АдвокатураУкраины

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Марта 2012 в 00:44, курсовая работа

Краткое описание

Мета курсової роботи полягає у визначенні особливостей діяльності та організації адвокатури в Україні, її завдань.
Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких основних завдань:
1) проаналізувати поняття та сутність інституту адвокатури;
2) визначити види правової допомоги, які надаються адвокатами;

Оглавление

Вступ
1. Історичний шлях розвитку адвокатури України……...…………………….…..5
1.1. Адвокатура України у дореволюційний період (1864-1917рр)…….....5
1.2. Адвокатура України у післяреволюційний період (1917-1992рр)…….9
2. Сучасна адвокатура України…………………………………………………….16
3. Адвокат у кримінальному процесі……………………………………………...19
3.1. Адвокат-захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного……20
3.2. Адвокат-представник потерпілого, цивільного позивача цивільного
відповідача…………………………………………………………………...30
4. Представництво адвоката в цивільному процесі……………………………...35
4.1. Адвокат як правозахисник і представник у цивільному процесі……36
4.1. Процесуальне представництво адвоката в стадії судового
виконання…………………………………………………………………….37
Висновки……………………………………………………………………………40
Список використовуваної літератури……………………………………………..41

Файлы: 1 файл

курсовая работа по судебным.docx

— 87.50 Кб (Скачать)

В клопотаннях адвоката можуть ставитися питання про вимагання і приєднання до справи документів і предметів, про виклик нових свідків, проведення допитів, очних ставок та інших слідчих і судових дій, про скасування або зміну запобіжного заходу, про закриття справи тощо. Слідчий зобов'язаний розглянути клопотання адвоката про виконання будь-яких слідчих дій в строк не більше трьох діб і задовольнити його, якщо обставини, про встановлення яких заявлено клопотання, мають значення для справи (ч. 1 ст. 129 КПК).

Адвокат вправі заявляти відвід слідчому, особі, що провадить дізнання, прокурору, судді і всьому складу суду, громадському обвинувачу, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання. Підстави для відводу передбачені кримінально - процесуальним кодексом.

Адвокат може оскаржити будь-які  дії і рішення слідчих органів, прокурора, судді і суду (наприклад, постанови про закриття справи, обрання  запобіжного заходу, відмову в  задоволенні клопотання, вирок суду), які, на його думку, завдають шкоди законним інтересам підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Постанова слідчого про закриття справи може бути оскаржена прокуророві  в семиденний строк від дня  одержання адвокатом письмового повідомлення або копії постанови  про закриття справи. Прокурор знайомиться з справою і не пізніше 30 днів з дня надходження скарги скасовує постанову і відновлює попереднє слідство або залишає скаргу без задоволення, про що повідомляє адвоката. В разі відмови прокурора скасувати постанову, а також у разі відмови вищестоячого прокурора скасувати постанову підпорядкованого прокурора про закриття справи адвокат може подати скаргу до районного (міського) суду

(ст. 48, 69, 69ꞌ КПК).

Санкція прокурора на арешт підозрюваного  або обвинуваченого також може бути оскаржена адвокатом до районного (міського) суду за місцезнаходженням  прокурора, який дав санкцію на арешт (ст. 236 КПК).

З моменту допущення до участі в справі в стадії досудового розслідування адвокат вправі: бути присутнім при допиті підозрюваного, пред'явленні обвинувачення і допитах обвинуваченого, причому в справах глухих, німих, сліпих і неповнолітніх його присутність є обов'язковою

(ст. 144, 438 КПК), при провадженні інших  слідчих дій, виконуваних за  участю підозрюваного, обвинуваченого  або за їх клопотанням чи  клопотанням захисника (наприклад,  очної ставки, пред'явлення для  впізнання, відтворення обстановки та обставин події), подавати письмові зауваження з приводу неправильності або неповноти запису в протоколі відомостей про слідчу дію, в якій він брав участь.

Після закінчення досудового слідства адвокат має право разом з обвинуваченим або сам ознайомитися з усіма матеріалами справи, які повинні бути підшитими і пронумерованими. Обвинуваченого і його адвоката не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи.

При ознайомленні з матеріалами  справи адвокат має право: робити виписки, мати побачення з обвинуваченим  віч-на-віч, роз'яснювати йому зміст  обвинувачення, обмірковувати з  ним питання про заявлення  клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення  слідчого і прокурора 

(ст. 219 КПК).

