Джерело: Eurostat, Держкомстат

     В той же час, залишились країни, у  яких за підсумками 2010 року спостерігалися рецесійні процеси в економіці. Наприклад, падіння ВВП в Ісландії становило 3,5 відсотка, Румунії - 1,3 відсотка, Іспанії - 0,1 відсотка.

     Що  стосується валютного ринку, то тут  в січні спостерігалася відносна стабільність гривні, чому сприяло  перевищення надходжень іноземної валюти над переказами від нерезидентів. Протягом місяця Національний банк згладжував коливання курсу гривні на міжбанківському валютному ринку за допомогою проведення інтервенцій з купівлі-продажу іноземної валюти - позитивне місячне сальдо інтервенцій склало 255,5 млн. дол. США (у грудні 2010 року "мінус" 613,1 млн. дол. США) (рис.2.2.). 

     Рис.2.2 Динаміка офіційного курсу гривні до долара США та інтервенції НБУ  у 2008 - 2011р. [23] 

     Стратегічна ефективність бюджетної політики залежить від того, яким чином вона пов’язана з іншими складовими економічної політики, а насамперед - з грошово-кредитною політикою. На сьогодні грошово-кредитна політика в Україні спрямована на забезпечення соціальних виплат, в таких умовах її ефективність різко знижується через загрозу ажіотажного зростання інфляційних очікувань. При оцінці ефективності бюджетної політики також використовують фіскальну ефективність бюджетної політики.

     Тому, невідкладними завданнями для урядів є здійснення додаткових заходів, що мають забезпечити істотне розширення фінансової бази, насамперед - за рахунок прискорення темпів виробництва та використання сприятливої внутрішньої і зовнішньоекономічної кон’юнктури, поглиблення бюджетної реформи. Критерієм ефективності бюджетної реформи має стати конструктивний вплив бюджетів на реалізацію базових завдань економічних та соціальних перетворень як у середньостроковій, так і довгостроковій перспективі. Відповідно до світової практики бюджет має стати основним інструментом економічної політики. Насамперед, він має сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки, зміцненню політичної та соціальної стабільності у країні. 

3. Шляхи вдосконалення  та перспективи  розвитку бюджетної  політики України  в сучасних умовах  розвитку

     Досягнення головної мети бюджетної політики передбачає збільшення реальних доходів громадян, поліпшення якості товарів і послуг, що надаються населенню, створення належних умов для здобуття освіти, охорони здоров’я, підвищення культури, захисту конституційних прав, охорони навколишнього природного середовища та ін. Для розв’язання таких завдань потрібно забезпечити поступальний розвиток підприємницької діяльності, прискорення економічного зростання, досягнення повної зайнятості, стримування інфляції, активізацію інвестиційної діяльності тощо.

     Зрозуміло, що бюджетна політика не спроможна  розв’язати всі перелічені проблеми. Тому основними напрямами бюджетної  політики держави на сучасному етапі  є [3]:

• створення соціально - орієнтованої ринкової економіки;
• стабілізація економічного середовища як передумови розвитку бізнесу;
• досягнення довготривалого економічного зростання;
• підвищення життєвого рівня населення.

     Нині  в Україні одним із надзвичайно  важливих завдань у галузі бюджетної  політики є не допущення подальшого зниження рівня життя найменш забезпечених і найуразливіших верств населення. Держава має гарантувати, що життєвий рівень населення не впаде нижче від прожиткового мінімуму. В умовах дефіциту коштів для забезпечення потреб у соціальній сфері необхідне жорстке нормування розподілу наявних у державі фінансових ресурсів, що має ґрунтуватися на об’єктивній системі показників державних соціальних стандартів і соціальних норм, розрахованих з огляду на мінімальні потреби та можливості суспільства на конкретному етапі розвитку.

     Важливим  завданням бюджетної політики у  сфері розвитку економіки є створення  умов для активізації інвестиційної  активності. Це стосується, насамперед, збільшення обсягу інвестиційної діяльності держави, а також недержавних  вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Ще одне завдання, яке потребує вирішення, - запровадження в Україні середньострокового бюджетного планування, що дасть змогу складати реальніші плани інвестиційної діяльності держави з розподілом за ними відповідних ресурсів для повного забезпечення їх реалізації. Розробка та прийняття таких планів є переходом до вищого ступеня бюджетного планування, тому вона потребує детального обґрунтування та узгодження середньострокових планів із поточними [6, С.87].

     Від виваженого вибору напрямів розвитку бюджетної політики значною мірою залежить загальний соціально - економічний розвиток держави.

     Політика  діяльності держави на міжнародних  фінансових ринках повинна формуватися  з урахуванням пріоритетності необхідності погашення зовнішнього державного боргу, а не залучення нових запозичень. Усі види довгострокових позик органів державної влади, включаючи запозичення на ринку державних цінних паперів і єврооблігацій, повинні направлятися на збільшення інвестицій, тим самим має бути створена основа для повного і своєчасного обслуговування державного зовнішнього боргу. В свою чергу доцільно щоб розмір внутрішніх запозичень визначався виходячи з оптимального варіанту запозичень на зовнішньому ринку і з урахуванням необхідності зменшення навантаження на внутрішній фінансовий ринок з метою спрямовування вільних коштів суб'єктів господарювання в реальний сектор і створення умов для активізації інвестиційного процесу.

