Дослідження асортименту і якості скла та виробів з нього

    Сухарниці виготовляють видувними і пресованими. Подібні до салатників. Для них  характерні три або чотири невисокі ніжки. Їх діаметр 200-250 мм, а висота – 70-100 мм.

    Гірчичниці  також бувають видувними і  пресованими. Видувні бувають різних різновидів особливо за конструктивними особливостями: з кришкою із пластмас або нержавіючої сталі. Ємкість видувних – 150 см³. Висота пресованих 80 мм, а діаметр 64 мм.

    Тарілки для оселедців зустрічаються  переважно пресовані фасону “рибка”  або овальної форми іноді з вушками (ручками). Їх довжина 130-320 мм.

    Лимоновитискачки  також виробляються переважно пресуванням. Малюнок у вигляді прямокутних  граней, зроблений в процесі пресування, сприяє витисканню соку з лимонів.

    Підноси виготовляють видуванням і пресуванням. Бувають прямокутними, овальної або  круглої форми діаметром 250-350 мм.

    Ковпаки для сиру бувають круглої форми (видувні) або квадратної (пресовані). Комплектуються тарілкою діаметром 200-230 мм.

    Кухонний  посуд для приготування їжі з  жаростійкого скла включає такі види: кастрюлі, жаровні, сковороди, миски, чайники і кавники, форми для запікання.

    Каструлі  бувають декількох невеликих  розмірів. Комплектуються кришками.

    Жаровні мають дві ручки і покришку. Форма овальна або циліндрична. Сковороди невеликих розмірів, з вушками, круглої форми. Бувають глибокі і мілкі декількох розмірів.

    Посуд господарського призначення для  консервування і зберігання продуктів  включає: банки для соління (з  високим горлом ємкістю 6-8 л); банки  для зберігання варення і меду ємкістю 0,5-4,5 л; банки для домашнього консервування ємкістю 1-3 л; банки для зберігання молока (глечики); банки для квасу з широким горлом місткістю 2-4 л; бочонки, пляшки господарські, сифони для приготування газованої води.

    Скляний посуд нехарчового призначення це: вази для квітів, декоративні блюда, попільнички, сигаретниці, склянки для паперових серветок, акваріуми, пудрениці, склянки для олівців.

    Вази  для квітів бувають видувними  і пресованими. Найбільш поширені видувні  вази. В залежності від їх фасону і складності їх поділяють на три групи. Перша група А об’єднує великі вази (висота 260-320 мм, діаметр 90-120 мм), середні (відповідно 160-250 мм і 60-100 мм). Вони мають лінію контуру без різко вираженого горла або з горлом висотою до 40 мм. Бувають на піддоні або без нього.

    Вази  для квітів другої групи складності фасону (Б) включають вази мілкі, середні  і глибокі з різко вираженим  горлом висотою 50 мм і вищим, з видувним піддоном або без нього іноді  з приставним піддоном.

    Третя група складності фасону В – об’єднує вази різних розмірів на приліпленій або видувній ніжці, на масивному піддоні, із різними ліпленнями на корпусі, з заливом.

    Пресовані вази для квітів значно простішої  форми, а тому і асортимент їх значно менший.

    Декоративні блюда прикрашають складними малюнками переважно алмазною гранню або гравіруванням. Їх діаметр буває до 410 мм.

    В теперішній час терміни та визначення на скловироби регламентуються Державними стандартами України ДСТУ 3165-95 “Виробництво скла. Сировина. Терміни та визначення”, та ДСТУ 3290-95 “Виробництво скла. Види скла. Терміни та визначення”. 
 

5. Дослідження якості  виробів із скла 
 

    Силікати  – це сполуки двоокису кремнію  з оксидами інших хімічних елементів. Основою їх будови є тетраедри  SiO₄, що можуть бути ізольованими, здвоєними, з’єднаними в ланцюги, стрічки, кулі, каркаси, а також їхні комбінації. Силікати дуже поширені на землі. Вони становлять понад 80% маси оболонки землі (земної кори і її мантії). Силікати складають понад 90% маси гірських порід Місяця. На земній кулі до силікатів належать польові шпати, олівін (мінерал змінного хімічного складу – (Мg, Fe)₂SiO₄; оливково-зеленого, жовтувато-зеленого кольору, іноді безбарвний; використовується у виробництві вогнетривких матеріалів; хризоліт – як дорогоцінне каміння; буває природній або штучний; піроксени (група мінералів, які найчастіше використовують в ювелірній справі); амфіболи (група породоутворюючих мінералів тобто кремнекисневих сполук магнію, заліза, кальцію, іноді алюмінію і лугів; використовується як виробне та облицювальне каміння; ці породи поширені в межах України); і слюди (група мінералів поширених за межами України), які використовують в електро- і радіотехніці). Вони є породоутворюючими мінералами гранітів, базальтів та інших гірських порід.

