Бюджетная политика Украины

Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики – розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів стратегічного та тактичного характеру, які здійснює держава через бюджетну систему. 
Бюджетна політика держави - це діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів. Вона тісно пов’язана з економікою, і може впливати на неї як позитивно, так і негативно. У зв’язку цим держава повинна, формуючи бюджетну політику, зобов’язана дотримуватися таких основних умов: 
- урахування вимог всіх об’єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства; 
- вивчення і врахування попереднього досвіду господарського, фінансового і бюджетного розвитку; 
- вивчення та урахування досвіду інших країн; 
- врахування конкретного етапу розвитку суспільства; 
- дотримання комплексного підходу до розроблення і реалізації заходів бюджетної політики, політики галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо. 
Завданнями бюджетної політики на сучасному етапі є: 
• сприяння процесу збалансованості макроекономічної стабілізації та структурній перебудові економіки, подолання інфляційних процесів; 
• здійснення податкової політики в напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг; 
• здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки в країні; 
• оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування; 
• пошук додаткових джерел доходів бюджету. 
Виходячи з основних завдань розглянемо завдання бюджетної політики на 2009 рік: 
1. Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи: 
- утримання загального обсягу державного, в тому числі гарантованого боргу, відносно валового внутрішнього продукту на рівні не вищому, ніж у 2008році; 
- визначення дефіциту бюджету на економічно безпечному рівні - не більш як 2 відсотки валового внутрішнього продукту з можливістю додаткового збільшення запозичень в обсязі до 1 відсотка валового внутрішнього продукту на фінансування видатків, пов'язаних із підготовкою та проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; 
- забезпечення збалансованості бюджету Пенсійного фонду України; 
- визначення у Законі про Державний бюджет України на 2009 рік переліку захищених статей видатків соціального характеру. 
2. Підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів. 
3. Покращення матеріального становища та добробуту громадян: 
- встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 
- забезпечення диференціації розмірів пенсій, у тому числі призначених у різні роки; 
- продовження переходу від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики зростання доходів та підтримки незахищених верств населення . 
Пріоритетні завдання податкової політики: 
1. Розроблення та затвердження Стратегії реформування податкової системи України. 
2. Поступове зниження рівня податкового навантаження: 
- розроблення згідно із Стратегією реформування податкової системи України законопроектів стосовно внесення змін до законодавства з питань оподаткування; 
- здійснення кодифікації законів з питань оподаткування шляхом розроблення проекту Податкового кодексу України; 
- зменшення збору з операцій купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти. 
3. Розширення бази оподаткування та забезпечення більш справедливого розподілу податкового навантаження: 
- запровадження податку на нерухоме майно (нерухомість), спрямованого на досягнення соціальної справедливості, ставки якого повинні затверджуватися на регіональному, а надходження в повному обсязі спрямовуватися до місцевих бюджетів; 
- удосконалення системи адміністрування акцизного збору з метою розширення бази оподаткування за рахунок зменшення частки тіньового сектору обігу підакцизних товарів і відповідно наповнення державного бюджету. 
4. Удосконалення системи адміністрування податків. 
5. Посилення боротьби з порушенням митних правил та контрабандою, зокрема шляхом адекватного встановлення митної вартості товарів[1]. 
Основними проблемами при формуванні бюджетної політики є: 
• максимально точне визначення обсягу ВВП, із врахуванням інших макроекономічних показників: рівня інфляції, обсягу виробництва, споживання та нагромадження, 
• впровадження науково обґрунтованих розрахунків дохідної бази бюджету[5, с.29]. 
Бюджет як фінансовий план держави формується під впливом бюджетної і податкової політик. В Україні остання формувалася в умовах надзвичайно жорсткої економічної кризи, що не могло не позначитися на характері змін, оскільки, з одного боку, постійною залишалася проблема мобілізації коштів до бюджету для виконання державою своїх функцій і зобов’язань, а з іншого — об’єктивним був безперервний процес втрати одних джерел фінансових надходжень до бюджету і, у зв’язку з цим, пошуку інших, які б відповідали новій системі господарювання. Це постійно загострювало проблему дефіциту бюджету та методів його фінансування. Крім того, серед принципово нових умов з’явилися такі, які пов’язані з низькою фінансовою й управлінською дисципліною, тінізацією економіки, неефективністю здійснення окремих видів видатків, марнотратством, фактами розкрадання державних коштів. 
Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв’язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик. Часто це призводить до порушення окремих, навіть загальновизнаних принципів фіскальної політики — таких, наприклад, як справедливість, стабільність. Останнього принципу можна і слід дотримуватися тільки певний період часу і відповідно до умов, що склалися в економіці. Економіка України, як і кожної країни, з тих чи інших причин може опинятися під загрозою різкого зростання інфляції й фінансової нестабільності. Тому ці питання мають постійно перебувати у центрі уваги економічного блоку уряду та Національного банку, а пріоритетні напрями бюджетної політики мають бути реалістичними і збалансованими відповідно до статей закону про Державний бюджет. Для їх визначення, та контролю за їх виконанням, необхідно створення відповідної інформативної бази та здійснення моніторингу виконання бюджету, в першу чергу - в розрізі пріоритетів бюджетної політики, тому що врегульована бюджетна система є запорукою стабільної та розвиненої економіки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Бюджетне регулювання -  це надання коштів із загальнодержавних доходних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижче стоячих рівнів з метою збалансування їх на рівні необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку на певній території.

У бюджетній сфері  застосовуються такі методи бюджетного регулювання

Балансовий метод – збалансування бюджетів усіх рівнів.

Нормативний метод -   застосовується в усіх випадках коли доходи в бюджети від податків та інших платежів встановлюються по нормативах.