     Перехід на якісно новий рівень управління видатками державного бюджету передбачає підвищення ефективності витрат бюджетних коштів, оптимізацію бюджетних дотацій та субвенцій, підвищення соціальної спрямованості видатків. Тому бюджетна політика в області видатків повинна здійснюватися з урахуванням подальшої оптимізації бюджетних асигнувань. Обов'язковою є реалізація принципу пріоритетності напрямків соціально-економічного розвитку, тому державні ресурси повинні спрямовуватися у пріоритетні галузі, від яких залежить соціальна захищеність населення, національна безпека, реалізація структурних перетворень. Важливо при цьому, щоб державні інвестиції спрямовувалися на підтримку перспективних напрямків, здатних забезпечити переорієнтацію вітчизняної промисловості із сировинної на високотехнологічну. За цих умов витрати бюджету в цілому сприятимуть реалізації структурних перетворень щодо [10, С.26]:

• реформування соціальної сфери, яка включає проведення пенсійної реформи, модернізацію освіти, а також перетворення в системі охорони здоров'я та у сфері культури;
• реформування армії і правоохоронних органів;
• модернізації економіки шляхом створення сприятливого інвестиційного і підприємницького клімату, проведення стимулюючої економічне зростання макроекономічної політики, а також здійснення структурної перебудови економіки;
• формування цивілізованого ринку нерухомості;
• здійснення реформи природних монополій.

     Проведення  скоординованої економічної і фінансової політики Уряду і місцевих органів  влади, а також посилення централізації  в прийнятті рішень з державних  фінансів дозволить підвищити керованість  і ефективність фінансових потоків, що перерозподілятимуться через зведений бюджет.

     З огляду на це міжбюджетні відносини  будуватимуться в напрямку забезпечення єдиної, спрямованої на підвищення збалансованості бюджетів з урахуванням  змін щодо адміністративно-територіального устрою державної бюджетної політики через:

• безумовне дотримання положень законодавства, виконання угод, що укладаються між державою і суб'єктами місцевого самоврядування;
• недопущення нарощування бюджетної кредиторської заборгованості;
• посилення бюджетного адміністрування власних доходів бюджетних установ;
• якісне удосконалення казначейської системи виконання бюджетів, передусім місцевого самоврядування.

     Посилення ролі бюджетного планування повинне  відбуватись шляхом розробки середньострокових  бюджетних планів, узгоджених з завданнями державних цільових програм та стратегічних річних планів діяльності органів виконавчої влади за окремими напрямками. Усі бюджетні програми повинні виконуватись в рамках бюджетних призначень головних розпорядників бюджетних коштів.

     Посилення ролі державного фінансового контролю за повнотою надходження і цільовим характером витрат бюджетних коштів передбачає введення порядку обов'язкової  публікації звітів про виконання  бюджетів усіх рівнів і забезпечення відкритості процедур розміщення державних замовлень. Для реалізації поставленої задачі продовжиться розвиток органів Державного казначейства і контрольно-ревізійної служби України. Водночас має бути запроваджений жорсткий контроль державних фінансів, який відповідав би принципам і нормам фінансового контролю в країнах ЄС [13].

     Для посилення державного регулювання  бюджетної політики слід створити окремий  закон який би регламентував засади формування єдиної бюджетної політики держави.

     Застосування  таких засобів здійснюється відповідно до етапів формування бюджетної політики, що регламентуються Бюджетним кодексом. Технологія ж бюджетної політики повинна знайти своє відображення в окремому законодавчому документі на зразок закону і мати свої витоки в концепції економічного і соціального розвитку держави. Поки що такого комплексного документу, в якому б визначалась економічна стратегія України з урахуванням основних перспективних напрямків розвитку фінансових відносин в системі зведеного бюджету, як основної ланки державних фінансів, не розроблено [18, С.356].

     На  сьогодні основним завданням уряду  є стимулювання інвестиційної активності підприємців і населення, створення  сприятливих умов для зародження нового бізнесу й активізації  грошових доходів через фінансово-кредитний  ринок. У цей період особливо важливо об'єднати цілі бюджетної, фіскальної і грошово-кредитної політики з ідеологією і пріоритетами соціально-економічної політики держави. На нашу думку, дієвість цього підходу, а відповідно й ефективність бюджетної політики, залежатиме від виконання таких умов:

     1) централізація й відповідальність  влади, що дає змогу виключити  політичний популізм як чинник  прийняття й реалізації, можливо,  непопулярних, але необхідних заходів  щодо економії всіх бюджетних  витрат, їх реструктуризації з  позицій досягнення макроекономічного ефекту;