Під час судового розгляду справи адвокат сприяє підсудному в здійсненні його прав і захисті законних інтересів. Він має право на побачення  з підсудним, бере участь у дослідженні  доказів, тобто в допитах підсудного, потерпілого, свідків, експертів, пред'явлені для впізнання особи чи предметів, призначенні експертизи, огляді речових доказів, документів, місця події, порушує перед судом клопотання про витребування і приєднання до справи нових доказів, що виправдують підсудного або пом'якшують його відповідальність, заявляє інші клопотання, викладає суду свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, і т. д. (ст. 266 КПК).

Ефективність захисту багато в  чому залежить від рівня підготовки адвоката до участі в судовому розгляді кримінальної справи. Зокрема, він повинен  ретельно вивчити матеріали справи, зробити необхідні для захисту  виписки і нотатки, ґрунтовно  переговорити з підзахисним і  погодити з ним правову позицію, інші практичні питання захисту, намітити докладний план захисту, де передбачити заявлення клопотань у підготовчій частині судового розгляду, пропозиції про порядок.

За своєю структурою захисна  промова адвоката може складатися з  таких частин: вступної, викладу  фактичних обставин справи, аналізу  й оцінки доказів, розбору юридичної  сторони пред'явленого обвинувачення, характеристики особистості підсудного і при необхідності - потерпілого, аналізу причин злочину та умов, які сприяли його вчиненню, міркувань  з приводу виду і міри покарання, цивільного позову і, нарешті, заключної. Виголошуючи свою промову, адвокат  повинен точно і правдиво викладати  фактичні обставини справи, досліджені в суді докази, не перекручувати  їх та позицію, аргументи сторони  обвинувачення, не знущатися над  потерпілим, бо «нема гіршого прийому  захисту, як несправедливі причіпки і нападки на потерпілих» [29, с. 112]. Суд не вправі обмежувати тривалість захисної промови адвоката певним часом. Суддя або головуючий у судовому засіданні зупиняє адвоката лише в тих випадках, коли він у промові виходить за межі розглядуваної справи (ч. 4 ст. 318 КПК).

Після закінчення промов учасники судових  дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки  належить захисникові 

(ч. 5 ст. 318 КПК). Обмін репліками  не повинен перетворюватись у  лайку сторін обвинувачення і  захисту. В своїй репліці адвокат коротко, в стислій і коректній

формі може звернути увагу суду на перекручення фактів, позиції захисту, на домисли  та принципово неправильні судження, допущені прокурором або іншими суб'єктами сторони обвинувачення в їх промовах і репліках.

Адвокат вправі оскаржити в касаційному  порядку вирок будь-якого суду, крім Верховного Суду України, бо він  набирає чинності негайно після  його проголошення (ч. 1 і 5 ст. 347 КПК).

Адвокат може брати участь в засіданні  суду касаційної інстанції, заявляти там  відводи і клопотання, давати пояснення (ст. 358, 360).

На вирок, що набрав законної сили, і на ухвалу суду касаційної інстанції  адвокат при згоді на це підзахисного може подати голові відповідного суду або відповідному прокурору та їх заступникам т. зв. наглядну скаргу. В разі принесення ними протесту адвокат у необхідних випадках може бути запрошений на засідання суду, що розглядає справу в порядку нагляду, для дачі пояснень (ч. 2 ст. 391 КПК).

За клопотанням засудженого  адвокат викликається в засідання  суду, що вирішує питання, пов'язані  з виконанням вироку (про відстрочку виконання, умовно-дострокове і дострокове звільнення від відбування покарання  тощо), де заслуховуються його пояснення (ст. 411 КПК).

 

3.2 Адвокат - представник потерпілого,цивільного позивача і цивільного відповідача:

 

Право на захист законних інтересів  у кримінальному процесі забезпечується також потерпілому, цивільному позивачу і цивільному відповідачу. Ефективним засобом забезпечення цього права  є участь адвоката в кримінальній справі як представника цих суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності.

Потерпілою визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ч. 1 ст. 49 КПК). Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили при провадженні в кримінальній справі до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, тобто вимогу про відшкодування збитків (ч. 1 ст. 50 КПК), який розглядається судом разом з кримінальною справою (ч. 1 ст. 28 КПК).

Як цивільних відповідачів може бути притягнуто батьків, опікунів, піклувальників або інших осіб, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями  обвинуваченого (ч. 1 ст. 51 КПК).

