Підстави виникнення трудових правовідносин

Підприємство  є самостійним господарюючим  статутним суб`єктом, що має самостійний  баланс, розрахунковий та інші рахунки  в установах банку, печатку зі своїм найменуванням. Воно може здійснювати  будь-які види господарської діяльності, що не заборонені законом і відповідають меті, передбаченої статутом.

Для того, щоб бути суб`єктом трудових правовідносин, підприємству не обов`язково мати статус юридичної особи. У трудових правовідносинах  підприємство виступає як роботодавець й організатор колективної праці. Тому можливі випадки, коли підприємство не є юридичною особою, але може вступати у трудові відносини. Суспільноекономічний зміст трудової правосуб`єктності підприємств саме й полягає в тому, що їм надана можливість самостійно приймати на роботу працівників шляхом укладення трудового договору. Підприємство повинно бути в змозі організувати виробничий процес і виплачувати працівникам заробітну плату.

Свою  правоздатність підприємство здійснює через органи або представників, які діють у межах наданих  їм повноважень. Саме власник або  уповноважений ним орган виступають від імені цього підприємства, здійснюють його права і несуть обов`язки в трудових правовідносинах. Власнику й уповноваженому ним органу належить право найму і звільнення працівників.

Другою  умовою виникнення трудових правовідносин  є наявність правової норми. Незалежно  від волі учасників фактичних  відносин, коли ці відносини урегульовані правом, коли є відповідна правова  норма, то фактичні відносини з моменту  їх створення стають правовими.

Останньою, третьою умовою виникнення трудових правовідносин є наявність юридичного факту, з яким чинне законодавство  пов`язує виникнення правових наслідків. Трудові правовідносини, за загальним  правилом, виникають з двохсторонніх юридичних актів, які становлять, з одного боку, погоджене волевиявлення громадянина, який бажає одержати роботу саме на даному підприємстві, а з другого – рішення власника або уповноваженого ним органу. Таким двостороннім актом є угода про вступ на роботу робітника або службовця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  2.2 Основні підстави виникнення трудових правовідносин

Конституція України закріпила, зокрема ч. 1 ст. 43 за кожним громадянином право на працю  як найманого працівника. Реалізація цього права залежить від волі особи, яка наймається на роботу, і  від волі роботодавця (власник чи уповноважений ним орган). Тому досліджуючи  підстави виникнення трудових правовідносин, важливо приділити увагу на їх вольовий характер, оскільки кожна  з них є проявом внутрішньої  активності людини.

Процес  впровадження договірно-правових форм реалізації громадянами права на працю розпочався за довго до прийняття  Конституції України. Трудовий договір  став значно впливати на організацію  і умови праці з кінця 50-х  років, а особливо з моменту набуття  чинності КЗпП.

Частина 2 ст. 2 КзпП України вказує на єдиний спосіб реалізації права на працю громадянами – укладення трудового договору. Існують і інші форми залучення громадян до праці, такі як адміністративний акт призначення на посаду, проводяться вибори або конкурсне заміщення посад чи здійснюється розподіл на роботу після закінчення навчання в певних навчальних закладах, оформлення трудових правовідносин проводиться укладенням трудового договору, конкретний зміст якого встановлюється вільним волевиявленням і угодою між сторонами.

Укладенням  трудового договору сторони створюють  обставини, з якими норма права  пов`язує здійснення трудових правовідносин. Навіть якщо людина перебуває в трудових правовідносинах для набуття  певних суб`єктивних прав, необхідні  обумовлені нормами права юридичні факти. Так, для одержання премії працівник повинен досягти певних об`єктивних показників. Ці показники  передбачаються в положеннях про  преміювання і становлять собою  юридичні факти, з якими закон  пов`язує виникнення правових відносин по преміюванню.

