Гарантії прав на землю

У рішенні органу місцевого  самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у 5-денний термін з часу його прийняття.

У разі незгоди власників  землі або землекористувачів  з рішенням органів місцевого  самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом. Треба звернути увагу на те, що ст. 8 Конституції України гарантується право громадян звертатися безпосередньо до суду для захисту конституційних прав і свобод, незважаючи на те, що законами передбачена можливість вирішення таких питань у позасудовому порядку.

Питанням вирішення земельних справ України у судах присвячено, крім глави 25, ще 22 статті у різних главах ЗК України.

У статтях 8, 9, 10, 12 ЗК України встановлені повноваження органів місцевого самоврядування у питаннях вирішення земельних справ у судах. У решті 18 статей визначено підвідомчість розгляду справ, що виникають із земельних правовідносин у судах.

Залежно від правового  статусу суб'єктів прав на землю  та змісту земельних правовідносин  земельні спори та інші питання, що виникають у земельних правовідносинах, вирішуються загальними і спеціальними судами, зокрема господарськими та адміністративними. Підвідомчість судам першої категорії земельних справ встановлюється, як правило, нормами матеріального земельного права, якими врегульовані спірні земельні правовідносини.

Загальні суди цивільної  юрисдикції вирішують земельні спори в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Учасниками цивільного судочинства  є сторони, тобто позивач і  відповідач, якими можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава (ст. 30 ЦПК України). Процесуальне правове становище сторін визначається принципами диспозитивності, рівноправності і змагальності. Цивільно-процесуальне законодавство допускає можливість співучасті внаслідок пред'явлення позову спільно кількома позивачами до декількох відповідачів (ч. 1 ст. 32 ЦПК України).

Цивільна юрисдикція поширюється  на розгляд таких справ, що виникають  із земельних правовідносин.

Частиною 2 ст. 158 ЗК України  встановлено, що спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, що перебувають у власності юридичних осіб і громадян, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей вирішуються виключно судом.

Суд вирішує  і такі справи, що виникають із земельних правовідносин:

— встановлює право спільної часткової власності на земельну ділянку (ст. 87 ЗК України);

— встановлює порядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності (ч. 1 ст. 88 ЗК України);

— встановлює розмір часток земельної ділянки, що перебуває  у спільній сумісній власності (ч. 4 ст. 89 ЗК України);

— вирішує спори, що виникають при проведенні розвідувальних робіт (ч. 5 ст. 97 ЗК України);

— вирішує питання щодо спільного використання земельних  ділянок із меліоративними системами (ст. 26 ЗК України);

— встановлює земельні сервітути (ч. 2 ст. 100 ЗК) та припиняє їхню дію (ст. 102 ЗК України);

— приймає рішення про  примусове припинення прав на земельну ділянку (ст. 143 ЗК України);

— встановлює викупну вартість земельної ділянки у разі її викупу для суспільних потреб (ч. 4 ст. 146 ЗК України);

— вирішує питання про  вилучення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності для суспільних та інших потреб (ст. 149 ЗК України);

— вирішує питання про  визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування  збитків, пов'язаних із викупом (ч. З  ст. 153 ЗК України);

— вирішує спори у разі незгоди власників землі або  землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ч. 5 ст. 158 ЗК України);

— визнає недійсними угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок (ст. 210 ЗК України);

— приймає рішення щодо повернення самовільно зайнятих земельних  ділянок (ч. З ст. 212 ЗК України) тощо.

До юрисдикції спеціалізованих господарських судів належить розгляд справ, які виникають із земельних правовідносин, за умови, що суб'єктами цих правовідносин є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

В окремих випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи, в яких хоча б одна особа (позивач чи відповідач) є фізичною особою, яка не є підприємцем, не можуть розглядатися у господарському суді. Такі справи розглядаються загальними судами.

Залежно від суб'єктів  земельного спору справи можуть розглядатися як у загальних, так і в господарських судах. Так, спори про розірвання договору оренди земельної ділянки вирішуються загальними судами, у разі якщо хоча б одна особа (позивач чи відповідач) була фізичною особою. Такі ж земельні спори, якщо і позивачем, і відповідачем є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

До юрисдикції спеціалізованих  адміністративних судів у питаннях, що виникають із земельних правовідносин, належить розгляд справ щодо захисту земельних прав фізичних осіб, земельних прав та інтересів юридичних осіб у сфері земельних публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень (ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України). Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності в галузі земельних відносин.

Так, в порядку адміністративного судочинства адміністративними судами розглядаються справи про відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою (ст. 154 ЗК України). Рішенням адміністративного суду може бути визнаний недійсним акт органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належної їй земельної ділянки. При цьому збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт. Відповідно до ст. 144 ЗК України адміністративними судами розглядається скарга на рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою.

Адміністративним судам  підвідомчі справи за скаргою землекористувачів на дії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо вилучення для суспільних та інших потреб земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (ст. 149 ЗК України).

Компетенція адміністративних судів поширюється й на інші публічно-правові  справи у галузі земельних правовідносин, що виникають з порушень суб'єктів  владних повноважень, якими порушені законні права та інтереси громадян і юридичних осіб.

ЗК України визначені  права та обов'язки сторін при розгляді земельних спорів. Так, ст. 160 ЗК України  встановлено, що сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні й письмові пояснення, заперечувати клопотання та докази іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору та, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування набирає сили з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання. Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється органом, який прийняв це рішення. Його виконання не звільняє порушника від відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення земельного законодавства.

Виконання рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його термін може бути продовжений вищестоящим органом або судом (ст. 161 ЗК України).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Земельний кодекс України.Коментар. – Х.: ТОВ „Одісей”, 2002. – С. 254.
2. http://www.kontrakty.com.ua/rus/gc/nomer/2002/30-31/15.html
3. Н.Николаенко. „Разумность и справедливость » главы 16 ЗК Украины «Право земельного сервитута». – 2005. - №28. – С. 1,13.
4. Погрібний С. О. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства // Земельне право України: Підручник /Заред. Погрібного О. О., Каракаша І. І,— К.: Істина, 2003. – С.424.
5. Шемшученко Ю. С. Відповідальність за порушення земельного законодавства // Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред. В. І. Семчика. — К.: Видавничий Дім Ін Юре, 2003.- С.646.
6. Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей средн: Общая часть. — Харьков: Вища школа, 1986. – С.65.
7. Там само. – С.65.
8. М.Шульга. Самовільне зайняття земельних ділянок.//Юридичний вісник України. – 2004. - №32. – С.9.
9. Там само. – С.9.
10. Кодекс Украины об административных правонарушениях. Научно-практический комментарий. Изд.4 (с изменениями и дополнениями по состоянию на 3 апреля 2003г). – Х.: «Одиссей», 2003. – С.159-160.

11. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.І.Семчика. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”. – 2003. – С.286.

12. Про оренду землі: Закон України в редакції від 2 жовтня 2003 року // ВВР. – 2004. - N 10. - C.102.

13. Ільницька Н. Оренда як правова форма використання земель у сучасний період: поняття, особливості, юридична природа. // Право України. – 2000. – №8. - С. 61-62.