Метод перерозподілу – дає змогу через нормативи відрахувань регулювати бюджети і при їх незбалансованості дохідної і видаткової частини бюджету провести збалансування через метод дотацій, субвенцій.

Метод коефіцієнтів – використовується дуже широко. Через зростання цін на товари  першої необхідності, а також ріст ЗП в бюджетних установах регулюються через коефіцієнти, а й тому й розрахунки бюджету провадяться із застосуванням коефіцієнтів.

Податковий – дає змогу мати платежі по встановлених нормативах і ставках. 

Крім  основного методу бюджетного регулювання. В Україні застосовуються і додаткові  методи.

Дотація- кошти, що передаються з ДБ до МБ або з місцевого бюджету вищого рівня до місцевого бюджету нижчого рівня безповоротно для збалансування їх доходів та видатків.

Субсидія- кошти, що надаються місцевому бюджету з ДБ або з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування цільових видатків.

Субвенція - кошти, що надаються місцевому бюджету з ДБ або з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування цільових видатків і підлягають поверненню у випадку їх нецільового використання.

Методи  регулювання можна  згрупувати

За доходами – податковий, метод перерозподілу, метод дотацій

За видатками – метод коефіцієнтів, нормативний.

Форми бюджетного регулювання  .

Розвиток  економічних відносин в умовах переходу до ринку, їх зміцнення і вдосконалення  потребує підвищення економічних відносин. Було б великою помилкою сприймати  бюджет як своєрідну касу. Таке сприйняття не дозволяє бачити головного- економічних відносин, які зумовлюють створення й використання централізованого фонду грошових коштів через бюджет. Форми участі органів влади й управління у процесах формування фінансів та бюджету різні, але спільним для них є управління податковою політикою, бюджетним фінансуванням і регулюванням.

Виділяють чотири форми регулювання бюджетів:

1)                      централізована, здійснюється Мінфіном з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами влади;

2)                      децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місцевих рад;

3)                      забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної системи;

4)                      забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного господарства 
 
 
 
 
 
 
 
 

Правовою основою  бюджетного регулювання в Україні є Конституція України

Основними напрямками вдосконалення  бюджетної політики в Україні у  найближчі роки є  такі:

• реформування податкової системи, посилення податкової дисципліни;

• удосконалення  бюджетного процесу через підвищення наукової обґрунтованості прогнозів  показників бюджету, запровадження  системи середньо- та довгострокового  бюджетного планування, скорочення переліку головних розпорядників коштів Державного бюджету, забезпечення прозорості бюджетного процесу, оптимізації обсягів державного боргу;

• зміцнення  системи управління державним боргом (утримання КМ України від надання урядових гарантій за кредити підприємств, збільшення частки середньо- та довгострокових запозичень;

• зменшення  обсягів бартерних операцій;

• запровадження  реалістичної політики державних витрат;

• структурна перебудова економіки;

• удосконалення  системи приватизації державного майна  і т. д. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Система державних  фінансів та бюджет країни, як основна її складова, є основою

розвитку країни. Адже через бюджет держава розподіляє та перерозподіляє валовий

внутрішній продукт, впливає на структуру суспільного  виробництва, здійснює вагомі

соціальні перетворення. Бюджет є основою державної економічної політики, визначає

основні параметри  розвитку країни на бюджетний період. Сучасна економічна криза суттєво

вплинула на збалансованість  державних фінансів та рівень надходжень до бюджетів усіх

рівнів. Разом із тим, саме криза надає можливість структурно переорієнтувати економіку,

обрати нову інноваційно-інвестиційну модель розвитку та прискорити економічні реформи.

В умовах економічної  кризи посилюється роль державного регулювання.

Одночасно зростає  роль бюджету у регулюванні соціально-економічних відносин. Бюджет

стає ключовим елементом  антикризової політики держави. Ефективність реалізації

антикризової політики держави значною мірою залежить від системи бюджетного

регулювання. Адже система бюджетного регулювання є однією з основних складових

системи державного регулювання економіки

Система бюджетного регулювання містить наступні структурні елементи: податкове

регулювання, дохідна та видаткова частина бюджету, дефіцит (профіцит) бюджету,

державний борг, регулювання міжбюджетних відносин, економіко-політична ситуація в

країні, зовнішня економічна ситуація [8]. Ключовим завданням здійснення бюджетного

регулювання є формування та реалізація збалансованої політики у сфері державних

фінансів, яка б  враховувала специфіку організації  і структури бюджетної та податкової

системи країни, особливості  економіко-політичної ситуації у країні.

Досліджуючи систему  бюджетного регулювання слід зазначити, що її вагомим

елементом є бюджетна політика, яка передбачає регулювання доходної та видаткової

частин бюджету, як наслідок бюджетного дефіциту чи профіциту. Бюджетна політика є

інструментом реалізації стабілізаційної функції держави  та стимулювання економічного

розвитку. Ефективність бюджетної політики визначається тим, наскільки вона поєднує

інтереси бюджетної  системи та наскільки контролює цільовий характер руху бюджетних

коштів [3]. Розглянувши  доходну частину державного бюджету  України за період 2000-2009

років слід констатувати, що найбільшим джерелом доходів є  податкові надходження.

Питома вага податкових надходжень у загальному обсязі доходів державного бюджету

коливається від 56,0% у 2000 році до 73,1% у 2005 році. Як видно також  з табл. 1, питома

вага неподаткових надходжень за аналізований період знаходиться  в межах 22,8-34,4% від

загального обсягу доходів державного бюджету України. Частка доходів від операцій з

капіталом в загальних  доходах держбюджету України  становить 0,1-1,4%. Частка

державних цільових фондів у загальному обсязі надходжень до державного бюджету має

чітку тенденцію до зменшення – якщо у 2000 році вона становила 12,7%, то у 2009 році –

0,3% відповідно