенню бюджетних ресурсів в умовах їх обмеженості, сприяти їх ефективному використанню.

    Розроблена методика надає можливість визначати пріоритети державної бюджетної політики на перспективу. Такими пріоритетами на довгостроковий період мають бути наступні:

    1.Підтримка підприємництва;

    2.Забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів;

    3.Державна підтримка переведення економіки на інноваційний шлях розвитку шляхом забезпечення якісно нового рівня середньої, професійно-технічної і вищої освіти, розвитку науки, створення інфраструктури інноваційної діяльності і прогресивних змін структури суспільного виробництва;

    4.Суттєве покращання охорони здоров’я.

    Система довгострокового бюджетного планування і прогнозування включає стратегічне планування бюджетної політики та його інформаційно-аналітичне забезпечення. Бюджетна політика держави має плануватися і більш того – прогнозуватися на певний період часу, щонайменше на 3 роки. Кінцевим результатом процесу  бюджетного планування  є сукупність  пріоритетів, рішень і бюджетних показників у вигляді Державного бюджету України та зведеного бюджету України.

    Інформаційно-аналітичне забезпечення має також включати прогнозну складову. Основними задачами бюджетного прогнозування, які базуються на відповідному інформаційно-аналітичному забезпеченні, можуть бути наступні:

    - визначення національних інтересів у бюджетній сфері, які мають включатися до складу бюджетної політики держави;

    - оцінка  згідно з визначеними інтересами держави у бюджетній сфері цілей її розвитку;

    - оцінка загальної ситуації і шляхів розвитку бюджетної сфери;

    - визначення можливого розвитку внутрішніх і зовнішніх загроз бюджетній сфері та їх негативних наслідків;

    - оцінка можливого впливу позитивних або негативних чинників на розвиток бюджетної  сфери та показників, які її характеризують, а також процесів, що впливають на її стан;

    - розробка можливих комплексних варіантів розвитку подій у зв’язку з впровадженням державної бюджетної та їх позитивних або негативних наслідків.

    Програма соціально-економічного розвитку України, яка має розроблятися на перспективу як мінімум 5 років, крім основних макропоказників економічного і соціального розвитку країни повинна включати й основні напрями економічної і соціальної політики на ту ж саму перспективу. З врахуванням цих напрямів повинні формуватися Основні напрями бюджетної політики, а з переліку останніх визначатися пріоритетні. Ця програма має щороку уточнюватися відповідно до ходу її реалізації, а уточнення  - враховуватися при розробці Основних напрямів бюджетної політики і пріоритетів бюджетної політики. Програма соціально-економічного розвитку України має розроблятися в сучасні часи на основі Послання Президента України до Верховної Ради України “Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 роки “Європейський вибір”, котре є нічим іншим як Концепцією економічного і соціального розвитку України на довготривалий період.

    Програмно-цільовий підхід до визначення пріоритетів бюджетної політики має передбачати наступні кроки:

    -визначення пріоритетів бюджетної політики (на середньостроковий період),

    -визначення завдань програми на бюджетний період, напрямів і заходів діяльності, які забезпечують реалізацію пріоритетів (на бюджетний період), 
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 2. Схема визначення пріоритетів бюджетної політики на наступний бюджетний період 

    -розрахунки обсягів коштів, потрібних для реалізації сукупності пріоритетів бюджетної політики ,

    -порівняння визначених обсягів коштів з можливостями зведеного бюджету країни. В разі необхідності винайдення додаткових коштів (позики органів державної влади всіх рівнів, залучення коштів від приватизації тощо),

    -визначення відповідального  органу державної влади за виконання цільової бюджетної програми у вигляді головного розпорядника бюджетних коштів,

    -визначення критеріїв і показників оцінки і аналізу результативності цільової бюджетної програми відносно обсягів витрат, кінцевого продукту (кінцевого результату), ефективності понесених витрат і якості,

    -виділення необхідних для реалізації бюджетних пріоритетів в рамках цільової бюджетної програми фінансових коштів,

    -організація систематичного контролю виконання цільової бюджетної програми по визначених критеріях і показниках оцінки результативності,

    -корегування програми (завдань, заходів, обсягів фінансових ресурсів) в разі відставання від програми.

Табл. 2. Сукупність індикаторів, що характеризують бюджетну і грошово-кредитну політику держави 
 

    Проблема узгодження бюджетної та грошово-кредитної політики держави ще у період їх формування у перехідній економіці має суттєве значення, оскільки від цього багато в чому залежить і стан вирішення соціальних питань, і ефективний розвиток економіки.

    В роботі уточнено сутність грошово-кредитної політики – це системна сукупність національних інтересів (пріоритетів), наукових підходів та заходів в сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання і забезпечення економічного зростання, стабільності грошової одиниці України, соціального захисту населення, стримування інфляції та  вирівнювання платіжного балансу країни.

    У концептуальному плані механізм узгодження бюджетної та грошово-кредитної політики може включати такі складові:

    1)сукупність засад (пріоритетів, методів, засобів) бюджетної та грошово-кредитної політики;

    2)перелік індикаторів, котрі характеризують відповідно бюджетну й

    грошово-кредитну політику;

    3)канали прямого і зворотного впливу бюджетної та грошово-кредитної політики, які в якісному плані визначають залежності між ними;

    4)організаційні методи узгодження бюджетної та грошово-кредитної політики. 

ВИСНОВКИ

    У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі, котра полягає у розробці і удосконаленні засад формування бюджетної політики держави.