Проектування і реконструкція підприємств будівельної індустрії

Корисний  об’єм бункера бетоноукладача

 

      Об’єм бетонної суміші‚ необхідний для  формування плити‚ визначається по залежності:

V_б^ф = К_в·V_б^п/(1-П_б) = 0‚9∙2,6/(1-0‚04) = 2,5 м³‚

де К_в – коефіцієнт втрат‚ який враховує втрати бетонної суміші при транспортуванні та ущільненні (К_в = 1,015);

V_б^п – об’єм бетону плити ;

П_б – пустотність бетонної суміші‚ П=0‚03-0‚05.

  Корисний  об’єм бункера становить:

V_б^к = 1‚2·V_б^ф = 1‚2·2,5= 3 м³ 

Укладання бетонної суміші 

      Бетонна суміш укладається шарами. При  укладанні першого шару бетону формується нижня полиця плити. Продуктивність живильника бетоноукладача при укладанні першого шару бетонної суміші визначається за формулою:

П_ж¹ = k_ф¹·V_б^ф/t_ф = 0‚3·1,2/0‚46 = 0‚78 м³/хв‚

де k_ф¹ – коефіцієнт‚ що враховує об’єм бетонної суміші при формуванні першого шару ;

      t_ф – тривалість формування кожного шару

t_ф = l_п/u_б^ф = 4,78/12‚4 = 0‚40 хв‚

де u_б^ф – швидкість переміщення бетоноукладача при формуванні.

Робоча  висота щілини живильника при вкладанні  першого шару бетонної суміші

h_ж¹ = П_ж¹/(b_ж¹·u_с) = 0‚78/(2,9·9) = 0,3 м‚

де b_ж¹ – ширина живильника‚ приймається рівною ширині плити b_ж¹ = 2‚9 м ;

      u_с – швидкість стрічки живильника, м/хв.

      Другий  шар бетонної суміші вкладається  після введення у форму порожниноутворювачів і укладання арматурних виробів (вертикальних каркасів, монтажних петель і сітки С-2).

Продуктивність  живильника при вкладанні другого  шару бетонної суміші

П_ж² = k_ф²·V_б^ф/t_ф = 0‚7·1‚3/0‚46 = 1,97 м³/хв‚

де k_ф² – коефіцієнт‚ що враховує об’єм бетонної суміші при формуванні другого шару плити.

Робоча  висота щілини живильника при вкладанні другого шару бетонної суміші

h_ж² = П_ж²/(b_ж²·u_с) = 1‚97/(2,9 · 9) = 0,7 м.

Ущільнення  бетонної суміші

Ущільнення  бетонної суміші характеризується амплітудою‚  частотою і тривалістю.                

   Амплітуда вимушених коливань:

А_в = К_м^в/(g·(m_в+α_n·m_n/n_в)) = 6/(9,81·(850+0,37·2000/6)) = 0,63·10^-3 м‚

де К_м^в –  кінетичний момент

К_м^в = n_д^в·К_м^д = 6·1 = 6 Н·м‚

   n_д^в – кількість дебалансів, шт ;

   К_м^д – кінетичний момент дебаланса, Н·м ;

   m_в – маса дебаланса, кг ;

   α_n – коефіцієнт приведення‚ для жорсткої суміші α_n=0‚37 ;

   m_n – маса плити, кг ;

Частота коливань

f = n_д/60 = 2900/60 = 48 Гц,

де n_д – кількість обертів дебалансу за хвилину.

     Інтенсивність коливань

І_в = А_в²·f³ = 0,063²·48³ = 439 см²/с³.

Тривалість  ущільнення плити

t_у = 2·Ж·√(I_c/I_в) = 2·40·√150/439 = 46‚8 с,

де  Ж – жорсткість бетонної суміші‚  Ж = 40с.

Приймаємо тривалість віброущільнення багатопорожнинної  плити перекриття t_у = 50 с.

Для покращення якості ущільнення плити застосовується вібропривантажувальний щит, який входить  в комплект самохідного порталу. Маса щита становить m_щ = 1300 кг.

