Підстави виникнення трудових правовідносин

Переведення працівника за його згодою на іншу роботу є підстава для припинення трудового  договору лише у тому випадку, коли воно здійснюється на інше підприємство. При цьому не має значення, за чиєю ініціативою проводиться переведення.

Умовою  здійснення переведення на іншу роботу є згода працівника на переведення, розпорядження вищого органу або  погодження між керівниками обох зацікавлених підприємств, наказ власника або уповноваженого ним органу за попереднім місцем роботи про припинення трудового договору в зв`язку з переходом на інше підприємство. На цьому новому підприємстві, в свою чергу, повинен бути виданий наказ про зарахування працівника на роботу за переведенням.

Переведення працівника на виборну посаду також  є підставою припинення трудового  договору, якщо його обрали на посаду в  державних органах, кооперативних  організацій. Громадська організація, наприклад профспілкова, може діяти  і на даному підприємстві. Якщо виборна  посада є оплачуваною, то працівник  стає штатним працівником цієї громадської  організації. Тому він підлягає звільненню з виконуваної роботи в зв`язку з тим, що зобов`язаний виконувати роботу по посаді, на яку обраний. Ця посада стає для працівника основною, тому в окремих випадках працівник  може не припиняти трудові відносини, змінити трудовий договір і виконувати частину попередньої роботи за сумісництвом, за правилами, що встановлені для  сумісництва.

Переведення працівника на іншу постійну роботу може мати місце тільки за згодою працівника навіть тоді, коли його переводять в  іншу місцевість разом з підприємством. Відмова від такого переведення  разом з підприємством є підставою  для припинення трудового договору з працівником.

Але якщо при відмові працівника від переведення  в іншу місцевість разом з підприємством  припинення трудового договору проводиться  на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП, то при небажанні власника або уповноваженого ним органу пропонувати переведення в іншу місцевість разом з підприємством розірвання трудового договору проводиться як і при зміні організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, тобто на підставі п. 1 ст. 40 КзпП.

Підставою припинення трудового договору може бути вирок суду, що набрав законної сили, яким працівника засуджено до позбавлення волі, виправних робіт  не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження  даної роботи. Арешт працівника не може бути підставою припинення трудового договору. Такою підставою може бути і не будь-який вирок, а тільки такий, котрим працівник засуджений до міри покарання, яка включає можливість продовження даної роботи.

Контракт  є особливим видом трудового  договору, який укладається у письмовій  формі. В контракті визначається строк його дії, права, обов`язок і  відповідальність сторін та деякі інші умови. Серед них сторонами можуть бути передбачені умови розірвання контракту, що не встановлені чинним законодавством.

Контракт  підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі: його хвороби  або інвалідності, якщо це заважає  виконанню роботи, визначеної в ньому; порушення власником законодавства  про працю; невиконання або неналежне  виконання власником обов`язків, передбачених контрактом; у зв`язку з іншими поважними причинами. Звільнення в цьому випадку проводиться  згідно із ст. 39 КЗпП.[16, с. 74]

Припинення  трудових відносин може мати місце  і за умови, що працівник направляється  на лікування до лікувально-трудового  профілакторію за постановою суду.

У випадку  тривалого лікування трудовий договір  з такою особою може бути розірваний з підстав, передбачених п. 5 ст. 40 КЗпП, тобто у разі нез`явлення на роботу протягом більш як чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

        Припинення трудових відносин може спричинити також смерть роботодавця – фізичної особи. Схожа за наслідками ситуація виникає у разі ліквідації підприємства, установи, організації, яку регламентує п. 1 ст. 40 і глава ІІІ-А КЗпП України, що передбачає завершений правовий механізм звільнення працівників.

        Факт смерті працівника чи роботодавця – фізичної особи відповідно до ст. 49 ЦК України є актами цивільного стану. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” акти громадянського стану – це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни  прізвища,  імені,  по  батькові.  Вони є юридичними фактами, з якими закон пов'язує виникнення,  зміну  або припинення відповідних прав та обов'язків.[5]

Підставою припинення трудового договору може бути прийняття на роботу з порушенням встановленого порядку, тобто на підставі ст. 7 КЗпП.

Повноваження  судді припиняються органом, який його обрав, у випадках, передбачених ст. 15 Закону України від 15 грудня 1992 р. „Про статус суддів”.

Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії  адвокатури, а видане свідоцтво анульоване  у випадках, зазначених в ст. 17 Закону України від 19 грудня 1992 р. „Про адвокатуру”.

Передбачаються  і інші підстави припинення трудових відносин, які детально регламентуються  в Кодексі законів про працю  та інших нормативно-правових актах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                 ВИСНОВОКИ

Конституція України закріплює право кожного  громадянина на працю, яку від  вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також право розпоряджатися своїми здібностями до праці, обирати  професію та рід занять. Частина 1 ст. 43 Конституції, яка встановлює це право, прийнята у відповідності зі ст. 23 Загальної декларації прав людини. Вільне обирання праці та вільне погодження на неї означає, що тільки особі, належить виключне право розпоряджатися своїми здібностями до творчої і продуктивної праці. Положення про можливість вибору виду зайнятості міститься також  у Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права.

Головними учасника цих прав виступають працівник  та роботодавець. Законодавство про  працю закріплює окремі права  кожного з цих учасників, і  відповідно до якого, працівник зобов`язується виконувати роботу обумовлену договором, а роботодавець або уповноважений  ним орган, в свою чергу, зобов`язується забезпечити працівника необхідними  умовами праці, і найважливіше, на мою думку, це безпечні умови праці. Тобто, ті умови, які б не призвели б до каліцтва, та інших хворіб.