Поки  трудовий договір між сторонами  не укладений, трудові правовідносини відсутні. Але вже сама процедура  укладення трудового договору є  процесом виникнення трудових правовідносин. При укладенні договору протистоять  один одному власник і роботодавець. Вже на цій стадії часто діє норма трудового права. В окремих випадках, передбачених законом, роботодавець зобов`язаний укласти трудовий договір. Це може бути тоді, коли місцеві органи державної виконавчої влади встановлюють для підприємств квоту прийняття на роботу певних категорій громадян (молоді, інвалідів тощо), а також коли такий обов`язок на роботодавця покладається законом (наприклад, ч. 2 ст. 232 КЗпП).

У раді випадків крім трудового договору трудові  правовідносини виникають із складних фактичних складів, до яких можна  віднести призначення державних  службовців на посади, пов`язані із здійсненням владних або розпорядчих  повноважень; обрання на виборні  посади; направлення на роботу молодих  спеціалістів і молодих робітників після закінчення ними відповідних  навчальних закладів.

Саме  сукупність цих фактів, необхідних для виникнення,  зміни і припинення трудових правовідносин, у поєднанні  з трудовим договором і створює  складний юридичний фактичний склад. Усі вони становлять собою правомірне волевиявлення, що здійснюється саме з  метою встановлення трудових правовідносин.

Таким чином, складний юридичний фактичний склад  є не одноразовим фактом, а сукупність послідовно здійснюваних фактів. При  цьому для виникнення правовідносин  у повному обсязі необхідно, щоб  здійснювались послідовно всі факти  цього складу. Кожний з цих фактів має своє певне юридичне значення, тому в разі його відсутності правові  відносини можуть і не виникнути.

Однією  з підстав виникнення трудових правовідносин  є призначення на посаду. КЗпП України не містить положення про призначення на посаду як підставу виникнення трудових правовідносин, у ньому називаються тільки трудовий договір та його форми. Але в Конституції України, спеціальних законах і підзаконних актах широко використовується термін „призначення”, коли йдеться про заміщення посад у сфері державної діяльності та і в інших випадках. Про призначення йде мова і у локальних нормативних актах: статутах підприємств, установ, організацій, господарських товариств; посадових інструкціях, що регулюють права і обов`язки окремих категорій керівних працівників тощо.

Виникнення  кожного конкретного правовідношення за посадою, що пов`язана з виконанням владних і розпорядчих повноважень, визначається порядком формування державного органу і способом комплектування його особистого складу.

Державна  служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті  тощо практичного виконання завдань  і функцій держави та одержують  заробітну плату за рахунок державних  коштів. Такі особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Особливістю адміністративного акту призначення  на посаду є те, що таке призначення  здійснюється органом або особою, яка не є стороною трудових відносин, що виникають.

Указ, постанова, наказ чи іншої форми акт про  призначення на посаду має правоутворюючий характер, оскільки особа, що представлена до призначення, не може приступити до виконання обов`язків за посадою до видання цього акта.

Акт призначення  на посаду разом з попереднім погодженням  про заміщення посади створює  складний юридичний фактичний склад  з юридично неоднорідних актів. Але  навіть при послідовному здійсненні всіх передбачених законом актів  завершальною ланкою цих юридичних  актів є трудовий договір.

Так, на думку Ф. Левіант: „трудовий договір лежить в основі трудових правовідносин, які виникають з актів про призначення на посаду, що мають певну правову форму, встановлену законодавством.

На підтвердження  свого висновку вона дала такі докази:

1) призначення  на ту чи іншу посаду можливе  лише за наявності волевиявлення  працівника, який має намір здійснювати  трудову діяльність;

2) суб`єктом  трудових правовідносин при призначенні  є підприємство, де відбуватиметься  трудова діяльність працівника, а не вищестоящий орган, який  призначив особу на посаду;

3) акт  про призначення не виключає  встановлення умов праці за  взаємною згодою між працівником,  призначеним на посаду, і підприємством”.[20, с. 39]

Дійсно, призначення на посаду є особливим  порядком укладення трудового договору в тій чи іншій його формі, при  якому зацікавлена особа, котра  дала згоду на зарахування її на певну посаду, заздалегідь повідомлена, що друга сторона зможе висловити  свою згоду на укладення договору з даним підприємством саме на цих умовах.

