Етапи здійснення переведення курортного готелю категорії «три зірки» у категорію «чотири зірки»

    Вступ

  Територія нашої держави має унікальні передумови формування курортно-рекреаційного комплексу. Це, насамперед, комплекс географічних, гідрологічних, структурно-геологічних та інших параметрів, що й зумовило формування значної кількості багатьох видів природних ресурсів, найбільш цінними з яких є земельні та мінерально-сировинні. Але це не знижує значення водних, лісових, рекреаційних ресурсів, тваринного і рослинного світу у формуванні рекреаційно-туристичного комплексу держави.[⁹] Курортно-рекреаційний туризм має стати вагомою структурною складовою економіки, для розвитку якого, як бачимо, існують необхідні природні умови, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси.

   Курортний туризм –  вид туризму з метою оздоровлення та відпочинку. Курорт – це місцевість, що володіє певними лікувальними факторами (мінеральні джерела, грязі, сприятливий клімат тощо) та необхідними умовами для їх використання з лікувально-профілактичними цілями. Отже, щодо організації курортно-рекреаційного туризму, територія має володіти необхідними характеристиками (природними, лікувальними, оздоровчими ресурсами, санаторно-курортною інфраструктурою, розвинутою транспортною мережею,  унікальністю продукування послуг і власною технологією обслуговування; центрами дозвілля).

  У України є величезний потенціал з рекреаційних та курортних лікувальних ресурсів. Мережа курортних закладів нашої держави налічує біля 3 тисяч[⁷]об'єктів. На жаль, використовується цей потенціал поки що недосконало. Вплив доходів від туризму на економіку країни поки незначний: мабуть він адекватний внеску держави в розвиток цієї галузі та стримується, в основному, відсутністю реальних інвестицій, нерозвинутою туристською інфраструктурою, низьким рівнем готельного сервісу, недостатньою кількістю готельних місць та дефіцитом кваліфікованих кадрів.

  Серед напрямів державної підтримки розвитку курортного готельного господарева слід відокремити:

  - визначення і стимулювання пріоритетних напрямів розвитку готель-ного господарства;

  - підготовка нормативних актів,  необхідних для відлагодження ринкового механізму діяльності готельного господарства в межах загальної державної політики щодо розвитку сфери послуг;

  - розробка і затвердження науково  обгрунтованих державних стандартів  у сфері готельних послуг;

  - координація діяльності підприємств та організацій з питань, пов'язана з ліцензуванням і сертифікацією готелів різних форм власності;

  - активізація комерційних способів  приватизації з повним викупом  підприємства власниками готелів і готельних комплексів (насамперед це стосується тих державних і відомчих готелів, які у даний час є збитковими);

  - координація різних аспектів  генеральних планів розвитку міст з урахуванням створення належного рівня забезпеченості готельним обслуговуваням:

  - стимулювання створення і розвитку малих готелів;

  - створення регіональних програм  розвитку готельних асоціацій  на основі координації діяльності  самостійних готелів, автоматизованих  колективних систем бронювання  та резервування місць;

  - координація систем готельного  і туристичного обслуговування на регіональному і державному рівнях;

  - організація підготовки, перепідготовки  та підвищення кваліфікації кадрів, проведення науково-дослідницьких  робіт у сфері готельних послуг;

  - стимулювання розвитку зовнішньоекономічної  діяльності в готельній сфері, представництво інтересів України з цих питань за кордоном, укладання міжнародних угод, розробка заходів для входження готелів України у міжнародні готельні ланцюги;

  - контроль за використанням цільових  коштів, що надходять у місцеві  бюджети у вигляді готельного та туристичного збору з метою розвитку готельного господарства;

  - відпрацювання механізму відшкодування  коштів під час відчуження  готельних підприємств від відомчої  власності;

  - розробка системи відповідальності  посадових осіб за збитки, заподіяні готельним підприємствам під час їх приватизації чи діяльності[¹]

