Криминально-процессуальное право Украины

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет

«Одеська  юридична академія»

Криворізький  факультет 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА  РОБОТА

з дисципліни  «Кримінальний  процес»

Тема № 1. Кримінально-процесуальне законодавство України

                                              
 

студентки  

                                                           5-го курсу групи ФПН 09

                                                           заочної форми навчання

                                                     Астахової А.Ю. 

                                Науково-методичний керівник                           

____________________________ 
 
 
 

Кривий Ріг

2011

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Поняття кримінального процесу…………………………………………4

Розділ 2. Поняття кримінально-процесуального права. Його структура, джерела, чинність у просторі та часі………………………………………………………….7

2.2 Джерела  кримінально-процесуального права………………………………….9

2.3 Чинність  у просторі та часі та щодо  осіб……………………………………..11

Розділ 3. Процесуальна форма та процесуальні гарантії………………………...15

Розділ 4. Стадії кримінального процесу………………………………………….20

Висновки……………………………………………………………………………25

Список  використаних джерел……………………………………………………..27 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Теперішній час визначає необхідність постановки юридичної науки в першу чергу на захист прав і свобод людини, честі, гідності і репутації добропорядних громадян. Без цього неможливо закласти духовну, моральну основу нашого майбутнього.

     Саме  Кримінально-процесуальне право належить до навчальних дисциплін, які посідають провідне місце у професійній підготовці юристів різної спеціалізації. В реальному житті практично кожному випускникові юридичного закладу освіти так чи інакше доведеться зіткнутися з фактами злочинів. Тому глибоке вивчення кримінально-процесуального права та теорії кримінального процесу – одна з умов успішної праці на посадах слідчих, прокурорів, суддів, адвокатів, співробітників оперативних апаратів органів внутрішніх справ та в інших сферах юридичної діяльності. Важливо й те, що сам кримінальний процес дозволяє поглибити уявлення про істину, законність та справедливість, вчить уважному і чуйному ставленню до людини, навіть якщо вона переступила межу, дозволену законом.

     Основа  юридичної науки – захист і зміцнення принципу неприпустимості звуження існуючих прав і свобод людини.

     У цій курсовій роботі поставлено за мету: з одного боку, в лаконічній та доступній формі викласти основи кримінально-процесуальної права України та процесуального законодавства, з іншого – узагальнити досягнення юриспруденції у галузі кримінально-процесуальної права. 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Поняття кримінального процесу

     Термін  «кримінальний процес» походить від латинських сrіminus – злочинний та рrосеdere – проходження, просування вперед. Ці слова у сполученні набувають іншого, дещо відмінного від буквального змісту: провадження з притягнення до кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин. У цьому аспекті як синонім вживається «кримінальне судочинство».

     Поняття «кримінальний процес» використовується у кількох значеннях. Перше значення пов’язано з розумінням кримінального процесу як особливого виду державної діяльності. Друге значення обумовлено тим, що кримінально-процесуальна діяльність, будучи врегульованою правом, має своєю правовою основою кримінально-процесуальне право або галузь права як сукупність правових норм, що регулюють вказану діяльність. Третє значення терміна – наука кримінального процесу або одна з галузей юридичної науки, яка становить систему понять, уявлень, поглядів та ідей, що розкривають сутність кримінального процесу, закономірності його виникнення та розвитку.

     Необхідно розрізняти кримінальний процес як науку  і як навчальну дисципліну, що вивчається у закладах юридичного профілю. Наука  кримінального процесу теоретично узагальнює досвід кримінально- процесуальної діяльності, аналізує актуальні питання застосування кримінально-процесуального законодавства, що мають місце у практиці правоохоронних органів та суду, розробляє науково-практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності кримінально-процесуальної діяльності всіх суб’єктів кримінального процесу.

     Наука кримінального процесу вивчає суть і принципи кримінального процесу, розвиток і основні риси кримінально-процесуального права, правове становище суб’єктів процесу, проблеми теорії доказів, кримінально-процесуального пізнання істини. Детально досліджується порядок кримінально-процесуальної діяльності від її початку до завершення, правила діяльності органів розслідування, прокуратури і суду при провадженні у кримінальних справах.

     Об’єктивні закономірності виникнення, розвитку і функціонування одних і тих же юридичних об’єктів у сфері кримінального судочинства можуть бути предметом вивчення не лише кримінально-процесуальної науки, але й інших, пов’язаних з нею галузевих юридичних наук. Наука кримінального процесу має тісний зв’язок з наукою кримінального права, криміналістикою, науками цивільного права, цивільного процесу, адміністративного права і процесу, теорії оперативно-розшукової діяльності, їй притаманні риси загальної теорії держави і права, а також формальної логіки і діалектико-матеріалістичної гносеології. Ця обставина свідчить про системність кримінально-процесуальної науки, зв’язок її положень з положеннями інших наук, об’єднаних єдиною діалектико-матеріалістичною методологією.

     Предмет кримінально-процесуальної науки  визначає специфіку застосування в  ній загальнонаукових, окремих наукових і спеціальних методів пізнання, зумовлених загальним діалектико-матеріалістичним методом, що зобов’язує розглядати всі явища і процеси в розвитку та протиріччях.