Визначення  розмірів ямної камери

           Визначимо розміри камери у  плані:

Довжина камери

L_к= ·L_ф+( +1)·L₁=1·12+(1+1)·0‚5= 13м

- кількість форм‚ які вкладають  по довжині камери  =1;

L_ф=12м; L₁-відстань між формами чи між формою і стінкою камери L₁=0‚55м

Ширина  камери

b_к= ·b_ф+( +1)·b₁=2·3,1+(2+1)·0‚5= 7,7 м

- кількість плит‚ які вкладаються  по ширині камери‚   =2;                b_ф-  ширина форми‚b_ф=3,1 м;

b₁-відстань між формами по ширині чи між формою і стінкою камери по ширині‚ b₁=0‚5м.

Висота  камери визначається  висотою пакетувальника і приймається 4м.

Визначення  розмірів елементів  ямної камери

       Відстань між кронштейнами пакетувальника  приймаємо в залежності від  прийнятої кількості по висоті  камери по ‚   =900мм=0‚9 м

 Відстань  між поверхнею виробів і низом форми h₁‚ яка розташована вище по висоті камери визначається

h₁= -h_ф-h_n=0‚9-0‚5-0‚455=0‚55 м

h_ф- висота форми‚ h_ф=500мм=0‚5м; h_n- висота плити‚ h_n=455мм=0,455м

  Відстань  між поверхнею плити і кришкою  камери

h_з=h_к-h₂-( -1)· -h_ф-h_n=4-0‚15-(4-1)·0‚9-0‚5-0‚45=0‚80 м    

  h₂=150  мм.

Технологічні  параметри ямних  камер

Коефіцієнт  оборотності камери

       =24/t_к=24/22=1‚09

де  t_к-тривалість зайнятості ямної камери

      Враховуючи  те‚ що формування плити виконується  в 2 зміни‚ то в третю зміну камери‚  в яких закінчена ТВО‚ не розвантажуються  і не заповнюються виробом внаслідок їх відсутності. Таким чином камера використовується не більше одного разу на добу і коефіцієнт оборотності приймаємо =1‚0.

Розрахункова  потреба кількості камер для  забезпечення виробничої програми

n_к= /( · )+1=55/(8·1)+1=8 шт.

- кількість плит‚ що формуються  за добу; - кількість форм в ямній камері; - коефіцієнт( =1) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

7. Розрахунок складу  готової продукції

     Склади  готової продукції на підприємствах залізобетонних виробів призначені для прийому і зберігання прийнятих відділом технічного контролю виробів до відвантаження їх споживачу залізницею або автотранспортом.

     

     Склад готової продукції проектують як відкритий прямокутний майданчик, обладнаний підйомно-транспортними механізмами і розміщений біля торця виробничого корпусу. Складський майданчик повинен мати 1...2%-ні ухили у бік його зовнішнього контуру для стоку поверхневих вод.

З цеху на склад вироби подають самохідними  візками СМЖ-151. Складська площадка має бетонне покриття і обладнана мостовими кранами. Зберігання готових виробів передбачається у штабелях. Для обпирання виробів під час зберігання передбачені інвентарні підкладки товщиною 100 мм, а поміж рядами виробів у штабелі – інвентарні прокладки прямокутного поперечного перерізу завтовшки 50 мм з дерева.

     Площа складу готової продукції визначається за формулою:

     А = 1,01×k₁×k₂×Q_доб×t_зб/Q_н ,

де 1,01 – коефіцієнт, що враховує браковану  продукцію, яка зберігається на складі;

k₁ – коефіцієнт, який враховує збільшення площіскладу на проходи;

k₂ – коефіцієнт, який враховує збільшення площі складу залежно від типу

крана;

Q_доб – кількість виробів, які надходять на склад за добу, м;

t_зб – тривалість зберігання виробів на складі, діб;

Q_н – норма зберігання виробів на 1 м².

А = 1,01×1,5×1,3×55×14/1,0 = 1520 м².

Таким чином, для  складування готової продукції  приймаємо складський майданчик розміром    50 x 31 м, обладнаний двома мостовими кранами прольотом 24 м.

Склади готової  будівельної суміші проектують як силосні так і закриті.

Для готової  продукції приймаємо силосний склад. Необхідна місткість складу:

 т,

де П_Д = 10000 т/добу – продуктивність паспортна заводу, розрахована в вантажопотоках.

