Гарантії прав на землю

— громадяни та юридичні особи набувають права власності  та права користування земельними ділянками  із земель державної або комунальної  власності за рішенням органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом;

— набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування;

— безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом;

2) земельно-процесуальних норм, якими регулюється порядок безплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Відповідно до ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної міської ради за місцем розташування земельної ділянки;

3) земельно-процесуальних норм, якими регулюється порядок безплатної приватизації земельних ділянок громадянами України для ведення фермерського чи особистого селянського господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

З цією метою громадянин, зацікавлений у приватизації земельної  ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної  районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації  або сільської, селищної, міської  ради за місцем розташування земельної  ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни-працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідний орган місцевого  самоврядування або орган виконавчої влади в місячний строк розглядає  клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розроблення проекту приватизації земель.

Передання земельних ділянок  у власність громадянам — працівникам  державних та комунальних сільськогосподарських  підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа, провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

ЗК України (ст. 127) визначається порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам. Так, згідно зі ст. 128 ЗК України:

— продаж громадянам і юридичним  особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані  об'єкти, що підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень;

— продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України. Продаж громадянам і юридичним особам земель сільськогосподарського призначення здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, що затверджує Кабінет Міністрів України.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради, або державного органу приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада, або державний орган приватизації, або центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у місячний строк розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

Особам, які подали заяви (клопотання) про придбання (купівлю) земельної ділянки, що не перебуває  у їх користуванні, продаж цієї ділянки  здійснюється не пізніше 30 днів після розроблення землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Підставою для відмови у продажу земельної  ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення  щодо продажу такої земельної  ділянки;

б) виявлення недостовірних  відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької  діяльності порушена справа про банкрутство  або припинення його діяльності.

Рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради, державного органу приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів про продаж земельної ділянки є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Іноземні держави та юридичні особи, зацікавлені у придбанні  земельних ділянок у власність, повинні дотримуватися загальних  норм і правил набуття у власність земельних ділянок, визначених ст. 14 Конституції України і ЗК України (ст. 128). Проте деякі відмінності продажу їм земельних ділянок визначаються ст. 129 ЗК України і змінами, які внесені до цієї статті Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3 червня 2008 р. Стаття 129 ЗК України в новій редакції викладена так: «Продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України». При цьому розгляд клопотання і продаж таких земельних ділянок здійснюється державними органами приватизації після отримання погодження Кабінету Міністрів України;

4) земельно-процесуальних норми, якими регулюється порядок припинення і переходу прав на землю, вилучення, викуп землі.

До їх складу належать, наприклад, норми:

а) якими визначено підстави припинення права власності на земельну ділянку і права користування земельною ділянкою (статті 140, 141 ЗК України).

б) якими регулюється порядок припинення права користування земель та їх вилучення у випадках, передбачених статтями 144, 145 ЗК України;

в) якими регулюється порядок  припинення права приватної власності  на землю, зокрема викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб.

Так, припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача згідно зі статтями 142, 144 ЗК України провадиться за його заявою на підставі рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування. У разі виявлення випадків використання землі не за цільовим призначенням, не усунення допущених порушень законодавства державний інспектор з використання та охорони земель письмово попереджає особу, яка допустила порушення, про необхідність усунення цих порушень у 30-денний строк. Якщо порушення за цей час не будуть усунені, державний інспектор на таку особу накладає адміністративне стягнення у встановленому порядку і повторно надає 30-денний строк для усунення порушень. Якщо порушення і в цей строк не будуть усунуті, державний інспектор з використання та охорони земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку;

г) якими регулюється перехід  права на земельну ділянку. Статтею 120 ЗК України встановлено, що при  переході права власності на будівлю  і споруду право власності  на земельну ділянку або її частину  переходить на підставі цивільно-правових угод, а право користування —  на підставі договору оренди. У разі переходу права власності на будинок  або його частину від однієї особи  до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю або споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку

визначається пропорційно  до частки осіб у вартості будівлі  або споруди, якщо інше не передбачено  у договорі відчуження будівлі і  споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на яких розташована будівля чи споруда.

Однією з підстав припинення цих прав на землю незалежно від  форми власності є вилучення  чи викуп земельної ділянки для  суспільних потреб або її примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності. Вилучення — це примусове припинення прав на земельну ділянку для забезпечення будь-яких позитивних наслідків, спрямованих на задоволення суспільних (державних, комунальних, громадських), але не приватних потреб.

Вилучення (викуп) випливає із рішень органів державної влади  чи органів місцевого самоврядування і базується на владних повноваженнях  держави та її органів чи територіальних громад та органів місцевого самоврядування з метою забезпечення відповідних  громадських інтересів, загальнокорисних програм і заходів.

Мотивом такого рішення не можуть бути надзвичайні обставини. Воно обумовлюється інтересами розвитку відповідної території. У зв'язку із цим мета, заради якої проводиться вилучення (викуп), як правило, передбачається у містобудівній документації (у планах, програмах тощо).

Саме  цим пояснюється те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для таких суспільних потреб, виключний перелік яких визначено ст. 146 ЗК України, зокрема:

а) під будівлі і споруди  органів державної влади та органів  місцевого самоврядування;

б) під будівлі, споруди  та інші виробничі об'єкти державної  та комунальної власності;

в) під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) оборони та національної безпеки;

ґ) під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо);

д) під розміщення дипломатичних і прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;

е) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення.

Процесуально це здійснюється так: власник земельної ділянки не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу, має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп. Викуп земельної ділянки здійснюється за згодою її власника. Вартість земельної ділянки встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Якщо власник земельної  ділянки не згоден з викупною вартістю, питання вирішується в судовому порядку.

Окремою нормою земельного права (ст. 147 ЗК України) передбачено підстави відчуження (вилучення) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.

У разі введення воєнного або  надзвичайного стану земельні ділянки, які перебувають у власності  громадян або юридичних осіб, можуть бути відчужені (вилучені) з мотивів суспільної необхідності у порядку, встановленому законом.

Припинення права власності на земельну ділянку у таких випадках здійснюється за умови повного відшкодування її вартості.

Особа, в якої була примусово  відчужена земельна ділянка, після  припинення дії обставин, у зв'язку з якими було проведено примусове  відчуження, має право вимагати повернення цієї земельної ділянки.

У разі неможливості повернення примусово відчуженої земельної  ділянки власнику за його бажанням надається інша земельна ділянка.

Земельно-процесуальний порядок вилучення (викупу) земельних ділянок спрямований на забезпечення гарантій прав власності на землю громадян і юридичних осіб та права постійного користування державних юридичних осіб, а також права оренди земельної ділянки. Встановленням порядку вилучення (викупу) землі забезпечується потреба держави і територіальних громад у вирішенні суспільних завдань, які виникають у процесі їх життєдіяльності, забезпечуються інтереси суспільства.

З цією метою ЗК України  передбачає спеціальний порядок  вилучення (викупу) земельних ділянок. Статтею 149 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.