Хоч і  наша країна, прагне до розвитку у всіх правовідносин і забезпечити  кожному громадянину достойні права  та умови праці. Все ж таки, окремі категорії людей залишаються  без засобів до існування, хоча вони існують, але дуже мізерні. І тому в даний час стаття 43 Конституції  передбачає право на працю, але зараз  більша частина молоді, інвалідів  та інших громадян просто не мають  змоги реалізувати це право.

На сьогодні правове регулювання праці осіб із зниженою працездатністю є однією з мало досліджуваних проблем  у трудовому праві України. Ця категорія працівників належить до громадян, які потребують особливого правого захисту та вимагають  додаткових гарантій права на охорону  праці.

Основною  підставою виникнення трудових правовідносин  є укладення трудового договору на основі якого виникають такі правовідносини як адміністративний акт призначення  на посаду, проводяться вибори або  конкурсне заміщення посад чи здійснюється розподіл на роботу після  закінчення навчання в певних навчальних закладає конкретний зміст якого встановлюється вільним волевиявленням і угодою між сторонами.

 За  сучасних умов було б хибно  вважати, що саме праця є  основним спонукальним мотивом  укладення трудового договору  та інших підстав виникнення  згаданих правовідносин, оскільки  вона із засобу до життя  не перетворилася в першу життєву  потребу людини, навіть за умов  „розвиненого” соціалізму.

Також найманий працівник може змінювати або  припиняти ці правовідносини.

Залежно від умов, які складися працівника можуть перевести на тимчасову або  постійну роботу, наприклад,  у випадку  стихійного лиха, простою або відсутності  працівника на робочому місці ті інших  причин передбачених законодавством.

Таким чином, досліджувана мною тема є основною, так як закріплює форми реалізації громадянами права на працю, які  є актуальними у кожній сфері  правовідносин в цілому суспільстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України від 28 чераня 1996 р. // ВВР України №30 // - К., 1996
2. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю/ Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань – 4-те видання, допов. та переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003.
3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV//  ВВР України. – 2003. - № 18 – 22 . – ст. 144.
4. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 352 с. – (Б-ка офіційних видань).
5. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України від  24.12.1993 р. № 3807-ХІІ // ВВР України. – 1994. – № 14. – ст. 78.
6. Про правовий статус іноземців: Закон України від  04.02.1994 р. № 3929 -ХІІ // ВВР України. – 1994. - № 23. – ст. 161.
7. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р. № 2694-ХІІ // ВВР України. – 1992. - № 49. – ст. 668.
8. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 р. № 1045-ХVІ // ВВР України. – 1999. - № 45. – ст. 397.
9. Про статус суддів: Закон України від 15. 12. 1992 р. № 2862-XII // ВВР України. – 1992. - № 43. – ст. 529.
10. Про зайнятість населення: Закон України від 01. 03. 1991 р. // ВВР України. – 1991. - № 14.
11. Про загальний військовий обов`язок і військову службу: Закон України від 25. 03. 1992 р. № 2232-XII // ВВР України. – 1992. - № 27. – ст. 385.
12. Про затвердження Переліку Важких робіт на робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок: Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 29. 12. 1993 р. // ВВР України. – 1993. - № 256.
13. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: «Статут», 1999. – с. 712.
14. Барабаш А.К. вопросу о некоторых свойствах трудового правоотношения // Государство и право. – 2000. – №  12. – С. 5 - 10.
15. Бущенко П.А. Право людини на працю та гарантії його реалізації // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали наук.-практич. конф. 30 січня 2003 р. м. Київ / За ред. Н.Б. Болотіної. – К.: “МП Леся”, 2003. – С. 70 – 72.
16. Гаврилюк О.В. Особливості припинення дії трудового контракту // Право України. – 1999. -№8. – с. 74.
17. Данилюк О. Зміна умов трудового договору: порівняльний аналіз законодавства України та Російської Федерації // Право України. – 2004. -№9. – с. 120.
18. Єрьоменко В. Вольовий характер підстав виникнення трудових правовідносин // Право України. – 1998. -№11. – с. 96.
19. Єрьоменко В. Правові форми реалізації громадянами права на працю // Право України. – 1997. -№6. – с. 24.
20. Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії та практики // Право України. – 2000. –№6. – с. 39.
21. Карпенко Д.О. Основи трудового права: Навчальний посібник. – К.: А.С.К., 2003. – с. 48.
22. Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Госюриздат, 1958. – с. 174.
23. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958.- с. 188.
24. Мицкевич А.В. Правовые отношения / Общая теория права: Учебник для юридических вузов / Ю.К. Дмитриев, И.Ф. Кальмин, В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1998. – С. 235 – 251.
25. Пилипенко Д.П. Трудове право України: Академічний курс. – К.: Видавничий Дім, 2004. – с. 58.
26. Пилипенко П.Д. Ознаки трудової правосуб`єктності працівників у трудових правовідносинах // Право України. – 1999. -№15. – с. 94.
27. Пилипенко П.Д. Способи укладення трудового договору // Право України. – 2001. - № 4. – С. 56 - 59.
28. Полковенко М. Припинення трудового договору // Праця і зарплата. – 1999. - № 27. – С. 15. 
29. Прокопенко В.І. Трудове право України: Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. – с. 160.
30. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – с. 672.