  Значну частину готельного господарства держави займають тризіркові готелі курортного типу. Оскільки такі підприємства найчастіше мають менше 50-ти номерів[⁷], відповідно і прибуток від їх експлуатації менший аніж від чотиризіркових. З огляду на це, доцільно проводити переведення готелів до категорії «чотири зірки». Цей процес потребує значних капіталовкладень та знання вимог, які пред'являються чинним законодавством до готелів цієї категорії.  Матеріальна база, що призначена для розміщення туристів, посідає одне з перших місць при формуванні туристичної інфраструктури, адже якість проживання та відповідне обслуговування рішуче впливають на рівень туристичного сервісу. А отже, готельна індустрія стає швидко зростаючим бізнесом, що приносить значні грошові надходження, в тому числі валютні. Вітчизняна готельна галузь стає невід’ємною складовою світового готельного господарства. Тому, чим більший засіб розміщення, тим більший прибуток  від його функціонування. Розмір готелю та його рівень насамперед залежать від кількості номерів та різноманітності  надаваних послуг, що дуже важливо для підприємств готельного господарства курортного типу, які повинні орієнтуватися на отримання якнайбільшого прибутку за сезон функціонування.

  Актуальність  теми обумовлена тим, що на даний час в Україні існує величезна кількість готелів курортного типу  категорійністю до «трьох зірок» включно. Ці готелі треба трансформувати до європейських стандартів якості готельних послуг та підвищити їх рівень, що призведе поліпшення стану готельного господарства по Україні в цілому.

  Мета  роботи: оцінити і дослідити характер, суспільний стан та перспективи розвитку готелів курортного типу категорії  «три зірки» та «чотири зірки» та заходи щодо можливості переведення засобу розміщення з однієї категорії в іншу.

  Завдання  роботи: описати склад приміщень і персоналу «тризіркового» готелю, довести необхідність здійснення переведення та надати коротку характеристику його етапів.

  Рекреаційна діяльність тісно пов'язана з наявністю рекреаційних ресурсів, які є основою масового відпочинку і туризму. В них виділено такі типи: природні, природно-технічні та соціально-економічні[⁹]. Як рекреаційні ресурси виступають різні сторони та елементи природних чи культурних ландшафтів, зокрема: бальнеологічні (запаси мінеральних вод), бальнеогрязеві (запаси грязей), фітолікування (масиви лісових і паркових насаджень), ландшафтні (придатні для тривалого відпочинку), пляжні та пізнавальні (туризм). 

  Згідно з класифікацією О.О. Бейдика територія України поділена на 4 рекреаційні регіони - Карпатський, Кримський, Дніпропетровський, Азово-Чорноморський, 8 рекреаційних районів - Одеський, Приазовський, Феодосійський, Ялтинський, Євпаторійський, Придніпровський, Донецький, Придністровський.

  Найбільша частина рекреаційних ресурсів зосереджена в Криму (42%), Карпатах (22%), Причорномор'ї (17%), Приазов'ї (13%). Найбільшою територіальною концентрацією рекреаційного комплексу виділяються Крим, Карпатський регіон та приморські території Одеської, Миколаївської, Донецької областей[⁹], тому задля розвитку курортного туризму особливу увагу потрібно звернути саме на ці області.

  Туризм  з метою відпочинку є одним  з найдревніших і одним з найбільш стабільних і динамічно розвинених сегментів туристичного ринку, складаючи три чверті всього об’єму світового туризму. Цей сегмент є досить перспективним і для відродження та стабілізації внутрішнього і в’їзного туризму в Україні.

   Одним з найважливiших напрямiв державноi полiтики у туристичнiй галузi є пiдвищення ефективностi iнформацiйно-комунiкацiйноi iнфраструктури, створення позитивного образу Украiни як туристичноi держави та активiзацiя просування нацiонального туристичного продукту як на внутрiшньому, так i на мiжнародному ринку туристичних послуг завдяки органiзацiйнiй та фiнансовiй пiдтримцi пiдприємств та органiзацiй туристичноi галузi з боку центральних i мiсцевих органiв виконавчоi влади. [¹]

  Становлення i розвиток iнновацiйноi дiяльностi та наукове  забезпечення туризму сприятиме створенню нових оригiнальних туристичних продуктiв, комплексному використанню та збереженню навколишнього природного середовища та культурноi спадщини, патрiотичному вихованню, пропагандi здорового способу життя, змiцненню мiжнародного авторитету Украiни як туристичноi держави. [¹]

  Розвиток  туристичноi сфери, що забезпечуe створення  нових робочих мiсць, особливо у  регiонах з низькою зайнятiстю населення, зумовлює необхiднiсть удосконалення системи пiдготовки кадрiв для туризму, щорiчного збiльшення обсягу пiдготовки висококвалiфiкованих спецiалiстiв вiдповiдно до реальних потреб, розроблення та впровадження сучасних освiтнiх технологiй. 
 