Приймаємо склад  з 2 силосів, місткістю 75 т, діаметром 3 м. Висота силосів:

 м 

8. Проектування генплану

    Генеральні  плани промислових підприємств  розробляються відповідно до СНиП ІІ-89-80. На розбивочному плані зображають:

• червону лінію забудови і межу відводу території;
• будівлі, споруди (в т.ч. галереї, естакади), виробничі і складські майданчики, тротуари, доріжки;
• автомобільні дороги та їх осі;
• залізничні колії;
• огорожу території з воротами;

• елементи  озеленення та благоустрою;
• будівельну координаційну сітку. Якщо нова будівля прив’язується до існуючих будівель або до червоної лінії, то будівельну координаційну сітку не показують.

    На  кресленні розбивочного плану вказують прив’язку будівель, споруд та шляхів сполучення до будівельної координаційної сітки або існуючих будівель та червоної лінії, ширину проїздів, радіуси поворотів і заокруглень.

    Для будівель, які проектуються, зображають:

• крайні (габаритні) розбивочні осі;
• прорізи дверей і воріт та їх осі;
• відмітку, яка відповідає умовній нульовій;
• вимощення навколо контуру будівлі, в’їзні пандуси;
• майданчики біля сходів та зовнішні сходи;
• номер згідно експлікації будівель та споруд( в нижньому правому куті контуру).

1. зонування території і її раціональне використання. Територію поділяють на окремі зони: передзаводську, виробничу, підсобну, складську. Пердзаводська зона повинна бути розташована збоку основних магістралей і зупинок громадського транспорту та забезпечувати найкоротший зв’язок із житловою територією, а також найкоротший шлях просування робітників до місця роботи (не більше 800 м без перетинів з вантажними потоками), та зручний під’їзд автотранспорту. У цій зоні розміщується адміністративно-побутовий корпус, стоянки службового та особистого автотранспорту і велосипедів, малі архітектурні форми. Адміністративно-побутовий корпус можна винести за межі огорожі території, у цьому випадку в ньому розміщують прохідну. У виробничій зоні розміщують головний корпус, змішувальний цех, блок допоміжних цехів. В підсобній зоні розташована компресорна з градирнею, котельня, насосні станції, трансформаторні підстанції напругою більше 10 кВ, споруди водопостачання та каналізації. У складській зоні  - склади готової продукції, гіпсу, цементу, метакаоліну, паливно-мастильних матеріалів. При компонуванні генерального плану слід раціонально використовувати територію майданчика.
2. відповідність схемі технологічного процесу, найкоротші транспортні зв’язки. Основною умовою виробничого процесу є забезпечення його потоковості та виключення зустрічних технологічних потоків. Розміщення будівель та споруд повинне відповідати технологічним зв’язкам з мінімальною протяжністю шляхів транспортування сировини, напівфабрикатів та готової продукції. Усі складські споруди групують по лінії залізниці. Слід забезпечити можливість одночасного відвантаження готової продукції на автомобільний і залізничний транспорт. Енергетичні об’єкти варто наближати до місць споживання навантажень. Котельню розміщують у знижених ділянках рельєфу, з врахуванням можливості підведення залізничної гілки на склади палива. Автодорога підприємства повинна бути кільцевою, навколо основного будинку або якщо тупикова, то місця для розворотів. Вона повинна примикати до вулиці загального користування. На підприємстві площею більше 5 га проектується не менше двох в’їздів, які, як і в’їзди залізниці, повинні охоронятися.
3. максимальне блокування будинків і споруд. Для зменшення відстаней транспортування можливі такі варіанти блокування будівель і споруд:
• змішувальний;
• допоміжні цехи;
• побутові приміщення та адміністративний корпус;
• адміністративний та виробничий корпус.
4. забезпечення нормативних розривів між будинками, спорудами і житловою територією. Протипожежні розриви між будинками не нормуються. Однак розміщення будівлі та внутрізаводські шляхи повинні забезпечити під’їзд пожежних машин з трьох боків кожної будівлі. Згідно вимог санітарних норм відстань між будинками і спорудами, що освітлюються через вікна, повинна бути не меншою висоти найбільшого з висоти будинків. Відстань від залізниці до будинків – не менше 6 м, до огорожі – не менше 5 м. Мінімальну ширину захисної зони між підприємством та житловою територією приймають не меншою 100 м.
5. можливість подальшого розширення підприємства без зносу побудованих будинків і споруд.