    Силікати  використовують як будівельні матеріали та сировину для виготовлення будівельних і вогнетривких матеріалів, керамічних виробів тощо. На базі силікатів засновано виробництво скла. Деякі забарвлені силікати використовують як дорогоцінне каміння та виробне каміння. На Україні родовища виробного каміння є в Донбасі, Карпатах, в Криму та інших регіонах. Це нефрит, лазурит, содаліт, родоніт, малахіт, авантюрин, рожевий кварц, агат, яшма, іризючий лабрадорит, везувіан, кам’яна сіль, гіпс, мармур, ангідрит та ін. Кращі відміни агату, янтарю та деяких мінералів є дорогоцінним камінням

    Силікатними виробами являються: посуд із скла і  кераміки, будівельні вироби на основі вапна і кварцового піску. Виробництво  силікатних виробів полягає у  приготуванні вапняно-кремнеземистої суміші, формуванні з неї виробів (пресуванням, вібруванням) і подальшій обробці їх насиченою парою в автоклавах. До найпоширеніших силікатних виробів відносять силікатну цеглу. Стінові камені, блоки і панелі, плити покриття і перекриттів з конструктивного і конструктивно-теплоізоляційного силікатного бетону, тепло- і звукоізоляційні плити з піно- і газосилікату та ін. Крім вапна і кварцового піску при виготовленні силікатних виробів використовують відвальні металургійні шлаки, золи ТЕС та ін.

    СКЛО  – це твердий аморфний матеріал, що утворюється при переохолодженні мінерального розплаву. Склом називають також вироби з такого матеріалу як, наприклад, скло будівельне, тарне, хіміко-лабораторне, скло художнє. Розрізняють скло природне (вулканічне скло) і штучне. Штучне скло відоме кілька тисячоліть. Його виготовляли у стародавньому Єгипті, Месопотамії, Китаї (5-3 тис. до н.е.), Стародавньому Римі (І ст. до н.е.). На території України скло виробляли з 3-4 ст. У Київській Русі було поширене виготовлення скляних прикрас, смальти тощо. Смальта – (емаль) це кольорове непрозоре (заглушене) скло у вигляді невеликих кубиків або пластинок, застосоване для виготовлення мозаїк. Розрізняють так звану прозору смальту (з скляної маси, в яку додано вогнетривкі барвники) і глуху, або опалову (з скляної маси, заглушеної окислами сурми, олова, миш’яку, сполуками фтору або фосфору). Є також срібна і золота смальта, одержувана пресуванням у гарячому стані двох шарів скла з кольоровою фольгою між ними. Смальта стійка до атмосферного діяння, століттями не втрачає свого вигляду і свіжості кольорів. Її виготовляли ще в Стародавньому Єгипті, Римі, Греції. Нею доповнювали кам’яні мозаїки. В Київській Русі смальтові мозаїки примінялись ще в 12 ст., наприклад, у Києві для обробки Софійського собору (“Дмитро Солунський”, мозаїка з Михайлівського Золотоповерхового собору в Києві). Вважають, що наукові основи виробництва скла на території Русі заклав М.В.Ломоносов. Скло застосовують майже в усіх галузях господарства і в побуті. На його основі створено мікрокристалічні матеріали – ситали, скловолокнисті матеріали, піноматеріали (піноскло) та ін. Скло буває органічним і неорганічним. Оптично прозорі тверді матеріали на основі органічних полімерів (напр. поліметілметакрілат) називають склом органічним.

     Показники якості перевіряють візуально неозброєним оком при денному розсіяному світлі або при аналогічному штучному освітлені на відстані 500-600 мм від ока спостерігача; перевіряють універсальним вимірювальним інструментом з погрішністю виміру не більше 1 мм,

     Повну місткість виробів перевіряють  за допомогою мірного посуду або  по масі води, що вміщається у виріб, при температурі (20±10) град., за допомогою  ваг з погрішністю зважування не більше 5 г за ГОСТ 23676-79 або іншими із зазначеною погрішністю зважування. Воду у виріб наливають до краю.