 
 
 
 

ХАРАКТЕРИСТИКА  ГОТЕЛІВ КУРОРТНОГО ТИПУ

   Концепція "курортного готелю" передбачає надання ліжкомісця, харчування і ряду додаткових послуг людям, що прагнуть до відпочинку і відновлення здоров'я. Найбільш популярним місцем розміщення курортних готелів є території, що надають можливості для відпочинку і лікування в природних кліматичних умовах: на морських узбережжях, у гірських районах тощо.

   У структурі курортних готелів  в обов'язковому порядку повинні  бути передбачені приміщення для  надання медичних послуг лікувально-профілактичного  характеру, надання дієтичного харчування, заняття спортом і активним відпочинком і ін.

   Проблеми, з якими зіштовхуються курортні готелі, зумовлені сезонністю попиту, що значною мірою позначається на їх завантаженні. Багато курортів є  сезонними по своїй суті (наприклад, зимові чи літні курорти). Тривалість періоду активного функціонування може становити 90-150 днів, що залежить від кліматичних і ряду інших факторів. Щоб вирівняти завантаження в період міжсезоння, останніми роками багато курортних готелів стали прагнути до створення нових ринків, зокрема, усе більша увага цих готелів зосереджується на обслуговування ділового туризму.

   Важливість  ділових клієнтів для готельних  підприємств зумовлена таким:

   1. Ділові люди –  учасники конференцій, симпозіумів, форумів і т. д., як правило, мають великий статок, у зв'язку з чим вони не тільки оплачують своє проживання, а й активно користуються додатковими послугами: пральнями, перукарнею, масажними кабінетами, басейном, спортивними комплексами, казино, прокатом автомобілів і т. д. Крім того, ділові люди часто розміщуються в готелях із членами своїх родин, які не пов'язані з діловою програмою, але активно беруть участь у розважальній. Усе це в підсумку значно підвищує доходи готелів.

   2. Орієнтація на обслуговування  ділових людей дозволяє готелям  щонайточніше проводити попереднє  бронювання місць, прогнозувати завантаження матеріальної бази.

   3. Створюються прекрасні можливості  для повторних приїздів. Будучи  пов'язаними з діловим заходом,  люди безпосередньо одержують  інформацію про готель, пропоновані  в ньому послуги, їх якість  тощо. У випадку задоволення вони обов'язково поділяться інформацією і порекомендують цей готель своїм друзям і знайомим, а також самі неодмінно скористаються його послугами ще раз.

   4. Обслуговування ділових людей дозволяє готелям збільшити завантаження в період міжсезоння і т. д. [⁵]

   Готелі курортного типу мають різний склад приміщень для проведення вільного часу: кегельбани, ігрові автомати, танцювальні зали, спортивні майданчики, солярії, нічні ресторани та бари тощо. Залежно від наявності поблизу готелю громадських споруд, коливається частка громадських і обслуговуючих приміщень. Ресторани, бари, зали для конференцій і банкетів майже завжди розраховують на обслуговування як тих, хто проживає у готелі, так і відвідувачів зі сторони. В невеликих населених пунктах готелі набувають ролі громадських центрів, часто їх суміщають з клубами, кінотеатрами.

  У сучасних готелях здебільшого передбачені  однокімнатні номери на одну-дві особи, а також частково дво- чотири кімнатні номери, так звані апартаменти.

  Однією  з найважливіших характеристик якості готельного господарства курортного типу є рівень комфорту. Останній здебільшого визначається технічним оснащенням, складом номерів та обсягами пропонованих послуг. У багатьох країнах готелі поділяють на категорії, що дозволяє клієнтам наперед орієнтуватися стосовно якості і номенклатури послуг, а також можливих цін. Критеріями для віднесення курортних готелів до окремих категорій є якість приміщень загального користування і номерів, кількість ванних та душових кімнат, стандарти умеблювання, види, кількість і якість технічного обладнання (наприклад, засоби зв'язку, кондиціонери), рівень оформлення приміщень, кількість і кваліфікація персоналу, рівень та асортимент послуг з харчування, інших послуг тощо. Перелічені послуги у неготельних приміщеннях, тобто у гуртожитках, профілакторіях надати неможливо[⁶].