Вибори  на посаду як підстава виникнення трудових правовідносин можуть здійснюватись  двома шляхами: проведенням прямих чи представницькими органами вибір  на заміщення певних посад в державних  або судових органах, а також  конкурсним підбором кадрів.

Обрання на посаду становить собою найбільш демократичний порядок заміщення  посад у різних державних органах. Особливістю, характерною для цієї підстави виникнення трудових правовідносин, є те, що особи чи організації, які  проводять обрання, як правило, не відносяться  до суб`єктів цих трудових відносин .

Особи, обрані на певні посади, в своїй діяльності, як правило, підконтрольні органам. Що їх обрали, і повинні періодично перед ними звітувати. Обрання проводиться  на певний строк, що встановлюється для  відповідної посади законом або  іншим нормативним актом.

Обрання на посаду також становить собою  складний юридичний фактичний склад  з юридично неоднорідних актів. Перед  обранням на виборну посаду з кандидатом проводиться бесіда і досягається  згода на заняття цією посадою, в  окремих випадках від кандидата  вимагається згода на участь у  виборах у формі письмової  заяви.

Президент України обирається на посаду, загальними, рівними і прямими виборами при  таємному голосуванні. В такому ж  порядку обираються депутати Верховної  Ради України, для яких виконання  депутатських обов`язків є виконанням основної трудової функції.

Вибори  депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад регулюють  Законом України від 14 січня 1998 р. Виборчий процес здійснюється на принципах  вільного і рівноправного висування  кандидатів у депутати і кандидатів на посаду голови Ради, гласності і  відкритості, рівних можливостей для  всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії, свободи агітації, а також  на принципах загального, рівного  і прямого виборчого права  при таємному голосуванні.

Виборними працівниками в Україні є усі  судді. Добір кандидатів у судді  здійснюється за результатами кваліфікаційного екзамену. Такий екзамен приймається  кваліфікаційною комісією, що діє  відповідно до Закону України від 2 лютого 1994 р. „Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України”. Порядок обрання суддів регулюється ст. 9 Закону України від 15 грудня 1992 р. „Про статус суддів”.

Особливим порядком підбором працівників на посади є конкурс, який дозволяє відбирати  на зайняття певної посади кращого  з претендентів. При конкурсі право  підбору працівників належить не керівнику підприємства, а колективному органу, який таємним голосуванням вирішує питання, хто з претендентів на посаду найбільше відповідає вимогам  цієї посади.

Конкурс на заміщення вакантних посад  державних службовців є одним  із чотирьох видів процедур вступу на державну службу, поряд з призначенням, зарахуванням і виборами. Він застосовується в 95 відсотках випадків при проведенні заміщення вакантної посади.

Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів  України. Дані про вакансії посад  державних службовців публікуються і поширюються через засоби масової  інформації не пізніше як за один місяць до проведення конкурсу.

Конкурсний  порядок заміщення посад практикується  в науково-дослідних установах, театрально-видовищних організаціях. Заміщення посад педагогічних працівників вищих навчальних закладів на конкурсній основі проводиться у  випадках, коли іншим шляхом ці посади не можна заповнити.

Але обрання  за конкурсом – це ще не укладення  трудового договору, а лише підстава для його укладення. Керівник підприємства за наявності процедурних порушень порядку проведення конкурсу може скасувати  його результати і призначити новий  конкурс.

Досить  складні підстави виникнення трудових правовідносин встановлено для  керівників обласних державних адміністрацій, що є органами державної виконавчої влади. Відповідно до Указу Президента України від 21 серпня 1995 р., яким затверджено  Положення про обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, голова адміністрації призначається  Президентом України з особи, яка обрана головою відповідної  Ради.

У даному випадку поєднується два складних юридичних фактичних склади: вибори на посаду голови відповідної Ради і акт адміністративного призначення  обраної особи головою державної  адміністрації. Заступники голови державної  адміністрації призначаються актами Президента України за поданням голови адміністрації.