Криминально-процессуальное право Украины

     Головними учасниками процесу у цій стадо  є суд, прокурор, який підтримує обвинувачення, підсудний, захисник та потерпілий.

     Завершується  ця стадія або винесенням вироку (обвинувального чи виправдувального), або закриттям  справи, або направленням справи на додаткове розслідування.

     П’ята стадія – апеляційне провадження – полягає у перегляді апеляційним судом справи або вироку у зв’язку з поданою учасником процесу апеляцією на рішення суду першої інстанції.

     Апеляція  може бути подана: на вироки, які не набрали законної сили, постановлені судами першої інстанції (місцевим судом, або апеляційним судом, який виступав як суд першої інстанції); на постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, постановлені місцевим судом; на ухвали (постанови), постановлені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; на окремі ухвали (постанови), постановлені місцевим судом; на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених законом.

     Апеляція  може бути подана потерпілим, засудженим, його захисником, прокурором та іншими зазначеними в ст. 348 КПК України особами протягом 15 діб з моменту проголошення вироку (ухвали чи постанови) суду першої інстанції, а засудженим, який перебував під вартою, – протягом цього само строку з моменту вручення йому копії вироку.

     Апеляція  може бути подана: на рішення місцевого суду в відповідний апеляційний суд (апеляційний суд області, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційний суд міста Києва, апеляційний суд міста Севастополя.

     Шоста стадія – касаційне провадження. Касаційне провадження – стадія кримінального процесу, в якій касаційні скарги на судові рішення, постановлені Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними судами областей, міст Києва і Севастополя, вироки районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів розглядаються колегією  суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, за поданням прокурора або скаргою інших учасників. Касаційні скарги і подання на вироки і судові рішення апеляційних судів можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, – в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови. Касаційні скарги і подання на судові рішення місцевих судів та на ухвали апеляційних судів, постановлені щодо цих вироків, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.⁷

     Сьома стадія – виконання вироку – полягає в реалізації вироку, що набрав законної сили, та виконанні рішень суду.

     До  виключної стадії належать перегляд судових рішень у порядку виключного провадження, а саме: відновлення  справ у зв’язку з нововиявленими обставинами; відновлення справи і провадження в зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотного порушення кримінально-процесуального закону, які суттєво вплинули на правильність судового рішення.

     Цю  стадію прийнято називати виключною  тому, що кримінальна справа перебуває  в ній в особливій, виключній  ситуації, коли переглядається законність та обґрунтованість вироку, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили. Відбувається перегляд вироку, що виконується. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки.

З вищесказаного  можна зробити наступні висновки:

     Кримінальний  процес – це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду по розкриття злочинів, викриттю й покаранню винних та недопущенню покарання невинних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності.

     Кримінально-процесуальне право є обов’язковим компонентом, важливою ланкою всієї системи права в Україні. Як і будь-яка ланка єдиного ланцюга, кримінально-процесуальне право, маючи певну самостійність, пов’язане з іншими ланками, зокрема з матеріальним кримінальним правом.

     Джерела кримінально-процесуального права можна поділити на дві групи: закони та інші нормативні акти, що містять кримінально-процесуальні норми.

До першої групи входять:

1) Конституція  України;

2) КПК  України;

3) закони про судоустрій та статус суддів, прокуратуру, адвокатуру тощо.

     До  другої відносяться:

1) Укази  Президента України;

2) постанови  Верховної Ради України;

3) рішення  Конституційного Суду України;

4) міжнародні  договори, угоди, конвенції.

     Чинність  кримінально-процесуального закону в просторі, часі та щодо осіб в КПК регулюється, в основному, статтею 3.

     Чинність  кримінально-процесуального закону в  просторі означає, що порушення, розслідування  і розгляд судом кримінальних справ на території України здійснюються за нормами КПК незалежно від місця вчинення злочину.

Провадження в кримінальних справах про злочини, вчинені на повітряному, морському  чи річковому судні, яке перебуває  поза межами України під прапором або з розпізнавальними знаками  України, здійснюється за кримінально-процесуальним законодавством України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами,

     При виконанні на території України  доручень судів і слідчих органів  іноземних держав, з якими укладено договори про надання правової допомоги в цивільних, сімейних і кримінальних справах, застосовується процесуальне законодавство України, Однак слід зазначити, що на прохання установи, від якої надійшло доручення, може застосовуватись процесуальне законодавство відповідної іноземної держави, якщо воно не суперечить законодавству України.

     Чинність  кримінально-процесуального закону в  часі полягає в тому, що слідчі органи, прокурор, суддя і суд застосовують процесуальні норми, що діють на момент провадження в справі. Це означає, що коли під час розслідування чи розгляду справи в суді кримінально-процесуальний закон змінюється, доповнюється чи замінюється новим, то після набрання останнім чинності застосовуються нові процесуальні норми, незалежно від того, коли було вчинено злочин і коли порушено справу. Отже, кримінально-процесуальний закон певною мірою має зворотну силу. Однак, якщо новий закон скасовує або обмежує те чи інше процесуальне право учасника процесу в справах, які вже перебувають у провадженні слідчих органів чи суду, це право зберігається за ним до закінчення провадження в даній справі. 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.
2. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 р.
3. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р.
4. Віденська Конвенція про дипломатичні зносини від 18.04.1961 р.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
6. Указ Президента України «Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні» від 10 червня 1993 р.
7. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Т.Маляренка, В.Г.Гончаренка. – К., 2006.
8. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001.
9. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / За загальною редакцією Ю.П. Аленіна. — X.: ТОВ «Одіссей», 2009.
10. Кримінальний процес: підручник / за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної. — Х. : Право, 2010.
11. Лобойко Л.М.: Кримінально-процесуальне право;  Курс лекцій: Навч. посібник. — К.: Істина, 2007.
12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка К.: Атіка, 2005.
13. О.А. Кучинська: Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Прецедент, 2005.
14. Офіційний вісник України. - 2006. - № 19. - Ст. 1376.
15. Офіційний вісник України. - 2008. - № 27. - Ст. 838.