Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Октября 2011 в 18:22, курсовая работа
Метою роботи є дослідження правової природи адміністративно-правових норм та адміністративно-правових відносин, аналіз теоретичних і практичних проблем адміністративного нормотворення та розробка висновків і рекомендацій щодо шляхів їх вирішення.
Комплексний підхід до реалізації мети дослідження зумовив постановку та вирішення наступних завдань:
- з’ясувати сутність, структуру та особливості адміністративно-правових норм та адміністративно-правових відносин;
- окреслити критерії класифікації адміністративно-правових норм та адміністративно-правових відносин;
- проаналізувати способи реалізації адміністративно-правових норм;
- обґрунтувати необхідність вдосконалення адміністративного нормотворення в сучасних умовах, у відносинах, де стороною виступає особа і громадянин.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі і в обсязі, які передбачені Конституцією та іншими законами України, оскільки їх повноваження, функції, права і обов'язки підпорядковані, зрештою, служінню особі, суспільству та державі.
Тому одним з напрямів адміністративної реформи в Україні стає політика дерегуляції та розвитку системи управлінських послуг, які надаються на різних рівнях державної влади фізичним та юридичним особам, подолання бюрократизму й адміністративної тяганини.
Формування демократичної правової держави в Україні повинно передбачати розширення сфери та вдосконалення діяльності правотворчих органів, рішуче підвищення ролі законодавчих актів, що регулюють найважливіші сфери суспільних відносин, кардинальний перегляд, кодифікацію та систематизацію адміністративного законодавства, численні норми якого на сьогодні містяться в розрізнених підзаконних актах.
Реалізація адміністративно-правових норм створює необхідні умови для зміцнення режиму законності в сфері державного керування, виникнення адміністративно-правових відносин, їхньої зміни або припинення.
Серед розглянутих в роботі способів реалізації адміністративно-правових норм, в теорії права застосування норми відокремлюється від інших форм реалізації норм, оскільки вважається, що застосування – це організаційно-правова діяльність компетентних державних органів, уповноважених на це громадськими об'єднаннями або їх посадовими особами.
Неправильне тлумачення норм адміністративного права, необ'єктивна оцінка фактичних обставин справи, до яких застосовується норма, видання незаконного, необґрунтованого, недоцільного акта реалізації норми завдає шкоди не тільки окремій особі, а й колективам людей, суспільству в цілому. Це пояснюється особливою значущістю управлінських відносин, що регулюються адміністративно-правовими нормами. Вони торкаються інтересів громадян, організацій, закладів, підприємств, цілих галузей і сфер управління.
Усе це свідчить про те, наскільки важливо додержуватися основних вимог щодо застосування адміністративно-правових норм: законності, обґрунтованості, доцільності.
Процес реалізації адміністративно-правових норм нині далекий від ідеального. В механізмі адміністративно-правового регулювання ця ситуація проявляється у недієздатності багатьох адміністративно-правових норм, великій кількості правопорушень адміністративного і дисциплінарного характеру, в управлінській "суверенізації", що призводить до практичного ігнорування багатьох норм у регіонах і на місцях.
Щодо сутності адміністративно-правових відносин, то вони характеризуються двома найважливішими рисами: з одного боку – це форми соціальних відносин, оскільки в них обов'язково беруть участь люди або їхні об'єднання, а з іншого боку – це форми організаційних відносин, у процесі реалізації яких вирішуються завдання управлінської діяльності.
Ці
відносини мають будуватися на наступних
принципах: верховенства
права як пріоритету прав і свобод людини
й громадянина, справедливості та гуманізму
в діяльності публічної адміністрації;
законності як діяльності публічної
адміністрації відповідно до повноважень
та в порядку, визначеному законом; відкритості
як доступності для громадян інформації
про діяльність та рішення публічної адміністрації,
а також іншої публічної інформації;
процедурної справедливості
як гарантування зваженого та неупередженого
застосування права, поваги до людини
та захисту її честі й гідності; пропорційності
як вимоги щодо обмеження адміністративних
дій метою, якої необхідно досягти, а також
обов'язку адміністрації зважати на наслідки
своїх рішень, дій і бездіяльності; своєчасності
як встановлення й дотримання часових
меж для вирішення адміністративних справ
і публічних завдань; підконтрольності
як обов'язкового внутрішнього та зовнішнього,
в тому числі судового, контролю за діяльністю
публічної адміністрації; відповідальності
як обов'язку кожного адміністративного
органу бути відповідальним за свої дії
та прийняті рішення перед особою та суспільством.
Список
використаних джерел