Про визнання потерпілим, цивільним  позивачем, а також про притягнення  як цивільного відповідача особа, яка  провадить дізнання, слідчий, суддя  виносять постанову, а суд — ухвалу. З цього моменту вони стають учасниками кримінального процесу, набувають  процесуальні права для захисту  своїх законних інтересів, в тому числі і право мати представника.

Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача  можуть бути і адвокати. Представники користуються процесуальними правами  осіб, інтереси яких вони представляють (ст. 52 КПК).

Потерпілий і адвокат як його представник мають право: подавати докази: заявляти клопотання; знайомитися  з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також на вирок або ухвали суду і постанови судді (ч. 3 ст. 49 КПК).

Під час судового розгляду справи потерпілий та його представник мають  право заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, давати пояснення з приводу досліджуваних  судом обставин справи, ставити запитання  свідкам, експерту, спеціалісту і  підсудним, брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових  доказів, документів (ст. 267 КПК).

У кримінальному процесі потерпілий особисто або через представника здійснює функцію обвинувачення, оскільки об'єктивно він заінтересований  в тому, щоб вчинений проти нього  злочин був розкритий, а особа, яка  його вчинила, була притягнута до кримінальної відповідальності. Це особливо яскраво  виявляється в справах приватного обвинувачення: про умисне легке  тілесне ушкодження, умисне нанесення  удару, побоїв або вчинення інших  насильницьких дій, які завдали  фізичного болю, наклеп без обтяжуючих обставин, яким завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян.

Промова адвоката - представника потерпілого, з якою він виступає в судових  дебатах, є обвинувальною. В ній  викладаються фактичні обставини справи, аналізуються докази, даються юридична оцінка злочину, характеристика потерпілого  і підсудного, аналіз причин злочину  та умов, які сприяли його вчиненню, викладаються міркування з приводу  покарання, причому небажано, щоб  він вказував, який конкретно вид  і міру покарання судові слід обрати для підсудного.

Цивільний позивач або адвокат  як його представник має право: подавати докази; заявляти клопотання; брати  участь у судовому розгляді; просити  орган дізнання, слідчого, суддю  і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися  з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду, а також на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову

(ч. 2 ст. 50 КІЖ).

Цивільний відповідач або адвокат, як його представник, має право: заперечувати проти пред'явленого позову; давати пояснення по суті позову; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися  з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення досудового слідства; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду, а також на вирок і ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову (ч. 2 ст. 51 КПК).

В разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий повинен надати потерпілому і його представникові, цивільному  позивачеві, цивільному відповідачеві або їх представникам можливість ознайомитися з ними. Цивільний відповідач може знайомитися з матеріалами справи в межах, передбачених частиною 2 статті 51 цього Кодексу.

Зазначені особи мають право  робити виписки із справи і заявляти клопотання про доповнення слідства, щодо яких слідчий приймає рішення за правилами, передбаченими статтею 129 цього Кодексу.

В стадії судового розгляду справи цивільний  позивач і відповідач та їх представники мають право: бути присутніми при  розгляді справи в суді, заявляти відводи  і клопотання, висловлювати свою думку  щодо клопотання інших учасників  судового розгляду, давати пояснення, брати участь у дослідженні доказів  і в судових дебатах щодо доведеності  вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків (ст. 263 КПК).

Якщо цивільний позивач або  представник його інтересів не з'явиться  в судове засідання, суддя або  суд не розглядає цивільного позову, проте за потерпілим зберігається право  заявити позов в порядку цивільного судочинства. За клопотанням цивільного позивача (але не його представника) суддя або суд може розглянути цивільний позов у його відсутності.

Цивільний позивач і адвокат  як його представник є суб'єктами сторони обвинувачення, бо вони для  того, щоб суд задовольнив позов, беруть участь у доказуванні факту  вчинення злочину, що заподіяв матеріальної шкоди і винності обвинуваченого

Цивільний відповідач і адвокат  як його представник стоять на стороні  захисту, бо вони заінтересовані в тому, щоб факт вчинення злочину, матеріальна  шкода, винність обвинуваченого в їх вчиненні не були доведені і, отже, в  задоволенні позову було відмовлено. В своїй промові під час  судових дебатів вони повинні  торкатися лише питань доведеності  вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків.

Информация о работе АдвокатураУкраины