     Масу  перевіряють зважуванням виробів  на вагах з погрішністю зважування не більше 5 гр за ГОСТ 23676-79 або на інших  вагах із зазначеною погрішністю  зважування.

     Міцність  закріплення декоративних покриттів  перевіряють потиранням із зусиллям, що не допускає руйнування виробів, бавовняною тканиною протягом 30  сек.  Поверхня декоративного покриття повинна залишатися без змін.

     Діаметр кришки й краю корпуса (або горловини) виробу вимірюють не менш ніж у  двох взаємно перпендикулярних напрямках, визначають їх середнє арифметичне значення й обчислюють різницю між внутрішнім діаметром кришки й зовнішнім діаметром краю корпуса (або горловини) у випадку, якщо кришка надівається на виріб, або різницю між внутрішнім діаметром краю корпуса (або горловини) вироби з зовнішнім діаметром кришки у випадку, якщо кришка входить у виріб.

     Міцність  кріплення приліплених деталей  і елементів декоративного оформлення визначають по якості відпалу.

     Механічну міцність кріплення ручок перевіряють  дворазової навантаженням. Виріб заповнюють вологим кварцовим піском до краю й піднімають за ручку. При цьому ручка повинна витримувати зазначене навантаження без ознак руйнування в місцях сполуки.

     Овальність  краю й дна перевіряють шляхом виміру найбільшого й найменшого діаметрів виробів універсальним вимірювальним інструментом з погрішністю виміру не більше 0,1 мм за ГОСТ 427-75.

     Стійкість виробів визначають у наповненому  водою стані, установлюючи їх на площину  з кутом нахилу до горизонталі 10°.

     Непаралельність краю виробів площини дна перевіряють виміром висоти виробу, установленого на перевірочну плиту, у протилежних точках за допомогою універсального вимірювального інструмента з погрішністю виміру не більше 0,1 мм

     Вимоги  до маркування, пакування, транспортування

     Маркування  наносять на паперову етикетку, що наклеюють  безпосередньо на виріб (застосування силікатного клею не допускається), на споживчу (групову й (або) індивідуальну) тару, групове впакування з паперу й транспортну тару.

     Маркування  виробів повинне бути виразним і розбірливим й містити наступні дані:

• товарний  знак   і  скорочене  найменування підприємства-виготовлювача; артикул; номер малюнка або групу обробки;
• роздрібну ціну;
• позначення стандарту.

     Допускається  ціну наносити окремо.

     Етикетка  повинна бути поміщена на кожному виробі. У комплектах етикетку поміщають не менш, ніж на один виріб, у сервізах - на найбільший виріб і не менш чим на два інших.

     Вироби, призначені для експорту, повинні  мати маркування відповідно до замовлення  зовнішньоторговельного об'єднання.

     Маркування  споживчої (груповий і (або) індивідуальної) тари й групового впакування з  паперу повинна містити наступні дані:

• товарний  знак і  найменування підприємства-виготовлювача; найменування виробів; артикул виробів;
• номер малюнка або групу обробки;
• кількість виробів в одиниці впакування (для групової тари);
• роздрібну ціну одного виробу   (комплекту, сервізу);
• номер контролера й пакувальника; дату впакування; позначення стандарту.

     Вироби  повинні бути впаковані в споживчу (групову  й   (або)   індивідуальну)   і транспортну тару.

     Показники якості скляних фужерів в магазині «Медея» м. Полтава перевіряли візуально  неозброєним оком при денному  розсіяному світлі або при аналогічному штучному освітлені на відстані 500-600 мм від ока спостерігача.

     Повну місткість виробів перевіряли за допомогою мірного посуду або  по масі води, що вміщається у виріб, при температурі (20±10) град., за допомогою  ваг з погрішністю зважування не більше 5 г за ГОСТ 23676-79 або іншими із зазначеною погрішністю зважування. Воду у виріб наливали до краю. Місткість досліджуваної партії скляних фужерів складає 250 см³. відповідає вимогам технічних умов специфікації контракту та вимогам ГОСТ 26821-86 „Посуда и декоративные изделия из натрий-кальций-силикатного стекла”.

     Масу перевіряли зважуванням скляних фужерів на вагах з погрішністю зважування не більше 5 гр за ГОСТ 23676-79.Маса досліджуваної партії скляних фужерів (одного фужеру) складає 150 гр., відповідає вимогам технічних умов специфікації контракту та вимогам ГОСТ 26821-86 „Посуда и декоративные изделия из натрий-кальций-силикатного стекла”.