     Кримінальний  процес є засобом захисту від  злочинних посягань на державний  та суспільний лад, правопорядок, права  та інтереси громадян.

     Кримінальний  процес – це врегульована нормами кримінально- процесуального законодавства діяльність органів слідства, начальника слідчого відділу, прокурора, судді та суду по виявленню ознак складу злочину, порушенню, досудовому розслідуванню, судовому розгляду та вирішенню кримінальних справ, спрямована на захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, потерпілих від злочинів, швидке та повне розкриття злочинів, викриття винного та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був підданий справедливому покаранню і ніхто з невинуватих не був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений. У цій діяльності беруть участь інші особи, які реалізують свої права та виконують обов’язки. Виконанню цих завдань служить весь порядок провадження у кримінальній справі, який визначається Кримінально-процесуальним Кодексом України (надалі КПК) та іншими нормативними актами.

     Важливо підкреслити, що кримінальний процес – це вид державної діяльності. Саме держава через спеціально створені нею органи здійснює боротьбу зі злочинністю, охороняє від злочинних посягань конституційний лад, соціально-економічні, політичні й особисті права та свободи громадян, права та законні інтереси юридичних осіб. Кримінально-процесуальну діяльність можуть здійснювати лише ті державні органи, які на це уповноважені законом: суд, суддя, прокурор, начальник слідчого відділу, слідчий. Вони наділені необхідною владою та при наявності законних підстав можуть застосовувати заходи державного примусу. Рішення, прийняті ними в межах своїх повноважень, обов’язкові для виконання всіма установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Так, наприклад, вирок суду проголошується іменем України і є обов’язковим для виконання на всій території України¹.

     Таким чином, найважливішими елементами, які утворюють поняття кримінального процесу, є:

1) діяльність  органів, що ведуть боротьбу  зі злочинністю, – органів досудового слідства, прокуратури та суду, яка полягає у розслідуванні, розгляді та вирішенні кримінальних справ;

2) демократичні  принципи, які повинні лежати в основі організації та діяльності вказаних органів;

3) процесуальна  форма їх діяльності;

4) завдання, що вирішуються ними;

5) система  відповідних процесуальних гарантій. 

Розділ 2. Поняття кримінально-процесуального права. Його структура, джерела, чинність у просторі та часі

     Кримінально-процесуальне право – система правових норм, що встановлюють типову модель та визначають процесуальну форму діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду по встановленню об’єктивної істини та вирішенню інших задач судочинства, розгляду та розв’язанню кримінальних справ, здійсненню правосуддя, створюють необхідні юридичні гарантії встановлення істини та захисту прав і свобод людини.

     Кримінально-процесуальне право покликане слугувати задоволенню інтересів громадян, їх об’єднань, держави і суспільства в цілому. В цьому полягає його цінність, що виявляється в таких вимірах:

- соціальна цінність цієї галузі права полягає в тому, що вона втілює інтереси громадян у вільному від злочинності суспільному середовищі;

- інструментальна цінність кримінально-процесуального права – один із проявів його загально соціальної цінності – полягає в тому, що воно є регулятором суспільних відносин, що виникають у зв’язку із вчиненням злочину; інструментом розв’язання кримінально-правових конфліктів у державі.

     Як  самостійна галузь права України, кримінально-процесуальне право має специфічні предмет  та метод правового регулювання. Однак, як елемент системи права  України, воно тісно пов’язане з іншими галузями права та галузями знань. Найтіснішим є зв’язок кримінально-процесуального права із загальною теорією права, конституційним правом, кримінальним правом, криміналістикою, оперативно-розшуковою діяльністю.

     Загальна  теорія права відіграє щодо всіх галузей права методологічну роль. Вона розробляє теоретичні положення щодо загального розуміння понять, норм права, механізму правового регулювання, тлумачення норм права тощо, які є вихідними для окремих галузей права, в тому числі й кримінально-процесуального.

     Кримінально-процесуальне право не може існувати без кримінального  права, і навпаки, норми останнього не можна реалізовувати без першого. Зв’язок цих галузей права є настільки тісним, що в деяких державах до цього часу їх не поділяють на окремі галузі.

     Норми кримінального права можуть містити найсуворіші санкції, однак без процесуальних норм вони будуть «мертвими». Норми процесуального права приводять у дію норми кримінального права. Якщо кримінально-правові норми – це «тіло», то процесуальні – це їхня «душа».

     У загальній теорії права всі галузі права поділяють на:

1) галузі  матеріального права; 

2) галузі  процесуального (формального) права. 

     Кримінальне право належить до першої групи, а  кримінально-процесуальне – до другої. Кримінальне право визначає поняття злочину, кримінальної відповідальності, покарання, а кримінально-процесуальне – встановлює форму реалізації норм кримінального права (тому є формальним).

Зв’язок цих двох галузей права полягає у такому:

- вони є галузями публічного права;

- термін «кримінально-процесуальне право» походить від терміна «кримінальне право»;

- кримінально-процесуальне право містить низку бланкетних норм, які відсилають до положень кримінального;